ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты

Дело №324/1325/20
Производство № 2/324/156/2021



решение
именем украины

02 декабря 2021 года Пологовский районный суд Запорожской области в составе:
председательствующего судьи [К.] И.А.,
с участием секретаря судебного заседания Божко В.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в городе Пологи в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 к Акционерному обществу «Украинская железная дорога»и Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,
установил:
особа_1 обратилась в Пологовский районный суд Запорожской области с иском к АО «Украинская железная дорога» в лице РФ «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, указав в обоснование исковых требований, что она (далее по тексту Истец) 1979 годаработала на разных должностях на железной дороге, а 01 июля 2011 была переведена на должность проводника пассажирского вагона резерва проводников Вагонного депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога», которое в дальнейшем изменило название на Вагонное депо [Л] Регионального филиала «Донецка железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога», а впоследствии – на Региональный филиал «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога»я» (далее – Ответчик). 24 апреля 2017 года она была уволена с занимаемой должности по соглашению сторон в соответствии с приказом №221 от 24 апреля 2017 года. Указанное подтверждается записями в трудовой книжке. Начиная с февраля 2016 года по апрель 2017 года, АО «Укрзалізниця» прекратило выплату заработной платы истцу, вследствие чего возникла задолженность в сумме 19260, 88 грн., которая при увольнении истцу выплачена не была. Предприятие в настоящее время расположено на неподконтрольном украинскомной власти территории и, соответственно, именно там истец и получил справку об имеющейся у нее задолженности по выплате заработной платы.
Ответчик на неоднократные обращения истца отказывается выдать должным образом заверенную справку размер начисленной, но не выплаченной ей заработной платы.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантировано Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законом Украины «Об оплате труда», а истец находилась в трудовых отношениях с Вагоннымдепо [Л] Регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» до 24 апреля 2017 года, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила заработную плату за период с февраля 2016 по апрель 2017 года, поэтому истец просит постановить судебное решение, которым взыскать с ответчика в пользу задолженность по заработной плате за указанный период в размере 19260, 88 грн.
Участники дела должным образом раньше временибыли уведомлены судом об открытии производства по гражданскому делу по иску лицо_1 и о назначении дела к судебному разбирательству.
16 июля 2021 в адрес суда поступила от представителя ответчика по доверенности [С.] Н.С. ответ на определение суда, в котором представитель ответчика просит в удовлетворении исковых требований особа_1 к АО «Украинская железная дорога» в лице РФ «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате отказать в полном объемеи. На обоснование своей позиции представитель ответчика отметил, что истец не работала и не была в трудовых отношениях ни в одном производственном подразделении ответчика, в связи с чем они не имеют возможности предоставить в суд истребованную определением суда документацию. Кроме того, он обратил внимание суда на то, что истец работала в Вагонном депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога», а с АО «Украинская железная дорога» у нее трудовые отношения не были продлены. В связи с этим задолженность по заработной платеитной платы истцу должно платить именно ГП «Донецкая железная дорога», потому что АО «Украинская железная дорога» не является правопреемником ГП «Донецкая железная дорога», что подтверждается многочисленными судебными решениями Верховного Суда в аналогичных спорах.
Истец предоставила в суд заявление, в котором просит рассмотрение дела провести без участия и без технической фиксации судебного процесса, а также отметила, что свои исковые требования она поддерживает в полном объеме и просит их удовлетворить. Кроме того, к своему заявлению она приобщила засвидетельствованную так называемой незаконной организацией «ДУП ЛНР «[Л]ая железная дорога» копию приказа (распоряжения) №221/чел от 24 апреля 2017 года о прекращении Трудового договора (контракта) с особа_1 , выданном Вагонным депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога».
Представитель ответчика АО «Украинская железная дорога» в лице РФ «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» о причинах неявки суд не сообщил, с заявлениями об отложении рассмотрения дела по определенным причинам или о рассмотрении дела по его отсутствиюности в суд не обращался.
На основании ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не производилось.
Исследовав материалы дела, оценив принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказательства отдельно, а также достаточность и взаимную связь имеющихся в деле доказательств в их совокупности, суд пришел к следующему.
