ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2 / 235/617/21
Дело №235 / 454/21

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
12 февраля 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей - судьи [В.] а.в.,
при секретаре [К.] а.с.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 в гп «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета приувольнении, -
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 обратилась в суд с иском к ооо «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований отметил, что с ответчиком по делу находилась в трудовых отношениях с 23.09.1999 года. Приказом № 1246 / к от 14.08.2020 г. Она была уволена по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины.
После освобождения ответчик не произвелс ней окончательного расчета по заработной плате в размере 22600, 88 грн. В день освобождения она работала, поэтому именно 14.08.2020 года ответчик обязан был провести окончательный расчет, однако с ней не рассчитался. Истица просит взыскать с ооо «ук« Краснолиманская »в пользу задолженность по заработной плате в сумме 22600, 88 грн., И средний заработок за время задержки расчета при увольнении по день принятия судебного решения по делу.
Представитель ответчика предоставил отзыв на позОвну заявление, в котором отметил, что истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено 22600, 88 грн. Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов. Последний день работы истца 14.08.2020 года - 3 смена, что подтверждается справкой из отдела контрольного табеля (вкт) от 08.02.2021 года. Ссылаясь на выводы всу от 26.06.2019 года, представитель ответчика просит уменьшить г.ОЗМиР за задержку расчета при увольнении в разумной соразмерности, вместе с тем, просит отказать в удовлетворении иска. (а. с. 19-23).
Истец в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в ее отсутствие. (а. с. 12).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без участия представителя (а. с. 24).
Суд рассмотрел дело в отсутствие участников дела, которые надлежащим образом о дне и времени слушания дела, в соответствии с положениями ст. ст. 128 223 гпк Украины, с учетом представленных ходатайств о рассмотрении дела в отсутствие сторон, что, в свою очередь, не нарушает прав и обязанностей участников судебного дела.
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего средства не окажутется.
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец находилась в трудовых отношениях с гп «ук« Краснолиманская »с 13.09.1999 года по 14.08.2020 год, где работала в качестве оператора сейсмопрогноза. Приказом № 1246, п от 14.08.2020 года истицу уволен по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (а. с. 4).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »под № 2023 от 29.12.2020 года гп« ук «Краснолиманская» имеет перед всоба_1 задолженность по выплате заработной платы в сумме 22600 грн. Суммы задолженности по выплате заработной платы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а. с. 7).
Как следует из материалов дела истец в день увольнения работала в 3 смену, что подтверждено справкой вкт (а. с. 28).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »под № 2022 от 29.12.2020 года среднедневной заработок особа_1 составляет 392, 41 грн. (а. с. 6).
В соответствии с положениями ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцатьпяти календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственныхк или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок са все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может визнАчит окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5 / 2012.
Итак, установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в рази его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его к рассмотрению дела по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности.
Средний заработок работника определяется ответстсо ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм едрахування на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная
плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
В других случаях, когда начисления производятся исходя из средней заработной платы, работник не имел заработка, не по винеработника, расчеты проводятся исходя из установленных ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада.
Поскольку истица в день увольнения работала, средний заработок за период с 14.08.2020 года по 12.02.2021 год составляет: 392, 41 (среднедневная заработная плата) х 125 (рабочие дни) = 49051, 25 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями маяВдова договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Итак, саробитна подлежащее взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержание цого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Вместе с тем, ответчиком предоставлена ​​справка о задолженности по заработной плате в сумме 22600, 88 грн. , В которой сумма определена после удержания обязательных налогов и сборов, суд считает необходимым отметить этот факт в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащей взысканию с ответчика, является суммой, с которойво время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налогов и сборов.
Всего с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 22600, 88 грн. (Сумма 22600, 88 грн. Определена после удержания обязательных налогов и сборов) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 49051, 25 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Что касается доводов представника ответчика об уменьшении суммы среднего заработка с учетом принципа пропорциональности, то суд отмечает следующее.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору в день уволеннон; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
Указанное соответствует правовом заключении Верховного Суда Украины, изложенном в постановлениях от 23.12.2015 года по делу № 6-837цс15, от 27.04.2016 г. По делу № 6-113цс16, постановлении всу от 18.03.2020 года по делу № 711/4010 / 13ц.
Таким образом, применение принципа соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда, но исключительно при существовании следующих условий: наличие или возникновения спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплат работнику сумм по трудовому договору на день увольнения, или когда они (эти суммы) должны бытьуплаченные работодателем и принятия судом соответствующего решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм.
При этом принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.
Однако, в материалах дела отсутствуют какие-либо данные об имеющихсяво между истцом и ответчиком спора о размере причитающихся к выплате сумм на момент увольнения. Истец в день увольнения работал, ответчиком исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 22600, 88 грн. не опровергнут, однако указанная сумма не выплачена на момент рассмотрения дела.
Учитывая, что спора о размере расчетных сумм между сторонами не было, ответчик не предоставил доказательств об отсутствии своей вины в невыплате задолженности по заработной плате в день увольненияистца, а также, принимая во внимание тот факт, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, то есть тяжелое материальное положение, не исключает его вины за невыплату причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судовой сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Учитывая вышеизложенное, с ответчика в пользу истца следует взыскать понесенный судебный сбор в размере 908 грн., В пользу государства - 226, 00 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд -
Р Е Ш И л:
Исковые требования особа_1 в гп «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 22600, 88 грн. (Сумма 22600, 88 грн. Определена после удержания обязательных налогов и сборов) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 49051, 25 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей, понесени судебные расходы в сумме 908 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в сумме 226, 00 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судв апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, информация_1, инн номер_1, проживающий по адресу: адрес_1
Ответчик ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9

судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/617/21
Справа №235/454/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
12 лютого 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Комарової о.с.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернулась до суду з позовом до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі перебувала у трудових відносинах з 23.09.1999 року. Наказом № 1246/к від 14.08.2020 р. вона була звільнена за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Після звільнення відповідач не провів з нею остаточного розрахунку по заробітній платі в розмірі 22600, 88 грн. В день звільнення вона працювала, тому саме 14.08.2020 року відповідач зобов`язаний був провести остаточний розрахунок, проте з нею не розрахувався. Позивачка просить стягнути з дп «вк «Краснолиманська» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 22600, 88 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення по справі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 22600, 88 грн. Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів. Останній день праці позивача 14.08.2020 року – 3 зміна, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю ( вкт) від 08.02.2021 року. Посилаючись на висновки всу від 26.06.2019 року, представник відповідача просить зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності, разом з тим, просить відмовити в задоволенні позову. ( а. с. 19-23).
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у її відсутність. ( а. с. 12).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 24).
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 цпк України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська» з 13.09.1999 року по 14.08.2020 рік, де працювала в якості оператора сейсмопрогноза . Наказом № 1246, п від 14.08.2020 року позивачку звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України ( а. с. 4).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 2023 від 29.12.2020 року дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 22600 грн. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів ( а. с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи позивачка в день звільнення працювала у 3 зміну, що підтверджено довідкою вкт ( а. с. 28).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 2022 від 29.12.2020 року середньоденний заробіток особа_1 становить 392, 41 грн. ( а. с. 6).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Оскільки позивачка в день звільнення працювала, середній заробіток за період з 14.08.2020 року по 12.02.2021 рік становить : 392, 41 ( середньоденна заробітна плата) х 125 ( робочі дні) =49051, 25 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Разом з тим, відповідачем надана довідка про заборгованість по заробітній платі в сумі 22600, 88 грн. , в якій сума визначена після утримання обов`язкових податків і зборів, тому суд вважає за необхідним зазначити про цей факт в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 22600, 88 грн., ( сума 22600, 88 грн. визначена після утримання обов`язкових податків і зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 49051, 25 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку з урахуванням принципу пропорційності, то суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові всу від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.
Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.
При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, відповідачем позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 22600, 88 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи.
Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір в розмірі 908 грн., на користь держави – 226, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 22600, 88 грн., ( сума 22600, 88 грн. визначена після утримання обов`язкових податків і зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 49051, 25 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів , понесені судові витрати в сумі 908 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 226, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , іпн номер_1 , проживає за адресою: адреса_1
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: