ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 235/3627/21
Производство №2 / 235/1373/21






решение
именем украины
30 июня 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] к.п. с участием секретаря судебного заседания [Г.] с.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного исковых ого производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
в:
особа_1 (далее - истец) обратился в суд с иском, в котором просит взыскать с ооо «Угольная компания« Краснолиманская »(далее - ответчик) в свою пользу сумму задолженности по заработной плате и денежную компенсацию за неиспользованный отпуск, причитающиеся к выплате при увольнении, а также сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование искв указано, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 2006г., приказом от 19.02.2020 №203 / к был уволен из шахты по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, последний день работы у ответчика - 19.02.2020. Утверждает, что в день увольнения ответчик провел с ним окончательный расчет, в связи с чем в день подачи иска образовалась задолженность. Ссылаясь на предписания статей 116 и 117 КЗоТ Украины, истец просит взыскать с ответчика задолженность по заработной пла те и средний заработок за весь период задержки расчета.
Определением суда от 01.06.2021 производство по делу открыто и решено проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства (а.с.28).
Истец в суд не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, на иске настаивает (а.с.47) представитель истца - адвокат [И.] ю.а. также предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия и об удовлетворении исковых требований (а.с.48).
Ответчик правом участия в судебном засиданы не воспользовался, направив в суд отзыв на иск и заявление о рассмотрении дела без участия представителя ответчика. По содержанию отзыва на иск ответчик просит отказать в иске и отмечает, что истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении, было начислено 69 670 грн; подтверждает, что последний день работы истца - 19.02.2020 и указывает, что в заявлении, приказе об увольнении от 19.02.2020 требование об окончательном расчете отсутствует. Ответчик считает, что период задержки расчетавыплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со следующего дня получения ответчиком иска - 27.05.2021 и ссылается на то, что суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст.117 КЗоТ Украины. Также ответчик ссылается на сложную экономически финансовую ситуацию, которая сложилась на предприятии и которая вызвала простой с 19.12.2019, и просит уменьшить размер за задержку расчета при увольнении в разумной соразмерности (а.с.32-36, 43).
В силу предписаний ст.223 гпк Украины суд считает возможным осуществить рассмотрении дела в отсутствие ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
Истец с 22.11.2006 по 19.02.2020 находился в трудовых отношениях с ответчиком; приказом ответчика от 19.02.2020 №203 / к истец был уволен на основании ст. 38 КЗоТ Украины по собственному бажанием (а.с.6-7).
Как признано ответчиком и следует из справки о отметки, предоставленной ответчиком (табель №7705), в день освобождения 19.02.2020 истец был на работе (а.с.39).
Согласно справке ответчика от 12.05.2021 №399 за подписью главного бухгалтера и начальника розр.сектору ответчик имеет перед истцом задолженность по выплате заработной платы за декабрь 2019 - февраль 2020 в размере 69 670 грн; приведена сумма задолженности указана после удержания обязательных налогов и сбОрив (а.с.37).
Согласно справке от 10.06.2021 №504, выданной ответчиком, среднедневной заработок истца на дату увольнения составляет 651, 19 грн, учитывая размер начисленной заработной платы за декабрь 2019 - январь 2020 и фактически отработанные в этих месяцах дни (а. с.38).
09.04.2021 истец в адрес ответчика направил заявление о проведении с ним окончательного расчета и предоставления копий документов, полученной ответчиком 14.04.2021 (а.с.8-10).
Суд, решая заявленный спор, базируется на следующих норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не поздноише следующий день после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику егосредний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
Согласно ч.3 ст.15 Закона Украины «Об оплате труда» оплата труда работников предприятия осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.
По предписаниям ч.6 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежейв и их очередности.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаченные принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о розсчет, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками подприемств, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 №100.
Итак, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает предусмотрена ст.117 КЗоТ Украины. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работа, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Поэтому, учитывая установленные обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что задержка расчета произошла не по вине ответчика, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца и выдав ему трудовую книжку, ответчик свою обязанность по проведению с истцом полногорасчета в день увольнения не совершил, а потому могут быть как для взыскания задолженности по заработной плате в размере 69 670 грн (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов), так и для применения к ответчику ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренную в .117 КЗоТ Украины.
При этом суд отмечает, что по сведениям из контрольного табеля по имени истца его последний день работы - 19.02.2020, что признается и ответчиком, то есть истец день освония был на работе. Итак, доводы ответчика по поводу отсутствия требования истца о проведении с ним окончательного расчета являются безосновательными и во внимание судом не принимаются.
Решая вопрос размера среднего заработка за все время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца согласно справке от 10.06.2021, который рассчитан в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденногопостановлением кму от 08.02.1995 №100, и равна 651, 19 грн.
В день вынесения данного решения (30.06.2021) время задержки расчета с истцом равна 338 рабочих дней (с 20.02.2020 по 30.06.2021 включительно).
Таким образом, сумма среднего заработка за все время задержки расчета, непроведенного при увольнении и по день вынесения решения, равна 220 102, 22 грн (651, 19 грн. * 338 рабочих дней).
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 27.04.2016 в цисвободной деле №6-113цс16, и позиции Верховного Суда, изложенной в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу №756 / 10824/15-ц (производства №61-7694зпв18), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ, и такое право суда зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащихвыплаты работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса; размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработкомработника; обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности; действия ответчика по ее выплаты.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 19.02.2020 сумма заработной платы равна 69670 грн, за взысканием которой истец обратился более чем через год: к ответчику - в апреле 2021г., В суд - в мае 2021г., а сумма среднего заработка за время задержки расчета равна 220 102, 22 грн, суд справедлизм применить принцип соразмерности и уменьшить размер возмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 70000 грн.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно ч.1 п.1 ст. 5 Закона Украины «о судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 гпк Украины, сумма в размере 908 грн (судовой сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства; сумма в размере 291 грн (32% от 908 грн - судебный сбор за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению, то есть в данном случае сумма заработной платыза декабрь 2019 в размере 3638, 60 грн.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 гпк Украины, -
решил:
Исковое заявление особа_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, задолженность по заработной плате, с учетом компенсацииза неиспользованный отпуск в размере 69670, 00 грн (шестьдесят девять тысяч шестьсот семьдесят грн 00 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов) и сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 20.02.2020 по 30.06.2021, без учета сумм налогов и сборов в размере 70 000, 00 грн (семьдесят тысяч грн 00 коп).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебныйсбор в размере 908, 00 грн (девятьсот восемь грн 00 коп).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 291, 00 грн (двести девяносто одна грн 00 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с гп «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, заработной платы за декабрь 2019 в размере 3638, 60 грн (три тысячи выестсот тридцать восемь грн 60 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела хиии Переходных положений гпк Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1 зарегистрированоместо жительства - адреса_1 рнокпп номер_1.
Ответчик - Государственное предприятие «Угольная компания« Краснолиманская », местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ул.Победы, 9, егрпоу 31599557.
судья