Из содержания ст.4 ГПК Украины усматривается, что каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитойсвоих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав.
Согласно ч.1 ст.5 ГПК Украины, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
В соответствии с положениями ст.12, 13, 81 ГПК Украины каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст.82 настоящего Кодекса. Суд рассматривает делаи не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Доказательства предоставляются сторонами и другими участниками дела. Доказательство не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства в подтверждение их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящиеся к предмету доказывания (ст.77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст.78 ГПК Украины).
Судом установлено, что согласно записей в трудовой книжке серии номер_1 01 июля 2011 особа_2 (до замужества - особа_3 , что подтверждается копией свидетельства о браке серии номер_2 от 21 ноября 2003 года) Т.Л. было переведено на должность проводника пассажирского вагона резерва проводников Вагонного депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» и с данной должности она была уволена 24 апреля 2017 года.
Судом учтено, что АО «Украинская железная дорога» (идентификационный код 40075815), как новое юридическое лицо, образовано согласно Закону Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования» и постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 № 20 Об образовании публичного акционерного общества "Украинская железная дорога".
ПостановлениемКМ Украины от 25 июня 2014 г. №200 «Об образовании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» образовано публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта общего пользования, которые реорганизуются путем слияния согласно приложению 1. К перечню предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, на базе которых образуется публичное акционерное общество «Украинская железная дорога», содержащее Приложение 1, уп.шло Государственное предприятие «Донецкая железная дорога», код согласно егрпоу – 01074957.
Постановлением Кабинета Министров Украины №938 от 31 октября 2018 г. Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» изменило тип с публичного на частное и полное наименование на Акционерное общество «Украинская железная дорога».
Из текста Устава АО «Укрзализныця» (в редакции постановления КМ Украины от 13 мая 2020 №452), размещенного на официальном сайте Верховной Рады Украины по ссылке: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в ее трудовой книжке, в связи с чем суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» в лице РФ «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком деле.
Судом также учтено, что указом Президента Украины №405/2014 от 14 апреля 2014 введенв действие решения СНБО Украины от 13 апреля 2014 «О неотложных мерах по борьбе с террористической угрозой и сохранению территориальной целостности Украины» и начато проведение Антитеррористической операции на территории Донецкой и [Л]ой областей.
Согласно ст.1 Закона Украины от 02 сентября 2014 года №1669-УИИ «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» (далее - Закон №1669) период проведения антитеррористической операции - это время между датой вступления в силуи Указом Президента Украины от 14 апреля 2014 года №405/2014 «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13 апреля 2014 года «О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранению территориальной целостности Украины» и дате вступления в силу Указа Президента Украины о завершении проведение антитеррористической операции или военных действий на территории Украины.
Исходя из приведенных предписаний, датой начала периода проведения антитеррористической операции является 14 апр.ние 2014 года. Указ о завершении проведения антитеррористической операции или военных действий на территории Украины Президентом Украины на сегодняшний день не издавался.
Согласно ч.3 ст.11 «Заключительных и переходных положений» Закона №1669, законы и другие нормативно-правовые акты Украины действуют в части, не противоречащей этому Закону.
Пунктом 5 ст.11 Закона №1669 предусмотрена обязанность Кабинета Министров Украины в десятидневный срок со дня опубликования этого Закона утвердить перечень населенных пунктовв, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, начатая в соответствии с Указом Президента Украины от 14 апреля 2014 г. №405/2014 «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13 апреля 2014 г. «О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранению территориальной целостности Украины» в период с 14 апреля 2014 до ее окончания. Окончательный перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, будет утвержден вдесятидневный срок со дня истечения антитеррористической операции (абз.3 п.5 ст.11 Закона №1669). Кабинетом Министров Украины 02 декабря 2015 года принято распоряжение №1275-р «Об утверждении перечня населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, и признании утратившими силу некоторых распоряжений Кабинета Министров Украины».
Согласно ст.1 Закона Украины «О борьбе с терроризмом» район проведения антитеррористической операции – это определенные руководствомантитеррористической операции прилегающие к ним участки местности или акватории, транспортные средства, здания, сооружения, помещения и территории или акватории, в пределах которых производится указанная операция.
