ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
25.05.21
производство 2/235/547/21
дело 235/210/21
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
25 мая 2021 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ф.] е.е.
с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании заборгованосте по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 15 января 2021 обратилась в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате в размере 17925, 46 грн и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 23.04.2020 года по день принятия судебного решения.
В подтверждение своих исковых требований истец указала, чтов период с 27 октября 2014 по 23.04.2020 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, была освобождена на основании ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки.
Но при ее освобождении с ней не было проведено окончательный расчет, не выплачена задолженность по заработной плате в размере 17925, 46 грн.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины выплата всех сумм, причитающихся работнику от предприятия, проводится в день увольнения. В случае невыплты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст. 116 КЗоТ Украины, в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, поэтому истец просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 23.04.2020 года по день принятия судебного решения, с расчета среднедневного заработка 247, 39 грн.
15 января 2021 согласно протоколу автоматизированного распределения судебного дела между судьями вышеуказанную дело было передано в производство председательствующему судье [Ф.] е.е.
18 января 2021 постановлением судьи принято исковое заявление к рассмотрению, открыто производство по делу, дело назначено к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства.
4 февраля 2021 представитель ответчика ооо «ук« Краснолиманская »предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором просил задоволення исковых требований особа_1 отказать в полном объеме, поскольку ни при увольнении, ни при получении истцом трудовой книжки им каких-либо требований к ответчику о проведении с ним расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета задолженности по заработной плате на усмотрение ответчика. Кроме того, ответчик просит учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового вановища и платежеспособности и уменьшить размер за задержку расчета при увольнении в разумной пропорции с учетом спорной суммы, на которую она имела право, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком, будет целесообразным и справедливым, значительно смягчит негативные последствия общего спада в экономике предприятия. Также ответчик считает целесообразным уменьшить сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, соответствующий вбставинам этого дела, которые имеют юридическое значение и критериям разумности и справедливости (а 16-21).
В судебном заседании стороны не появились, о времени и месте рассмотрения дела надлежащим образом, предоставили суду заявление о рассмотрении дела в их отсутствие.
Выяснив обстоятельства дела и исследовав доказательства по делу в их совокупности, суд считает, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению по следующим основаниям:
Судом установлено, что истица особа_1 находилась в трудовых относыновьях с ответчиком гп «ук« Краснолиманская »в период с 27 октября 2014 по 23.04.2020 года, была освобождена на основании ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки (л.д. 8-9).
В день ее освобождения общая сумма задолженности по заработной плате составляла 17925, 46 грн после удержания обязательных налогов и сборов, что подтверждается справкой № 2031 от 30.12.2020 года, выданной ответчиком (л.д. 11).
Право человека на заработную плату гарантированное Конституциею Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком до 31 января 2020 года, исполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики еспч. Суд отмечает, что в соответствии с нормами ст. ст. 115, 116 КЗоТ именно работодатель должен доказать, что совершил с работником полныйрасчет в соответствии с нормами законодательства. Истцом предоставлены суду все надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своих исковых требований, ответчик не смог опровергнуть.
Согласно части 1 ст. 2 гпк Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
статтею 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в односторонньому порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее - Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
согласнос практикой Европейского суда по правам человека (далее - еспч) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии», заявление n9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
еспч неоднократноуказывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеее следующий день после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, статьи 1 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 гпк Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии с частями преждеой, второй статьи 13 гпк Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На день увольнения истицы общая сумма задолженности по заработной плате составляла 17925, 46 грн, сумма рассчитана после удержания вбов`язкових налогов и сборов (а 11).
Таким образом, суд пришел к выводу о доказанности наличия задолженности по заработной плате истице особа_1 на время рассмотрения дела в размере 17925, 46грн, сумма рассчитана после удержания обязательных налогов и сборов, поэтому исковые требования особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в полном объеме.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 "о практике замосування судами законодательства об оплате труда "установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6-2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), принадлежащие дв уплаты работнику должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. При невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотрена ст. 117 КЗоТ Украины ответственность. При этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Суд пришел к выводу о том, что задержка расчета произошла именно по вине ответчика.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Абзацем третьим пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связанаданная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела iv Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела iv Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяэти работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела iv Порядка).
Истица в день увольнения работала (а 21), таким образом ответчик должен был осуществить с ней расчет в день увольнения.
Однако ответчик не принял мер по проведению окончательного расчета с истцом, в день вынесения решения задолженность составляет 17925, 46 грн.
Учитывая изложенное, средний заработок за весь период задержки расчета за период с 24.04.2020 года (следующий день после освобождения) по 25.05.2021 года (день вынесения решения суда) составляет 49725, 39 грн, выходя из следующего расчета: среднедневная заработная плата истца составляет согласно справке на л.д. 10 - 247, 39 грн, количество рабочих дней задержки расчета при увольнении за период с 24.04.2020 года по 25.05.2021 года составляет 268 дней, так что средний заработок за время задержки расчета составляет 247, 39 грн Х 268 рабочих дней = 66300, 52 грн.
Согласно правовой позиции Верховного Суда, изложенной: в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу № 756/10824/15-ц (производство № 61-7694зпв18), в постановлении от 26.06.2019 по гражданскому делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18), в постановлении от 09.09.2020 по гражданскому делу № 212/5797/15-ц (производство № 61-2578св19), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ. Верховный Суд указал, что уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка са время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента иого обращение с требованием о взыскании соответствующих сумм;
вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Верховный Суд отмечает, что занодательства Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, требует, в частности ч.3 ст.13 гк Украины, не допуская действия, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременномурасчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным учитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительнымили даже непосильной. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумных и несправедливых последствий.
Верховный Суд указывает на то, что нередки случаи, когда работник при наличии спора с работодателем о размере причитающихся при увольнении незначительных сумм длительное время не обращается в суд, а в исковом заявлении отмечает минимальную сумму просроченной работодателем задолженности, которую, по мнению истца, суд точно взыщет в полномсязи. Однако целью таких действий работника является не взыскание задолженности с работодателя, а взыскании с него в полном объеме возмещение в размере среднего заработка, то есть без какого-либо уменьшения размера последнего. Указанное является следствием применения подхода к невозможности суда уменьшить размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 23.04.2020 сумма зарИтно платы равна 17925, 46 грн, за взысканием которой истец обратилась только в январе 2021, то есть почти через девять месяцев после освобождения и нерозрахування с ней ответчиком, а сумма среднего заработка за время задержки расчета на дату вынесения решения равна 66300, 52 грн, что в три с половиной раза больше невыплаченную сумму заработной платы и при изложенных обстоятельствах явно неразумным и несоразмерным, суд считает справедливым применить принцип соразмерности и уменьшитьразмер возмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 26888, 19 грн, что в полтора раза больше задолженности по заработной плате.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходногоналога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, поэтому с ответчика в пользу истца особа_1 подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн. с исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки росо счета при увольнении, а также в пользу государства - в размере 908, 00 грн с исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании изложенного, руководствуясь Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст. 259, 263-268 гпк Украины, суд
решил:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 17925, 46 грн (симнадцять тысяч девятьсот двадцать пять гривен 46 коп.), сумма определена после удержания налогов и других обязательных платежей, и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 26888, 19 грн (двадцать шесть тысяч восемьсот восемьдесят восемь гривен 19 коп.), сумма определена без удержания налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 расходы по уплате судебного сбора в размере 908, 00 грн ив пользу государства судебный сбор в размере 908, 00 грн.
В другой части исковых требований особа_1 отказать.
Решение принято, составлен и подписан в совещательной комнате.
Полный текст решения составлен 25 мая 2021.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке непосредственно в Донецкий апелляционный суд, с учетом требований п. 15.5 Переходных положений гпк Украины. Апелляционные жалобы могут быть поданы в течение тридцати дней со дня составления полного текста решения.
Решение суда вступает в законнуюой силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, идентификационный номер номер_1, место регистрации: адрес_1.
Ответчик: Государственное пидприемство «Угольная компания« Краснолиманская », окпо 31599557, местонахождение: ул. Победы, 9, г.. Родинское Донецкой области, 85310.
судья:
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
25.05.21
Провадження 2/235/547/21
Справа 235/210/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь о.є.
за участю секретаря судового засідання Придворової в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 15 січня 2021 року звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначила, що в період з 27 жовтня 2014 року по 23.04.2020 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки.
Але при її звільненні з нею не було проведено остаточний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення, з розрахунку середньоденного заробітку 247, 39 грн.
15 січня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь о.є.
18 січня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
04 лютого 2021 року представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити в повному обсязі, оскільки ні при звільненні, ні під час отримання позивачем трудової книжки ним будь-яких вимог до відповідача щодо проведення з ним розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Крім того, відповідач просить врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорції з врахуванням спірної суми, на яку вона мала право, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Також відповідач вважає доцільним зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та критеріям розумності та справедливості (а.с. 16-21).
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачка особа_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем дп «вк «Краснолиманська» в період з 27 жовтня 2014 року по 23.04.2020 року, була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-9).
На день її звільнення загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 17925, 46 грн після утримання обов`язкових податків та зборів, що підтверджується довідкою № 2031 від 30.12.2020 року, яка видана відповідачем (а.с. 11).
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31 січня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики єспл. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.
Відповідно до частини 1 ст. 2 цпк України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - єспл) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини», заява n9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
єспл неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 цпк України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На день звільнення позивачки загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 17925, 46 грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с. 11).
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості по заробітній платі позивачці особа_1 на час розгляду справи в розмірі 17925, 46грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів, тому позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд дійшов висновку про те, що затримка розрахунку сталася саме з вини відповідача.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу iv Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу iv Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу iv Порядку).
Позивачка в день звільнення працювала (а.с. 21), таким чином відповідач повинен був здійснити з нею розрахунок в день звільнення.
Проте відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем, на день постановлення рішення заборгованість складає 17925, 46 грн.
Враховуючи викладене, середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 24.04.2020 року (наступний день після звільнення) по 25.05.2021 року (день постановлення рішення суду) складає 49725, 39 грн, виходячи з наступного розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача складає згідно довідці на а.с. 10 - 247, 39 грн, кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2020 року по 25.05.2021 року складає 268 днів, отже середній заробіток за час затримки розрахунку складає 247, 39 грн Х 268 робочих днів = 66300, 52 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної: в постанові від 31.10.2018 по цивільній справі № 756/10824/15-ц (провадження № 61-7694зпв18), в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц (провадження № 61-2578св19), в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 цк України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Верховний Суд вказує на те, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а в позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачці при звільненні 23.04.2020 сума заробітної плати дорівнює 17925, 46 грн, за стягненням якої позивачка звернулась лише в січні 2021 року, тобто майже через дев`ять місяців після звільнення та нерозрахування з нею відповідачем, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на дату винесення рішення дорівнює 66300, 52 грн, що в три з половиною рази більше за невиплачену суму заробітної плати та за викладених обставин є явно нерозумним та непропорційним, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 26888, 19 грн, що у півтори рази більше заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача особа_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00 грн. з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також на користь держави - в розмірі 908, 00 грн з позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 259, 263-268 цпк України, суд
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 46 коп.), сума визначена після утримання податків й інших обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 26888, 19 грн (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 19 коп.), сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908, 00 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог особа_1 відмовити.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення складено 25 травня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень цпк України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», єдрпоу 31599557, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, м. Родинське, Донецької області, 85310.
Суддя:
производство 2/235/547/21
дело 235/210/21
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
25 мая 2021 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ф.] е.е.
с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании заборгованосте по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 15 января 2021 обратилась в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате в размере 17925, 46 грн и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 23.04.2020 года по день принятия судебного решения.
В подтверждение своих исковых требований истец указала, чтов период с 27 октября 2014 по 23.04.2020 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, была освобождена на основании ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки.
Но при ее освобождении с ней не было проведено окончательный расчет, не выплачена задолженность по заработной плате в размере 17925, 46 грн.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины выплата всех сумм, причитающихся работнику от предприятия, проводится в день увольнения. В случае невыплты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст. 116 КЗоТ Украины, в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, поэтому истец просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 23.04.2020 года по день принятия судебного решения, с расчета среднедневного заработка 247, 39 грн.
15 января 2021 согласно протоколу автоматизированного распределения судебного дела между судьями вышеуказанную дело было передано в производство председательствующему судье [Ф.] е.е.
18 января 2021 постановлением судьи принято исковое заявление к рассмотрению, открыто производство по делу, дело назначено к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства.
4 февраля 2021 представитель ответчика ооо «ук« Краснолиманская »предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором просил задоволення исковых требований особа_1 отказать в полном объеме, поскольку ни при увольнении, ни при получении истцом трудовой книжки им каких-либо требований к ответчику о проведении с ним расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета задолженности по заработной плате на усмотрение ответчика. Кроме того, ответчик просит учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового вановища и платежеспособности и уменьшить размер за задержку расчета при увольнении в разумной пропорции с учетом спорной суммы, на которую она имела право, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком, будет целесообразным и справедливым, значительно смягчит негативные последствия общего спада в экономике предприятия. Также ответчик считает целесообразным уменьшить сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, соответствующий вбставинам этого дела, которые имеют юридическое значение и критериям разумности и справедливости (а 16-21).
В судебном заседании стороны не появились, о времени и месте рассмотрения дела надлежащим образом, предоставили суду заявление о рассмотрении дела в их отсутствие.
Выяснив обстоятельства дела и исследовав доказательства по делу в их совокупности, суд считает, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению по следующим основаниям:
Судом установлено, что истица особа_1 находилась в трудовых относыновьях с ответчиком гп «ук« Краснолиманская »в период с 27 октября 2014 по 23.04.2020 года, была освобождена на основании ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки (л.д. 8-9).
В день ее освобождения общая сумма задолженности по заработной плате составляла 17925, 46 грн после удержания обязательных налогов и сборов, что подтверждается справкой № 2031 от 30.12.2020 года, выданной ответчиком (л.д. 11).
Право человека на заработную плату гарантированное Конституциею Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком до 31 января 2020 года, исполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики еспч. Суд отмечает, что в соответствии с нормами ст. ст. 115, 116 КЗоТ именно работодатель должен доказать, что совершил с работником полныйрасчет в соответствии с нормами законодательства. Истцом предоставлены суду все надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своих исковых требований, ответчик не смог опровергнуть.
Согласно части 1 ст. 2 гпк Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
статтею 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в односторонньому порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее - Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
согласнос практикой Европейского суда по правам человека (далее - еспч) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии», заявление n9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
еспч неоднократноуказывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеее следующий день после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, статьи 1 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 гпк Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии с частями преждеой, второй статьи 13 гпк Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На день увольнения истицы общая сумма задолженности по заработной плате составляла 17925, 46 грн, сумма рассчитана после удержания вбов`язкових налогов и сборов (а 11).
Таким образом, суд пришел к выводу о доказанности наличия задолженности по заработной плате истице особа_1 на время рассмотрения дела в размере 17925, 46грн, сумма рассчитана после удержания обязательных налогов и сборов, поэтому исковые требования особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в полном объеме.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 "о практике замосування судами законодательства об оплате труда "установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6-2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), принадлежащие дв уплаты работнику должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. При невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотрена ст. 117 КЗоТ Украины ответственность. При этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Суд пришел к выводу о том, что задержка расчета произошла именно по вине ответчика.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Абзацем третьим пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связанаданная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела iv Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела iv Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяэти работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела iv Порядка).
Истица в день увольнения работала (а 21), таким образом ответчик должен был осуществить с ней расчет в день увольнения.
Однако ответчик не принял мер по проведению окончательного расчета с истцом, в день вынесения решения задолженность составляет 17925, 46 грн.
Учитывая изложенное, средний заработок за весь период задержки расчета за период с 24.04.2020 года (следующий день после освобождения) по 25.05.2021 года (день вынесения решения суда) составляет 49725, 39 грн, выходя из следующего расчета: среднедневная заработная плата истца составляет согласно справке на л.д. 10 - 247, 39 грн, количество рабочих дней задержки расчета при увольнении за период с 24.04.2020 года по 25.05.2021 года составляет 268 дней, так что средний заработок за время задержки расчета составляет 247, 39 грн Х 268 рабочих дней = 66300, 52 грн.
Согласно правовой позиции Верховного Суда, изложенной: в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу № 756/10824/15-ц (производство № 61-7694зпв18), в постановлении от 26.06.2019 по гражданскому делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18), в постановлении от 09.09.2020 по гражданскому делу № 212/5797/15-ц (производство № 61-2578св19), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ. Верховный Суд указал, что уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка са время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента иого обращение с требованием о взыскании соответствующих сумм;
вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Верховный Суд отмечает, что занодательства Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, требует, в частности ч.3 ст.13 гк Украины, не допуская действия, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременномурасчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным учитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительнымили даже непосильной. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумных и несправедливых последствий.
Верховный Суд указывает на то, что нередки случаи, когда работник при наличии спора с работодателем о размере причитающихся при увольнении незначительных сумм длительное время не обращается в суд, а в исковом заявлении отмечает минимальную сумму просроченной работодателем задолженности, которую, по мнению истца, суд точно взыщет в полномсязи. Однако целью таких действий работника является не взыскание задолженности с работодателя, а взыскании с него в полном объеме возмещение в размере среднего заработка, то есть без какого-либо уменьшения размера последнего. Указанное является следствием применения подхода к невозможности суда уменьшить размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 23.04.2020 сумма зарИтно платы равна 17925, 46 грн, за взысканием которой истец обратилась только в январе 2021, то есть почти через девять месяцев после освобождения и нерозрахування с ней ответчиком, а сумма среднего заработка за время задержки расчета на дату вынесения решения равна 66300, 52 грн, что в три с половиной раза больше невыплаченную сумму заработной платы и при изложенных обстоятельствах явно неразумным и несоразмерным, суд считает справедливым применить принцип соразмерности и уменьшитьразмер возмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 26888, 19 грн, что в полтора раза больше задолженности по заработной плате.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходногоналога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, поэтому с ответчика в пользу истца особа_1 подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн. с исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки росо счета при увольнении, а также в пользу государства - в размере 908, 00 грн с исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании изложенного, руководствуясь Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст. 259, 263-268 гпк Украины, суд
решил:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 17925, 46 грн (симнадцять тысяч девятьсот двадцать пять гривен 46 коп.), сумма определена после удержания налогов и других обязательных платежей, и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 26888, 19 грн (двадцать шесть тысяч восемьсот восемьдесят восемь гривен 19 коп.), сумма определена без удержания налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 расходы по уплате судебного сбора в размере 908, 00 грн ив пользу государства судебный сбор в размере 908, 00 грн.
В другой части исковых требований особа_1 отказать.
Решение принято, составлен и подписан в совещательной комнате.
Полный текст решения составлен 25 мая 2021.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке непосредственно в Донецкий апелляционный суд, с учетом требований п. 15.5 Переходных положений гпк Украины. Апелляционные жалобы могут быть поданы в течение тридцати дней со дня составления полного текста решения.
Решение суда вступает в законнуюой силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, идентификационный номер номер_1, место регистрации: адрес_1.
Ответчик: Государственное пидприемство «Угольная компания« Краснолиманская », окпо 31599557, местонахождение: ул. Победы, 9, г.. Родинское Донецкой области, 85310.
судья:
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
25.05.21
Провадження 2/235/547/21
Справа 235/210/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь о.є.
за участю секретаря судового засідання Придворової в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 15 січня 2021 року звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначила, що в період з 27 жовтня 2014 року по 23.04.2020 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки.
