АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты

Дело № 204/3151/21
Производство № 2/204/1393/21


решение
именем украины



3 августа 2021 г.. Днепр



Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда, -

В С Т А Н О В И Л:

28 апреля 2021 особа_1 обратился в суд с исковым заявлением, в котором просил взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 26 мая 2020 по 21 февраля 2021 в размере 35 238, 15 грн. без учета налога на доходы физических лиц и войсконого сбора, моральный вред в размере 10 000, 00 грн., а также судебные расходы. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с 1986 года он работал в Открытом акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод» (впоследствии - Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод») и занимал должность наладчика станков и манипуляторов с программным управлением отдела главного механика. В соответствии с приказом 453к от 25.05.2020 года и на основании его заявления, 25Май 2020 был освобожден от должности. При этом, ответчик в день его увольнения не осуществил расчет с ним, как и не сообщил его письменно о начисленных суммах, причитающихся к выплате при увольнении, в том числе и о размере компенсации за неиспользованный отпуск. При увольнении ответчик перед ним задолженность по заработной плате более чем за год - с марта 2019 по май 2020 года. На письменные требования истца по сумме задолженности и ее погашения ответчикреагировал, а потому он был вынужден в июле 2020 обратиться к Красногвардейского районного суда. Днепропетровска с иском о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы. Решением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 2 ноября 2020 по делу № 204/4566/20 были удовлетворены исковые требования особа_1 и взыскано с Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу задолженность по начисленной, но не выплаченной саробитнои платы в размере 98 120, 66 грн. и 6 000, 00 грн. - расходы на правовую помощь, а вместе 104 120, 66 грн. Требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда к ответчику при рассмотрении дела № 204/4566/20 истец не заявлял. 22 февраля 2021 в результате принудительного исполнения Чечеловское ОГИС города Днепра ГТУ юстиции в Днепропетровской области (ОП 64062998) решение Красногвардейского районного суда по делу № 204/4566/20 от 0, 2 2 ноября020 года и на основании исполнительного листа от 21 декабря 2020 по ней, ответчик рассчитался с ним в сумме 104 120, 66 грн. Поскольку истец освобожден в мае 2020 года, а согласно информации, приведенной в справке Пенсионного фонда ОК-5, начисления за март и апрель 2020 отсутствуют, поэтому истец принял во внимание заработную плату (начисления) за два месяца, которые им предшествуют, то есть по январь и февраль 2020 года. Средний заработок за все время задержки расчета при увольнении (с 25 2 мая020 года) до момента, когда ответчик рассчитался с истцом (22 февраля 2021), составляет 35 238, 15 грн. без учета НДФЛ и ВЗ. Кроме того, истец не получал заработную плату почти 2 года (с марта 2019 по февраль 2021). Именно из-за задержки по выплате заработной платы он вынужден был уволиться. В связи со значительной задержкой заработной платы он чувствовал моральные страдания, потерял нормальные жизненные связи, был вынужден экономить на еде, одежде. Причиненный моральный вред обумовлюеться моральным и физическим страданиям вследствие нарушения его законного права на заработную плату, унижением чести, достоинства, игнорированием его прав, потерей в связи с этим престижа и деловой репутации среди сотрудников, знакомых, друзей и родственников. Ответчик, игнорируя его обращения и заявления, не предоставил ни одного ответа, в том числе и справок о суммах задолженности по заработной плате, по неиспользованной отпуске, поэтому ему пришлось самостоятельно отыскивать доказательства такой задолженаности. Считает, что незаконными действиями руководства Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» ему были нанесены моральный вред, который он оценивает в 10 000, 00 грн. Также, он понес расходы на профессиональную юридическую помощь адвоката в размере 5 000, 00 грн. В связи с этим истец обратился в суд с данным иском.
В судебном заседании представитель истца - [К.] В.К. не явился, предоставил в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объёс и просит суд их удовлетворить, против рассмотрения дела в заочном порядке не возражал.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия представителя истцасуд принимает решение при заочном рассмотрении дела, в соответствии с положениями ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Судом установлено, что особа_1 ИнформАЦИЯ_1, с 8 июля 1986 работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод», что подтверждается копией его трудовой книжки серии номер_1 (а.с. 7-9).
