АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты
Дело № 204/3944/20
Производство № 2/204/1308/20
Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская
49006, г.. Днепр, проспект Пушкина 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected]
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
решение
именем украины
25 ноября 2020 Красногвардейский районный суд. Днепропетровска в составе:
председательствующей судьиДубижанськои Т.А.
с участием секретаря [Л.] А.Д.
рассмотрев в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепровский агрегатный завод» о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации заработной платы за все время задержки ее выдачи при увольнении и проведении полного расчета при увольнении, компенсации неиспользованных днейотпуска, выдачу трудовой книжки, -
В С Т А Н О В И Л:
В июне 2020 году до суда поступило заявление особа_1 к ЗАО «Днепропетровский агрегатный завод» (АО «газ») в которой, после увеличения исковых требований, истец просил взыскать с ответчика в его пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату (задолженность по заработной плате) в сумме 45710, 63 грн., средний заработок за время задержки расчета при увольнении - 20448 грн., средний заработок за время вынужденного прогула за повтораак выдачи трудовой книжки - 20448 грн., обязать ответчика выдать трудовую книжку с записью об увольнении. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с апреля 1980 работал на Днепропетровском агрегатном заводе, который сейчас называется АО «Днепропетровский агрегатный завод» ». С начала 2019 на заводе возникли проблемы с выплатой заработной платы. Истцом 5 марта 2020 было подано заявление об увольнении по собственному желанию в связи с выходом на пенсию с 05.03.2020 года. Никаких документов об увольнении ответчик истцу не предоставил. Ответчик в день увольнения не осуществил расчет с ним и не выдал трудовую книжку, как и не сообщил письменно о начисленных суммах, причитающихся к выплате при увольнении. По его неоднократные обращения к руководству и бухгалтерии завода по поводу выплаты задолженности по заработной плате, последние ссылались на отсутствие денежных средств на предприятии. Такие действия ответчика являются неправомерными, в связи с чем истец обращувся в суд с данным иском.
Ответчик в установленный судом срок не воспользовался своим правом на предоставление отзыва на исковое заявление, а также на суда о предоставлении сведений о размере задолженности по начисленной но не выплаченной заработной платы, табель учета рабочего времени, доказательства выдачи трудовой книжки, каких-либо доказательств не прислал. В связи с чем, суд решает дело по имеющимся материалами.
Изучив и исследовав письменные материалы дела, суд считает, что исковые требования вложатся удовлетворению, в связи со следующим.
Согласно ст.12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст.13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по нерненням лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Суд вправе собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе только в случаях, когда это необходимо для защиты малолетних или несовершеннолетних лиц или лиц, признанных судом недееспособными или диявляется способность которых ограничена, а также в других случаях, предусмотренных настоящим Кодексом. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению. Такое право имеют также лица, в интересах которых заявлены требования, за исключением тех лиц, которые не имеют процессуальной дееспособности.
Статьей 15 ГК Украины определено на защиту гражданских прав и интересов, где указано, что каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
каждая особа имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса, предусмотрено ст.16 ГК Украины.
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украинскаяны и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
В соответствии с ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ст. 238 КЗоТ Украины при рассмотрении трудовых споров по вопросам о денежных требованиях, кроме требований о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выумирание нижеоплачиваемой работы (статья 235), орган, рассматривающий спор, имеет право вынести решение о выплате работнику причитающихся сумм без ограничения каким-либо сроком.
Решение данной гражданского дела и принятия соответствующего обоснованного по ней решение невозможно без установления фактических обстоятельств, выбора нормы права и заключения о правах и обязанностях сторон. Все эти составляющие могли быть выяснены лишь в ходе доказательственной деятельности, целью которой является, согласно ГПК, всестороннее и полное выяснениевсех обстоятельств дела, установления действительных прав и обязанностей участников спорных правоотношений.
Судом установлено, что особа_1, работал в АО «Днепропетровский агрегатный завод», что подтверждается копией трудовой книжки и указано в индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а.с.7- 10, 12-14).
Согласно второго предложения ч.1 ст.38 КЗоТ Украины, в случае, когда заявлениеработника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (выход на пенсию), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник. Как было установлено судом, заявление об увольнении по собственному желанию особа_1 было подано ответчику 05.03.2020 года, следовательно, именно этот день является последним рабочим днем и датой увольнения истца.
В исковом заявлении особа_2 настаивает на том, что с января 2019 АО «Днепропетровскекий агрегатный завод »не в полном объеме выплачивало начисленную ему заработную плату, после чего, 5 марта 2020 он написал заявление об увольнении, по которому истца АО« Днепропетровский агрегатный завод »должен освободить из 05.03.2020 года, однако в день увольнения ответчик провел с ним расчет, не сообщила о подлежащих выплате при увольнении суммы не ознакомил с соответствующим приказом об увольнении и не выдал трудовую книжку с записью.
В связи с этим, Красногвардейский районним судом. Днепропетровская 17.07.2020 года было истребовано в АО «Днепропетровский агрегатный завод» информацию о трудоустройстве истца, занимаемой должности и периода работы, а также сведения о задолженности по заработной плате у предприятия перед особа_1 и доказательства выдачи трудовой книжки (А.С . 34).
Указанное требование суда АО «Днепропетровский агрегатный завод» получило, однако по состоянию на момент рассмотрения дела судом, истребованы судом доказательства ответчик так и не предоставил и не сообщиласуд о причинах непредставления доказательств или о невозможности предоставить доказательства. При таких обстоятельствах судом установлено, что ответчиком без уважительных причин не представлены доказательства, истребованные судом.
Согласно ч. 10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причин доказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или видмовиты в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, - также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Поскольку ответчиком никоим образом не отрицался но не опровергался факт трудоустройства истца и наличии задолженности по заработной плате, кроме того, ответчиком без уважительных причин не предоставлено суду доказательства, что витребовувались судом и не сообщается причины непредоставления доказательств, суд с учетом обстоятельств спРави и учитывая, что истребованы доказательства необходимы для установления факта наличия задолженности по заработной плате истца и ее размера, считает возможным признать установленными обстоятельства для выяснения которых они витребовувались, а именно то, что за период с января 2019 по 05.03. 2020 ответчик не в полной мере выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Обратившись в суд, истец просил взыскать с ответчика задолженность по заработной плате за период с января 2019 г.глазу по март 2020 года, и, в частности, в размере 45 710, 63 грн., отметив, что указанная сумма является надлежащей истцу к взысканию, как разница между начисленной за указанный период заработной платой (93280, 63 грн.) и частично выплаченной ответчиком (47570 грн.).
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда онузнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по майВдова договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласуюим с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начинаючы с января 2019 ответчик не в полной мере выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Согласно информации, содержащейся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины по форме ОК-5 от 09.05.2020 года, предоставленных истцом, следует, что за период с января 2019 по март 2020 ответчиком истцу была начислена заработная плата в ропо мерам 93280, 63 грн., в свою очередь, истец признал, что ответчиком частично выплачена заработная плата, а именно перечислено 47570 грн. (А.с.12-14). Ответчиком указанные периоды и суммы, приведенные в иске не опровергнут, доказательств погашения долга или его отсутствии - материалы дела не содержат.
Таким образом, задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за период с января 2019 по март 2020 доказана надлежащими доказательствами и составляет именно 45 710, 63 грн. (93280, 63 грн. -47570 грн.).
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с 01.01.2019 года по 29.02.2020 года включительно в размере 45 710, 63 грн., Которые подлежащие уплате истцу и сумма которых определена без учета налогов и других обязательных платежей, а следовательно указанные исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению.
Относительно требований иска об обязательствах выдачи трудовой книжки и взыскании среднего заработка за время задержки расчета и задержки выдачи трудовой книжки, суд отмечает следующее.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В исковом заявлении истец настаивает на том, что приказ о его увольнении ответчик не выдал и до настоящего времени, а также не выдает позывчу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что нарушает требования Трудового законодательства Украины. При этом, доказательств в опровержение таких обстоятельствах стороной ответчика суду не предоставлено.
Итак, судом установлено, не выдав истцу в день увольнения трудовую книжку, ответчиком были нарушены конституционные права истца, а именно - право на труд и право на освобождение.
Приведенные противоправные действия ответчика нарушают право истца на прекращение существующих трудовых отношений и возможность нового трудоустройния истца, в связи с чем нарушены права истца подлежат судебной защите.
В связи с этим суд считает, что единственным эффективным, надлежащим и соразмерным способом защиты нарушенных прав истца будет обязательства ответчика по делу - АО «Днепропетровский агрегатный завод» выдать лицо_3 надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении от 05.03.2020 года на основании поданного им заявления от 05.03.2020 года, а потому исковые требования лицо_3 в этой части подлежат удовлетворению.
Относительно требований иска о взыскании средств в связи с задержкой расчета при увольнении и задержкой выдачи трудовой книжки по вине владельца суд отмечает следующее.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается этоний заработок за время вынужденного прогула (часть 5 статьи 235 КЗоТ Украины).
Судом установлено, что на момент увольнения истца, 05.03.2020 года да и на следующий день, 06.03.2020 года, трудовая книжка не была издана истцу. Ответчиком никоим образом не опровергались указанные обстоятельства, суд приходит к выводу о наличии оснований для применения положений ч.5 ст.235 КЗоТ Украины и взыскании с ответчика средний заработок за время вынужденного прогула.
Согласно ч. Ч. 1, 7 ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Частью 1 статьи 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены непозднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, орга ни за ция должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Однако, как установлено судом, ответчик ни в день увольнения, ни на следующий день, и в день рассмотрения дела, не провел с истцом окончательный расчет и не выплатил ему начисленную заработную плату, не осуществил оплату компенсации за неиспользованные дни отпуска.
То есть, судом установлены основания как для применения последствий предусмотренных по ст. 117 так и ст. 235 КЗоТ Украины.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 18 января 2017. по делу № 6-2912цс16, нельзя согласиться стем, что за нарушение трудовых прав работника при одном освобождении возможно одновременное применение взыскания среднего заработка как по статье 117 КЗоТ Украины так и по статье 235 КЗоТ Украины, то есть двойное взыскание среднего заработка, поскольку это будет не сопоставимо с правами работающего работника, получает одну заработную плату. В положениях статей 117, 235 КЗоТ Украины говорится об ответственности работодателя в виде взыскания среднего заработка за время одного и того же прогула праков для компенсации ему потерь от неполучения зарплаты или невозможности трудоустройства.
Таким образом, принимая во внимание предмет уточненного иска и учитывая содержание его просящей части, факт отсутствия доходов, вследствие нарушения сроков их уплаты ответчиком, суд считает необходимым применить к спорным правоотношениям положения статьи 117 КЗоТ Украины, с отказом в удовлетворении иска в части взыскания среднего заработка по ст. 235 КЗоТ Украины.
В пункте 25 (абз.5) постановления ПлЭнума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что неоправданно расчета с работником в день увольнения или, если в этот день он не был на работе, на следующий день после его обращение с требованием о расчете является основанием для применения ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ. В этом случае течение трехмесячного срока обращения в суд начинается со следующего дня после проведения указанных выплат не салежно от продолжительности задержки расчета.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Судом установлено, что на момент увольнения истца, 05.03.2020 года, с последним полный расчет проведено небыло. Ответчиком никоим образом не опровергались указанные обстоятельства, суд приходит к выводу о наличии оснований для применения положений ст.117 КЗоТ Украины и взыскании с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
По расчету истца, которому суд соглашается, средняя заработная плата в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 г.. № 100, составляет 255, 59 грн. в день. Однако суд не погодся с рассчитанной суммой среднего заработка и периодом его начисления. В частности, истец ложного начинает расчет количества рабочих дней для начисления среднего заработка с 01.03.2020 года. Суд отмечает, что средний заработок должен рассчитываться за период, начиная со дня, следующего за днем предусмотренным законом (ст.-ст. 38, 47 КЗоТ Украины) для расчета с истцом и выдачи ему трудовой книжки, по его заявлению, в частности, следующий рабочий день после 05.03.2020 года, то есть с 06.03.2020 года и, согласно границ исковых требований - по 30.06.2020 года, поскольку полный расчет на момент обращения в суд, ответчиком осуществлено.
