ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

10.08.2020 Тернополь
Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 
11.08.2020 Дело №607 / 8971/20
Тернопольский горрайонный суд в составе:

председательствующего — судьи [В.] А. Н.

с участием секретаря судебного заседания Хримко В. А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного обществаа «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета по день фактического расчета, компенсация потери части зарплаты в связи с задержкой сроков ее выплаты при увольнении,  —

В С Т, А Н О В И Л:

Истец особа_1 обратился в суд с иском к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании среднегозаработка за все время задержки расчета по день фактического расчета, компенсация потери части зарплаты в связи с задержкой сроков ее выплаты при увольнении.
В обоснование исковых требований истцом изложены обстоятельства, что он 31 июля 2006 его было принято на работу в ГП «Тернопольский облавтодор» в лице филиала «Тернопольский райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» «Автомобильные дорогиУкраина «на должность инженера — экономиста 2 категории, в дальнейшем был переведен на должность главного механика, где он проработал до 29 июля 2019. Он был уволен с работы 29 июля 2019 по сокращению численности штата и численности работников в соответствии с п.1 ст. 40КЗпП Украины. Судебным приказом Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области взыскано с ответчика в его пользу задолженность по начисленной
но не выплаченной заработной плате в сумме 34 992, 84 грн.
Згидно судебного решения Тернопольского горрайонного суда Тернопольской '
области по делу №607 / 19416/19 от 28 октября 2019 взыскано с дочернего предприятия
«Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерное
компания «Автомобильные дороги Украины» в мою пользу задолженность по начисленной
но не выплаченной заработной плате за период с 1 мая 2019 по 29 июля 2019 в размере
53638, 98 грн. материальную помощь согласно коллективного договора в сумме 4173, 00. и 
средний заработок за время задержки фактического расчета при увольнении в размере
31161, 06 грн.
Указанную задолженность по заработной плате ответчик погасил 02.03.2020.
Учитывая, что с момента увольнения до момента выплаты задолженности по заработной плате прошло 150 дней (период с 30 июля 2019 по 2 марта 2020 года) то соответственно с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украина «подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета по день фактического расчета по 87 рабочих дней за период с 29.10.2019 по 02.03.2020 в размере 43031, 94 грн.
Также ответчик не выплатил компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты с учетом индекса цен составляет 1021, 16 грн. за период с января 2019 по май 2019 года.
В связи с не достижением согласия относительно досудебного урегулирования спора, по основаниям изложенным в иски, истец просит иск удовлетворить и взыскать с ответчика компенсацию потери части зарплаты в связи с задержкой сроков ее выплаты при увольнении в размере 1021, 16 грн. и средний заработок за все время задержки окончательного расчета за период с 29.10.2019 по 02.03.2020 в сумме 43 031, 94 грн. и с 03.03.2020 по день принятия решения суда.
В судебном заседании истец исковые требования поддержал по основаниям и обоснований изложенных в иске и просит его удовлетворить, в дальнейшем пода в заявление о рассмотрении дела в его отсутствие.
Представитель ответчика отзыва не оформил в соответствии с требованиями ст. 178 ГПК Украины, в судебном заседании не явился, однако подал ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие.
Проверив и оценив имеющиеся в деле доказательства в их совокупности, суд приходит к следующему выводу.
Частью 2 статьи 15 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что каждое лицо имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодавства.
Согласно ч. 1 ст. 16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Частью второй этой статьи определены способы защиты гражданских прав и интересов.
Судом установлено, что 31 июля 2006 истца был принят на работу на должность инженера — экономиста 2 категории в филиал «Тернопольский райавтодор», что подтверждается приказом №29-к от 31 июля 2006 года.
8 февраля 2012 переведени на должность экономиста I категории (приказ № 28 от 28 февраля 2012 года). 10 февраля 2015 переведен на должность главного механика (приказ № 34 от 10 февраля 2015 года). Согласно приказа № 26-к от 29 июля 2019 уволен с работы в связи с сокращением штата и численности работников филиала по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины.
Как следует из справки № 01/161 от 29 июля 2019 года, выданной и.о. начальника филиала «Тернопольский райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» откритого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, среднедневная заработная плата особа_1 увольнении составляет 494, 62 грн.
Судебным приказом Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области от 4 июня 2019 (дело № 607/13014/19) взыскано с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного ториста «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в пользу истца задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в сумме 34992, 84 грн.
Решением Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области от 28 октября 2019 (дело № 607/19416/19) взыскано с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в пользу истца задолженность по заработной плате за период с 1 мая 2019 по 29 июля 2019 в размере 53637, 98 грн., 4173, 00 грн., материальной помощи, Согласно коллективного договора, и средний заработок за время задержки фактического расчета при увольнении в сумме 31 161 грн. 06 коп.
О взыскании компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, суд отмечает следующее.
Компенсация потери части заработной платы производится в соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» и Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты «, заовердженим утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159 предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы (проиндексированной при наличии необходимых для этого условий) на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
В соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
По смыслу статей 1, 2 Закона Украины «О компенсации гражданам части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19 октября 2000 года № 2050 (предприятия, учреждения и организации всех формсобственности и хозяйствования обязаны осуществлять гражданам компенсацию потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты (задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона).
Согласно Порядку проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001№ 159, компенсация гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты денежных доходов, начисленных гражданам за период, начиная с 01 января 2001 года, компенсации подлежат денежные доходы вместе с суммой индексации, которые получают граждане в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера, при этом сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного грошового дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100. Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индексы потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, и месяца, предшествующего выплате задолженности, в расчеты не включаются.
Видповидно к постановлению Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159 в целях усиления ответственности за несвоевременную выплату зарплаты установлен порог индексации величиной 100%.
Конституционный Суд Украины в решении от 15 октября 2013 года № 9-рп / 2013 предоставил официальное толкование положению ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, о том, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потать части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты как составляющих причитающейся работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
То есть, компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на споживчи товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент, о чем указано в п. 22 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда».
