ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты

Справа № 242/195/20
Провадження № 2/242/528/20



заочне рішення
Іменем України

12 березня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді [Х.] Н.О., за участю секретаря Дурової Н.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Селидове цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні,

встановив:

особа_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала у відповідача з 24 березня 1986 року. 10 травня 2016 року її було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років (наказ № 45-ОС від 25 травня 2016 року). Розрахунок у день звільнення та по час подання позову з нею не проведено. Тому просить стягнути з відповідача на її користь: заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі за лютий - травень 2016 року в загальній сумі 24 861 грн. 66 коп., суму вихідної допомоги у розмірі трьох заробітків у зв`язку зі звільненням за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію у сумі 20 143 грн. 86 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви, у сумі 280 182 грн. 78 коп..
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухваленні рішення по справі.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, також задоволено клопотання позивача про витребування з ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» архівної виписки по зарплатному картковому рахунку № номер_1 відкритому в «Експрес Банку» (правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Індустріалбанк»), на ім`я особа_1 про всі надходження грошових коштів з вказівкою джерела їх надходження за період з лютого 2016 року по теперішній час.
Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ДП «Донецька залізниця» у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до частини 3 ст.131 ЦПК України. Клопотання про відкладення слухання справи відсутні. Відзив на позовну заяву судом не отримано. Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до копії трудової книжки серії номер_2 виданої 27 листопада 1981 року на ім`я особа_1 , позивач працювала на ДП «Донецька залізниця» в період з 24 березня 1986 року по 10 травня 2016 рокута її було звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років (ст. 38 КЗоТ України).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу особа_1 за формою ОК5, виданих спеціалістом Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 11 вересня 2019року, містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків. За спірний період лютий – травень 2016 року сума заробітку для нарахування пенсії склала лютий 2016 року 6 376 грн. 38 коп., березень 2016 року 6 201 грн. 48 коп., квітень 2016 року 6 899 грн. 41 коп., травень 2016 року 5 384 грн. 39 коп., страхові внески за зазначений період підприємством не сплачувались.
Також на підтвердження наявності заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав табуляграму про нараховану та виплачену заробітну плату особа_1 за лютий 2016 року нарахована сума 6 376 грн. 38 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, виплачено з нарахованої суми аванс у розмірі 1 000 грн. 00 коп., за березень 2016 року нарахована сума 6 201 грн. 48 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до виписки по рахункам наданих АКБ «Індустріалбанк» 31 січня 2020 року та 18 лютого 2020 року, витребуваних ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2020 року, суд встановив, що особа_2 22 лютого 2016 року на картковий рахунок було зараховано 500 грн. 00 коп. та 24 лютого 2016 року – 500 грн. 00 коп.
Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі – з лютого по травень 2016 року в розмірі 23 861 грн. 66 коп., оскільки відповідно до відомостей про застраховану особу особа_1 за формою ОК5, нарахована заробітна плата за лютий 2016 року складає 6 376 грн. 38 коп., за березень 2016 року складає 6 201 грн. 48 коп., за квітень 2016 року складає 6 899 грн. 41 коп., за травень 2016 року складає 5 384 грн. 39 коп., (без вирахування обов`язкових податків та відрахувань), однак враховуючи, що позивачу 22 лютого 2016 року та 24 лютого 2016 року була частково виплачена заробітна плата за лютий 2016 року у розмірі 1 000 грн. 00 коп., тому позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 23 861 грн. 66 коп. (з розрахунку 6 376, 38 + 6 201, 48 + 6 899, 41 + 5 384, 39 = 24 861, 66 – 1 000, 00 = 23 861, 66)
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем зазначено в позовній заяві розрахунок середньоденної заробітної плати, відповідно до якого середньоденна заробітна плата позивача особа_1 складає 305 грн. 21 коп., зазначеним розрахунком відповідає встановленому Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.
З урахування листа 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 році»кількість робочих днів позивача в 2016 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 11.05.2016 року (наступний день після звільнення) по 31 грудня 2016 року (кінець року) склала 162 днів, травень 2016 року – 13 днів, червень 2016 року – 20 днів, липень 2016 року – 21 день, серпень 2016 року – 22 дні, вересень 2016 року – 22 день, жовтень 2016 року – 20 день, листопад 2016 року – 22 дні, грудень 2016 року – 22 днів
З урахування листа № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2017 році» кількість робочих днів позивача в 2017 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2017 року (початок року) по 31 грудня 2017 року (кінець року) склала 249 днів.
З урахування листа № 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» кількість робочих днів позивача в 2018 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2018 року (початок року) по 31 грудня 2018 року (кінець року) склала 250 днів.
З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2019 року (початок року) по 31 грудня 2019 року (кінець року) склала 250 днів.
З урахування листа 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача в 2020 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2019 року (початок року) по 11 січня 2020 року (день підписання позову) склала 6 днів, січень 2020 року – 6 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день підписання позовної заяви складає: 305 грн. 21 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 917 (кількість днів затримки розрахунку) = 279 877 грн. 57 коп.
Суд вважає за необхідне в цій частині позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача середній заробіток за період з 11 травня 2016 року по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви позивачем, у розмірі 279 877 грн. 57 коп.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми вихідної допомоги у розмірі трьох заробітків у зв`язку зі звільненням за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, необхідно зазначити наступне.
Судом встановлено, що особа_1 з 24 березня 1986 року по 10 травня 2016 рокуперебувала у трудових відносинах з відповідачем, була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Проаналізувавши викладене, суд приходить до переконання, що позивач звільнилася за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, а тому підстави виплати компенсації виходячи з положень ст. 44 КЗпП України відсутні.
Відповідно до вимог п.п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання до суду позовної заяви з зазначеними вимогами сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 3 251 грн. 88 коп.
Виходячи з вимог ч 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати у розмірі 3251 грн. 88 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 131, 263-265, 280, 282, 280-283, 284-285 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь особа_1 заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі з лютого 2016 року по травень 2016 року у розмірі 23 861 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят одна) 66 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період з 11 травня 2016 року по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви, у розмірі 279 877 (двісті сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 57 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь особа_1 судові витрати у розмірі 3 251 (три тисячі двісті п`ятдесят одна) грн. 88 коп.
В решті позовних вимог особа_1 – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 , ІНН номер_3 .
Відповідачі: Державного підприємства «Донецька залізниця», юридична адреса – 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. [А.] буд. № 68, код за єдрпоу 01074957.

Суддя Н.О. [Х.]