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 235/3627/21
Провадження №2/235/1373/21






рішення
іменем україни
30 червня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] к.п. за участю секретаря судового засідання Григор`євої с.в., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
особа_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з дп «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь суму заборгованості по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористану відпустку, що належать до виплати при звільненні, а також суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 2006 р., наказом від 19.02.2020 №203/к був звільнений з шахти за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, останній день роботи у відповідача - 19.02.2020. Стверджує, що в день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість. Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Ухвалою суду від 01.06.2021 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.28).
Позивач до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позові наполягає (а.с.47); представник позивача - адвокат Ільющенко ю.а. також надав заяву про розгляд справи без його участі та про задоволення позовних вимог (а.с.48).
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, було нараховано 69 670 грн; підтверджує, що останній день праці позивача - 19.02.2020 та вказує, що в заяві, наказі про звільнення від 19.02.2020 вимога про остаточний розрахунок відсутня. Відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з наступного дня отримання відповідачем позову - 27.05.2021 та посилається на те, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України. Також відповідач посилається на складну економічно-фінансову ситуацію, яка склалась на підприємстві та яка спричинила простій з 19.12.2019, та просить зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності (а.с.32-36, 43).
В силу приписів ст.223 цпк України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач з 22.11.2006 по 19.02.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача від 19.02.2020 №203/к позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.6-7).
Як визнано відповідачем та вбачається з Довідки про відмітки, наданої відповідачем (табель №7705), в день звільнення 19.02.2020 позивач був на роботі (а.с.39).
Відповідно до довідки відповідача від 12.05.2021 №399 за підписом головного бухгалтера та начальника розр.сектору відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за грудень 2019 р. - лютий 2020 р. в розмірі 69 670 грн; наведена сума заборгованості вказана після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.37).
Відповідно до довідки від 10.06.2021 №504, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 651, 19 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за грудень 2019 р. - січень 2020 р. та фактично відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.38).
09.04.2021 позивач на адресу відповідача направив заяву про здійснення з ним остаточного розрахунку та надання копій документів, яка отримана відповідачем 14.04.2021 (а.с.8-10).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
За приписами ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відтак, з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 69670 грн (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів), так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
При цьому суд зауважує, що за відомостями з контрольного табелю на ім`я позивача його останній день праці - 19.02.2020, що визнається й відповідачем, тобто позивач в день звільнення був на роботі. Отже, доводи відповідача з приводу відсутності вимоги позивача про здійснення з ним остаточного розрахунку є безпідставними та до уваги судом не приймаються.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки від 10.06.2021, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100, та дорівнює 651, 19 грн.
На день постановлення даного рішення (30.06.2021) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 338 робочих днів (з 20.02.2020 по 30.06.2021 включно).
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні та по день постановлення рішення, дорівнює 220 102, 22 грн (651, 19 грн.*338 робочих днів).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.04.2016 у цивільній справі №6-113цс16, та позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 у цивільній справі №756/10824/15-ц (провадження №61-7694зпв18), у суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП, і таке право суду залежить від наступних чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу; розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості; дії відповідача щодо її виплати.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачу при звільненні 19.02.2020 сума заробітної плати дорівнює 69 670 грн, за стягненням якої позивач звернувся більше ніж через рік: до відповідача - в квітні 2021р., до суду - в травні 2021р., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку дорівнює 220 102, 22 грн, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 70 000 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 цпк України, сума в розмірі 908 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 291 грн (32% від 908 грн - судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 3638, 60 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 цпк України, -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість із заробітної плати, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 69670, 00 грн (шістдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят грн 00 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів) та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2020 по 30.06.2021, без урахування сум податків і зборів, в розмірі 70 000, 00 грн (сімдесят тисяч грн 00 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 291, 00 грн (двісті дев`яносто одна грн 00 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 3638, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять вісім грн 60 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу хііі Перехідних положень цпк України, до або через відповідний суд.
Позивач - особа_1 , зареєстроване місце проживання - адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, єдрпоу 31599557.
Суддя