Але при її звільненні з нею не було проведено остаточний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення, з розрахунку середньоденного заробітку 247, 39 грн.
15 січня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь о.є.
18 січня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
04 лютого 2021 року представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити в повному обсязі, оскільки ні при звільненні, ні під час отримання позивачем трудової книжки ним будь-яких вимог до відповідача щодо проведення з ним розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Крім того, відповідач просить врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорції з врахуванням спірної суми, на яку вона мала право, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Також відповідач вважає доцільним зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та критеріям розумності та справедливості (а.с. 16-21).
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачка особа_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем дп «вк «Краснолиманська» в період з 27 жовтня 2014 року по 23.04.2020 року, була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-9).
На день її звільнення загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 17925, 46 грн після утримання обов`язкових податків та зборів, що підтверджується довідкою № 2031 від 30.12.2020 року, яка видана відповідачем (а.с. 11).
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31 січня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики єспл. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.
Відповідно до частини 1 ст. 2 цпк України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - єспл) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини», заява n9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
єспл неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 цпк України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На день звільнення позивачки загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 17925, 46 грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с. 11).
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості по заробітній платі позивачці особа_1 на час розгляду справи в розмірі 17925, 46грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів, тому позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд дійшов висновку про те, що затримка розрахунку сталася саме з вини відповідача.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу iv Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу iv Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу iv Порядку).
Позивачка в день звільнення працювала (а.с. 21), таким чином відповідач повинен був здійснити з нею розрахунок в день звільнення.
Проте відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем, на день постановлення рішення заборгованість складає 17925, 46 грн.
Враховуючи викладене, середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 24.04.2020 року (наступний день після звільнення) по 25.05.2021 року (день постановлення рішення суду) складає 49725, 39 грн, виходячи з наступного розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача складає згідно довідці на а.с. 10 - 247, 39 грн, кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2020 року по 25.05.2021 року складає 268 днів, отже середній заробіток за час затримки розрахунку складає 247, 39 грн Х 268 робочих днів = 66300, 52 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної: в постанові від 31.10.2018 по цивільній справі № 756/10824/15-ц (провадження № 61-7694зпв18), в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц (провадження № 61-2578св19), в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 цк України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Верховний Суд вказує на те, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а в позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачці при звільненні 23.04.2020 сума заробітної плати дорівнює 17925, 46 грн, за стягненням якої позивачка звернулась лише в січні 2021 року, тобто майже через дев`ять місяців після звільнення та нерозрахування з нею відповідачем, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на дату винесення рішення дорівнює 66300, 52 грн, що в три з половиною рази більше за невиплачену суму заробітної плати та за викладених обставин є явно нерозумним та непропорційним, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 26888, 19 грн, що у півтори рази більше заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача особа_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00 грн. з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також на користь держави - в розмірі 908, 00 грн з позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 259, 263-268 цпк України, суд
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17925, 46 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 46 коп.), сума визначена після утримання податків й інших обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 26888, 19 грн (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 19 коп.), сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908, 00 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог особа_1 відмовити.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення складено 25 травня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень цпк України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», єдрпоу 31599557, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, м. Родинське, Донецької області, 85310.
Суддя:
Реклама
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 21.01.2022
Производство № 2/235/408/22 Дело №235/8956/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 21 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Х.] с.м. с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 кмства «Уго...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
19.01.22 Производство 2/235/383/22 Дело 235/8888/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 19 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [Ф.] о.е. с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственно...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
Производство № 2/235/409/22 Дело №235/8958/21 решение именем украины 19 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 17.01.2022
Производство № 2/235/379/22 Дело №235/8883/21 решение именем украины 17 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 13.01.2022
Производство №2/235/246/22 Дело №235/8272/21 Р И Ш Е Н Н Я именем украины 13 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующей – судьи [В.] о.в., при секретаре [Г.] ю.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о вз...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 12.01.2022
Единственный уникальный номер дела 235/8425/21 Номер производства 2/235/281/22 решение именем украины 12 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Государственному предприятию «Уго...
Добавить комментарий