ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
27.02.2020 Справа №607/25400/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого — судді Ромазана В.В.
з участю секретаря судового засідання Мотиль Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадженняза позовом особа_1 до дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку та інших виплат за час затримки розрахунку,  —
В С Т, А Н О В И В:

особа_1 звернувся в суд з позовом до дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку та інших виплат за час затримки розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 18.02.2015 року по 08.07.2019 працював у філії «Лановецькийрайавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України». При звільненні йому було нарахованоусі належні суми при звільненні (заробітна плата, вислуга років, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога) в розмірі 33299, 44 грн., а також заробітна плата з лютого по червень 2019 року включно в сумі 23404, 54 грн. Зазначені нараховані суми не виплачені по даний час. Крім цього, внаслідок затримки розрахунку при звільненні, виплати усіх належних йому сум, вважає, що слід стягнути із відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який складає на його думку 45 820 грн. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на свою користь 56703, 98 грн. нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат, а також 45 820 грн. середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку.
В судове засідання позивач та його представник — адвокат [В.] М.М. не з`явилися, подавши суду заяву, в якій просять справу слухати у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять задоволити.
Представник відповідача ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у судове засідання не з`явився, подав заперечення (відзив) на позов, у якому зазначив, щопозивачем заявлено до стягнення середній заробіток і здійснено розрахунок за 5 — денний робочий тиждень із дня звільнення, однак ним не враховано, що на підприємстві було запроваджено неповний робочий тиждень. Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки в розрахунку перед позивачем має складати за 47 днів*458, 20 = 21535, 40 грн. Крім того, колишнім головним бухгалтером філії «Лановецькийрайавтодор» особа_6. було здійснено неправомірні нарахування особа_1 в тому числі за вислугу років при збитковій діяльності філії. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд встановив.
З 18.02.2015 року по 08.07.2019 рік позивач особа_1 працював на різних посадах в філії «Лановецькийрайавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор», що підтверджується трудовою книжкою позивача серії номер_2.
Згідно наказу № 30к від 08 липня 2019 рокуОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку з припиненням (реорганізацією) філії «Лановецькийрайавтодор`за п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади начальника філії.
особа_1 19.08.2019 року звертався із заявою до директора ДП «Тернопільський облавтодор» у якій просив провести із ним повний розрахунок нарахованих йому сум після звільнення. З аналогічною заявою також звертався позивач 07.10.2019 року за №04/16.
Згідно довідки № 104 від 07 серпня 2019 року, виданої філією «Лановецькийрайавтодор», яку було підписано бухгалтером зазначеної філії особа_4, особа_1 було нараховано розрахункові (заробітна плата, вислуга років, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога) в розмірі 33299, 44 грн., а також заробітна плата з лютого по червень 2019 року включно в сумі 23404, 54 грн. Усі нараховані суми не виплачені ДП «Тернопільський облавтодор» при звільненні особа_1 ..
Як вбачається з розрахункового листка складеного бухгалтером філії «Лановецькийрайавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор» середня заробітна плата особа_1 за один день становила 458, 20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Згідно із вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статтей 117, 237−1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належить йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення працівника або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Пункт 8 вказаного Порядку передбачає, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платіта інших нарахованих виплатах позивачу не виплачена.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі та інших нарахованих виплатах належних працівникові при звільненні (за вислугу років, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу) в розмірі 56703, 98 грн. з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Згідно правової позиції Верховного суду України, висловленої в постанові від 13.03.2017 року у справі №6−259цс17 «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи — по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.»
Середньоденна заробітна плата особа_1 становить 458, 20 грн., що підтверджується самим відповідачем у поданих ним запереченнях.
Час затримки належних позивачу як звільненому 08.07.2019 року працівнику сум, складає період з 09.07.2019 по 27.02.2020, тобто по день ухвалення судового рішення складає163 робочих днів.
За наведених вище обставин, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню виплата середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільнення у сумі 74 686, 60 (458, 20 грн. середньоденна заробітна плата х 163 робочих дні), з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Згідно із вимогами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо неправомірності нарахувань виплат працівникам колишнім головним бухгалтером філії «Лановецькийрайавтодор» особа_6. Долучений ним до письмових пояснень відповідача відповідь ГУНП в Тернопільській області №14676/9/03/2−2019 від 14 листопада 2019 року не містить підтвердження щодо неправомірність дій головного бухгалтера філії «Лановецькийрайавтодор» особа_6 з приводу не вірного нарахування особа_1 заробітної плати. При цьому, суд не бере до уваги наказ директора ДП «Тернопільський облавтодор» від 24.07.2018 року «Про встановлення неповного робочого тижня» наданий представником відповідача на підтвердження встановлення на підприємстві неповного робочого тижня, оскільки представником відповідача не надано доказів, які б підтверджували ознайомлення позивача із вказаним наказом, що передбачено пунктом 2 зазначеного наказу, а також ч.3 ст.32 КЗпП України. Крім цього, суд зазначає, що зазначений наказ виданий про запровадження на підприємстві ДП «Тернопільський облавтодор» неповного робочого тижня та й ньому не зазначено, що такий режим роботи повинен встановлюватись у «Лановецькийрайавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор».
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем та підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати, а також інших виплат належних працівникові при звільненні в розмірі 56703, 98 грн. гривень, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 74 686, 60 грн. гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів, задоволивши позовні вимоги.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, із відповідача слід стягнути в користь держави 1 921, 00 грн. судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд, —

УХ В, А Л И В:

Позов особа_1 до дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку та інших виплат за час затримки розрахунку — задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплатв розмірі 56703, 98 грн. (п`ятдесят шість тисяч сімсот три гривні 98 копійок), з відрахуванням податків та інших встановлених обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 74 686 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн..60 копійок), з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у сумі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна).
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: номер_1.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код єдрпоу: 31995099, місцезнаходження: вул. Кульчицької, 8, м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан