ДП "БДМТП": невыплата зарплаты
решение
именем украины
Дело № 495/1723/21
Номер производства 2/495/1661/2021
19 мая 2021 рокум. Белгород-Днестровский
Белгород - Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе:
председательствующего судьи [Б.] И.И.
с участием секретаря судебного заседания [С.] А.А.,
рассмотрев в упрощенном производстве без вызова сторон дело по иску лицо_1 к ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» о взыскании задолженности по заработной плате та время среднего заработка за время задержки расчета,
установил:
16 марта 2021 истец особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Белгород-Днестровский морской торговый порт» (далее - ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт») о взыскании задолженности по заработной плате и время среднего заработка за время задержки расчета, просит суд: взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в размере 55 040, 69 грн. и компенсации за время задержки расчета по заработной плате за период с 01.06.2020 в размере, на момент вынесения судебного решения, а также моральный вред в размере 5000 грн.
Свои требования обосновывает тем, что особа_1 находился в трудовых отношениях с Государственным предприятием «Белгород-Днестровский морской торговый порт» в должности «моториста 1 класса - матроса 1 класса, основное производство / портовый флот / РБТ« Метель ». Указывает, что приказом ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» от 24.11.2020 № 412-к особа_2 был уволен с предприятия на основании ч.1 ст. 36 КЗоТ по соглашению сторон. Однако, при увольнении истца с занимаемой должности ответчик не выплатил всех причитающихся ему сумм из заработной платы и других причитающихся работнику выплат. Как указано в справке ответчика № 3 от 14.01.2021, задолженность по выплате заработной платы истцу за период с мая 2020 по ноябрь 2020 составляет 55 040, 69 грн. Кроме того, учитывая, что по вине ответчика выплачено возникшую поборгованисть по заработной плате в день увольнения, истец, ссылаясь на ч.1 ст. 117 КЗоТ считает правильным просить взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Кроме того, указывает, что поскольку истцу начиная с мая 2020 предприятием не выплачивалась надлежащая заработная плата, он переживал моральные страдания, ведь он как человек должен обеспечивать свою семью, а нестабильность его финансовых возможностей приводит к нервового состояния, в связи с чем считает целесообразным возмещения ему морального вреда в размере 5000 грн.
Поэтому, воспользовавшись своими правами на труд и получение заработной платы, закрепленных в Конституции Украины, решил обратиться в суд за защитой своих прав.
Постановлением Белгород-Днестровского горрайонного суда Одесской области от 19.03.2021 открыто производство по делу, рассмотрение которого принято проводить по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон; ответчику установвлено п`ятнадцятиденний срок со дня получения копии постановления для подачи отзыва на иск.
Копию постановления об открытии производства по делу от 19 марта 2021 ответчик получил 19 апреля 2021, однако правом подачи отзыва на иск не воспользовался.
Учитывая рассмотрение дела без вызова сторон в судебное заседание, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется (часть вторая статьи 247 ГПК Украины).
Исследовав материалы дела, оценив имеющиесядоказательства в их совокупности, суд пришел к такому выводу.
Судом установлено, что действительно 23.03.2006, согласно приказа № 67-к от 21.03.2006 года, особа_1 был принят матросом 2 класса РТ-306 Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт", что подтверждается записью его трудовой книжки серии номер_1 .
Впоследствии неоднократно переведен в пределах предприятия по должности разных классов.
Согласно приказа № 412-к «По личному составу» ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт », освобождены особа_1, моториста 1 класса-матроса 1 класса, основное производство / портовый флот / РБТ« Метель, 24.11.2020 года по соглашению сторон согласно п.1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Согласно справки о заработной плате, выданной ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» № 3 от 14.01.2021, задолженность за предприятием особа_1 составляла по состоянию на 01.01.2021 55040, 69 грн.
В силу ст. 43 Конституции Украины, - каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не нижев определенной законом.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», - работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основаниизаключенного Трудового договора.
Согласно ч. 5 ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно ч. 6 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Заработная плата должна выплачиваться перцевников регулярно в рабочие дни в сроки, установленные в коллективном договоре, не реже двух раз в месяц, не более чем через 16 календарных дней. Если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Задержка выплаты заработной платы даже на один и более дней является нарушением сроков выплаты согласно ст. 241-1 КЗоТ Украины.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 233 КЗоТ Украины, часть 2, установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате трудаработник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. ст. 12, 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленныхучастниками дела.
Вместе с тем, ответчик не воспользовался свои процессуальным правом подачи отзыва и предоставления доказательств в опровержение исковых требований, поэтому суд исходит из фактических материалов дела.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и безпосередньому исследовании имеющихся в деле доказательств. Никакие доказательства не имеют для суда заранее установленной силы. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности. Суд предоставляет оценку как собранным по делу доказательствам в целом, так и каждому доказательства (группе однотипных доказательств), который содержится в деле, мотивирует отклонения или учета каждого доказательства (группы доказательств) (ст. 89 ГПК Украины).
В силу ч.6 ст. 81 ГПК Украины, доказывания не может основываться на предположениях.
Учитывая приведенные выше нормы действующего законодательства, с учетом фактических обстоятельств дела, приняв во внимание, что в материалах дела действительно имеющиеся доказательства пребывания истца в трудовых отношениях с Государственным предприятием «Белгород-Днестровский морской торговый порт", начисления, но только частичную выплату заработной платы, а именно в мае 2020 в сумме 2290, 15 грн., наличие за предприятием достаточного размера задолженности, поэтому суд, исходя из гарантированного конституционного права на труд и получение вознаграждения, считает исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 55040, 69 грн. обоснованными, доказанными и подлежащими удовлетворению.
Относительно требований истца о взыскании компенсации за время задержки выплаты заработной платы, суд приходит к следующему выводу.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику належно оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины при невиплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор виришено в пользу работника.
Согласно п. 2 раздела I и п. 8 Раздел IV Постановления Кабинета Министров Украины от 8.02.1995 г.. №100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, а в случаях, предусмотренных действующимзаконодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней.
В то же время, в постановлении Верховного Суда Украины от 13 марта 2017 №6-259цс17 приведенные правовые выводы, по которым установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работникуне были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его к рассмотрению дела - по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средству работодателя не лишает его ответственности.
В случае непроведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело.
При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую работник имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Суд может уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, при следующих условиях:
наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору в день уволеннон;
возникновения спора между работодателем и работником после того, как принадлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем;
принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса.
Итак, истец имеет право на предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины возмещения, размер которого должен быть определен судом с учетом спорной суммыи, на которую работник имел право, а также существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Для того, чтобы определить среднемесячную заработную плату, суд принимает во внимание размер заработной платы за два месяца, накануне освобождения особа_1, путем деления их на 2, то есть 6087, 86 + 4366, 78 / 2 = 5227, 32. Исходя из количества рабочих дней устанавливает среднедневная заработная плата истца следующим образом 5227, 32 / 43 рабочих дня в сентябре и октябре = 305, 83 грн.
истец невирно берет за основу среднедневной заработок, указывая на его размере 237, 60 грн., ведь судом выше по тексту решения сделана соответствующая расчет.
Более того, исходя из правового анализа вышеприведенных норм действующего законодательства, в контексте возникших правоотношений неверно указывать о периоде начисления компенсации, именно с момента следующего месяца после прекращения соответствующих выплат / с 01.06.2020 года /, как о том указывает истец, ведь права работника, в случае их нарушений во время трудовой дительности подлежат защите в другой способ, определенный КЗоТ Украины.
В данном случае, исходя из фактических обстоятельств дела, за основу должен быть взят период освобождения работника по день фактической выплаты, в смысле понимания требований ст. 116, 117 КЗоТ Украины.
Таким образом, с момента увольнения 24.11.2020 по день принятия решения 19.05.2021 прошло 120 дней, а следовательно размер компенсации по день фактического расчета составит 120х305, 83 = 36699, 60 грн.
Учитывая изложенное, исходя из требований заявленого иска и представленных доказательств, в его обоснование, с применением к возникшим правоотношениям норм действующего законодательства, доведением невыполненных обязательств со стороны работодателя ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» по выплате всех причитающихся работнику сумм, в т.ч. заработной платы, в результате чего имеется подтвержденная документально задолженность, размер которой полностью обоснованно истцом, однако исходя из периода задержки такой выплаты, исковые требования истца подлежат частковому удовлетворению, а именно в части взыскания с ответчика компенсации за время задержки этой выплаты на сумму 36699, 60 грн., за все время задержки расчета в день увольнения до момента фактического расчета, а следовательно исковые требования особа_1 в части выплаты ему компенсации в размере среднего заработка за все время задержки расчета подлежат удовлетворению.
Относительно требований истца о взыскании в его пользу морального вреда, суд считает необходимым отметить о таком.
Согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
По содержанию указанного положения закона, предпосылкой для возмещения работнику морального вреда на основании статьи 237-1 КЗоТ Украины является наличие нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое призвело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно п.13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» (с соответствующими изменениями) разъяснено, что согласно статье 237-1 КЗоТ Украины (вступил в силу с 13 января 2000) при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнениеили перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Установив факт длительного нарушения трудовых прав позивача в связи с задержкой расчета при увольнении и невыплаты заработной платы в период работы, суд считает, что такие действия ответчика привели к вынужденным изменениям в жизненных отношениях истца и такие действия являются вмешательством в право на имущество. С учетом изложенного, суд приходит к выводу о правомерности возмещения морального вреда.
Данный вывод суда согласуется с выводами Верховного Суда в постановлении от 30 мая 2018 года по делу № 461/6803/16-ц, производства № 61-15027св18.
Размер грошоного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Принимая во внимание вышеизложенное, что для восстанения своего нарушенного права истцу пришлось прилагать дополнительные усилия, и исходя из принципа разумности и справедливости, суд приходит к выводу, что имеющиеся правовые основания для возмещения особа_1 морального вреда в размере 2000 грн., что соответствует балансу соотношение потерь неимущественного характера и причиненного ущерба. В связи с этим, суд исковые требования в этой части удовлетворяет частично и взимает с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 2000 грн.
Исходя из того, что позивач освобожден от уплаты судебного сбора за подачу соответствующего иска, то с учетом требований ст. 141 ГПК Украины, с ответчика следует взыскать судебный сбор в размере 2270 грн., Поскольку 1, 5% от суммы удовлетворенных исковых требований меньше минимального размера судебного сбора, определенного Закона Украины «О судебном сборе» для юридических лиц.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение судебных решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не болеечем за один месяц.
Таким образом, следует допустить решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц немедленному исполнению.
Руководствуясь ст.ст. 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст.97, 115, 117, 241-1, 233 КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 280, 430 ГПК Украины, суд,
решил:
Исковые требования особа_1 (адреса_1, паспорт серии номер_2, рнокпп номер_3) в Государственное предприятие "Белгород-Днестровский морской торговый порт" (67701, Одесскаяа область, город Белгород-Днестровский, улица Шабская, дом 81, ОКПО: 01125689) о взыскании задолженности по заработной плате и время среднего заработка за время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт" в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в размере 55040 (пятьдесят пять тысяч сорок) рублей 69 (шестьдесят девять) копеек.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днистровський морской торговый порт "в пользу особа_1 компенсацию за все время задержки расчета при увольнении, к моменту фактического проведения выплат, т.е. до момента принятия решения в размере 36699 (тридцать шесть тысяч шестьсот девяносто девять) рублей 60 (шестьдесят) копеек.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт" в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 2000 (две тысячи) рублей.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днистровський морской торговый порт "судебный сбор в размере 2270 (две тысячи двести семьдесят) рублей в пользу государства.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать.
Решение суда в части взыскания присужденной заработной платы в пределах суммы взыскания за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если иого не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Одесский апелляционный суд через Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в течение тридцати дней со дня его подписания.
Судья И.И. братков
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
рішення
іменем україни
Справа № 495/1723/21
Номер провадження 2/495/1661/2021
19 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді [Б] І.І.
за участі секретаря судового засідання [С] О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку,
установив:
16 березня 2021 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі – ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт») про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку, просить суд: стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 55 040, 69 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 01.06.2020 у розмірі, на момент постановлення судового рішення, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що особа_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на посаді «моториста 1 класу - матроса 1 класу, основне виробництво/портовий флот/РБТ «Метель». Вказує, що наказом ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» від 24.11.2020 № 412-к особа_2 було звільнено з підприємства на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін. Однак, при звільненні позивача із займаної посади відповідач не виплатив усіх належних йому сум із заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Як вказано у довідці відповідача № 3 від 14.01.2021, заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу за період з травня 2020 року по листопад 2020 року складає 55 040, 69 грн. Крім того, враховуючи, що з вини відповідача не виплачено виниклу заборгованість із заробітної плати в день звільнення, позивач, посилаючись на ч.1 ст. 117 КЗпП вважає правильним просити стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, вказує, що оскільки позивачу починаючи з травня 2020 року підприємством не виплачувалась належна заробітна плата, він переживав моральні страждання, адже він як чоловік має забезпечувати свою родину, а нестабільність його фінансових можливостей призводить до нервового стану, у зв`язку з чим вважає за доцільне відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Тому, скориставшись своїми правами на труд та отримання заробітної плати, закріплених у Конституції України, вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали для подачі відзиву на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19 березня 2021 року відповідач отримав 19 квітня 2021 року, однак правом подачі відзиву на позов не скористався.
З огляду на розгляд справи без виклику сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх [censored] суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що дійсно 23.03.2006, згідно наказу № 67-к від 21.03.2006 року, особа_1 був прийнятий матросом 2 класу РТ-306 до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", що підтверджується записом його трудової книжки серії номер_1 .
Згодом неодноразово переведений в межах підприємства по посаді різних класів.
Згідно наказу № 412-к «По особовому складу» ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт», звільнено особа_1 , моториста 1 класу- матроса 1 класу, основне виробництво/портовий флот/РБТ «Метель, 24.11.2020 року за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно довідки про заробітну плату, виданої ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» № 3 від 14.01.2021, заборгованість за підприємством особа_1 становила станом на 01.01.2021 55040, 69 грн.
В силу ст. 43 Конституції України, - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», - працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Разом з тим, відповідач не скористався свої процесуальним правом на подання відзиву та надання доказів у спростування позовних вимог, тож суд виходить із фактичних матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
В силу ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин справи, прийнявши до уваги, що у матеріалах справи дійсно наявні докази перебування позивача у трудових відносинах з Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт", нарахування, проте лише часткову виплату заробітної плати, а саме у травні 2020 року у сумі 2290, 15 грн., наявність за підприємством достатнього розміру заборгованості, тож суд, виходячи з гарантованого конституційного права на працю та отримання винагороди, вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 55040, 69 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за час затримки виплати заробітної плати, суд доходить такого висновку.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно до п. 2 розділу І та п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
В той же час, у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов:
наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;
виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;
прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Отже, позивач має право на передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування, розмір якого має бути визначено судом з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, а також істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Для того, щоб визначити середньомісячну заробітну плату, суд бере до уваги розмір заробітної плати за два місяці, напередодні звільнення особа_1 , шляхом ділення їх на 2, тобто 6087, 86+4366, 78/2=5227, 32. Виходячи з кількості робочих днів встановлює середньоденну заробітну плату позивача наступним чином 5227, 32/43 робочих дні у вересні та жовтні=305, 83 грн.
Позивач невірно бере за основу середньоденний заробіток, вказуючи на його розмірі 237, 60 грн., адже судом вище за текстом рішення зроблено відповідний розрахунок.
Більш того, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, у контексті виниклих правовідносин невірно вказувати про період нарахування компенсації, саме з часу наступного місяця після припинення відповідних виплат / з 01.06.2020 року/, як про те вказує позивач, адже права працівника, в разі їх порушень під час трудової діяльності підлягають захисту в інший спосіб, визначений КЗпП України.
В даному разі, виходячи з фактичних обставин справи, за основу має бути взято період звільнення працівника по день фактичної виплати, у сенсі розуміння вимог ст. 116, 117 КЗпП України.
Таким чином, з моменту звільнення 24.11.2020 по день ухвалення рішення 19.05.2021 минуло 120 робочих днів, а отже розмір компенсації по день фактичного розрахунку становитиме 120х305, 83 =36699, 60 грн.
З огляду на викладене, виходячи із вимог заявленого позову та наданих доказів, в його обґрунтування, із застосуванням до виниклих правовідносин норм чинного законодавства, доведенням невиконаних зобов`язань з боку роботодавця ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з виплати усіх належних працівнику сум, в т.ч. заробітної плати, внаслідок чого наявна підтверджена документально заборгованість, розмір якої повністю обґрунтовано позивачем, однак виходячи із періоду затримки такої виплати, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача компенсації за час затримки цієї виплати на суму 36699, 60 грн., за весь час затримки розрахунку в день звільнення до моменту фактичного розрахунку, а отже позовні вимоги особа_1 в частині виплати йому компенсації у розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, суд вважає за необхідне зауважити про таке.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП україни, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Встановивши факт тривалого порушення трудових прав позивача у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні та невиплати заробітної плати в період роботи, суд вважає, що такі дії відповідача призвели до вимушених змін у життєвих стосунках позивача і такі дії є втручанням у право на майно. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про правомірність відшкодування моральної шкоди.
Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року по справі № 461/6803/16-ц, провадження № 61-15027св18.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Беручи до уваги вищевикладене, що для відновлення свого порушеного права позивачу довелось докладати додаткових зусиль, та виходячи із принципу розумності та справедливості, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для відшкодування особа_1 моральної шкоди в розмірі 2000 грн., що відповідає балансу співвідношення втрат немайнового характеру та спричиненої шкоди. В зв`язку з цим, суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Виходячи із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання відповідного позову, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн., оскільки 1, 5% від суми задоволених позовних вимог менший за мінімальний розмір судового збору, визначеного ЗУ «Про судовий збір» для юридичних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, слід допустити рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст.97, 115, 117, 241-1, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 280, 430 ЦПК України, суд,
вирішив :
Позовні вимоги особа_1 ( адреса_1 , паспорт серії номер_2 , рнокпп номер_3 ) до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, будинок 81, єдрпоу: 01125689) про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 55040 (п`ятдесят п`ять тисяч сорок) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні, до моменту фактичного проведення виплат, тобто до часу ухвалення рішення у розмірі 36699 (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень на користь держави.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення суду в частині стягнення присудженої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя І.І. [Б.]
именем украины
Дело № 495/1723/21
Номер производства 2/495/1661/2021
19 мая 2021 рокум. Белгород-Днестровский
Белгород - Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе:
председательствующего судьи [Б.] И.И.
с участием секретаря судебного заседания [С.] А.А.,
рассмотрев в упрощенном производстве без вызова сторон дело по иску лицо_1 к ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» о взыскании задолженности по заработной плате та время среднего заработка за время задержки расчета,
установил:
16 марта 2021 истец особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Белгород-Днестровский морской торговый порт» (далее - ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт») о взыскании задолженности по заработной плате и время среднего заработка за время задержки расчета, просит суд: взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в размере 55 040, 69 грн. и компенсации за время задержки расчета по заработной плате за период с 01.06.2020 в размере, на момент вынесения судебного решения, а также моральный вред в размере 5000 грн.
Свои требования обосновывает тем, что особа_1 находился в трудовых отношениях с Государственным предприятием «Белгород-Днестровский морской торговый порт» в должности «моториста 1 класса - матроса 1 класса, основное производство / портовый флот / РБТ« Метель ». Указывает, что приказом ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» от 24.11.2020 № 412-к особа_2 был уволен с предприятия на основании ч.1 ст. 36 КЗоТ по соглашению сторон. Однако, при увольнении истца с занимаемой должности ответчик не выплатил всех причитающихся ему сумм из заработной платы и других причитающихся работнику выплат. Как указано в справке ответчика № 3 от 14.01.2021, задолженность по выплате заработной платы истцу за период с мая 2020 по ноябрь 2020 составляет 55 040, 69 грн. Кроме того, учитывая, что по вине ответчика выплачено возникшую поборгованисть по заработной плате в день увольнения, истец, ссылаясь на ч.1 ст. 117 КЗоТ считает правильным просить взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Кроме того, указывает, что поскольку истцу начиная с мая 2020 предприятием не выплачивалась надлежащая заработная плата, он переживал моральные страдания, ведь он как человек должен обеспечивать свою семью, а нестабильность его финансовых возможностей приводит к нервового состояния, в связи с чем считает целесообразным возмещения ему морального вреда в размере 5000 грн.
Поэтому, воспользовавшись своими правами на труд и получение заработной платы, закрепленных в Конституции Украины, решил обратиться в суд за защитой своих прав.
Постановлением Белгород-Днестровского горрайонного суда Одесской области от 19.03.2021 открыто производство по делу, рассмотрение которого принято проводить по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон; ответчику установвлено п`ятнадцятиденний срок со дня получения копии постановления для подачи отзыва на иск.
Копию постановления об открытии производства по делу от 19 марта 2021 ответчик получил 19 апреля 2021, однако правом подачи отзыва на иск не воспользовался.
Учитывая рассмотрение дела без вызова сторон в судебное заседание, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется (часть вторая статьи 247 ГПК Украины).
Исследовав материалы дела, оценив имеющиесядоказательства в их совокупности, суд пришел к такому выводу.
Судом установлено, что действительно 23.03.2006, согласно приказа № 67-к от 21.03.2006 года, особа_1 был принят матросом 2 класса РТ-306 Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт", что подтверждается записью его трудовой книжки серии номер_1 .
Впоследствии неоднократно переведен в пределах предприятия по должности разных классов.
Согласно приказа № 412-к «По личному составу» ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт », освобождены особа_1, моториста 1 класса-матроса 1 класса, основное производство / портовый флот / РБТ« Метель, 24.11.2020 года по соглашению сторон согласно п.1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Согласно справки о заработной плате, выданной ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» № 3 от 14.01.2021, задолженность за предприятием особа_1 составляла по состоянию на 01.01.2021 55040, 69 грн.
В силу ст. 43 Конституции Украины, - каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не нижев определенной законом.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», - работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основаниизаключенного Трудового договора.
Согласно ч. 5 ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно ч. 6 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Заработная плата должна выплачиваться перцевников регулярно в рабочие дни в сроки, установленные в коллективном договоре, не реже двух раз в месяц, не более чем через 16 календарных дней. Если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Задержка выплаты заработной платы даже на один и более дней является нарушением сроков выплаты согласно ст. 241-1 КЗоТ Украины.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 233 КЗоТ Украины, часть 2, установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате трудаработник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. ст. 12, 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленныхучастниками дела.
Вместе с тем, ответчик не воспользовался свои процессуальным правом подачи отзыва и предоставления доказательств в опровержение исковых требований, поэтому суд исходит из фактических материалов дела.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и безпосередньому исследовании имеющихся в деле доказательств. Никакие доказательства не имеют для суда заранее установленной силы. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности. Суд предоставляет оценку как собранным по делу доказательствам в целом, так и каждому доказательства (группе однотипных доказательств), который содержится в деле, мотивирует отклонения или учета каждого доказательства (группы доказательств) (ст. 89 ГПК Украины).
В силу ч.6 ст. 81 ГПК Украины, доказывания не может основываться на предположениях.
Учитывая приведенные выше нормы действующего законодательства, с учетом фактических обстоятельств дела, приняв во внимание, что в материалах дела действительно имеющиеся доказательства пребывания истца в трудовых отношениях с Государственным предприятием «Белгород-Днестровский морской торговый порт", начисления, но только частичную выплату заработной платы, а именно в мае 2020 в сумме 2290, 15 грн., наличие за предприятием достаточного размера задолженности, поэтому суд, исходя из гарантированного конституционного права на труд и получение вознаграждения, считает исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 55040, 69 грн. обоснованными, доказанными и подлежащими удовлетворению.
Относительно требований истца о взыскании компенсации за время задержки выплаты заработной платы, суд приходит к следующему выводу.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику належно оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины при невиплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор виришено в пользу работника.
Согласно п. 2 раздела I и п. 8 Раздел IV Постановления Кабинета Министров Украины от 8.02.1995 г.. №100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, а в случаях, предусмотренных действующимзаконодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней.
В то же время, в постановлении Верховного Суда Украины от 13 марта 2017 №6-259цс17 приведенные правовые выводы, по которым установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работникуне были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его к рассмотрению дела - по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средству работодателя не лишает его ответственности.
В случае непроведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело.
При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую работник имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Суд может уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, при следующих условиях:
наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору в день уволеннон;
возникновения спора между работодателем и работником после того, как принадлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем;
принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса.
Итак, истец имеет право на предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины возмещения, размер которого должен быть определен судом с учетом спорной суммыи, на которую работник имел право, а также существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Для того, чтобы определить среднемесячную заработную плату, суд принимает во внимание размер заработной платы за два месяца, накануне освобождения особа_1, путем деления их на 2, то есть 6087, 86 + 4366, 78 / 2 = 5227, 32. Исходя из количества рабочих дней устанавливает среднедневная заработная плата истца следующим образом 5227, 32 / 43 рабочих дня в сентябре и октябре = 305, 83 грн.
истец невирно берет за основу среднедневной заработок, указывая на его размере 237, 60 грн., ведь судом выше по тексту решения сделана соответствующая расчет.
Более того, исходя из правового анализа вышеприведенных норм действующего законодательства, в контексте возникших правоотношений неверно указывать о периоде начисления компенсации, именно с момента следующего месяца после прекращения соответствующих выплат / с 01.06.2020 года /, как о том указывает истец, ведь права работника, в случае их нарушений во время трудовой дительности подлежат защите в другой способ, определенный КЗоТ Украины.
В данном случае, исходя из фактических обстоятельств дела, за основу должен быть взят период освобождения работника по день фактической выплаты, в смысле понимания требований ст. 116, 117 КЗоТ Украины.
Таким образом, с момента увольнения 24.11.2020 по день принятия решения 19.05.2021 прошло 120 дней, а следовательно размер компенсации по день фактического расчета составит 120х305, 83 = 36699, 60 грн.
Учитывая изложенное, исходя из требований заявленого иска и представленных доказательств, в его обоснование, с применением к возникшим правоотношениям норм действующего законодательства, доведением невыполненных обязательств со стороны работодателя ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт» по выплате всех причитающихся работнику сумм, в т.ч. заработной платы, в результате чего имеется подтвержденная документально задолженность, размер которой полностью обоснованно истцом, однако исходя из периода задержки такой выплаты, исковые требования истца подлежат частковому удовлетворению, а именно в части взыскания с ответчика компенсации за время задержки этой выплаты на сумму 36699, 60 грн., за все время задержки расчета в день увольнения до момента фактического расчета, а следовательно исковые требования особа_1 в части выплаты ему компенсации в размере среднего заработка за все время задержки расчета подлежат удовлетворению.
Относительно требований истца о взыскании в его пользу морального вреда, суд считает необходимым отметить о таком.
Согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
По содержанию указанного положения закона, предпосылкой для возмещения работнику морального вреда на основании статьи 237-1 КЗоТ Украины является наличие нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое призвело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно п.13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» (с соответствующими изменениями) разъяснено, что согласно статье 237-1 КЗоТ Украины (вступил в силу с 13 января 2000) при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнениеили перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Установив факт длительного нарушения трудовых прав позивача в связи с задержкой расчета при увольнении и невыплаты заработной платы в период работы, суд считает, что такие действия ответчика привели к вынужденным изменениям в жизненных отношениях истца и такие действия являются вмешательством в право на имущество. С учетом изложенного, суд приходит к выводу о правомерности возмещения морального вреда.
Данный вывод суда согласуется с выводами Верховного Суда в постановлении от 30 мая 2018 года по делу № 461/6803/16-ц, производства № 61-15027св18.
Размер грошоного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Принимая во внимание вышеизложенное, что для восстанения своего нарушенного права истцу пришлось прилагать дополнительные усилия, и исходя из принципа разумности и справедливости, суд приходит к выводу, что имеющиеся правовые основания для возмещения особа_1 морального вреда в размере 2000 грн., что соответствует балансу соотношение потерь неимущественного характера и причиненного ущерба. В связи с этим, суд исковые требования в этой части удовлетворяет частично и взимает с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 2000 грн.
Исходя из того, что позивач освобожден от уплаты судебного сбора за подачу соответствующего иска, то с учетом требований ст. 141 ГПК Украины, с ответчика следует взыскать судебный сбор в размере 2270 грн., Поскольку 1, 5% от суммы удовлетворенных исковых требований меньше минимального размера судебного сбора, определенного Закона Украины «О судебном сборе» для юридических лиц.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение судебных решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не болеечем за один месяц.
Таким образом, следует допустить решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц немедленному исполнению.
Руководствуясь ст.ст. 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст.97, 115, 117, 241-1, 233 КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 280, 430 ГПК Украины, суд,
решил:
Исковые требования особа_1 (адреса_1, паспорт серии номер_2, рнокпп номер_3) в Государственное предприятие "Белгород-Днестровский морской торговый порт" (67701, Одесскаяа область, город Белгород-Днестровский, улица Шабская, дом 81, ОКПО: 01125689) о взыскании задолженности по заработной плате и время среднего заработка за время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт" в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в размере 55040 (пятьдесят пять тысяч сорок) рублей 69 (шестьдесят девять) копеек.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днистровський морской торговый порт "в пользу особа_1 компенсацию за все время задержки расчета при увольнении, к моменту фактического проведения выплат, т.е. до момента принятия решения в размере 36699 (тридцать шесть тысяч шестьсот девяносто девять) рублей 60 (шестьдесят) копеек.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днестровский морской торговый порт" в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 2000 (две тысячи) рублей.
Взыскать с Государственного предприятия "Белгород-Днистровський морской торговый порт "судебный сбор в размере 2270 (две тысячи двести семьдесят) рублей в пользу государства.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать.
Решение суда в части взыскания присужденной заработной платы в пределах суммы взыскания за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если иого не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Одесский апелляционный суд через Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в течение тридцати дней со дня его подписания.
Судья И.И. братков
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
рішення
іменем україни
Справа № 495/1723/21
Номер провадження 2/495/1661/2021
19 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді [Б] І.І.
за участі секретаря судового засідання [С] О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку,
установив:
16 березня 2021 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі – ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт») про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку, просить суд: стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 55 040, 69 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 01.06.2020 у розмірі, на момент постановлення судового рішення, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що особа_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на посаді «моториста 1 класу - матроса 1 класу, основне виробництво/портовий флот/РБТ «Метель». Вказує, що наказом ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» від 24.11.2020 № 412-к особа_2 було звільнено з підприємства на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін. Однак, при звільненні позивача із займаної посади відповідач не виплатив усіх належних йому сум із заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Як вказано у довідці відповідача № 3 від 14.01.2021, заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу за період з травня 2020 року по листопад 2020 року складає 55 040, 69 грн. Крім того, враховуючи, що з вини відповідача не виплачено виниклу заборгованість із заробітної плати в день звільнення, позивач, посилаючись на ч.1 ст. 117 КЗпП вважає правильним просити стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, вказує, що оскільки позивачу починаючи з травня 2020 року підприємством не виплачувалась належна заробітна плата, він переживав моральні страждання, адже він як чоловік має забезпечувати свою родину, а нестабільність його фінансових можливостей призводить до нервового стану, у зв`язку з чим вважає за доцільне відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Тому, скориставшись своїми правами на труд та отримання заробітної плати, закріплених у Конституції України, вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали для подачі відзиву на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19 березня 2021 року відповідач отримав 19 квітня 2021 року, однак правом подачі відзиву на позов не скористався.
З огляду на розгляд справи без виклику сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх [censored] суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що дійсно 23.03.2006, згідно наказу № 67-к від 21.03.2006 року, особа_1 був прийнятий матросом 2 класу РТ-306 до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", що підтверджується записом його трудової книжки серії номер_1 .
Згодом неодноразово переведений в межах підприємства по посаді різних класів.
Згідно наказу № 412-к «По особовому складу» ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт», звільнено особа_1 , моториста 1 класу- матроса 1 класу, основне виробництво/портовий флот/РБТ «Метель, 24.11.2020 року за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно довідки про заробітну плату, виданої ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» № 3 від 14.01.2021, заборгованість за підприємством особа_1 становила станом на 01.01.2021 55040, 69 грн.
В силу ст. 43 Конституції України, - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», - працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Разом з тим, відповідач не скористався свої процесуальним правом на подання відзиву та надання доказів у спростування позовних вимог, тож суд виходить із фактичних матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
В силу ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин справи, прийнявши до уваги, що у матеріалах справи дійсно наявні докази перебування позивача у трудових відносинах з Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт", нарахування, проте лише часткову виплату заробітної плати, а саме у травні 2020 року у сумі 2290, 15 грн., наявність за підприємством достатнього розміру заборгованості, тож суд, виходячи з гарантованого конституційного права на працю та отримання винагороди, вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 55040, 69 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за час затримки виплати заробітної плати, суд доходить такого висновку.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно до п. 2 розділу І та п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
В той же час, у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов:
наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;
виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;
прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Отже, позивач має право на передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування, розмір якого має бути визначено судом з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, а також істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Для того, щоб визначити середньомісячну заробітну плату, суд бере до уваги розмір заробітної плати за два місяці, напередодні звільнення особа_1 , шляхом ділення їх на 2, тобто 6087, 86+4366, 78/2=5227, 32. Виходячи з кількості робочих днів встановлює середньоденну заробітну плату позивача наступним чином 5227, 32/43 робочих дні у вересні та жовтні=305, 83 грн.
Позивач невірно бере за основу середньоденний заробіток, вказуючи на його розмірі 237, 60 грн., адже судом вище за текстом рішення зроблено відповідний розрахунок.
Більш того, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, у контексті виниклих правовідносин невірно вказувати про період нарахування компенсації, саме з часу наступного місяця після припинення відповідних виплат / з 01.06.2020 року/, як про те вказує позивач, адже права працівника, в разі їх порушень під час трудової діяльності підлягають захисту в інший спосіб, визначений КЗпП України.
В даному разі, виходячи з фактичних обставин справи, за основу має бути взято період звільнення працівника по день фактичної виплати, у сенсі розуміння вимог ст. 116, 117 КЗпП України.
Таким чином, з моменту звільнення 24.11.2020 по день ухвалення рішення 19.05.2021 минуло 120 робочих днів, а отже розмір компенсації по день фактичного розрахунку становитиме 120х305, 83 =36699, 60 грн.
З огляду на викладене, виходячи із вимог заявленого позову та наданих доказів, в його обґрунтування, із застосуванням до виниклих правовідносин норм чинного законодавства, доведенням невиконаних зобов`язань з боку роботодавця ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з виплати усіх належних працівнику сум, в т.ч. заробітної плати, внаслідок чого наявна підтверджена документально заборгованість, розмір якої повністю обґрунтовано позивачем, однак виходячи із періоду затримки такої виплати, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача компенсації за час затримки цієї виплати на суму 36699, 60 грн., за весь час затримки розрахунку в день звільнення до моменту фактичного розрахунку, а отже позовні вимоги особа_1 в частині виплати йому компенсації у розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, суд вважає за необхідне зауважити про таке.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП україни, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Встановивши факт тривалого порушення трудових прав позивача у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні та невиплати заробітної плати в період роботи, суд вважає, що такі дії відповідача призвели до вимушених змін у життєвих стосунках позивача і такі дії є втручанням у право на майно. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про правомірність відшкодування моральної шкоди.
Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року по справі № 461/6803/16-ц, провадження № 61-15027св18.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Беручи до уваги вищевикладене, що для відновлення свого порушеного права позивачу довелось докладати додаткових зусиль, та виходячи із принципу розумності та справедливості, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для відшкодування особа_1 моральної шкоди в розмірі 2000 грн., що відповідає балансу співвідношення втрат немайнового характеру та спричиненої шкоди. В зв`язку з цим, суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Виходячи із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання відповідного позову, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн., оскільки 1, 5% від суми задоволених позовних вимог менший за мінімальний розмір судового збору, визначеного ЗУ «Про судовий збір» для юридичних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, слід допустити рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст.97, 115, 117, 241-1, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 280, 430 ЦПК України, суд,
вирішив :
Позовні вимоги особа_1 ( адреса_1 , паспорт серії номер_2 , рнокпп номер_3 ) до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, будинок 81, єдрпоу: 01125689) про стягнення заборгованості по заробітній платі та час середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 55040 (п`ятдесят п`ять тисяч сорок) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні, до моменту фактичного проведення виплат, тобто до часу ухвалення рішення у розмірі 36699 (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень на користь держави.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення суду в частині стягнення присудженої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя І.І. [Б.]
Полезный отзыв?
(1)
ДП "БДМТП"
Бел-Днестровский | 11.01.2022
Дело №495/9828/21 № производства 2/495/87/2022 З А О Ч Н Е р и ш е н н я именем украины 11 января 2022 года. Белгород-Днестровский Белгород – Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе: председательствующего – единолично судьи [П.] О.Ю. с участием секретаря [С.] О.А., дело №495/9828/21 рассмотрел в открытом судебном заседании в г. Белгород-Днестровском Одесской области в поря...
ДП "БДМТП"
Бел-Днестровский | 03.11.2021
Дело №495/4725/21 З о о ч н е р и ш е н я именем украины 03 ноября 2021 года г. [Б]ский . [Б]ский горрайонный суд Одесской области в составе: председательствующего судьи – [Ш.] Ю.В., с участием секретаря судебного заседания - Бучко В.В., рассматривая в открытом судебном заседании в г. [Б]ский гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Государственному предприятию «[Б]ский морской торг...
ДП "БДМТП"
Бел-Днестровский | 15.09.2021
Дело № 495/5423/21 № производства 2/495/2294/2021 С А В Ч Н Е р е ш е н и е Именем Украины 15 сентября 2021 рокум. Белгород-Днестровский Белгород - Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе председательствующего единолично судьи приемом А.Ю. с участием секретаря [И.] А.С., дело №495 / 5423/21 рассмотрев в открытом судебном заседании. Белгород Днестровском гражданское дело по...
ДП "БДМТП"
Бел-Днестровский | 17.11.2020
Дело № 495/1045/20 Заочное решение Именем Украины 17 ноября 2020 г. Белгород-Днестровский. Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе: председательствующего - судьи [Ш.] Ю.В., секретаря судебного заседания [С.] Т.М., рассмотрев в по ряду упрощенного искового производства дело по уточненным иском особа_1 к ГП «Белгород-Днестровский морской торговый порт »о взыскании зад...
ДП "БДМТП"
Бел-Днестровский | 10.11.2020
Дело № 495/4716/20 № производства 2/495/2350/2020 р е ш е н и е Именем Украины 10 ноября 2020 рокум. Белгород-Днестровский Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе: председательствующего судьи [М.] В.В. при секретаре судебного заседания [О.] А.В. с участием представителей сторон: от истца: не явился от ответчика: не явился рассмотрев в открытом судебном заседании ...
