ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
07.02.2020 Дело №607 / 27788/19
Тернопольский горрайонный суд в составе:
судьи — [С.] Л.М.
с участием секретаря судебного заседания — Хамелко А.Ю.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Тернополе по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Державна акционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и среднего заработка за все время задержки окончательного расчета,
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 предъявил в суд иск к ответчику Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного ториста «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривень, а также среднего заработка за время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 гривен. В обоснование исковых требований указывает, что работал дорожным рабочим в филиале «Лановецкий райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» «Автомобильные дороги Украины» до 29 мая 2019 года. При увольнении ему было начислено расчетные в размере 2214, 23 гривен, а также заработную плату за январь-апрель включительнов сумме 9063, 53 гривен и в июле 2019 начислено 10 915 гривен за выслугу лет. Все начисленные суммы не выплаченных по настоящее время. При указанных обстоятельствах просит взыскать с ответчика в его пользу сумму начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен, а также среднего заработка за время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 гривен.
Определением суда от 5 декабря 2019 открыто производство по данному делу и назнАчэн рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон.
Истец особа_1, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание не явился, однако его представитель адвокат [В.] М. В М. подала в суд заявление, в котором просит рассмотрение дела проводить без ее участия. Исковые требования поддерживает в полном объеме и просит удовлетворить.
Представитель ответчика Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного товариства «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, повторно в судебное заседание не явился, о причинах неявки суду не сообщил, заявлений о рассмотрении дела в его отсутствие в судебное заседание не подавал.
Ходатайств от участников дела о рассмотрении дела в поряду общего искового производства в суд не поступало.
При указанных обстоятельствах, суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства по имеющимсяпо делу материалами.
В соответствии со ст. 280 ГПК Украины суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; ответчик не представил отзыв; истец не возражает против такого решения дела.
По положениям ч. 2 ст. 281 ГПК Украины рассмотрение дела и принятие решения проводятсяя по правилам общего или упрощенного искового производства с особенностями, установленными настоящей главой.
Судом установлено:
Приказом №13-к выданным 17 марта 2003 Филиалом «Лановецкий райавтодор» истца особа_1 принят на работу по переводу дорожным рабочим по П-в разряда с 18 марта 2003 с месячным испытательным сроком, на основании заявления особа_1 от 17 марта 2003 года.
Приказом № 22-к от 28 мая 2019 истец освобожден по работе с 29 мая 2019 по соглашению двух вОрин согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Согласно Справки № 108 от 7 августа 2019 выданной филиалом «Лановецкий райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» «Автомобильные дороги Украины», при увольнении особа_1 29 мая 2019 ему было начислено расчетные средства, с которых: (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск) в сумме 2214, 23 гривен и заработную плату за январь-апрель включительно 9063, 53 гривен и в июле 2019 начислено 10 915 гривен за выслугу лет. Все начисленные суммы на 7 августа 2019 является невыплаченным.
Частью 2 статьи 15 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что каждое лицо имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства.
Согласно ч.1 ст.16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Частью второй цией статьи определены способы защиты гражданских прав и интересов.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статья 116 КЗоТ Украины отмечает, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольния не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 23 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», рассматривая споры о выплате денежной компенсации за неиспользованный отпуск, необходимо исходить из того, что согласно ст. 83 КЗоТ она может быть взыскана по требованию работниказа все дни неиспользованного им основного и дополнительного ежегодного отпуска и дополнительного отпуска для работников, имеющих детей (ст.182−1 КЗоТ), только в случае увольнения его с работы, а во время нее — только за часть этих отпусков при условии, что продолжительность предоставленных ему при этом ежегодного и дополнительного отпусков составляет не менее 24 календарных дней и что работник не является лицом в возрасте до 18 лет. Если работник по не зависящим от него причинам (не по его вине) не использовал ежегодный отпуск и за роки, предшествовавших увольнению, суд на основании ст. 238 КЗоТ имеет право взыскать денежную компенсацию за все дни неиспользованного отпуска.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересы подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумма начисленной, но не виплаченои заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен (в пределах заявленных исковых требований), с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все времязадержки по день фактического расчета.
Предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. (Постановление Судебной палаты по гражданским справах Верховного Суда Украины от 27.03.2013 года по делу № 6−15цс13)
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, — наступногв день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заработной платы, утврдженому постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64 ЦС 13 от 03.2013 года) по ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсущности спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Абз. 2 п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинету Министров Украины от 08.02.1995 года №100 (далее Порядок) предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Укны от 8 февраля 1995 года N 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходяи из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за остАнне два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция изложена в постановлениях Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел от 15 февраля 2012 года и от 11 июня 2014 года.