В исковом заявлении истцом указано, что с марта 2019 Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» перестало выплачивать истцу начисленную ему заработную плату.
25 мая 2020 на основании приказа № 453к от 25 мая 2021 особа_1 был освобожден от Частного акционерного товариства «Днепропетровский агрегатный завод» по соглашению сторон, согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины, также подтверждается копией его трудовой книжки серии номер_1 (а.с. 7-9).
Поскольку Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» при увольнении так и не выплатило особа_1 начисленную ему заработную плату, в июле 2020 последний обратился в суд с исковым заявлением к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании начисленной, ноне выплаченной заработной платы.
Решением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 2 ноября 2020 по делу № 204/4566/20 было удовлетворено исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы. Взыскано с Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы в размере98 120, 66 грн., 6 000, 00 грн. - расходов на правовую помощь, а вместе 104 120, 66 грн. (А 10-12). Указанное решение суда вступило в законную силу 11 декабря 2020.
Из вышеуказанного решения суда от 2 ноября 2020 усматривается, что при рассмотрении дела № 204/4566/20 особа_1 не заявлял исковые требования о взыскании с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда .
решение Красногвардийського районного суда. Днепропетровская от 2 ноября 2020 по делу № 204/4566/20 было выполнено Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» и 22 февраля 2021 на счет особа_1 было перечислено 104 120, 66 грн., что подтверждается выпиской АО КБ «Приватбанк» по карте / счете особа_1 (л.д. 20).
Обращаясь в апреле 2021 в суд с иском особа_1 просил, среди прочего, взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный савод »в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 26 мая 2020 по 21 февраля 2021 в размере 35 238, 15 грн. без учета налога на доходы физических лиц и военного сбора.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был дизнатися о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и провести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса. В случае увольнения работника по инициативе собственника или уполномоченного им органа он обязан также в день увольнения выдать ему копию приказа об увольнении с работы. В других случаях увольнения копия приказа выдается по требованию работника.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодексав, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
По ходатайству истца, постановлением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 30 июня 2021, среди прочего, судом было истребовано в Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» справку о среднедневная заработная плата особа_1. Срок выполнения постановления в части истребования доказательств было установлено судом до 19 июля 2021 года.
Указанное постановление Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» получило 6 июля 2021, однако по состоянию на момент рассмотрения дела судом, то есть по состоянию на 3 августа 2021, истребованы судом доказательства ответчик так и не предоставил но не сообщил суду о причинах непредставления доказательств или о невозможность предоставить доказательства. При таких обстоятельствах судом установлено, что ответчиком без уважительнойх причинам не представлены доказательства, истребованные судом.
Согласно ч. 10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причин доказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или отказать в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, -также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Поскольку ответчиком без уважительных причин не предоставлено суду доказательства, что витребовувались судом и не сообщается причины непредоставления доказательств, размер среднедневной заработной платы особа_1 исчисляется судом исходя из информации о заработной плате из Пенсионного фонда Украины о страховании застрахованного лица (справка формы ОК-5 Индивидуальные сведения о застрахованное лицо) (а 13-15).