Правовые позиции, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 23.03.2016 г.. По делам №№ 6−364цс16, 6−365цс16; от 11.05.2016 г.. по делу № 6−383цс16; от 25.05.2016 г.. по делу № 6−948цс16, к спорным правоотношениям по стягнения компенсации потери части заработной платы, не относятся, поскольку в указанных делах спор касался именно ответственности работодателя, установленной ст. 117 КЗоТ Украины за задержку расчета при увольнении, обязательным условием для возложения которой на предприятие является наличие вины предприятия.
Согласно части 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы безограничения каким-либо сроком.
Положению части 2 ст. 233 КЗоТ Украины дано официальное толкование решению Конституционного Суда Украины от 15.10.2013 г.. N 9-рп / 2013, согласно которому в аспекте конституционного обращения положения части второй статьи 233 Кодекса законов о труде Украины следует понимать так, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в н`Связи с нарушением сроков ее выплаты как составляющих причитающейся работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком независимо от того, были ли такие суммы начисленных работодателем.
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленной, но не выплаченной работнику заработной платы за соответствующий месяц (после удержания налогов и платежей) на коэффициент прироста потребительских цен.
Материалами дела доказано задержка выплаты истцу заработной платы за период январь по май 2019 естьболее чем на один календарный месяц, что является основанием для начисления истцу компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
Согласно расчета, предоставленного истцом, которому суд соглашается, сумма компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением срока ее выплаты с учетом индекса цен за январь по май 2019 составляет 1 021, 16 грн., Которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца по содержанию из этой суммы налог с доходов физическихлиц и другие обязательные платежи.
О взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, суд отмечает следующее.
Статьей 116 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. о нараховани суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно части второй статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это также вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением выпроизводственный задач и функций (дополнительная заработная плата).
Учитывающий то, что ответчиком были нарушены нормы Трудового законодательства в части невыплаты истцу сумма компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением срока ее выплаты с учетом индекса цен, которое в соответствии со статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» входит в структуру заработной платы, и на момент обращения истца в суд (предъявления требования) работодатель не выплатил истцу причитающуюся сумму компенсации втрати части заработной платы, оспаривал право истца на ее получение, следовательно имеются основания для возложения на него ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины в виде взыскания в пользу истца среднего заработка за время задержки расчета.
По содержанию части первой статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя перед бывшим работником по своевременного расчета при увольнении прекращается проведением фактического расчета, то есть, реальным выполнением этого долга. Иименно с этим обстоятельством связан период, в течение которому к работодателю возможно применение ответственности.
Часть первая статьи 117 КЗоТ Украины преимущественно касается случаев, когда работодатель при отсутствии спора сознательно и умышленно не проводит окончательный расчет с бывшим работником.
Часть вторая статьи 117 КЗоТ Украины касается тех случаев, когда имеется спор между работодателем и бывшим работником о подлежащих выплате суммы и фактически охватывает два случая решения такогоспора.
Так, если между работодателем и бывшим работником возник спор о размерах причитающихся уволенному работнику сумм, то в том случае, если спор решен в пользу работника, собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в настоящей статье возмещение (то есть, указанное в части первой статьи 117 КЗпПУкраины). Следовательно, в этом случае законодатель не считает факт разрешения спора факту выполнения работодателем обязанности произвести полный расчет с бывшим работником, что приводит квозможность ответственность работодателя в течение всего периода просрочки.
Зато, если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Такое правовое регулирование является способом достичь баланса между защитой прав работника и соблюдением принципов справедливости и соразмерности в трудовых отношениях, учитывая фактические обстоятельства, при которых произошел несвоевременный расчет и степень добросовестного поведения роботодавця.
Поскольку принятие судебного решения о взыскании с работодателя выплат, предусмотренных после освобождения, по общим правилам, установленным Гражданским кодексом Украины, не прекращает соответствующий долг работодателя, то возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, он претерпевает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя, таким образом, специально предусмотренный для трудовых отношений, за весь период такого невыполнение том числе и после принятия судебного решения.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Абз.2 п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100 (далее Порядок) предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисленияния выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года N 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым пов`язана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за послни 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Время задержки причитающихся истцу как уволенному работнику сумм, составляет период с 29.10.2019 года и по день принятия решения.
Судом выяснено, что размер среднедневного заработка за последние два месяца истца составляет 494, 62 грн.
Как указано в выше указанном порядке после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной саробитнои платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде, а среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражьному праве, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, учитывая: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором, период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана длитАлиста такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка са несвоевременный расчет при увольнении. Соответствующие выводы изложены Большой Палатой Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-с.
Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, действиями истца и ответчика, взимаемый в пользу истца средний заработок за время фактического расчета при увольнении в сумме 31 161, 06 грн., Погашение ответчиком задолности, суд считает справедливым, соразмерным и соответствующим обстоятельствам этого дела, размер ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат за период с 29.10.2019 по день вынесения решения суда в сумме 30 000, 00 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, яки разумно можно было бы предусмотреть на основе статистических усредненных показателей.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересы подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца средний заработок за все время задержки окончательного расчета в суме 30 000, 00 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
О взыскании судебных расходы, суд отмечает следующее.
Согласно ст. 133 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы, в том числе: 1) на профессиональную юридическую помощь.
Согласно статье 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. другие судебныерасходы, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае удовлетворения иска — на ответчика.
Также подлежит взысканию с ответчика в пользу истца судебные расходы в сумме 840, 80 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ГПК Украины, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, суд —