Согласно приказу руководителя Антитеррористического центра при Службе безопасности Украины от 07 октября 2014 №33/6/а «Об определении районов проведения антитеррористической операции и сроков ее проведения» Донецкой и [Л]ой области с 07 апреля 2014 года также определены районами проведения антитерористической операции.
То есть город [Л], где был зарегистрирован юридический адрес Вагонного депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» - последнее место работы истца, включено в перечень населенных пунктов, на территории которых осуществляется антитеррористическая операция.
Ввиду изложенного все документы, выданные предприятиями, учреждениями и организациями, расположенными на территории, где осуществляется антитеррористическая операция, считаются недействительными.
Учитывая приведенное, суд не принимает во внимание и считает недействиесными предоставлены истцом в подтверждение заявленных исковым требованиям копии справки о задолженности по выплате заработной платы особа_1 по Вагонному депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» и справки о заработной плате для начисления пенсии, выданные так называемым «ОП Вагонное депо [Л.] ДУП ЛНР «Лу , а также копию приказа (распоряжение) №221/чел.», которая удостоверена так называемым «ОП Вагонное депо [Л.] ДУП ЛНР «[Л]ая железная дорога».
В то же время судом учтено, что ч.1 ст.3, ст.4 КЗоТ Украины установлено, что трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются законодательством о труде, состоящем из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятых соответствующимо к нему.
Частью 1 ст.94 КЗоТ Украины, предписания которой корреспондируются из ч.1 ст.1 Закона Украины «Об оплате труда», определено, что заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ст.1 Конвенции «О защите заработной платы» №95, принятой генеральной конференцией Международной организации труда и ратифицированной Украиной 30 июня 1961 года, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть исчислены в деньгах и установлены соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить работнику за труд, выполненный или должен быть выполнен, или за услуги, которые предоставлены или должно быть предоставлено.
В Решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 года №8-рп/2013 по делу №1-13/2013 указано, что понятия «заработная плата» и «оплата труда», использованные в законах, регулирують трудовые правоотношения, являются равнозначными в аспекте наличия у сторон, состоящих в трудовых отношениях, прав и обязанностей по оплате труда, условий их реализации и последствий, которые должны наступить в случае невыполнения этих обязанностей, а также пришел к выводу, что под заработной платой, принадлежащей работнику, необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательством для лиц, состоящихв трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было ли произведено начисление таких выплат.
Следовательно, заработной платой является вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое работодатель (собственник или уполномоченный им орган предприятия, учреждения, организации) выплачивает работнику за выполненную им работу (все выплаты, на получение которых работник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями).
Согласно ст.97 КЗоТ Украины и ст.22 ЗаконаУкраины «Об оплате труда» собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст.21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективным договором на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работникавыплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работникуры увольнении, владелец или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 110 КЗоТ Украины предусмотрено, что при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; сумма заработнной платы, причитающейся к выплате.
Аналогичная норма содержится и в ст.30 Закона Украины "Об оплате труда", которая дополнена обязательством собственника или уполномоченного им органа обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Следовательно, исходя из положений КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата работникам выплачивается при условии выполнения ими своих функциональных обязанностей на основании заключенногоТрудового договора с соблюдением установленной правилами внутреннего Трудового распорядка продолжительности ежедневной (еженедельной) работы при производстве предприятием хозяйственной деятельности. Начисление и выплата заработной платы работникам производится на основании документов по первичному учету труда и заработной платы: штатное расписание, расценки и нормы труда, приказы и распоряжения (на выплату премий, доплат, надбавок и т.п.), табель учета использованного времени, расчетно-платежная ведомость.
Общими требованиями процессуального права определена обязательность установления судом при разрешении спора обстоятельств, имеющих значение для дела, предоставление им юридической оценки, а также оценки всех доказательств, расчетов, из которых суд исходил при решении исков, в частности денежных требований ( исследование обоснованности, правильности расчета, доказанности размера убытков, наличия подтверждающих их доказательств).
Подобное правовое заключение высказано Верховным Судом в постановлениях от 30июня 2021 года по делу № 431/5197/19 (производство № 61-17132св20) и от 06 октября 2021 года по делу № 757/47700/19-ц (производство № 61-16059св20).