Время задержки причитающихся истцу как уволенному 29 мая 2019 работнику сумм, составляет период с 30 мая 2019 и по день принятия решения.
Судом установлено, что размер среднедневного заработка истца за все время задержки расчета составляет 27765, 60 гривен, исходя из расчета сумм согласно расчетного листка на начисление компенсации за несвоевременно выплаченные расчетную (а. С. 13).
Как указано в выше указанном порядке после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умноженияя среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде, а среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при освобождении подлежит взысканию не больше размера заявленного истцом, а именно в сумме 27765, 60 гривен, с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
Согласно требованиям частей 1, 5, 6 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на Припятьщениях.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком и подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен (согласно заявленных исковых требований), а также средний заработок за все время задержки встаточно расчета в сумме 27765, 60 гривен, с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В силу ст. 141 ГПК Украины судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, подлежат взысканию с ответчика.
Таким образом, с ответчика подлежит взысканию в пользу государства 768, 40 грн. судебного сбора.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 280−282, 352−355 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд,
принял:
Взыскать с дочернего предприятийа «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 сумму начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 (двадцать две тысячи сто девяносто две) гривны 76 копеек.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 средний саробиток за все время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 (двадцать семь тысяч семьсот шестьдесят пять тысяч) рублей 60 копеек.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в пользу государства судебный сбор в сумме 768, 40 гривен.
Решение может быть пересмотрено судом, который принял заявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано протягом тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачия апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Тернопольский апелляционный суд в 30-дневный срок со дня составленния полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение не было врученную в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Полное судебное решение составлено 11 февраля 2020.
Реквизиты сторон:
Истец особа_1, место прописки: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1.
Ответчик: Дочернее предприятие «Тернопольский облавтодор» откритого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, местонахождение: ул. Кульчицкой, д. 8., Г. Тернополь, 46001, код егрпоу 31995099.
Председательствующий суддяЛ. М. [С.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
07.02.2020 Справа №607/27788/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді — [С.] Л.М.
за участі секретаря судового засідання — Хамелко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 пред`явив до суду позов до відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат у розмірі 22192, 76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював шляховим робітником у філії «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» до 29 травня 2019 року. При звільненні йому було нараховано розрахункові в розмірі 2214, 23 гривень, а також заробітну плату за січень-квітень включно в сумі 9063, 53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10 915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми не виплачені по даний час. За вказаних обставин просить стягнути із відповідача на його користь суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень.
Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач особа_1, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат [В.] М. В М. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у поряду загального позовного провадження до суду не надходило.
За вказаних обставин, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За положеннями ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Судом установлено:
Наказом №13-к виданим 17 березня 2003 року Філією «Лановецький райавтодор» позивача особа_1 прийнято на роботу по переводу шляховим робітником по П-у розряду з 18 березня 2003 року з місячним випробувальним терміном, на підставі заяви особа_1 від 17 березня 2003 року.
Наказом № 22-к від 28 травня 2019 року позивача звільнено з роботи з 29 травня 2019 року за згодою двох сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до Довідки № 108 від 07 серпня 2019 року виданої філією «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України», при звільненні особа_1 29 травня 2019 року йому було нараховано розрахункові кошти, з яких: (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку) в сумі 2214, 23 гривень і заробітну плату за січень-квітень включно 9063, 53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10 915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми на 07 серпня 2019 року є невиплаченими.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень (в межах заявлених позовних вимог), з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6−15цс13)
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.
Час затримки належних позивачу як звільненому 29 травня 2019 року працівнику сум, складає період з 30 травня 2019 року і по день ухвалення рішення.
Судом установлено, що розмір середньоденного заробітку позивача за весь час затримки розрахунку складає 27765, 60 гривень, виходячи із розрахунку сум згідно розрахункового листка на нарахування компенсації за невчасно виплачені розрахункову (а. с. 13).
Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більше розміру заявленого позивачем, а саме в сумі 27765, 60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Згідно із вимогами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем та підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень (відповідно до заявлених позовних вимог), а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, із відповідача слід стягнути в користь держави 768, 40 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 280−282, 352−355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 76 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят п`ять тисяч) гривень 60 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у сумі 768, 40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 11 лютого 2020 року.
Реквізити сторін:
Позивач: особа_1, зареєстроване місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль, 46001, код єдрпоу 31995099.
Головуючий суддяЛ. М. [С.]
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
07.02.2020 Дело №607 / 27788/19
Тернопольский горрайонный суд в составе:
судьи — [С.] Л.М.
с участием секретаря судебного заседания — Хамелко А.Ю.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Тернополе по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Державна акционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и среднего заработка за все время задержки окончательного расчета,
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 предъявил в суд иск к ответчику Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного ториста «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «о взыскании начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривень, а также среднего заработка за время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 гривен. В обоснование исковых требований указывает, что работал дорожным рабочим в филиале «Лановецкий райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» «Автомобильные дороги Украины» до 29 мая 2019 года. При увольнении ему было начислено расчетные в размере 2214, 23 гривен, а также заработную плату за январь-апрель включительнов сумме 9063, 53 гривен и в июле 2019 начислено 10 915 гривен за выслугу лет. Все начисленные суммы не выплаченных по настоящее время. При указанных обстоятельствах просит взыскать с ответчика в его пользу сумму начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен, а также среднего заработка за время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 гривен.
Определением суда от 5 декабря 2019 открыто производство по данному делу и назнАчэн рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон.
Истец особа_1, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание не явился, однако его представитель адвокат [В.] М. В М. подала в суд заявление, в котором просит рассмотрение дела проводить без ее участия. Исковые требования поддерживает в полном объеме и просит удовлетворить.
Представитель ответчика Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного товариства «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, повторно в судебное заседание не явился, о причинах неявки суду не сообщил, заявлений о рассмотрении дела в его отсутствие в судебное заседание не подавал.
Ходатайств от участников дела о рассмотрении дела в поряду общего искового производства в суд не поступало.
При указанных обстоятельствах, суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства по имеющимсяпо делу материалами.
В соответствии со ст. 280 ГПК Украины суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; ответчик не представил отзыв; истец не возражает против такого решения дела.
По положениям ч. 2 ст. 281 ГПК Украины рассмотрение дела и принятие решения проводятсяя по правилам общего или упрощенного искового производства с особенностями, установленными настоящей главой.
Судом установлено:
Приказом №13-к выданным 17 марта 2003 Филиалом «Лановецкий райавтодор» истца особа_1 принят на работу по переводу дорожным рабочим по П-в разряда с 18 марта 2003 с месячным испытательным сроком, на основании заявления особа_1 от 17 марта 2003 года.
Приказом № 22-к от 28 мая 2019 истец освобожден по работе с 29 мая 2019 по соглашению двух вОрин согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Согласно Справки № 108 от 7 августа 2019 выданной филиалом «Лановецкий райавтодор» дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» «Автомобильные дороги Украины», при увольнении особа_1 29 мая 2019 ему было начислено расчетные средства, с которых: (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск) в сумме 2214, 23 гривен и заработную плату за январь-апрель включительно 9063, 53 гривен и в июле 2019 начислено 10 915 гривен за выслугу лет. Все начисленные суммы на 7 августа 2019 является невыплаченным.
Частью 2 статьи 15 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что каждое лицо имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства.
Согласно ч.1 ст.16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Частью второй цией статьи определены способы защиты гражданских прав и интересов.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статья 116 КЗоТ Украины отмечает, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольния не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 23 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», рассматривая споры о выплате денежной компенсации за неиспользованный отпуск, необходимо исходить из того, что согласно ст. 83 КЗоТ она может быть взыскана по требованию работниказа все дни неиспользованного им основного и дополнительного ежегодного отпуска и дополнительного отпуска для работников, имеющих детей (ст.182−1 КЗоТ), только в случае увольнения его с работы, а во время нее — только за часть этих отпусков при условии, что продолжительность предоставленных ему при этом ежегодного и дополнительного отпусков составляет не менее 24 календарных дней и что работник не является лицом в возрасте до 18 лет. Если работник по не зависящим от него причинам (не по его вине) не использовал ежегодный отпуск и за роки, предшествовавших увольнению, суд на основании ст. 238 КЗоТ имеет право взыскать денежную компенсацию за все дни неиспользованного отпуска.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком, и указаны нарушении права и интересы подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумма начисленной, но не виплаченои заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен (в пределах заявленных исковых требований), с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все времязадержки по день фактического расчета.
Предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. (Постановление Судебной палаты по гражданским справах Верховного Суда Украины от 27.03.2013 года по делу № 6−15цс13)
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, — наступногв день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заработной платы, утврдженому постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64 ЦС 13 от 03.2013 года) по ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсущности спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Абз. 2 п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинету Министров Украины от 08.02.1995 года №100 (далее Порядок) предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Укны от 8 февраля 1995 года N 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходяи из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за остАнне два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция изложена в постановлениях Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел от 15 февраля 2012 года и от 11 июня 2014 года.
Время задержки причитающихся истцу как уволенному 29 мая 2019 работнику сумм, составляет период с 30 мая 2019 и по день принятия решения.
Судом установлено, что размер среднедневного заработка истца за все время задержки расчета составляет 27765, 60 гривен, исходя из расчета сумм согласно расчетного листка на начисление компенсации за несвоевременно выплаченные расчетную (а. С. 13).
Как указано в выше указанном порядке после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умноженияя среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде, а среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при освобождении подлежит взысканию не больше размера заявленного истцом, а именно в сумме 27765, 60 гривен, с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
Согласно требованиям частей 1, 5, 6 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на Припятьщениях.
При таких обстоятельствах, суд считает, что права и интересы истца были нарушены ответчиком и подлежат защите судом путем взыскания с Дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» Открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу истца сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 гривен (согласно заявленных исковых требований), а также средний заработок за все время задержки встаточно расчета в сумме 27765, 60 гривен, с учетом установленных законодательством Украины налогов и сборов.
В силу ст. 141 ГПК Украины судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, подлежат взысканию с ответчика.
Таким образом, с ответчика подлежит взысканию в пользу государства 768, 40 грн. судебного сбора.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 280−282, 352−355 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд,
принял:
Взыскать с дочернего предприятийа «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 сумму начисленной, но не выплаченной на день увольнения заработной платы и других выплат в размере 22192, 76 (двадцать две тысячи сто девяносто две) гривны 76 копеек.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, в пользу особа_1 средний саробиток за все время задержки окончательного расчета в сумме 27765, 60 (двадцать семь тысяч семьсот шестьдесят пять тысяч) рублей 60 копеек.
Взыскать с дочернего предприятия «Тернопольский облавтодор» открытого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «в пользу государства судебный сбор в сумме 768, 40 гривен.
Решение может быть пересмотрено судом, который принял заявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано протягом тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачия апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Тернопольский апелляционный суд в 30-дневный срок со дня составленния полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение не было врученную в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Полное судебное решение составлено 11 февраля 2020.
Реквизиты сторон:
Истец особа_1, место прописки: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1.
Ответчик: Дочернее предприятие «Тернопольский облавтодор» откритого акционерного общества «Государственная акционерная компания» Автомобильные дороги Украины «, местонахождение: ул. Кульчицкой, д. 8., Г. Тернополь, 46001, код егрпоу 31995099.
Председательствующий суддяЛ. М. [С.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
07.02.2020 Справа №607/27788/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді — [С.] Л.М.
за участі секретаря судового засідання — Хамелко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 пред`явив до суду позов до відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат у розмірі 22192, 76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював шляховим робітником у філії «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» до 29 травня 2019 року. При звільненні йому було нараховано розрахункові в розмірі 2214, 23 гривень, а також заробітну плату за січень-квітень включно в сумі 9063, 53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10 915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми не виплачені по даний час. За вказаних обставин просить стягнути із відповідача на його користь суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень.
Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач особа_1, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат [В.] М. В М. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у поряду загального позовного провадження до суду не надходило.
За вказаних обставин, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За положеннями ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Судом установлено:
Наказом №13-к виданим 17 березня 2003 року Філією «Лановецький райавтодор» позивача особа_1 прийнято на роботу по переводу шляховим робітником по П-у розряду з 18 березня 2003 року з місячним випробувальним терміном, на підставі заяви особа_1 від 17 березня 2003 року.
Наказом № 22-к від 28 травня 2019 року позивача звільнено з роботи з 29 травня 2019 року за згодою двох сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до Довідки № 108 від 07 серпня 2019 року виданої філією «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України», при звільненні особа_1 29 травня 2019 року йому було нараховано розрахункові кошти, з яких: (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку) в сумі 2214, 23 гривень і заробітну плату за січень-квітень включно 9063, 53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10 915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми на 07 серпня 2019 року є невиплаченими.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень (в межах заявлених позовних вимог), з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6−15цс13)
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.
Час затримки належних позивачу як звільненому 29 травня 2019 року працівнику сум, складає період з 30 травня 2019 року і по день ухвалення рішення.
Судом установлено, що розмір середньоденного заробітку позивача за весь час затримки розрахунку складає 27765, 60 гривень, виходячи із розрахунку сум згідно розрахункового листка на нарахування компенсації за невчасно виплачені розрахункову (а. с. 13).
Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більше розміру заявленого позивачем, а саме в сумі 27765, 60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Згідно із вимогами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем та підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 гривень (відповідно до заявлених позовних вимог), а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, із відповідача слід стягнути в користь держави 768, 40 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 280−282, 352−355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192, 76 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 76 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь особа_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765, 60 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят п`ять тисяч) гривень 60 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у сумі 768, 40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 11 лютого 2020 року.
Реквізити сторін:
Позивач: особа_1, зареєстроване місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1.
Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль, 46001, код єдрпоу 31995099.
Головуючий суддяЛ. М. [С.]
Полезный отзыв?
(1)