Количество рабочих дней, согласно установлена пятидневная режима работы на предприятии за период с 06.03.2020 года по 30.06.2020 года составляет 77 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки выдачи трудовой книжки, составляет 77 дней х 255, 59 грн. = 19 680, 43 грн., Которые подлежат взысканию с ответчика, с отказом в удовлетворении остальных поВнешне требований в этой части.
Исковое заявление также содержит правовое обоснование взыскания компенсации потерь заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, однако указанных требований просительная часть искового заявления не содержит, а потому, согласно ч. 1, 3 ст. 13 ГПК Украины, суд не исследуется и не рассматривается.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чемза один месяц.
При таких обстоятельствах, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Учитывая, что исковые требования удовлетворены, а истца при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора, в части требований иска об уплате начисленной но не выплаченной заработной платы на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» и уплачено 840, 80 грн. остальных требований, то в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 404, 60 грн., Пропорционально размеру удовлетворенных требований (19 680, 43грн. С 40896 грн. = 48, 12%) и взыскать с ответчика 840, 80 грн . судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 3, 4, 38, 47, 115, 116, 233, 235, 238 КЗоТ Украины, ст. ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274-279 430 ГПК Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 (адрес проживания: адреса_1 рнокпп: номер_1) к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (адрес местонахождения: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации заработной платы за все время задержки ее выдачи при увольнении и проведении полного расчета при увольнении, компенсации неиспользованных дней отпуска, выдачу трудовой книжки- удовлетворить частично.
Обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выдать особа_1 надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении от 05.03.2020 года на основании поданного им заявления от 05.03.2020 года.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 45 710 грн. 63 коп. средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 19680 грн. 43 коп. и судебные расходы в размере 404 грн. 60 коп., А всего 65 795 грн. 66 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания заработной платы не выплаченной при увольнении в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу государства судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Днепровский апелляциййного суда через Красногвардейский районный суд. Днепропетровская путем подачи в 30-дневный срок со дня принятия решения апелляционной жалобы. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всемиучастниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Судья Т. А. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 204/3944/20
Провадження № 2/204/1308/20
красногвардійський районний СУД м. дніпропетровська
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected]
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
рішення
іменем україни
25 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Легостаєвої А.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський агрегатний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі при звільненні та проведенні повного розрахунку при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, видачу трудової книжки, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2020 року до суду надійшла позовна заява особа_1 до ПрАТ «Дніпропетровський Агрегатний завод» (АТ «даз») в якій, після збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату (заборгованість по заробітній платі) у сумі 45710, 63 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 20448 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримаку видачі трудової книжки – 20448 грн., зобов`язати відповідача видати трудову книжку з записом про звільнення. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з квітня 1980 року працював на Дніпропетровському агрегатному заводі, який наразі має назву АТ «Дніпропетровський Агрегатний завод»». З початку 2019 року на заводі виникли проблеми з виплатою заробітної плати. Позивачем 05 березня 2020 року було подано заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 05.03.2020 року. Жодних документів про звільнення відповідач позивачу не надав. Відповідач в день звільнення не здійснив розрахунок з ним та не видав трудову книжку, як і не повідомив письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні. На його неодноразові звернення до керівництва та бухгалтерії заводу з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, останні посилалися на відсутність грошових коштів на підприємстві. Такі дії відповідача є неправомірними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на суду про надання відомостей щодо розміру заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати, табель обліку робочого часу, докази видачі трудової книжки, будь яких доказів не надіслав. У зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 15 ЦК України визначено право на захист цивільних прав та інтересів, де зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ст.16 ЦК України.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
Судом встановлено, що особа_1 , працював у АТ «Дніпропетровський агрегатний завод», що підтверджується копією трудової книжки та зазначено у Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с.7-10, 12-14).
Згідно другого речення ч.1 ст.38 КЗпП України, у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (вихід на пенсію), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Як було встановлено судом, заяву про звільнення за власним бажанням особа_1 було подано відповідачу 05.03.2020 року, отже, саме цей день є останнім робочим днем та датою звільнення позивача.
У позовній заяві особа_2 наполягає на тому, що з січня 2019 року АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» не в повному обсязі виплачувало нараховану йому заробітну плату, після чого, 05 березня 2020 року він написав заяву про звільнення, за якою позивача АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» мав звільнити з 05.03.2020 року, однак у день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок, не повідомив про належні до виплати при звільненні суми не ознайомив з відповідним наказом про звільнення та не видав трудову книжку з відповідним записом.
У зв`язку з цим, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 17.07.2020 року було витребувано у АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» інформацію щодо працевлаштування позивача, займаної посади та періоду роботи, а також відомості про заборгованість по заробітній платі у підприємства перед особа_1 та докази видачі трудової книжки (а.с. 34).
Вказану вимогу суду АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» отримало, однак станом на момент розгляду справи судом, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем жодним чином не заперечувався та не спростовувався факт працевлаштування позивача та наявності заборгованості по заробітній платі, окрім того, відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що за період з січня 2019 року по 05.03.2020 року відповідач не в повній мірі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з січня 2019 року по березень 2020 року, та, зокрема, у розмірі 45 710, 63 грн., зазначивши, що вказана сума є належною позивачу до стягнення, як різниця між нарахованою за вказаний період заробітною платою (93280, 63 грн.) та частково виплаченою відповідачем (47570 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з січня 2019 року відповідач не в повній мірі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Згідно з інформацією, що міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 09.05.2020 року, наданих позивачем, вбачається, що за період з січня 2019 року по березень 2020 року відповідачем позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 93280, 63 грн., в свою чергу, позивач визнав, що відповідачем частково сплачено заробітну плату, а саме перераховано 47570 грн. (а.с.12-14). Відповідачем зазначені періоди та суми, наведені у позові не спростовані, доказів погашення боргу чи його відсутності - матеріали справи не містять.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з січня 2019 року по березень 2020 року доведена належними доказами та становить саме 45 710, 63 грн., (93280, 63 грн. - 47570 грн.).
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2019 року по 29.02.2020 року включно у розмірі 45 710, 63 грн., які належні до сплати позивачу та сума яких визначена без урахування податків й інших обов`язкових платежів, а отже вказані позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позову про зобов`язання видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що наказ про його звільнення відповідач не видав і до теперішнього часу, а також не видає позивачу належно оформлену трудову книжку, що порушує вимоги Трудового законодавства України. При цьому, доказів на спростування таких обставин стороною відповідача суду не надано.
Отже, судом встановлено, що не видавши позивачу в день звільнення трудову книжку, відповідачем були порушені конституційні права позивача, а саме - право на працю та право на звільнення.
Наведені протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення існуючих трудових відносин та на можливість нового працевлаштування позивача, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають судовому захисту.
У зв`язку з цим суд вважає, що єдиним ефективним, належним та співмірним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача по справі - АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_3 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення від 05.03.2020 року на підставі поданої ним заяви від 05.03.2020 року, а тому позовні вимоги особа_3 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позову про стягнення коштів у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні та затримкою видачі трудової книжки з вини власника суд зазначає наступне.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина 5 статті 235 КЗпП України).
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача, 05.03.2020 року та і наступного дня, 06.03.2020 року, трудова книжка не була видана позивачу. Відповідачем жодним чином не спростовувалися зазначені обставини, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч.5 ст.235 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Однак, як встановлено судом, відповідач ні в день звільнення, ні наступного дня, та на день розгляду справи, не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив йому нараховану заробітну плату, не здійснив оплату компенсації за невикористані дні відпустки.
Тобто, судом встановлені підстави як для застосування наслідків передбачених за ст. 117 так і ст. 235 КЗпП України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 січня 2017р. у справі № 6-2912цс16, не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Таким чином, беручи до уваги предмет уточненого позову та ураховуючи зміст його прохальної частини, факт відсутності доходів, внаслідок порушення строків їх сплати відповідачем, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України, з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за ст. 235 КЗпП України.
У пункті 25 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача, 05.03.2020 року, з останнім повний розрахунок проведено не було. Відповідачем жодним чином не спростовувалися зазначені обставини, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст.117 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За розрахунком позивача, з яким суд погоджується, середня заробітна плата відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, складає 255, 59 грн. на день. Однак суд не погоджується з розрахованою сумою середнього заробітку та періодом його нарахування. Зокрема, позивач помилкового починає розрахунок кількості робочих днів для нарахування середнього заробітку з 01.03.2020 року. Суд зазначає, що середній заробіток має розраховуватися за період, починаючи з дня, наступного за днем передбаченим законом (ст.-ст. 38, 47 КЗпП України) для розрахунку з позивачем та видачі йому трудової книжки, за його заявою, а саме, наступний робочий день після 05.03.2020 року, тобто з 06.03.2020 року і, згідно меж позовних вимог - по 30.06.2020 року, оскільки повний розрахунок на час звернення до суду, відповідачем не здійснено.
Кількість робочих днів, згідно встановленого п`ятиденного режиму роботи на підприємстві за період з 06.03.2020 року по 30.06.2020 року складає 77 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, складає: 77 днів х 255, 59 грн. = 19 680, 43 грн., які підлягають стягненню з відповідача, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог в цій частині.
Позовна заява також містить правове обґрунтування щодо стягнення компенсації втрат заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, однак зазначених вимог прохальна частина позовної заяви не містить, а тому, відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, судом не досліджується та не розглядається.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
За таких обставин, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, а позивача при подачі позову було звільнено від сплати судового збору, в частині вимог позову про сплату нарахованої але не виплаченої заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та сплачено 840, 80 грн. за решту вимог, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 404, 60 грн., пропорційно розміру задоволених вимог (19 680, 43грн. з 40 896 грн. = 48, 12 %) та стягнути з відповідача 840, 80 грн. судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 38, 47, 115, 116, 233, 235, 238 КЗпП України, ст. ст. 1, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274-279 430 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 (адреса проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614), про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі при звільненні та проведенні повного розрахунку при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, видачу трудової книжки – задовольнити частково.
Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення від 05.03.2020 року на підставі поданої ним заяви від 05.03.2020 року.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 45 710 грн. 63 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 680 грн. 43 коп. та судові витрати у розмірі 404 грн. 60 коп., а всього 65 795 грн. 66 коп.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати не виплаченої при звільнені в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т. О. [Д.]
Производство № 2/204/1308/20
Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская
49006, г.. Днепр, проспект Пушкина 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected]
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
решение
именем украины
25 ноября 2020 Красногвардейский районный суд. Днепропетровска в составе:
председательствующей судьиДубижанськои Т.А.
с участием секретаря [Л.] А.Д.
рассмотрев в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепровский агрегатный завод» о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации заработной платы за все время задержки ее выдачи при увольнении и проведении полного расчета при увольнении, компенсации неиспользованных днейотпуска, выдачу трудовой книжки, -
В С Т А Н О В И Л:
В июне 2020 году до суда поступило заявление особа_1 к ЗАО «Днепропетровский агрегатный завод» (АО «газ») в которой, после увеличения исковых требований, истец просил взыскать с ответчика в его пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату (задолженность по заработной плате) в сумме 45710, 63 грн., средний заработок за время задержки расчета при увольнении - 20448 грн., средний заработок за время вынужденного прогула за повтораак выдачи трудовой книжки - 20448 грн., обязать ответчика выдать трудовую книжку с записью об увольнении. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с апреля 1980 работал на Днепропетровском агрегатном заводе, который сейчас называется АО «Днепропетровский агрегатный завод» ». С начала 2019 на заводе возникли проблемы с выплатой заработной платы. Истцом 5 марта 2020 было подано заявление об увольнении по собственному желанию в связи с выходом на пенсию с 05.03.2020 года. Никаких документов об увольнении ответчик истцу не предоставил. Ответчик в день увольнения не осуществил расчет с ним и не выдал трудовую книжку, как и не сообщил письменно о начисленных суммах, причитающихся к выплате при увольнении. По его неоднократные обращения к руководству и бухгалтерии завода по поводу выплаты задолженности по заработной плате, последние ссылались на отсутствие денежных средств на предприятии. Такие действия ответчика являются неправомерными, в связи с чем истец обращувся в суд с данным иском.
Ответчик в установленный судом срок не воспользовался своим правом на предоставление отзыва на исковое заявление, а также на суда о предоставлении сведений о размере задолженности по начисленной но не выплаченной заработной платы, табель учета рабочего времени, доказательства выдачи трудовой книжки, каких-либо доказательств не прислал. В связи с чем, суд решает дело по имеющимся материалами.
Изучив и исследовав письменные материалы дела, суд считает, что исковые требования вложатся удовлетворению, в связи со следующим.
Согласно ст.12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст.13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по нерненням лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Суд вправе собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе только в случаях, когда это необходимо для защиты малолетних или несовершеннолетних лиц или лиц, признанных судом недееспособными или диявляется способность которых ограничена, а также в других случаях, предусмотренных настоящим Кодексом. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению. Такое право имеют также лица, в интересах которых заявлены требования, за исключением тех лиц, которые не имеют процессуальной дееспособности.
Статьей 15 ГК Украины определено на защиту гражданских прав и интересов, где указано, что каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
каждая особа имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса, предусмотрено ст.16 ГК Украины.
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украинскаяны и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
В соответствии с ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ст. 238 КЗоТ Украины при рассмотрении трудовых споров по вопросам о денежных требованиях, кроме требований о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выумирание нижеоплачиваемой работы (статья 235), орган, рассматривающий спор, имеет право вынести решение о выплате работнику причитающихся сумм без ограничения каким-либо сроком.
Решение данной гражданского дела и принятия соответствующего обоснованного по ней решение невозможно без установления фактических обстоятельств, выбора нормы права и заключения о правах и обязанностях сторон. Все эти составляющие могли быть выяснены лишь в ходе доказательственной деятельности, целью которой является, согласно ГПК, всестороннее и полное выяснениевсех обстоятельств дела, установления действительных прав и обязанностей участников спорных правоотношений.
Судом установлено, что особа_1, работал в АО «Днепропетровский агрегатный завод», что подтверждается копией трудовой книжки и указано в индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а.с.7- 10, 12-14).
Согласно второго предложения ч.1 ст.38 КЗоТ Украины, в случае, когда заявлениеработника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (выход на пенсию), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник. Как было установлено судом, заявление об увольнении по собственному желанию особа_1 было подано ответчику 05.03.2020 года, следовательно, именно этот день является последним рабочим днем и датой увольнения истца.
В исковом заявлении особа_2 настаивает на том, что с января 2019 АО «Днепропетровскекий агрегатный завод »не в полном объеме выплачивало начисленную ему заработную плату, после чего, 5 марта 2020 он написал заявление об увольнении, по которому истца АО« Днепропетровский агрегатный завод »должен освободить из 05.03.2020 года, однако в день увольнения ответчик провел с ним расчет, не сообщила о подлежащих выплате при увольнении суммы не ознакомил с соответствующим приказом об увольнении и не выдал трудовую книжку с записью.
В связи с этим, Красногвардейский районним судом. Днепропетровская 17.07.2020 года было истребовано в АО «Днепропетровский агрегатный завод» информацию о трудоустройстве истца, занимаемой должности и периода работы, а также сведения о задолженности по заработной плате у предприятия перед особа_1 и доказательства выдачи трудовой книжки (А.С . 34).
Указанное требование суда АО «Днепропетровский агрегатный завод» получило, однако по состоянию на момент рассмотрения дела судом, истребованы судом доказательства ответчик так и не предоставил и не сообщиласуд о причинах непредставления доказательств или о невозможности предоставить доказательства. При таких обстоятельствах судом установлено, что ответчиком без уважительных причин не представлены доказательства, истребованные судом.
Согласно ч. 10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причин доказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или видмовиты в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, - также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Поскольку ответчиком никоим образом не отрицался но не опровергался факт трудоустройства истца и наличии задолженности по заработной плате, кроме того, ответчиком без уважительных причин не предоставлено суду доказательства, что витребовувались судом и не сообщается причины непредоставления доказательств, суд с учетом обстоятельств спРави и учитывая, что истребованы доказательства необходимы для установления факта наличия задолженности по заработной плате истца и ее размера, считает возможным признать установленными обстоятельства для выяснения которых они витребовувались, а именно то, что за период с января 2019 по 05.03. 2020 ответчик не в полной мере выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Обратившись в суд, истец просил взыскать с ответчика задолженность по заработной плате за период с января 2019 г.глазу по март 2020 года, и, в частности, в размере 45 710, 63 грн., отметив, что указанная сумма является надлежащей истцу к взысканию, как разница между начисленной за указанный период заработной платой (93280, 63 грн.) и частично выплаченной ответчиком (47570 грн.).
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда онузнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по майВдова договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласуюим с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начинаючы с января 2019 ответчик не в полной мере выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Согласно информации, содержащейся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины по форме ОК-5 от 09.05.2020 года, предоставленных истцом, следует, что за период с января 2019 по март 2020 ответчиком истцу была начислена заработная плата в ропо мерам 93280, 63 грн., в свою очередь, истец признал, что ответчиком частично выплачена заработная плата, а именно перечислено 47570 грн. (А.с.12-14). Ответчиком указанные периоды и суммы, приведенные в иске не опровергнут, доказательств погашения долга или его отсутствии - материалы дела не содержат.
Таким образом, задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за период с января 2019 по март 2020 доказана надлежащими доказательствами и составляет именно 45 710, 63 грн. (93280, 63 грн. -47570 грн.).
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с 01.01.2019 года по 29.02.2020 года включительно в размере 45 710, 63 грн., Которые подлежащие уплате истцу и сумма которых определена без учета налогов и других обязательных платежей, а следовательно указанные исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению.
Относительно требований иска об обязательствах выдачи трудовой книжки и взыскании среднего заработка за время задержки расчета и задержки выдачи трудовой книжки, суд отмечает следующее.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В исковом заявлении истец настаивает на том, что приказ о его увольнении ответчик не выдал и до настоящего времени, а также не выдает позывчу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что нарушает требования Трудового законодательства Украины. При этом, доказательств в опровержение таких обстоятельствах стороной ответчика суду не предоставлено.
Итак, судом установлено, не выдав истцу в день увольнения трудовую книжку, ответчиком были нарушены конституционные права истца, а именно - право на труд и право на освобождение.
Приведенные противоправные действия ответчика нарушают право истца на прекращение существующих трудовых отношений и возможность нового трудоустройния истца, в связи с чем нарушены права истца подлежат судебной защите.
В связи с этим суд считает, что единственным эффективным, надлежащим и соразмерным способом защиты нарушенных прав истца будет обязательства ответчика по делу - АО «Днепропетровский агрегатный завод» выдать лицо_3 надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении от 05.03.2020 года на основании поданного им заявления от 05.03.2020 года, а потому исковые требования лицо_3 в этой части подлежат удовлетворению.
Относительно требований иска о взыскании средств в связи с задержкой расчета при увольнении и задержкой выдачи трудовой книжки по вине владельца суд отмечает следующее.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается этоний заработок за время вынужденного прогула (часть 5 статьи 235 КЗоТ Украины).
Судом установлено, что на момент увольнения истца, 05.03.2020 года да и на следующий день, 06.03.2020 года, трудовая книжка не была издана истцу. Ответчиком никоим образом не опровергались указанные обстоятельства, суд приходит к выводу о наличии оснований для применения положений ч.5 ст.235 КЗоТ Украины и взыскании с ответчика средний заработок за время вынужденного прогула.
Согласно ч. Ч. 1, 7 ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Частью 1 статьи 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены непозднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, орга ни за ция должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Однако, как установлено судом, ответчик ни в день увольнения, ни на следующий день, и в день рассмотрения дела, не провел с истцом окончательный расчет и не выплатил ему начисленную заработную плату, не осуществил оплату компенсации за неиспользованные дни отпуска.
То есть, судом установлены основания как для применения последствий предусмотренных по ст. 117 так и ст. 235 КЗоТ Украины.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 18 января 2017. по делу № 6-2912цс16, нельзя согласиться стем, что за нарушение трудовых прав работника при одном освобождении возможно одновременное применение взыскания среднего заработка как по статье 117 КЗоТ Украины так и по статье 235 КЗоТ Украины, то есть двойное взыскание среднего заработка, поскольку это будет не сопоставимо с правами работающего работника, получает одну заработную плату. В положениях статей 117, 235 КЗоТ Украины говорится об ответственности работодателя в виде взыскания среднего заработка за время одного и того же прогула праков для компенсации ему потерь от неполучения зарплаты или невозможности трудоустройства.
Таким образом, принимая во внимание предмет уточненного иска и учитывая содержание его просящей части, факт отсутствия доходов, вследствие нарушения сроков их уплаты ответчиком, суд считает необходимым применить к спорным правоотношениям положения статьи 117 КЗоТ Украины, с отказом в удовлетворении иска в части взыскания среднего заработка по ст. 235 КЗоТ Украины.
В пункте 25 (абз.5) постановления ПлЭнума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что неоправданно расчета с работником в день увольнения или, если в этот день он не был на работе, на следующий день после его обращение с требованием о расчете является основанием для применения ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ. В этом случае течение трехмесячного срока обращения в суд начинается со следующего дня после проведения указанных выплат не салежно от продолжительности задержки расчета.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Судом установлено, что на момент увольнения истца, 05.03.2020 года, с последним полный расчет проведено небыло. Ответчиком никоим образом не опровергались указанные обстоятельства, суд приходит к выводу о наличии оснований для применения положений ст.117 КЗоТ Украины и взыскании с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
По расчету истца, которому суд соглашается, средняя заработная плата в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 г.. № 100, составляет 255, 59 грн. в день. Однако суд не погодся с рассчитанной суммой среднего заработка и периодом его начисления. В частности, истец ложного начинает расчет количества рабочих дней для начисления среднего заработка с 01.03.2020 года. Суд отмечает, что средний заработок должен рассчитываться за период, начиная со дня, следующего за днем предусмотренным законом (ст.-ст. 38, 47 КЗоТ Украины) для расчета с истцом и выдачи ему трудовой книжки, по его заявлению, в частности, следующий рабочий день после 05.03.2020 года, то есть с 06.03.2020 года и, согласно границ исковых требований - по 30.06.2020 года, поскольку полный расчет на момент обращения в суд, ответчиком осуществлено.
Количество рабочих дней, согласно установлена пятидневная режима работы на предприятии за период с 06.03.2020 года по 30.06.2020 года составляет 77 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки выдачи трудовой книжки, составляет 77 дней х 255, 59 грн. = 19 680, 43 грн., Которые подлежат взысканию с ответчика, с отказом в удовлетворении остальных поВнешне требований в этой части.
Исковое заявление также содержит правовое обоснование взыскания компенсации потерь заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, однако указанных требований просительная часть искового заявления не содержит, а потому, согласно ч. 1, 3 ст. 13 ГПК Украины, суд не исследуется и не рассматривается.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чемза один месяц.
При таких обстоятельствах, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Учитывая, что исковые требования удовлетворены, а истца при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора, в части требований иска об уплате начисленной но не выплаченной заработной платы на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» и уплачено 840, 80 грн. остальных требований, то в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 404, 60 грн., Пропорционально размеру удовлетворенных требований (19 680, 43грн. С 40896 грн. = 48, 12%) и взыскать с ответчика 840, 80 грн . судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 3, 4, 38, 47, 115, 116, 233, 235, 238 КЗоТ Украины, ст. ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274-279 430 ГПК Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 (адрес проживания: адреса_1 рнокпп: номер_1) к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (адрес местонахождения: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации заработной платы за все время задержки ее выдачи при увольнении и проведении полного расчета при увольнении, компенсации неиспользованных дней отпуска, выдачу трудовой книжки- удовлетворить частично.
Обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выдать особа_1 надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении от 05.03.2020 года на основании поданного им заявления от 05.03.2020 года.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 45 710 грн. 63 коп. средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 19680 грн. 43 коп. и судебные расходы в размере 404 грн. 60 коп., А всего 65 795 грн. 66 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания заработной платы не выплаченной при увольнении в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу государства судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Днепровский апелляциййного суда через Красногвардейский районный суд. Днепропетровская путем подачи в 30-дневный срок со дня принятия решения апелляционной жалобы. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всемиучастниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Судья Т. А. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 204/3944/20
Провадження № 2/204/1308/20
красногвардійський районний СУД м. дніпропетровська
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected]
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
рішення
іменем україни
25 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Легостаєвої А.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський агрегатний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі при звільненні та проведенні повного розрахунку при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, видачу трудової книжки, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2020 року до суду надійшла позовна заява особа_1 до ПрАТ «Дніпропетровський Агрегатний завод» (АТ «даз») в якій, після збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату (заборгованість по заробітній платі) у сумі 45710, 63 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 20448 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримаку видачі трудової книжки – 20448 грн., зобов`язати відповідача видати трудову книжку з записом про звільнення. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з квітня 1980 року працював на Дніпропетровському агрегатному заводі, який наразі має назву АТ «Дніпропетровський Агрегатний завод»». З початку 2019 року на заводі виникли проблеми з виплатою заробітної плати. Позивачем 05 березня 2020 року було подано заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 05.03.2020 року. Жодних документів про звільнення відповідач позивачу не надав. Відповідач в день звільнення не здійснив розрахунок з ним та не видав трудову книжку, як і не повідомив письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні. На його неодноразові звернення до керівництва та бухгалтерії заводу з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, останні посилалися на відсутність грошових коштів на підприємстві. Такі дії відповідача є неправомірними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на суду про надання відомостей щодо розміру заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати, табель обліку робочого часу, докази видачі трудової книжки, будь яких доказів не надіслав. У зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 15 ЦК України визначено право на захист цивільних прав та інтересів, де зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ст.16 ЦК України.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
Судом встановлено, що особа_1 , працював у АТ «Дніпропетровський агрегатний завод», що підтверджується копією трудової книжки та зазначено у Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с.7-10, 12-14).
Згідно другого речення ч.1 ст.38 КЗпП України, у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (вихід на пенсію), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Як було встановлено судом, заяву про звільнення за власним бажанням особа_1 було подано відповідачу 05.03.2020 року, отже, саме цей день є останнім робочим днем та датою звільнення позивача.
У позовній заяві особа_2 наполягає на тому, що з січня 2019 року АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» не в повному обсязі виплачувало нараховану йому заробітну плату, після чого, 05 березня 2020 року він написав заяву про звільнення, за якою позивача АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» мав звільнити з 05.03.2020 року, однак у день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок, не повідомив про належні до виплати при звільненні суми не ознайомив з відповідним наказом про звільнення та не видав трудову книжку з відповідним записом.
У зв`язку з цим, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 17.07.2020 року було витребувано у АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» інформацію щодо працевлаштування позивача, займаної посади та періоду роботи, а також відомості про заборгованість по заробітній платі у підприємства перед особа_1 та докази видачі трудової книжки (а.с. 34).
Вказану вимогу суду АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» отримало, однак станом на момент розгляду справи судом, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем жодним чином не заперечувався та не спростовувався факт працевлаштування позивача та наявності заборгованості по заробітній платі, окрім того, відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що за період з січня 2019 року по 05.03.2020 року відповідач не в повній мірі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з січня 2019 року по березень 2020 року, та, зокрема, у розмірі 45 710, 63 грн., зазначивши, що вказана сума є належною позивачу до стягнення, як різниця між нарахованою за вказаний період заробітною платою (93280, 63 грн.) та частково виплаченою відповідачем (47570 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з січня 2019 року відповідач не в повній мірі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Згідно з інформацією, що міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 09.05.2020 року, наданих позивачем, вбачається, що за період з січня 2019 року по березень 2020 року відповідачем позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 93280, 63 грн., в свою чергу, позивач визнав, що відповідачем частково сплачено заробітну плату, а саме перераховано 47570 грн. (а.с.12-14). Відповідачем зазначені періоди та суми, наведені у позові не спростовані, доказів погашення боргу чи його відсутності - матеріали справи не містять.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з січня 2019 року по березень 2020 року доведена належними доказами та становить саме 45 710, 63 грн., (93280, 63 грн. - 47570 грн.).
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2019 року по 29.02.2020 року включно у розмірі 45 710, 63 грн., які належні до сплати позивачу та сума яких визначена без урахування податків й інших обов`язкових платежів, а отже вказані позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позову про зобов`язання видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що наказ про його звільнення відповідач не видав і до теперішнього часу, а також не видає позивачу належно оформлену трудову книжку, що порушує вимоги Трудового законодавства України. При цьому, доказів на спростування таких обставин стороною відповідача суду не надано.
Отже, судом встановлено, що не видавши позивачу в день звільнення трудову книжку, відповідачем були порушені конституційні права позивача, а саме - право на працю та право на звільнення.
Наведені протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення існуючих трудових відносин та на можливість нового працевлаштування позивача, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають судовому захисту.
У зв`язку з цим суд вважає, що єдиним ефективним, належним та співмірним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача по справі - АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_3 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення від 05.03.2020 року на підставі поданої ним заяви від 05.03.2020 року, а тому позовні вимоги особа_3 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позову про стягнення коштів у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні та затримкою видачі трудової книжки з вини власника суд зазначає наступне.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина 5 статті 235 КЗпП України).
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача, 05.03.2020 року та і наступного дня, 06.03.2020 року, трудова книжка не була видана позивачу. Відповідачем жодним чином не спростовувалися зазначені обставини, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч.5 ст.235 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Однак, як встановлено судом, відповідач ні в день звільнення, ні наступного дня, та на день розгляду справи, не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив йому нараховану заробітну плату, не здійснив оплату компенсації за невикористані дні відпустки.
Тобто, судом встановлені підстави як для застосування наслідків передбачених за ст. 117 так і ст. 235 КЗпП України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 січня 2017р. у справі № 6-2912цс16, не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Таким чином, беручи до уваги предмет уточненого позову та ураховуючи зміст його прохальної частини, факт відсутності доходів, внаслідок порушення строків їх сплати відповідачем, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України, з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за ст. 235 КЗпП України.
У пункті 25 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача, 05.03.2020 року, з останнім повний розрахунок проведено не було. Відповідачем жодним чином не спростовувалися зазначені обставини, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст.117 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За розрахунком позивача, з яким суд погоджується, середня заробітна плата відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, складає 255, 59 грн. на день. Однак суд не погоджується з розрахованою сумою середнього заробітку та періодом його нарахування. Зокрема, позивач помилкового починає розрахунок кількості робочих днів для нарахування середнього заробітку з 01.03.2020 року. Суд зазначає, що середній заробіток має розраховуватися за період, починаючи з дня, наступного за днем передбаченим законом (ст.-ст. 38, 47 КЗпП України) для розрахунку з позивачем та видачі йому трудової книжки, за його заявою, а саме, наступний робочий день після 05.03.2020 року, тобто з 06.03.2020 року і, згідно меж позовних вимог - по 30.06.2020 року, оскільки повний розрахунок на час звернення до суду, відповідачем не здійснено.
Кількість робочих днів, згідно встановленого п`ятиденного режиму роботи на підприємстві за період з 06.03.2020 року по 30.06.2020 року складає 77 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, складає: 77 днів х 255, 59 грн. = 19 680, 43 грн., які підлягають стягненню з відповідача, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог в цій частині.
Позовна заява також містить правове обґрунтування щодо стягнення компенсації втрат заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, однак зазначених вимог прохальна частина позовної заяви не містить, а тому, відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, судом не досліджується та не розглядається.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
За таких обставин, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, а позивача при подачі позову було звільнено від сплати судового збору, в частині вимог позову про сплату нарахованої але не виплаченої заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та сплачено 840, 80 грн. за решту вимог, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 404, 60 грн., пропорційно розміру задоволених вимог (19 680, 43грн. з 40 896 грн. = 48, 12 %) та стягнути з відповідача 840, 80 грн. судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 38, 47, 115, 116, 233, 235, 238 КЗпП України, ст. ст. 1, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274-279 430 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 (адреса проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614), про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі при звільненні та проведенні повного розрахунку при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, видачу трудової книжки – задовольнити частково.
Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення від 05.03.2020 року на підставі поданої ним заяви від 05.03.2020 року.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 45 710 грн. 63 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 680 грн. 43 коп. та судові витрати у розмірі 404 грн. 60 коп., а всього 65 795 грн. 66 коп.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати не виплаченої при звільнені в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т. О. [Д.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Днепре (494 отзыва) →
АТ "ДАЗ"
Днепр | 17.01.2022
Дело №204/4949/21 Производство № 2/204/284/22 красногвардийский районный СУД г. днепропетровская решение именем украины 17 января 2022 Красногвардейский районный суд г.Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.Днепр гражданское дело по иску особа_1 к Частному акционерномуо общества «Днеп...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 27.10.2021
Дело №204/6033/21 Производство № 2/204/2028/21 решение именем украины 27 октября 2021 г. Днепр Красногвардейский районный суд г. Днепропетровска в составе: председательствующего – судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [Р.] М.И., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Днепре гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Частное акционерное общество ...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 03.08.2021
Дело № 204/3151/21 Производство № 2/204/1393/21 решение именем украины 3 августа 2021 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепро...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 05.07.2021
Дело № 204/204/21 Производство № 2/204/782/21 Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская текст решения именем украины 5 июля 2021 Красногвардейский районный суд Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в м.Днипро гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Дне...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 12.01.2021
Дело № 204/6092/20 Производство № 2/204/275/21 Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская текст решения именем украины 12 января 2021 Красногвардейский районный суд Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в м.Днипро гражданское дело по иску лицо_1 к Приватногв акционерного общест...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 21.12.2020
Дело № 204/7716/20 Производство № 2/204/2108/20 решение именем украины 21 декабря 2020 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепр...