АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты

Дело № 204/5187/20
Производство № 2/204/1554/20


решение
именем украины



26 октября 2020 г.. Днепр

Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатныйой завод »о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки и компенсации за все неиспользованные дни ежегодного отпуска, -

В С Т А Н О В И Л:

13 августа 2020 особа_1 обратилась в суд с исковым заявлением, в котором просила взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод»: начисленную, но не выплаченную заработную плату в сумме35 930, 00 грн. средний заработок за невыплату по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины в сумме 144 621, 72 грн., Средний заработок за задержку выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа в сумме 144 621, 72 грн., Компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска в сумме 53 467, 50 грн. В обоснование своих исковых требований указала на то, что с 13 августа 1998 она была принята на работу к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод». 14 июля 2019 ней было подано заявление об увольнении. После подачи заявления и отработки двухнедельного срока ей не было сообщено о результатах рассмотрения этого заявления об увольнении, не выдан трудовую книжку и не произведена выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия. Все переговоры, которые проводились с руководством предприятия не принесли никаких результатов. В связи с этим истец не может устроиться надругую работу или обратиться в центр занятости, что значительно влияет на финансовое положение ее семьи. За время работы в Личном акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод» заработная плата ей выплачивалась несвоевременно и не в полном объеме. Так, до настоящего времени истцу не выплачена заработная плата за: март 2019 - 7 800, 00 грн., Май 2019 - 4 601, 00 грн., Июнь 2019 - 9 591, 00 грн., Июль 2019 - 13 938, 00 грн., а всего - 35 930, 00 грн. на момент подачи заявления об увольнении (июль 2019) ответчик не выполнял условия Трудового договора, а именно не выплачивал заработную плату. Такие действия ответчика являются незаконными. Кроме того, считает, что за невыплату по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины на дату подачи искового заявления истец должен уплатить истцу средний заработок в сумме 144 621, 72 грн. Также, независимо от обязанности владельца или уполномоченго им органа уплатить средний заработок за задержку расчета при увольнении, законодателем установлен дополнительный долг работодателя оплатить средний заработок за задержку выдачи трудовой книжки. За задержку выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа ответчик должен уплатить истцу средний заработок в размере 144 621, 72 грн. Кроме того, за время работы на предприятии ответчика истец 75 дней неиспользованного отпуска. Однако, истцу была выплаченакомпенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска. По расчетам истца размер компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска составляет 53 467, 50 грн. На основании изложенного истец обратилась в суд с данным иском.
В судебном заседании представитель истца - особа_2 не явился, предоставил в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить, против рассмотрения дела в заочном порядке не возражала.
представник ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкойю лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Обратившись в суд истец отметила, что с 13 августа 1998 она работала в Частном акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод», у ответчика перед истцом образовалась задолженность по заработной плате и 14 июля 2019 ней было подано заявление об увольнении, однако после отработки двухнедельного срока ответчик сообщил о результатах рассмотрения его заявления об увольнении, не произвел с ней расчет, а также не выдал трудовую книжку.
В связи с этим, по ходатайству истца, постановлением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 26 августа 2020 судом, среди прочего, было истребовано в Частного акционого общества «Днепропетровский агрегатный завод»: надлежащим образом заверенную копию трудовой книжки особа_1; сведения о состоянии рассмотрения заявления особа_1 об освобождении от 14 июля 2019 и о внесении соответствующих записей об увольнении в ее трудовой книжки; справку о начисленной но не выплаченной заработной плате особа_1 по состоянию на 14 июля 2019 и по состоянию на 26 августа 2020, с указанием всех причитающихся к выплате при увольнении сумм; информацию о количестве фактически видпрацьОван особа_1 календарных дней за март, апрель, май, июнь и июль 2019 и информацию о размере начисленной ему заработной платы за март, апрель, май, июнь и июль 2019 год; информацию о количестве неиспользованных особа_1 дней ежегодного отпуска (а 26). Срок выполнения постановления в части истребования доказательств было установлено судом к 7 сентября 2020.
Однако, по состоянию на 26 октября 2020 вышеуказанная постановление Частным акционерным обществом «Днепропетровскекий агрегатный завод »так и не была выполнена, истребованы доказательства суду не предоставлены, о причинах их непредоставления суда не сообщается. При таких обстоятельствах судом установлено, что ответчиком без уважительных причин не представлены доказательства, истребованные судом.
Согласно ч. 10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причин доказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обставину, для выяснения которой витребовувався доказательство, или отказать в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, - также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Поскольку ответчиком без уважительных причин не предоставлено суду доказательства, что витребовувались судом и не сообщается причины непредоставления доказательств, суд с учетом обстоятельств дела и учитывая, что истребованы доказательства необходимы для установления факта нахождения истцав трудовых отношениях с ответчиком, факта увольнения истца с предприятия ответчика, факта наличия задолженности по заработной плате истца и ее размера, считает возможным признать установленными обстоятельства для выяснения которых они витребовувались, а именно то, что особа_1 действительно работала в Частном акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод», ответчик имеет задолженность перед истцом по заработной плате за март, май, июнь и июль 2019 14 июля2019 истец написала заявление об увольнении и отработала еще две недели после написания указанного заявления, однако до настоящего времени ответчик не произвел с истцом расчет, а также не выдал трудовую книжку.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работникимеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствуетсти таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, ответчик не выплачивал истцу начисленную ей за март, май, июнь и июль 2019 заработную плату.
Согласно расчетным листкам (а.с. 38-41) усматривается, что за март, май, июнь и июль 2019 ответчиком истцу было начислено к выплате заработной платы в общем размере 37 804, 46 грн., Из которых: за март 2019 - 8 673, 74 грн., за май 2019 - 5 601, 47 грн., за июнь 2019 - 9 591, 24 грн., за июль 2019 - 13 938, 01 грн.
В исковом заявлении истцом указано, что общий размер задолженности ответчика перед истцом по заработной плате за март, май, июнь и июль2019 составляет 35 930, 00 грн., Из которых: за март 2019 - 7 800, 00 грн., За май 2019 - 4 601, 00 грн., За июнь 2019 - 9 591, 00 грн., За июль 2019 - 13 938, 00 грн.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Итак, как отмечает истец, на теперьшной время сумма начисленной, но не выплаченной истцу заработной платы, выплате составляет 35 930, 00 грн.
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 35 930, 00 грн., А следовательно исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работникове выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Таким образом, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но не выплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Написание истцом - особа_1 заявления об увольнении следует рассматривать как совершение им действий, направленных на изменение действующих между сторонами правоотношений, с целью наступления соответствующих правовых последствий (в данном случае - увольнение работника работающего потрудовым договором, заключенным на неопределенный срок, и прекращения между сторонами трудовых правоотношений).
Согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на роботв другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; беременность; уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком с инвалидностью; уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы; выход на пенсию; прием на работу по конкурсу, а также по другим уважительным причинам), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о которомпросит работник.
Итак, по смыслу ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право по собственной инициативе в любое время расторгнуть заключенный с ним на неопределенный срок трудовой договор.
По общему правилу, работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели.
Следовательно, в данном случае работодатель или уполномоченный им орган обязан был разорвать трудовые отношения с истцом и издать приказ, в котором причины и дата увольнения должны быть четко сформулированы.
В исковом заявлении истцом указано, что после написания 14 июля 2019 заявления об увольнении она отработала еще две недели.
В связи с этой датой прекращения трудовых отношений с работником следует считать дату отработки двух недель, то есть последним рабочим днем ​​истца 28 июля 2019.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что у ответчика возник долг освободить истца и разорвать с ней трудовые отношения после истечения двухнедельного срока - то есть 29 июля 2019, о чем выдать соответствующий приказ об увольнении.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса. В случае увольнения работника по инициативе собственника или уполномоченного им органа он обязан также в день увольнения выдать ему копию приказа об освония с работы. В других случаях увольнения копия приказа выдается по требованию работника.
Судом установлено, что 29 июля 2019 трудовые отношения между истцом и ответчиком были фактически прекращены. Однако, ответчик 29 июля 2019 безосновательно не выдал истцу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что является грубым нарушением требований статьи 47 КЗоТ Украины.
Согласно положениям ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно обирает или на который свободно соглашается.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам о увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства о воплату труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В исковом заявлении истец настаивает на том, что ответчик до настоящего времени не выдает истцу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что нарушает требования Трудового законодательства Украины. При этом, доказательств в опровержение таких обстоятельствах стороной ответчика суду не предоставлено.
Итак, судом установлено, не выдав истцу трудовую книжку в предусмотренный законом строк после написания им заявления об увольнении, ответчиком были нарушены конституционные права истца, а именно - право на труд и право на освобождение.
Приведенные противоправные действия ответчика нарушают право истца на прекращение существующих трудовых отношений и возможность нового трудоустройства истца.
Согласно ч. 5 ст. 235 КЗоТ Украины в случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного огула.
Кроме того, согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатитьуказано в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
В исковом заявлении истец просит одновременно взыскать с ответчика и средний заработок за задержку расчета при увольнении в размере 144 621, 72 грн., И средний заработок за задержку выдачи трудовой книжки в размере 144 621, 72 грн.
В связи с этим, суд считаетнеобходимо обратить внимание, что в положениях статей 117 и 235 КЗоТ Украины говорится об ответственности работодателя в виде взыскания среднего заработка за время одного и того же вынужденного прогула работника для компенсации ему потерь от неполучения заработной платы или невозможности трудоустройства.
За нарушение трудовых прав работника при одном освобождении невозможным одновременное применение взыскания среднего заработка как по статье 117 КЗоТ Украины, так и по статье 235 КЗоТ Украины, тобто двойное взыскание среднего заработка, поскольку это будет не сопоставимо с правами работающего работника, получает одну зарплату.
Изложенное также согласуется с выводами, изложенными в постановлении Верховного Суда Украины от 18 января 2017 по делу № 6-2912цс16.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
Среднедневная заработная плата истца, в соответствии с заработной платы за последние два отработанных месяца, составляет: май 2019 - 5 601, 47 грн., Июнь 2019 -9 591, 24 грн., Что вместе составляет (5 601, 47 грн. + 9 591, 24 грн. = 15 192, 71 грн.) Разделенной на количество рабочих дней за эти два месяца (22 + 18 = 40 дней) = 379, 82 грн.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем ​​увольнения, то есть с 29 июля 2019 и по день рассмотрения дела судом, поскольку в день рассмотрения дела судом ответчик так и не провел с истцом окончательный расчет, а также не выдал истцу трудовую книжку.
Количество рабочих дней за период с 29 июля 2019 по 26 октября 2020 составляет 318 дней, а именно: июль 2019 - 3 дня, август 2019 - 21 день, сентябрь 2019 - 21 день, октябрь 2019 - 22 дня, ноябрь 2019 - 21 день, декабрь 2019 - 21 день, январь 2020 - 21 день, февраль 2020 - 20 дней, март 2020 - 21 день, апрель 2020 - 21 день, май 2020 - 19 дней, июнь 2020 - 20 дней, июль 2020 - 23 дня, август 2020 - 20 днов, сентябрь 2020 - 22 дней, октябрь - 17 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении и задержку выдачи трудовой книжки, а именно за период с 29 июля 2019 по 26 октября 2020 составляет: 318 дней х 379, 82 грн. = 120 782, 76 грн.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за задержку расчета при увольнениии задержку выдачи трудовой книжки в размере 120 782, 76 грн., в связи с чем исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании с ответчика в пользу истца компенсации за все неиспользованные дни ежегодного отпуска в сумме 53 467, 50 грн. суд исходит из следующего.
Действительно, согласно ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного едпусткы работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.
В исковом заявлении истцом указано, что за время работы на предприятии ответчика истец 75 дней неиспользованного отпуска.
Однако материалы дела не содержат никаких доказательств и документов в подтверждение того, что истец 75 дней неиспользованного отпуска.
При этом, согласно ч. 1 ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основу своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ч. 1 ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доказывания не может основываться на предположениях (ч. 6 ст. 81 ГПК Украины).
В связи с этим, при отсутствии доказательств наличия у истца 75 дней неиспользованного отпуска суд поубавлено возможности установить точный размер компенсации за все неиспользованные истцом дни ежегодного отпуска, а потому в настоящее время исковые требования особа_1 в этой части удовлетворению не подлежат по их недоказанностью.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, которые стороны ссылались как на основание своих измог и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается настороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Поскольку исковые требования имущественного характера о взыскании задолженности по заработной плате довольны и истец освобожден от уплаты судебного сбора по этим исковыми требованиями на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн. Кроме того, поскольку исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении та время задержки выдачи трудовой книжки, за которые истцом был уплачен судебный сбор, удовлетворены частично на сумму 120 782, 76 грн., то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 1 207, 83 грн. Поскольку в удовлетворении исковых требований о взыскании компенсации за все неиспользованные дни ежегодного отпуска, по которым истец был освобожден от уплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», истцу отказано, то указанные судебныерасходы подлежат отнесению на счет государства.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 21, 38, 47, 115, 116, 233, 235 КЗоТ Украины, ст. 15 ГК Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 84, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ГПК Украины, -

Р Е Ш И Л:

Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработаеттку за время задержки расчета при увольнении, среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки и компенсации за все неиспользованные дни ежегодного отпуска - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1), задолженность по заработной плате в размере 35 930, 00 грн. (Тридцать пять тысяч девятьсот тридцать гривен, 00 копеек), а также средний заработок за время задержки расчета при увольнении и время задержки выдачи трудовой книжки в размере 120 782, 76 грн. (Сто двадцать тысяч семьсот восемьдесят две гривны, 76 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1), судебный сбор в размере 1 207, 83 грн. (Одна тысяча двести сим гривен, 83 копейки).
В другой части исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек) в пользу государства.
Решение может быть обжаловано чтопринявший заявление об которая может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апеляцийнои жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.



Судья Д.Л. черкез

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 204/5187/20
Провадження № 2/204/1554/20


рішення
іменем україни



26 жовтня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2020 року особа_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод»: нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 35 930, 00 грн. середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України у сумі 144 621, 72 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу у сумі 144 621, 72 грн., компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 53 467, 50 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 13 серпня 1998 року вона була прийнята на роботу до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод». 14 липня 2019 року нею була подана заява про звільнення. Після подання заяви та відпрацювання двотижневого терміну їй не було повідомлено про результати розгляду цієї заяви про звільнення, не видано трудову книжку та не проведена виплата всіх сум, що належать їй від підприємства. Всі переговори, що проводились з керівництвом підприємства не принесли жодних результатів. У зв`язку з цим позивач не може влаштуватись на іншу роботу або звернутись до центру зайнятості, що значно впливає на фінансове становище її родини. За час роботи у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» заробітна плата їй виплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, до теперішнього часу позивачу не виплачена заробітна плата за: березень 2019 року - 7 800, 00 грн., травень 2019 року - 4 601, 00 грн., червень 2019 року - 9 591, 00 грн., липень 2019 року - 13 938, 00 грн., а всього - 35 930, 00 грн. На момент подання заяви про звільнення (липень 2019 року) відповідач не виконував умови Трудового договору, а саме не виплачував заробітну плату. Такі дії відповідача є незаконними. Крім того, вважає, що за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України на дату подання позовної заяви позивач має сплатити позивачу середній заробіток у сумі 144 621, 72 грн. Також, незалежно від обов`язку власника або уповноваженого ним органу сплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, законодавцем встановлений додатковий обов`язок роботодавця сплатити середній заробіток за затримку видачі трудової книжки. За затримку видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток у розмірі 144 621, 72 грн. Крім того, за час роботи на підприємстві відповідача позивач має 75 днів невикористаної відпустки. Однак, позивачу не була виплачена компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. За розрахунками позивача розмір компенсації за не використані дні щорічної відпустки становить 53 467, 50 грн. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.
У судове засідання представник позивача - особа_2 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Звернувшись до суду позивач зазначила, що з 13 серпня 1998 року вона працювала у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод», у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та 14 липня 2019 року нею була подана заява про звільнення, однак після відпрацювання двотижневого терміну відповідач не повідомив про результати розгляду її заяви про звільнення, не провів з нею розрахунок, а також не видав трудову книжку.
У зв`язку з цим, за клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2020 року судом, серед іншого, було витребувано у Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод»: належним чином засвідчену копію трудової книжки особа_1 ; відомості про стан розгляду заяви особа_1 про звільнення від 14 липня 2019 року та про внесення відповідних записів про звільнення до її трудової книжки; довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату особа_1 станом на 14 липня 2019 року та станом на 26 серпня 2020 року, із зазначенням всіх належних до виплати при звільненні сум; інформацію про кількість фактично відпрацьованих особа_1 календарних днів за березень, квітень, травень, червень та липень 2019 року та інформацію про розмір нарахованої їй заробітної плати за березень, квітень, травень, червень та липень 2019 року; інформацію про кількість невикористаних особа_1 днів щорічної відпустки (а.с. 26). Строк виконання ухвали в частині витребування доказів було встановлено судом до 07 вересня 2020 року.
Однак, станом на 26 жовтня 2020 року вищевказана ухвала Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» так і не була виконана, витребувані докази суду не надані, про причини їх неподання суду не повідомлено. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, факту звільнення позивача з підприємства відповідача, факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що особа_1 дійсно працювала у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод», відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі за березень, травень, червень та липень 2019 року, 14 липня 2019 року позивач написала заяву про звільнення та відпрацювала ще два тижні після написання вказаної заяви, однак до теперішнього часу відповідач не провів з позивачем розрахунок, а також не видав трудову книжку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, відповідач не виплачував позивачу нараховану їй за березень, травень, червень та липень 2019 року заробітну плату.
Згідно з розрахунковими листками (а.с. 38-41) вбачається, що за березень, травень, червень та липень 2019 року відповідачем позивачу було нараховано до виплати заробітну плату у загальному розмірі 37 804, 46 грн., з яких: за березень 2019 року - 8 673, 74 грн., за травень 2019 року - 5 601, 47 грн., за червень 2019 року - 9 591, 24 грн., за липень 2019 року - 13 938, 01 грн.
У позовній заяві позивачем зазначено, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі за березень, травень, червень та липень 2019 року становить 35 930, 00 грн., з яких: за березень 2019 року - 7 800, 00 грн., за травень 2019 року - 4 601, 00 грн., за червень 2019 року - 9 591, 00 грн., за липень 2019 року - 13 938, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, як зазначає позивач, на теперішній час сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, до виплати становить 35 930, 00 грн.
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 35 930, 00 грн., а отже позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Написання позивачем - особа_1 заяви про звільнення слід розглядати як вчинення нею дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку - звільнення працівника працюючого за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, та припинення між сторонами трудових правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Отже, за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір.
За загальним правилом, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Отже, в даному випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.
У позовній заяві позивачем зазначено, що після написання 14 липня 2019 року заяви про звільнення вона відпрацювала ще два тижні.
У зв`язку з цим датою припинення трудових відносин з працівником слід вважати дату відпрацювання двох тижнів, тобто останнім робочим днем позивача є 28 липня 2019 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок звільнити позивача та розірвати з нею трудові відносини після спливу двотижневого терміну - тобто 29 липня 2019 року, про що видати відповідний наказ про звільнення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Судом встановлено, що 29 липня 2019 року трудові відносини між позивачем та відповідачем були фактично припинені. Однак, відповідач 29 липня 2019 року безпідставно не видав позивачу належно оформлену трудову книжку, що є грубим порушенням вимог статті 47 КЗпП України.
Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що відповідач і до теперішнього часу не видає позивачу належно оформлену трудову книжку, що порушує вимоги Трудового законодавства України. При цьому, доказів на спростування таких обставин стороною відповідача суду не надано.
Отже, судом встановлено, що не видавши позивачу трудову книжку в передбачений законом строк після написання ним заяви про звільнення, відповідачем були порушені конституційні права позивача, а саме - право на працю та право на звільнення.
Наведені протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення існуючих трудових відносин та на можливість нового працевлаштування позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У позовній заяві позивач просить одночасно стягнути з відповідача і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 144 621, 72 грн., і середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 144 621, 72 грн.
У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у положеннях статей 117 та 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж вимушеного прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштування.
За порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливим є одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
Викладене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року по справі № 6-2912цс16.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, становить: травень 2019 року - 5 601, 47 грн., червень 2019 року - 9 591, 24 грн., що разом складає (5 601, 47 грн. + 9 591, 24 грн. = 15 192, 71 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (22 + 18 = 40 днів) = 379, 82 грн.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 29 липня 2019 року і по день розгляду справи судом, оскільки на день розгляду справи судом відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок, а також не видав позивачу трудову книжку.
Кількість робочих днів за період з 29 липня 2019 року по 26 жовтня 2020 року складає 318 днів, а саме: липень 2019 року - 3 дні, серпень 2019 року - 21 день, вересень 2019 року - 21 день, жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року - 21 день, грудень 2019 року - 21 день, січень 2020 року - 21 день, лютий 2020 року - 20 днів, березень 2020 року - 21 день, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 20 днів, вересень 2020 року - 22 днів, жовтень - 17 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки, а саме за період з 29 липня 2019 року по 26 жовтня 2020 року складає: 318 днів х 379, 82 грн. = 120 782, 76 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки у розмірі 120 782, 76 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 53 467, 50 грн. суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У позовній заяві позивачем зазначено, що за час роботи на підприємстві відповідача позивач має 75 днів невикористаної відпустки.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів та документів на підтвердження того, що позивач має 75 днів невикористаної відпустки.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У зв`язку з цим, за відсутності доказів наявності у позивача 75 днів невикористаної відпустки суд позбавлений можливості встановити точний розмір компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, а тому на теперішній час позовні вимоги особа_1 в цій частині задоволенню не підлягають за їх недоведеністю.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та час затримки видачі трудової книжки, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволені частково на суму 120 782, 76 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 207, 83 грн. Оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, за якими позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачу відмовлено, то вказані судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 38, 47, 115, 116, 233, 235 КЗпП України, ст. 15 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 84, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 35 930, 00 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень, 00 копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та час затримки видачі трудової книжки у розмірі 120 782, 76 грн. (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні, 76 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 ), судовий збір у розмірі 1 207, 83 грн. (одна тисяча двісті сім гривень, 83 копійки).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.



Суддя Д.Л. Черкез