В Е Л:

Удовлетворить иск лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственнаяакционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета по день фактического расчета, компенсация потери части зарплаты в связи с задержкой сроков ее выплаты при увольнении.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 сумму компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением срокв ее выплаты в размере 1 021, 16 грн. (Одна тысяча двадцать один рубль 16 копеек), средний заработок за все время задержки в сумме 30 000, 00 грн. (Тридцать тысяч рублей 00 копеек), за вычетом в бюджет всех налогов и сборов, и уплаченный судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен 80 копеек).
Отказать в удовлетворении других исковых требований.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционной жалобе небыло подано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение суда, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Тернопольского апелляционного суда или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Если в судебномзаседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть решения суда или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1, место жительства: с. Осиповка Тернопольского района Тернопольской области.
Ответчик: Дочернее предприятие «Тернопольский облавтодор» открытое акционерное общество «Державна акционерная компания «Автомобильные дороги Украины», код егрпоу 31995099, местонахождение: ул. Кульчицкой, д. 8., Г. Тернополь.
Полный текст решения суда составлено и подписано 11 августа 2020.

Председательствующий судья и. М. [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
11.08.2020 Справа №607/8971/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого — судді [В.] О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, компенсація втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати при звільненні,  —

В С Т, А Н О В И В:

Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, компенсація втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що він 31 липня 2006 року його, було прийнято на роботу до ДП «Тернопільський облавтодор» в особі філії «Тернопільський райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на посаду інженера — економіста 2 категорії, в подальшому був переведений на посаду головного механіка, де він пропрацював до 29 липня 2019 року. Він був звільнений з роботи 29 липня 2019 року за скороченням чисельності штату та чисельності працівників згідно з п.1 ст. 40КЗпП України. Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій
але не виплаченій заробітній платі в сумі 34 992, 84 грн.
Згідно судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільсько»
області по справі №607/19416/19 від 28 жовтня 2019 р. стягнуто з Дочірнього підприємства
«Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне
компанія «Автомобільні дороги України» на мою користь заборгованість по нарахованій
але не виплаченій заробітній платі за період з 01 травня 2019 р. по 29 липня 2019 р. в розмірі
53638, 98 грн. матеріальну допомогу згідно колективного договору в сумі 4173, 00 грн. та 
середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в розмірі
31161, 06 грн.
Вказану заборгованість по заробітній платі відповідач погасив 02.03.2020.
Враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту виплати заборгованості по заробітній платі пройшло 150 робочих днів (період з 30 липня 2019 по 2 березня 2020 року) то відповідно з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за 87 робочих днів за період з 29.10.2019 по 02.03.2020 у розмірі 43031, 94 грн.
Також відповідач не виплатив компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати з урахуванням індексу цін становить 1021, 16 грн. за період за січень 2019 року по травень 2019 року.
У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача компенсацію втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати при звільненні в розмірі 1021, 16 грн. та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 29.10.2019 по 02.03.2020 у сумі 43 031, 94 грн. та з 03.03.2020 по день ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити, в подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача відзиву не оформив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що 31 липня 2006 року позивача було прийнято на роботу на посаду інженера — економіста 2 категорії в філію «Тернопільський райавтодор», що підтверджується наказом №29-к від 31 липня 2006 року.
8 лютого 2012 року переведений на посаду економіста І категорії (наказ № 28 від 28 лютого 2012 року). 10 лютого 2015 року переведений на посаду головного механіка (наказ № 34 від 10 лютого 2015 року). Згідно наказу № 26-к від 29 липня 2019 року звільнений з роботи у зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників філії за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Як вбачається з довідки № 01/161 від 29 липня 2019 року, виданої в.о. начальника філії «Тернопільський райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», середньоденна заробітна плата особа_1 на момент звільнення становить 494, 62 грн.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2019 року (справа № 607/13014/19) стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 34992, 84 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року (справа № 607/19416/19) стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01 травня 2019 року по 29 липня 2019 року в розмірі 53637, 98 грн., 4173, 00 грн., матеріальної допомоги, згідно колективного договору, та середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в сумі 31 161 грн. 06 коп.
Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.
Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженим затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
За змістом статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050 (підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати громадянам компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом).
Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, при цьому сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з метою посилення відповідальності за несвоєчасну виплату зарплати встановлено поріг індексації величиною 100%.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надав офіційне тлумачення положенню ч. 2 ст. 233 КЗпП України, про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, про що зазначено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Правові позиції, які викладені в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.03.2016 р. у справах №№ 6−364цс16, 6−365цс16; від 11.05.2016 р. у справі № 6−383цс16; від 25.05.2016 р. у справі № 6−948цс16, до спірних правовідносин щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, не відносяться, оскільки в зазначених справах спір стосувався саме відповідальності роботодавця, яка встановлена ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, обов`язковою умовою для покладення якої на підприємство є наявність вини підприємства.
Відповідно до частини 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Положенню частини 2 ст. 233 КЗпП України дано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. N 9-рп/2013, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Матеріалами справи доведена затримка виплати позивачу заробітної плати за період січень по травень 2019 тобто більш, ніж на один календарний місяць, що є підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, з яким суд погоджується, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з урахуванням індексу цін за січень по травень 2019 року становить 1 021, 16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача з утримання з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це також винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата).
Враховуюче те, що відповідачем було порушено норми Трудового законодавства у частині невиплати позивачу сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з урахуванням індексу цін, яка відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» входить до структури заробітної плати, та на момент звернення позивача до суду (пред`явлення вимоги) роботодавець не виплатив позивачу належну суму компенсації втрати частини заробітної плати, оспорював право позивача на її отримання, отже наявні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Час затримки належних позивачу як звільненому працівнику сум, складає період з 29.10.2019 року і по день ухвалення рішення.
Судом з`ясовано, що розмір середньоденного заробітку за останні два місяця позивача складає 494, 62 грн.
Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, стягнутий на користь позивача середній заробіток за час фактичного розрахунку при звільненні в сумі 31 161, 06 грн., погашення відповідачем заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 29.10.2019 по день винесення рішення суду в сумі 30 000, 00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 30 000, 00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840, 80 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд,  —

У Х В, А Л И В:

Задовольнити частково позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, компенсація втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати при звільненні.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати в розмірі 1 021, 16 грн. (тисячу двадцять одну гривню 16 копійок), середній заробіток за весь час затримки у сумі 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок), з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів, та сплачений судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, місце проживання: с. Йосипівка Тернопільського району Тернопільської області.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код єдрпоу 31995099, місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено та підписано 11 серпня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. [В.]



💬 Добавить комментарий ↓

Поделиться:

Хотите получать в Telegram уведомления о комментариях к этому посту?
Перейдите по ссылке и нажмите "Старт"

Добавить комментарий

Укажите имя. Для создания постоянного аккаунта используйте регистрацию или войдите на сайт, если у вас есть аккаунт.

📷 Добавить файл?
Фотографии, документы, для подтверждения. Необязательное поле
CAPTCHA
Этот вопрос задается для того, чтобы выяснить, являетесь ли Вы человеком или представляете из себя автоматическую спам-рассылку.