Согласно пункту 2 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 определено, что если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Как уже было отмечено выше, истец был уволен с Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» 25 мая 2020 года, однако информация о начислении истцу ответчиком заработной платы за март, апрель и травень 2020 в справке Пенсионного фонда Украины формы ОК-5 «Индивидуальные сведения о застрахованном лице» отсутствует, а потому в данном случае средняя заработная плата исчисляется судом исходя из выплат за январь и февраль 2020 года.
Среднедневная заработная плата истца составляет январь 2020 - 4 723, 00 грн., Февраль 2020 - 4 723, 00 грн., Что вместе составляет (4 723, 00 грн. + 4 723, 00 грн. = 9 446, 00 грн.) разделенной на количество рабочих дней за эти два месяца (21 + 20 = 41 день) = 230, 39 декабрен.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем ​​увольнения, то есть с 26 мая 2020 года и по 21 февраля 2021 включительно, то есть в пределах заявленных истцом исковых требований, а также в связи с тем, что задолженность по заработной плате на счет истца была перечислена только 22 февраля 2021 года.
Количество рабочих дней за период с 26 мая 2020 по 21 февраля 2021 составляет 187 дней, а именно: май 2020 - 4 дни, июнь 2020 - 20 дней, июль 2020 - 23 дня, август 2020 - 20 дней, сентябрь 2020 - 22 дня, октябрь 2020 - 21 день, ноябрь 2020 - 21 день, декабрь 2020 - 22 дня , январь 2021 - 19 дней, февраль 2021 - 15 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а именно за период с 26 мая 2020 по 21 февраля 2021 включительно составляет 43 082, 93 грн.
При этом, согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украини ставка налога составляет 18 процентов базы налогообложения относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 этой статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорам.
Кроме того, согласно положениям п. 16.1 подраздела 10 раздела ХХ Налогового кодекса Украины, ставка военного сбора составляет 1, 5 процента от объекта налогообложения.
Итак, суд убедительному выводу, что за вычетом предусмотренных законом налогов и обязательных платежей (всего 19, 5% от начисленной суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 43 082, 93 грн., Что равняется 8401, 17 грн.), с Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработкав за время задержки расчета при увольнении за период с 26 мая 2020 по 21 февраля 2021 включительно в размере 34 681, 76 грн. (43 082, 93 грн. - 8 401, 17 грн. = 34 681, 76 грн.), А потому исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 10 000, 00 грн. суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного внаслидок нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возодування, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевних страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительныхих усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украины и статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» было нарушено право истца лицо_1 на своевременное получение заработной платы. В решении Красногвардейского районного суда. Днипропетровська от 2 ноября 2020 по делу № 204/4566/20 указано, что ответчик не выплачивал истцу заработную плату с марта 2019 года. При этом, задолженность по заработной плате была перечислена ответчиком истцу только 22 февраля 2021 в порядке принудительного исполнения решения суда. Итак, ответчик почти два года не выплачивал истцу в полном объеме заработную плату. Как отмечает истец, уволиться с предприятия ответчика он был вынужден именно из-за длительной невиплату заработной платы.
Следовательно, суд считает, что истец особа_1 как работник имеет право на возмещение причиненного ему морального вреда, которая выразилась в нарушении его права на своевременное получение заработной платы, что привело к нарушению права на труд, и как следствие к моральным страданиям.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, а именно в связи с отсутствием денежных средств на существование искать дополнительное исРёло доходов.
Исходя из приведенного суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ему неправомерными действиями ответчика, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцу морального вреда суд исходит из следующего.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданийпотерпевшего, а также других негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещенияморального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить изоснов разумности, взвешенности и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, он был вынужден прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, в связи с отсутствием денежных средств на существование искать дополнительный источник доходов.
