ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
09.01.2020 Дело №607 / 25397/19
м. Тернополь
Тернопольский горрайонный суд в составе:
председательствующего — судьи [В.] А. Н.
с участием секретаря судебного заседания [С.] М. С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопильський облавтодор «Открытого акционерного общества» Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и других выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы, —
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании заработной платы идругих выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы.
В обоснование исковых требований истцом изложены обстоятельства, она работала на работе в дочернем предприятии «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в 08.07.2019. После освобождения не выплачено по настоящее время начисленную заработную плату в размере 42 909, 81 грн. В связи с невыплатой заработной платы просит взыскатьсредний заработок за все время задержки в размере 24 685 грн.
В связи с не достижением согласия относительно досудебного урегулирования спора, по основаниям изложенным в иске, истец просит иск удовлетворить и взыскать с ответчика сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других виплатв размере 42909, 81 грн. и средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685 грн.
В судебном заседании представитель истца исковые требования поддержал по основаниям и обоснований викладених в иске и просит его удовлетворить. В дальнейшем представитель истец подал заявление о рассмотрении дела в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился по неизвестной суду причине, хотя о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, причин неявки в судебное заседание ответчик суду не сообщил и не подал ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие.
Согласно ч. 2 ст. 77 ГПК Украины, стороны и другие лица, участвующие в справе, обязательстве сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суду о причинах неявки считается, что стороны и другие лица, участвующие в деле, не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Принимая во внимание требования ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, суд считает, что ответчик надлежащим образом и повторно не явился в судебное заседание, суд может решать дело на основании имеющихся в ней данных и доказательств.
В связи с тем, суд считает, что отповидач о дате, времени и месте судебного заседания надлежащим образом, о причинах своей неявки суду не сообщил, не подал отзыва на исковое заявление, учитывая, что истец не возражает против заочного рассмотрения дела, суд в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, постановил, дело решать на основании имеющихся в ней данных и доказательств и принять заочное решение.
Проверив и оценив имеющиеся в деле доказательства в их совокупности, суд приходит к следующему выводу.
Частью 2 статьи 15 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что каждое лицо имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства.
Согласно ч.1 ст.16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Частью второй этой статьи определены способы защиты гражданских прав и интересов.
Судом установлено, что 3 октября 2005 истца был принят на работу на должность инспектора по кадрам вфилиал «Лановецкий Райавтодор», что подтверждается приказом №31-к от 03 октября 2005 года.
8 июля 2019 истца был освобожден от должности с 8 июля 2019, п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, что утверждается приказом №38-к от 08.07.2019 филиала «Лановецкого райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «.
Как следует из материалов дела, справки филиала «Лановецкого райавтодор»№102 от 07.08.2019, письмо Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «от 24.09.2019, справки выданные бухгалтером особа_2 состоянию 07.10.2019 не выплачена заработная плата в размере 42909, 81 грн.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, отметьЭнни в статье 116 настоящего Кодекса.
Статья 116 КЗоТ Украины отмечает, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 23 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практическойику применения судами законодательства об оплате труда «, рассматривая споры о выплате денежной компенсации за неиспользованный отпуск, необходимо исходить из того, что согласно ст. 83 КЗоТ она может быть взыскана по требованию работника за все дни неиспользованного им основного и дополнительного ежегодного отпуска и дополнительного отпуска для работников, имеющих детей (ст.182−1 КЗоТ), только в случае увольнения его с работы, а во время нее — только за часть этих отпусков при условии, что продолжительность предоставленных емупри этом ежегодного и дополнительного отпусков составляет не менее 24 календарных дней и что работник не является лицом в возрасте до 18 лет. Если работник по не зависящим от него причинам (не по его вине) не использовал ежегодный отпуск и за годы, предшествующие увольнению, суд на основании ст. 238 КЗоТ имеет право взыскать денежную компенсацию за все дни неиспользованного отпуска.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересыподлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других выплат в размере 42909, 81 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному праков сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. (Постановление Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 27.03.2013 года по делу № 6−15цс13)
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи ис задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд по основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этомсвоей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64 ЦС 13 от 03.2013 года) по ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся свильненому работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Абз.2 п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100 (далее Порядок) предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной саробитнои платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года N 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без виключення сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, пепредусмотренном действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция изложена в постановлениях Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных справ от 15 февраля 2012 года и от 11 июня 2014 года.
Время задержки причитающихся истцу как уволенному 08.07.2019 года работнику сумм, составляет период с 08.07.2019 года и по день принятия решения.
Судом выяснено, что размер среднедневного заработка за последние два месяца истца составляет 246, 85 грн.
Как указано в выше указанном порядке после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднегозаработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде, а среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Таким образом, размер среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении подлежит взысканию не больше размера заявленного истцом, а именно за 100 дней задержки в сумме 24 685 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересы подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины», в пользу истца средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685, 00 грн., С учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
О взыскании судебных расходы, суд отмечает следующее.
Согласно ст. 133 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы, в том числе: 1) на профессиональную правничу помощь.
Согласно статье 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае удовлетворения иска — на ответчика.
Также подлежит взысканию с ответчика в пользу государства судебный сбор в сумме 1 921, 00 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ГПК Украины, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, суд —
ЕА Л:
Удовлетворить иск особа_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная
компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и других выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 сумму нараХован, но не выплаченной заработной платы и других виплатв размере 42909, 81 грн. (Сорок две тысячи девятьсот девять гривен 81 копейки).
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу лицо_3 средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685, 00 грн. (Двадцать четыре шестьсот восемьдесят пять рублей 00 копеек).
Взыскать с дочернего предприятия«Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу государства судебный сбор в сумме 1 921, 00 грн. (Одна тысяча девятьсот двадцать одна гривна 00 копеек).
Решение может быть обжаловано Тернопольским городским судом Тернопольской области заявление об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашение, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в апелляционном порядке. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинается видраховуватися с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Апелляционная жалоба на заочное решение суда ответчиком подается в течение тридцати дней с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения в Тернопольский апелляционный суд или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Апелляционная жалоба на решение суда участниками дела подается в течение тридцати дней со дня его объявлюения в Апелляционный суд Тернопольской области или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть решения суда или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Заочное решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляциййной жалобы не было подано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение суда, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1, место жительства: адрес_1.
Ответчик: Дочернее предприятие «Тернопольский облавтодор» открытое акционерное товариство «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, код егрпоу 31995099, местонахождение: ул. Кульчицкой, д. 8., Г. Тернополь.
Полный текст решения суда составлено 9 января 2020.
Председательствующий судья и. М. [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
09.01.2020 Справа №607/25397/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого — судді [В.] О. М.
за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона працювала на роботі в Дочірньому підприємстві «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до 08.07.2019. Після звільнення не було виплачено по даний час нараховану заробітну плату в розмірі 42 909, 81 грн. У зв`язку з невиплатою заробітної плати просить стягнути середній заробіток за весь час затримки в розмірі 24 685 грн.
У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплатв розмірі 42909, 81 грн. та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити. В подальшому представник позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
У зв`язку з тим, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив, справу вирішувати на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2005 року позивача було прийнято на роботу на посаду інспектора по кадрам в філію «Лановецький Райавтодор», що підтверджується наказом №31-к від 03 жовтня 2005 року.
08 липня 2019 року позивача було звільнено з посади з 08 липня 2019 року, п. 1 ст. 40 КЗпП України, що стверджується наказом №38-к від 08.07.2019 філії «Лановецького райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Як вбачається з матеріалів справи, довідки філії «Лановецького райавтодор» №102 від 07.08.2019, листа Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 24.09.2019, довідки видані бухгалтером особа_2 станом 07.10.2019 не виплачена заробітна плата в розмірі 42909, 81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 42909, 81 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6−15цс13)
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.
Час затримки належних позивачу як звільненому 08.07.2019 року працівнику сум, складає період з 08.07.2019 року і по день ухвалення рішення.
Судом з`ясовано, що розмір середньоденного заробітку за останні два місяця позивача складає 246, 85 грн.
Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більше розміру заявленого позивачем, а саме за 100 днів затримки в сумі 24 685 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685, 00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Також підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 921, 00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд, —
У Х В, А Л И В:
Задовольнити позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна
компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплатв розмірі 42909, 81 грн. (сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 81 копійки).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_3 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685, 00 грн. (двадцять чотири шістсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь держави судовий збір у сумі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код єдрпоу 31995099, місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено 09 січня 2020 року.
Головуючий суддяО. М. [В.]
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
09.01.2020 Дело №607 / 25397/19
м. Тернополь
Тернопольский горрайонный суд в составе:
председательствующего — судьи [В.] А. Н.