В соответствии со ст.12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.
Согласно ч.ч.3 и 4 ст.12, ч.ч.1 и 6 ст.81 ГПК Украины, участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание для своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом; каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или не совершением ею процессуальных действий. Доказательство не может основываться на предположениях.
При выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения по поводу непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказыванию тех обстоятельств.а какие она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
По содержанию положений ст.115 и 116 КЗоТ Украины отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель, но это не увольняет истца процессуального долга доказательства наличия права на получение соответствующих сумм.
В соответствии со ст.ст.77, 78 ГПК Украины должны быть доказательства, содержащие информацию относительно предмета доказывания. Стороны имеют право обосновывать принадлежностьконкретного доказательства в подтверждение их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящиеся к предмету доказывания и доказательства, полученные с нарушением порядка, установленного законом. Обстоятельства дела, которые должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания.
Частями 1, 2, 4, 6 ст.95 ГПК Украины установлено, что письменными доказательствами являются документы (кроме электронных документов), содержащие данные об обстоятельствахимеют значение для правильного разрешения спора. Письменные доказательства представляются в оригинале или в надлежаще заверенной копии, если иное не предусмотрено настоящим Кодексом. Если для разрешения спора имеет значение только часть документа, подается удостоверенное извлечение из него. Копии документов считаются удостоверенными должным образом, если они удостоверены в порядке, установленном действующим законодательством. Участник дела, подающий письменные доказательства в копиях (электронных копиях), должен указать о наличии у негого или другого лица оригинала письменного доказательства. Участник дела подтверждает соответствие копии письменного доказательства находящегося у него оригинала своей подписью с указанием даты такого удостоверения. Если представлена ​​копия (электронная копия) письменного доказательства, суд по ходатайству участника дела или по собственной инициативе может истребовать у соответствующего лица оригинал письменного доказательства. Если оригинал письменного доказательства не представлен, а участник дела или суд подвергает сомнению соответствие представленной копии(электронной копии) оригинала, такое доказательство не принимается судом во внимание.
В подтверждение заявленных требований по взысканию невыплаченной заработной платы судом было истребовано у Главного управления Пенсионного фонда Украины в Запорожской области по ходатайству истца Индивидуальные сведения о застрахованном лице (Форма ОК-5) относительно лицо_1 , из которых установлено что в 2016 году депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» (код егрпоу 01075767) ей в период с января по апрельтень была начислена заработная плата, с которой не уплачен единый социальный взнос, в следующих размерах:
- за январь 2016 года на сумму 1271, 96 грн.,
- за февраль 2016 года на сумму 3445, 68 грн.,
- за март 2016 года на сумму 1941, 43 грн.,
- за апрель 2016 года на сумму 2736, 31 грн.
В период с мая по декабрь 2016 и за все последующие годы сведения о начислении особа_1 заработной платы в форме ОК-5 отсутствуют.
Оценивая указанную форму ОК-5, суд считает ее надлежащим и допустимым доказательством начисления позивачу в период с февраля по апрель 2016 года заработной платы в общей сумме 8123, 42 грн., поскольку ответчиком указанные в ней сведения не опровергнуты путем предоставления в суд надлежащих и допустимых доказательств.
При этом суд не принимает во внимание предоставленную ответчиком справку от 03 июня 2021 №514, поскольку в ней указано о том, что истец особа_1 не состояла в трудовых отношениях со структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога»ПАО «Укрзалізниця» и со структурным подразделением «[Л]ая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзалізниця», но данный факт не оспаривается истцом, которая отмечает, что она находилась в трудовых отношениях с Вагонным депо [Л.] ГП «Донецкая железная дорога» », а не с указанными в указанной справке структурными подразделениями.
Кроме того, суд отмечает, что в соответствии с требованиями ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины отсутствие задолженности перед работником имеет довесты именно работодатель.
Однако ответчиком не доказано никакими доказательствами факт отсутствия задолженности по выплате истцу заработной платы в период с февраля по апрель 2016 года в общей сумме 8123, 42 грн.
В то же время, по убеждению суда, факт выполнения определенной работы истцом в период с мая 2016 по апрель 2017 года и факт начисления ей в этот период заработной платы в определенном размере любыми надлежащими и допустимыми доказательствами в понимании ч.6 ст. 95 ГПК Украины не подтвержден.
Припри этом сам по себе факт увольнения истца из АО «Украинская железная дорога» не может служить основанием для удовлетворения исковых требований, поскольку согласно ч.1 ст.94 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работнику за проделанную работу, а не за факт пребывания в трудовых отношениях.
Подобное правовое заключение высказано Верховным Судом по постановлениям от 11 апреля 2019 года по делу №408/2445/17-ц (производство №61-36644св18), от 21 декабря 2020 года по делу №242/6386/18 (производство №6196) ), и от 04 августа 2021 года по делу №201/11891/18 (производство №61-11326св20).
Суд также учитывает, что в соответствии с п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и пРаботника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах суд считает, что в ходе судебного разбирательства были изучены и проверены все предоставленные сторонами доказательства, а также была дана им надлежащая оценка, в связи с чем суд приходит к выводу, что иск необходимо удовлетворить частично на сумму 8123, 42 грн. ., исходя из следующего расчета:
- за февраль 2016 года на сумму 3445, 68 грн.,
- за март 2016 годв сумме 1941, 43 грн.,
- за апрель 2016 года на сумму 2736, 31 грн.
При этом в удовлетворении иска в другой части нужно отказать.
Судом также учтено, что согласно части 1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам об удержании заработной платы и возобновлении наработе.
В соответствии с ч.6 ст.141 ГПК Украины если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются судебные издержки в пользу понесших их лиц, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется из государства в порядке, установленном Кабинетом министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных издержек, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Судом установлено, что в данном случае истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы и судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом исковые требования особа_1 частично удовлетворены, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 354, 61 грн. (расчет: судебный сбор, который должен быть уплачен истцом за подачу иска в суд 840, 80 грн. х сумму удовлетворенных исковых требований 8123, 42 грн. : сумму заявленных позных требований 19260, 88 грн.).
Кроме того, судом учтено, что согласно ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное исполнение решений по делам о присуждении работнику выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 247, 258-259, 247 ч.2, 263-265, 273 ГПК Украины, распоряжением Высшего Специализированного Суда от 02 сентября 2014 «Об определении территориальной подсудности дел», судВ И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к Акционерного общества «Украинская железная дорога» лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Акционерного общества «Украинская железная дорога» об удержании задолженности по заработной плате удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (адрес: 03150, город Киев, улица Ежи Гедройца, дом 5, код егрпоу: 40075815) в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Акционерного общества «Украинская железная дорога» (адрес: 84404, Донецкая область, город Лиман, улица Привокзальная, дом 22, код егрпоу ВП: 40150216) в пользу особа_1 , информация_1 , идентификационный номер номер_3 , как внутренне перемещенное лицо по адресу: адрес_2 , задолженность по выплате заработной платы в общей сумме 8123 (восемь тысяч сто двадцать три) гривны 42 копейки. Выплату указанной суммы произвести за вычетом налога по доходов физических лиц и других обязательных платежей
В удовлетворении особа_1 к Акционерному обществу «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Акционерного общества «Украинская железная дорога» об удержании задолженности по заработной плате в другой части отказать.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (адрес: 03150, город Киев, улица Ежи Гедройца, дом 5, код егрпоу: 40075815) в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Акционерного общества «Украинская железная дорога» (адрес: 84404, Донецкая область, город Лиман, улица Привокзальная, дом 22, код егрпоу ВП: 40150216) в пользу государства судебный сбор в размере 354 (триста пятьдесят четыре) гривны 61 копейку.
Допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случаеподача апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытие апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через Пологовский районный суд Запорожской области в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашенияшение или составление, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.



Судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 324/1325/20
Провадження № 2/324/156/2021



рішення
іменем україни

02 грудня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді [К.] І.О.,
за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
особа_1 звернулася до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що вона (далі за текстом Позивач) з 1979 року працювала на різних посадах на залізниці, а 01 липня 2011 року була переведена на посаду провідника пасажирського вагону резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке у подальшому змінило назву на Вагонне депо Луганськ Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а згодом – на Регіональну філію «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Відповідач). 24 квітня 2017 року вона була звільнена із займаної посади за угодою сторін відповідно до наказу №221 від 24 квітня 2017 року. Вказане підтверджується записами в її трудовій книжці. Починаючи з лютого 2016 року по квітень 2017 року АТ «Укрзалізниця» припинило виплату заробітної плати позивачеві, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19260, 88 грн., яка при звільненні позивачу виплачена не була. Підприємство на теперішній час розташоване на непідконтрольній українській владі території і, відповідно, саме там позивач і отримала довідку про наявну у неї заборгованість із виплати заробітної плати.
Відповідач на неодноразові звернення позивача відмовляється видати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходилася у трудових відносинах із Вагонним депо Луганськ Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до 24 квітня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала заробітну плату за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року, тому позивач просить постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за вказаний період у розмірі 19260, 88 грн.
Учасники справи належним чином завчасно були повідомлені судом про відкриття провадження у цивільній справі за позовом особа_1 і про призначення справи до судового розгляду.
16 липня 2021 року на адресу суду надійшла від представника відповідача за довіреністю Супліченка М.С. відповідь на ухвалу суду, в якій представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог особа_1 до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що позивач не працювала і не перебувала у трудових відносинах ні в одному виробничому підрозділі відповідача, у зв`язку з чим вони не мають можливості надати до суду витребувану ухвалою суду документацію. Крім того, він звернув увагу суду на те, що позивач працювала у Вагонному депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», а з АТ «Українська залізниця» у неї трудові відноситни не були продовжені. У зв`язку з цим заборгованість із заробітної плати позивачу має сплачувати саме ДП «Донецька залізниця», бо АТ «Українська залізниця» не є правонаступником ДП «Донецька залізниця», що підтверджується численними судовими рішеннями Верховного Суду в аналогічних спорах.
Позивач надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі та без технічної фіксації судового процесу, а також зазначила, що свої позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, до своєї заяви вона долучила засвідчену так званою незаконною організацією «ДУП ЛНР «Луганська залізниця» копію наказу (розпорядження) №221/ос від 24 квітня 2017 року про припинення Трудового договору (контракту) зі особа_1 , який було видано Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця».
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх [censored] суд дійшов наступного.
Зі змісту ст.4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно із ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії номер_1 01 липня 2011 року особа_2 (до заміжжя – особа_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії номер_2 від 21 листопада 2003 року) Т.Л. було переведено на посаду провідника пасажирського вагону резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» і з даної посади її було звільнено 24 квітня 2017 року.
Судом враховано, що АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постановою КМ України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворене публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття згідно з додатком 1. До переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», що містить Додаток 1, увійшло Державне підприємство «Донецька залізниця», код згідно з єдрпоу - 01074957.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З тексту Статуту АТ «Укрзалізниця» (в редакції постанови КМ України від 13 травня 2020 року №452), розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Факт знаходження позивача у трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Судом також враховано, що указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.
Згідно із ч.3 ст.11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 5 ст.11 Закону №1669 передбачений обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз.3 п.5 ст.11 Закону №1669). Кабінетом Міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Згідно із ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року також визначено районами проведення антитерористичної операції.
Тобто, місто Луганськ, де була зареєстрована юридична адреса Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» - останнє місце роботи позивача, включено у перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Зважаючи на викладене, всі документи, видані підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території, де здійснюється антитерористична операція, вважаються недійсними.
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги і вважає недійсними надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог копії довідки про заборгованість із виплати заробітної плати особа_1 по Вагонному депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» і довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, які видані так званим «ВП Вагонне депо Луганськ ДУП ЛНР «Луганська залізниця», а також копію наказу (розпорядження) №221/ос від 24 квітня 2017 року про припинення Трудового договору (контракту) зі особа_1 , виданого Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», яку засвідчено так званим «ВП Вагонне депо Луганськ ДУП ЛНР «Луганська залізниця».
У той же час, судом враховано, що ч.1 ст.3, ст.4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст.1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8- рп/2013 у справі №1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Згідно зі ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Аналогічна норма міститься і у ст.30 Закону України «Про оплату праці», яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного Трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього Трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).
Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 431/5197/19 (провадження № 61-17132св20) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 757/47700/19-ц (провадження № 61-16059св20).
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.ч.3 і 4 ст.12, ч.ч.1 і 6 ст.81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
За змістом положень ст.ст.115 і 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.
Відповідно до ст.ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2, 4, 6 ст.95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
На підтвердження заявлених вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати судом було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за клопотанням позивача Індивідувальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5) щодо особа_1 , з яких встановлено що у 2016 році позивач дійсно працювала у Вагонному депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» (код єдрпоу 01075767) їй у період з січня по квітень була нарахована заробітна плата, з якої не сплачено єдиний соціальний внесок, у таких розмірах:
- за січень 2016 року у сумі 1271, 96 грн.,
- за лютий 2016 року у сумі 3445, 68 грн.,
- за березень 2016 року у сумі 1941, 43 грн.,
- за квітень 2016 року у сумі 2736, 31 грн.
У період з травня по грудень 2016 року та за всі наступні роки відомості про нарахування особа_1 заробітної плати у формі ОК-5 відсутні.
Оцінюючи вказану форму ОК-5, суд вважає її належним та допустимим доказом нарахування позивачеві у період з лютого по квітень 2016 року заробітної плати у загальній сумі 8123, 42 грн., оскільки відповідачем зазначені у ній відомості не спростовані шляхом надання до суду належних та допустимих доказів.
При цьому суд не бере до уваги надану відповідачем довідку від 03 червня 2021 року №514, оскільки у ній зазначено про те, що позивач особа_1 не перебувала у трудових відносинах зі структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та зі структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», але даний факт не оспорюється позивачем, яка зазначає, що вона перебувала у трудових відносинах саме з Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», а не із вказаними у зазначеній довідці структурними підрозділами.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до вимог ст.ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець.
Однак, відповідачем не доведено жодними доказами факт відсутності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати у період з лютого по квітень 2016 року у загальній сумі 8123, 42 грн.
У той же час, на переконання суду, факт виконання певної роботи позивачем у період з травня 2016 року по квітень 2017 року і факт нарахування їй у цей період заробітної плати у певному розмірі будь-якими належними і допустимими доказами в розумінні ч.6 ст.95 ЦПК України не підтверджений.
При цьому сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі №408/2445/17-ц (провадження №61-36644св18), від 21 грудня 2020 року у справі №242/6386/18 (провадження №61-6648св19), та від 04 серпня 2021 року у справі №201/11891/18 (провадження №61-11326св20).
Суд також враховує, що відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин суд вважає, що під час судового розгляду були вивчені та перевірені усі надані сторонами докази, а також було надано їм належну оцінку, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково на суму 8123, 42 грн., виходячи з такого розрахунку:
- за лютий 2016 року у сумі 3445, 68 грн.,
- за березень 2016 року у сумі 1941, 43 грн.,
- за квітень 2016 року у сумі 2736, 31 грн.
При цьому у задоволенні позову в іншій частині необхідно відмовити.
Судом також враховано, що відповідно до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що у даному випадку позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати і нею судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом позовні вимоги особа_1 задоволені частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 354, 61 грн. (розрахунок: судовий збір, який мав бути сплачений позивачем за подачу позову до суду 840, 80 грн. х суму задоволених позовних вимог 8123, 42 грн. : суму заявлених позовних вимог 19260, 88 грн.).
Крім того, судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 247, 258-259, 247 ч.2, 263-265, 273 ЦПК України, розпорядженням Вищого Спеціалізованого Суду України №2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код єдрпоу: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, код єдрпоу ВП: 40150216) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_3 , яка зареєстрована за адресою: адреса_1 , а взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: адреса_2 , заборгованість із виплати заробітної плати в загальній сумі 8123 (вісім тисяч сто двадцять три) гривні 42 копійки. Виплату зазначеної суми провести за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні позову особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі в іншій частині відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код єдрпоу: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, код єдрпоу ВП: 40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 354 (триста п`ятдесят чотири) гривні 61 копійку.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.



Суддя: [К.] І. О.