При таких обстоятельствах, суд пришел к высновку о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданиях из-за неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальность которых не вызывает сомнения, а потому истец имеет право на возмещение причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что задолженность по заработной плате возникла еще с марта 2019 и была погашена ответчикомтолько 22 февраля 2021 года.
Вместе с тем, исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер причиненного истцу морального вреда предъявлен к взысканию завышен, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 3000, 00. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими частичноев удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь суд отмечает следующее.
Частью 1 статьи 133 ГПК Украины предусмотрено, что судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
В соответствии с п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 1 ст. 137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления праваой помощи за счет государства.
Частью 2 статьи 137 ГПК Украины определено, что по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвокатив определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление отвечаетот них затрат.
Судом установлено, что истцу особа_1 юридическую помощь по указанному делу оказывал адвокат [К.] [В.] [К.] (свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью серии ЗП № 002407, выданное на основании решения Совета адвокатов Запорожской области от 22 октября 2019 № 21 (А.С . 25)), что подтверждается ордером серии АЕ № 1026452 от 30 июня 2020 (а 26), а также договором об оказании правовой (юридической) помощи, заключенным 24 июня 2020 между ОСОБА_1и адвокатское бюро «[К] В.К.» (А 21-22).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно разъяснений, приведенных в п. 48 Постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел «О применении судами законодательства о судебных расходах по гражданским делам» от 17.10.2014 года №10 определено, что основания, пределы и порядок возмещения судебных расходов на правовую помощь, оказанную в суде регламентировано ГПК Украины. Расходы на правовую помощь должны быть документально подтверждены и доказаны.
В дополнительном соглашении № зело от 22 апреля 2021 к договору об оказании правовой (юридической) помощи от 24 июня 2020 года, заключенному между особа_1 и адвокатское бюро «[К] В.К.» стороны договора согласовали, что стоимость предоставляемых юридических услуг (оказанной юридической помощи) по этому соглашению составляет5 000, 00 грн. и оплачивается клиентом в порядке, определенном договором (л.д. 23).
13 июля 2021 Адвокатское бюро «[К] В.К.» в лице управляющего бюро - адвоката [К.] [В.] [К.] и особа_1 был подписан Отчет о предоставленных услугах, предоставленную юридическую помощь (а 43), а также подписан Акт приема-передачи выполненных работ (оказанных услуг, предоставляемой юридической помощи) (а .с. 42), в котором указано, что стоимость предоставляемых услуг по соглашению составляет 5 000, 00 грн. без НДС.
13 июля2021 особа_1 оплатил адвокатского бюро «[К] В.К.» 5 000, 00 грн., Что подтверждается квитанцией № 0.0.2193483473.1 от 13 июля 2021 (а 44).
При таких обстоятельствах, суд считает, что истцом документально доказанный факт несения расходов на правовую помощь в размере 5 000, 00 грн., И указанные расходы должны быть взысканы с ответчика в пользу истца.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достовирнисть, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, которые стороны ссылались как на основание своих требований и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 пидлягають удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Поскольку исковые требования имущественного характера о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а также исковые требования о взыскании морального вреда, за которые истцом был уплачен судебный сбор в размере 908, 00 грн. (В минимальном размере для исковых требований имущественного хараКтер), удовлетворены частично, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 908, 00 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 23 ГК Украины, ст 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ГПК Украины, -