с участием секретаря судебного заседания [С.] М. С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопильський облавтодор «Открытого акционерного общества» Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и других выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы, —
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании заработной платы идругих выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы.
В обоснование исковых требований истцом изложены обстоятельства, она работала на работе в дочернем предприятии «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в 08.07.2019. После освобождения не выплачено по настоящее время начисленную заработную плату в размере 42 909, 81 грн. В связи с невыплатой заработной платы просит взыскатьсредний заработок за все время задержки в размере 24 685 грн.
В связи с не достижением согласия относительно досудебного урегулирования спора, по основаниям изложенным в иске, истец просит иск удовлетворить и взыскать с ответчика сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других виплатв размере 42909, 81 грн. и средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685 грн.
В судебном заседании представитель истца исковые требования поддержал по основаниям и обоснований викладених в иске и просит его удовлетворить. В дальнейшем представитель истец подал заявление о рассмотрении дела в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился по неизвестной суду причине, хотя о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, причин неявки в судебное заседание ответчик суду не сообщил и не подал ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие.
Согласно ч. 2 ст. 77 ГПК Украины, стороны и другие лица, участвующие в справе, обязательстве сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суду о причинах неявки считается, что стороны и другие лица, участвующие в деле, не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Принимая во внимание требования ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, суд считает, что ответчик надлежащим образом и повторно не явился в судебное заседание, суд может решать дело на основании имеющихся в ней данных и доказательств.
В связи с тем, суд считает, что отповидач о дате, времени и месте судебного заседания надлежащим образом, о причинах своей неявки суду не сообщил, не подал отзыва на исковое заявление, учитывая, что истец не возражает против заочного рассмотрения дела, суд в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, постановил, дело решать на основании имеющихся в ней данных и доказательств и принять заочное решение.
Проверив и оценив имеющиеся в деле доказательства в их совокупности, суд приходит к следующему выводу.
Частью 2 статьи 15 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что каждое лицо имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства.
Согласно ч.1 ст.16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Частью второй этой статьи определены способы защиты гражданских прав и интересов.
Судом установлено, что 3 октября 2005 истца был принят на работу на должность инспектора по кадрам вфилиал «Лановецкий Райавтодор», что подтверждается приказом №31-к от 03 октября 2005 года.
8 июля 2019 истца был освобожден от должности с 8 июля 2019, п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, что утверждается приказом №38-к от 08.07.2019 филиала «Лановецкого райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «.
Как следует из материалов дела, справки филиала «Лановецкого райавтодор»№102 от 07.08.2019, письмо Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «от 24.09.2019, справки выданные бухгалтером особа_2 состоянию 07.10.2019 не выплачена заработная плата в размере 42909, 81 грн.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, отметьЭнни в статье 116 настоящего Кодекса.
Статья 116 КЗоТ Украины отмечает, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 23 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практическойику применения судами законодательства об оплате труда «, рассматривая споры о выплате денежной компенсации за неиспользованный отпуск, необходимо исходить из того, что согласно ст. 83 КЗоТ она может быть взыскана по требованию работника за все дни неиспользованного им основного и дополнительного ежегодного отпуска и дополнительного отпуска для работников, имеющих детей (ст.182−1 КЗоТ), только в случае увольнения его с работы, а во время нее — только за часть этих отпусков при условии, что продолжительность предоставленных емупри этом ежегодного и дополнительного отпусков составляет не менее 24 календарных дней и что работник не является лицом в возрасте до 18 лет. Если работник по не зависящим от него причинам (не по его вине) не использовал ежегодный отпуск и за годы, предшествующие увольнению, суд на основании ст. 238 КЗоТ имеет право взыскать денежную компенсацию за все дни неиспользованного отпуска.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересыподлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других выплат в размере 42909, 81 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному праков сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. (Постановление Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 27.03.2013 года по делу № 6−15цс13)
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи ис задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд по основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этомсвоей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64 ЦС 13 от 03.2013 года) по ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся свильненому работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Абз.2 п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100 (далее Порядок) предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной саробитнои платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года N 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без виключення сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, пепредусмотренном действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция изложена в постановлениях Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных справ от 15 февраля 2012 года и от 11 июня 2014 года.
Время задержки причитающихся истцу как уволенному 08.07.2019 года работнику сумм, составляет период с 08.07.2019 года и по день принятия решения.
Судом выяснено, что размер среднедневного заработка за последние два месяца истца составляет 246, 85 грн.
Как указано в выше указанном порядке после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднегозаработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде, а среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Таким образом, размер среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении подлежит взысканию не больше размера заявленного истцом, а именно за 100 дней задержки в сумме 24 685 грн., с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересы подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины», в пользу истца средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685, 00 грн., С учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
О взыскании судебных расходы, суд отмечает следующее.
Согласно ст. 133 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы, в том числе: 1) на профессиональную правничу помощь.
Согласно статье 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае удовлетворения иска — на ответчика.
Также подлежит взысканию с ответчика в пользу государства судебный сбор в сумме 1 921, 00 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ГПК Украины, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, суд —
ЕА Л:
Удовлетворить иск особа_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная
компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и других выплат и взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 сумму нараХован, но не выплаченной заработной платы и других виплатв размере 42909, 81 грн. (Сорок две тысячи девятьсот девять гривен 81 копейки).
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу лицо_3 средний заработок за все время задержки окончательного расчета в сумме 24 685, 00 грн. (Двадцать четыре шестьсот восемьдесят пять рублей 00 копеек).
Взыскать с дочернего предприятия«Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу государства судебный сбор в сумме 1 921, 00 грн. (Одна тысяча девятьсот двадцать одна гривна 00 копеек).
Решение может быть обжаловано Тернопольским городским судом Тернопольской области заявление об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашение, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в апелляционном порядке. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинается видраховуватися с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Апелляционная жалоба на заочное решение суда ответчиком подается в течение тридцати дней с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения в Тернопольский апелляционный суд или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Апелляционная жалоба на решение суда участниками дела подается в течение тридцати дней со дня его объявлюения в Апелляционный суд Тернопольской области или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть решения суда или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Заочное решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляциййной жалобы не было подано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение суда, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1, место жительства: адрес_1.
Ответчик: Дочернее предприятие «Тернопольский облавтодор» открытое акционерное товариство «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, код егрпоу 31995099, местонахождение: ул. Кульчицкой, д. 8., Г. Тернополь.
Полный текст решения суда составлено 9 января 2020.
Председательствующий судья и. М. [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
09.01.2020 Справа №607/25397/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого — судді [В.] О. М.
за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона працювала на роботі в Дочірньому підприємстві «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до 08.07.2019. Після звільнення не було виплачено по даний час нараховану заробітну плату в розмірі 42 909, 81 грн. У зв`язку з невиплатою заробітної плати просить стягнути середній заробіток за весь час затримки в розмірі 24 685 грн.
У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплатв розмірі 42909, 81 грн. та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити. В подальшому представник позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
У зв`язку з тим, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив, справу вирішувати на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2005 року позивача було прийнято на роботу на посаду інспектора по кадрам в філію «Лановецький Райавтодор», що підтверджується наказом №31-к від 03 жовтня 2005 року.
08 липня 2019 року позивача було звільнено з посади з 08 липня 2019 року, п. 1 ст. 40 КЗпП України, що стверджується наказом №38-к від 08.07.2019 філії «Лановецького райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Як вбачається з матеріалів справи, довідки філії «Лановецького райавтодор» №102 від 07.08.2019, листа Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 24.09.2019, довідки видані бухгалтером особа_2 станом 07.10.2019 не виплачена заробітна плата в розмірі 42909, 81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 42909, 81 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6−15цс13)
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.
Час затримки належних позивачу як звільненому 08.07.2019 року працівнику сум, складає період з 08.07.2019 року і по день ухвалення рішення.
Судом з`ясовано, що розмір середньоденного заробітку за останні два місяця позивача складає 246, 85 грн.
Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більше розміру заявленого позивачем, а саме за 100 днів затримки в сумі 24 685 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685, 00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Також підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 921, 00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 — 13, 76−82, 89, 141, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд, —
У Х В, А Л И В:
Задовольнити позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна
компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заробітної плати та інших виплат та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплатв розмірі 42909, 81 грн. (сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 81 копійки).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_3 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 24 685, 00 грн. (двадцять чотири шістсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь держави судовий збір у сумі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код єдрпоу 31995099, місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено 09 січня 2020 року.
Головуючий суддяО. М. [В.]
Полезный отзыв?
(1)