Р Е Ш И Л:

Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании среднего заработка за время повтораки расчета и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2) средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 34 681, 76 грн. (Тридцать четыре тысячи шестьсот восемьдесят один гривна, 76 копеек), и в счет возмещения морального вреда 3 000, 00 грн.(Три тысячи гривен, 00 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2), судебный сбор в размере 908, 00 грн . (Девятьсот восемь гривен, 00 копеек) и расходы на юридическую помощь в размере 5 000, 00 грн. (Пять тысяч гривен, 00 копеек).
В другой части исковых требований - отказать.
Решение может бытьподать в суд, принявший заявление об которая может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную сили по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.



Судья Д.Л. черкез

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 204/3151/21
Провадження № 2/204/1393/21


рішення
іменем україни



03 серпня 2021 року м. Дніпро



Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2021 року особа_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2020 року по 21 лютого 2021 року у розмірі 35 238, 15 грн. без врахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з 1986 року він працював у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» (згодом - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод») та обіймав посаду налагоджувальника верстатів та маніпуляторів з програмним керуванням відділу головного механіка. Відповідно до наказу 453к від 25.05.2020 року та на підставі його заяви, 25 травня 2020 року його було звільнено з посади. При цьому, відповідач у день його звільнення не здійснив розрахунок з ним, як і не повідомив його письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, в тому числі і про розмір компенсації за невикористану відпустку. На момент звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі більш ніж за рік - з березня 2019 року по травень 2020 року. На письмові вимоги позивача щодо суми заборгованості та її погашення відповідач не реагував, а тому він був змушений у липні 2020 року звернутися до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року по справі № 204/4566/20 було задоволено позовні вимоги особа_1 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 98 120, 66 грн. та 6 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу, а разом 104 120, 66 грн. Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди до відповідача під час розгляду справи № 204/4566/20 позивач не заявляв. 22 лютого 2021 року в результаті примусового виконання Чечелівським ВДВС міста Дніпра ГТУ юстиції у Дніпропетровській області (ВП 64062998) рішення Красногвардійського районного суду по справі № 204/4566/20 від 02 листопада 2020 року та на підставі виконавчого листа від 21 грудня 2020 року по ній, відповідач розрахувався з ним у сумі 104 120, 66 грн. Оскільки позивача звільнено у травні 2020 року, а згідно інформації, наведеній у довідці Пенсійного фонду ОК-5, нарахування за березень та квітень 2020 року відсутні, тому позивач взяв до уваги заробітну плату (нарахування) за два місяці, які їм передують, тобто за січень та лютий 2020 року. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 25 травня 2020 року) до моменту, коли відповідач розрахувався з позивачем (22 лютого 2021 року), складає 35 238, 15 грн. без врахування НДФЛ та ВЗ. Крім того, позивач не отримував заробітну плату майже 2 роки (з березня 2019 року по лютий 2021 року). Саме через затримку по виплаті заробітної плати він змушений був звільнитися. У зв`язку зі значною затримкою заробітної плати він відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, був змушений економити на харчах, одязі. Завдана моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів. Відповідач, ігноруючи його звернення та заяви, не надав жодної відповіді, в тому числі і довідок про суми заборгованості по заробітній платі, по невикористаній відпустці, тому йому довелося самостійно відшукувати докази такої заборгованості. Вважає, що незаконними діями керівництва Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» йому було нанесено моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000, 00 грн. Також, він поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання представник позивача - Кошовий В.К. не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що особа_1 , інформація_1 , з 08 липня 1986 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод», що підтверджується копією його трудової книжки серії номер_1 (а.с. 7-9).
У позовній заяві позивачем зазначено, що з березня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» перестало виплачувати позивачу нараховану йому заробітну плату.
25 травня 2020 року на підставі наказу № 453к від 25 травня 2021 року особа_1 було звільнено з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, що також підтверджується копією його трудової книжки серії номер_1 (а.с. 7-9).
Оскільки Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» при звільненні так і не виплатило особа_1 нараховану йому заробітну плату, у липні 2020 року останній звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року по справі № 204/4566/20 було задоволено позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 98 120, 66 грн., 6 000, 00 грн. - витрат на правову допомогу, а разом 104 120, 66 грн. (а.с. 10-12). Вказане рішення суду набрало законної сили 11 грудня 2020 року.
З вищевказаного рішення суду від 02 листопада 2020 року вбачається, що під час розгляду справи № 204/4566/20 особа_1 не заявляв позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року по справі № 204/4566/20 було виконано Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» та 22 лютого 2021 року на рахунок особа_1 було перераховано 104 120, 66 грн., що підтверджується Випискою АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку особа_1 (а.с. 20).
Звертаючись у квітні 2021 року до суду з даним позовом особа_1 просив, серед іншого, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2020 року по 21 лютого 2021 року у розмірі 35 238, 15 грн. без врахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
За клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року, серед іншого, судом було витребувано у Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» довідку про середньоденну заробітну плату особа_1 . Строк виконання ухвали в частині витребування доказів було встановлено судом до 19 липня 2021 року.
Вказану ухвалу Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» отримало 06 липня 2021 року, однак станом на момент розгляду справи судом, тобто станом на 03 серпня 2021 року, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, розмір середньоденної заробітної плати особа_1 обчислюється судом виходячи з інформації про заробітну плату з Пенсійного фонду України про страхування застрахованої особи (довідка форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу) (а.с. 13-15).
Згідно з пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Як вже було зазначено вище, позивач був звільнений з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» 25 травня 2020 року, однак інформація про нарахування позивачу відповідачем заробітної плати за березень, квітень та травень 2020 року у довідці Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» відсутня, а тому в даному випадку середня заробітна плата обчислюється судом виходячи з виплат за січень та лютий 2020 року.
Середньоденна заробітна плата позивача становить: січень 2020 року - 4 723, 00 грн., лютий 2020 року - 4 723, 00 грн., що разом складає (4 723, 00 грн. + 4 723, 00 грн. = 9 446, 00 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 20 = 41 день) = 230, 39 грн.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 26 травня 2020 року і по 21 лютого 2021 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог, а також у зв`язку з тим, що заборгованість по заробітній платі на рахунок позивача була перерахована лише 22 лютого 2021 року.
Кількість робочих днів за період з 26 травня 2020 року по 21 лютого 2021 року складає 187 днів, а саме: травень 2020 року - 4 дні, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 20 днів, вересень 2020 року - 22 дні, жовтень 2020 року - 21 день, листопад 2020 року - 21 день, грудень 2020 року - 22 дні, січень 2021 року - 19 днів, лютий 2021 року - 15 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 26 травня 2020 року по 21 лютого 2021 року включно складає 43 082, 93 грн.
При цьому, згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Крім того, згідно з положеннями п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ставка військового збору становить 1, 5 відсотка від об`єкта оподаткування.
Отже, суд приходить до переконливого висновку, що за вирахуванням передбачених законом податків та обов`язкових платежів (всього 19, 5% від нарахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43 082, 93 грн., що дорівнює 8 401, 17 грн.), з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2020 року по 21 лютого 2021 року включно у розмірі 34 681, 76 грн. (43 082, 93 грн. - 8 401, 17 грн. = 34 681, 76 грн.), а тому позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне отримання заробітної плати. У рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року по справі № 204/4566/20 зазначено, що відповідач не виплачував позивачу заробітну плату з березня 2019 року. При цьому, заборгованість по заробітній платі була перерахована відповідачем позивачу лише 22 лютого 2021 року в порядку примусового виконання рішення суду. Отже, відповідач майже два роки не виплачував позивачу в повному обсязі заробітну плату. Як наголошує позивач, звільнитися з підприємства відповідача він був вимушений саме через тривалу невиплату заробітної плати.
Отже, суд вважає, що позивач особа_1 як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у порушенні його права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з березня 2019 року та була погашена відповідачем лише 22 лютого 2021 року.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу особа_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Кошовий В`ячеслав [К.] (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002407, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 22 жовтня 2019 року № 21 (а.с. 25)), що підтверджується ордером серії АЕ № 1026452 від 30 червня 2020 року (а.с. 26), а також договором про надання правової (правничої) допомоги, укладеним 24 червня 2020 року між особа_1 та Адвокатським бюро «Кошовий В.К.» (а.с. 21-22).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
У додатковій угоді № Ѕ від 22 квітня 2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 червня 2020 року, укладеній між особа_1 та Адвокатським бюро «Кошовий В.К.» сторони договору узгодили, що вартість наданих юридичних послуг (наданої правничої допомоги) за цією угодою складає 5 000, 00 грн. та сплачується клієнтом в порядку, визначеному договором (а.с. 23).
13 липня 2021 року Адвокатським бюро «Кошовий В.К.» в особі керуючого бюро - адвоката Кошового В`ячеслава [К.] та особа_1 було підписано Звіт про надані послуги, надану правничу допомогу (а.с. 43), а також підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг, наданої правничої допомоги) (а.с. 42), в якому зазначено, що вартість наданих послуг за угодою складає 5 000, 00 грн. без ПДВ.
13 липня 2021 року особа_1 сплатив Адвокатському бюро «Кошовий В.К.» 5 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2193483473.1 від 13 липня 2021 року (а.с. 44).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, за які позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру), задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 681, 76 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят одна гривня, 76 копійок), та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ), судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень, 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.



Суддя Д.Л. Черкез