ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2/235/1825/21
Дело №235/5620/21

Р И Ш Е Н Н Я
именем украины

04 ноября 2021 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе
председательствующей – судьи [В.] о.в.,
при секретаре [Г.] ю.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и средиего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В С Т А Н О В И В :
Истец особа_1 обратился в суд с иском к гп «пк «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований указал, что с ответчиком по делу находился в трудовых отношениях с 15.12.2014 года, где работал подземным горняком с полным рабочим днем ​​в шахте. Приказом от 15.06.2021 года № 1372/к онбыл уволен по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. В день увольнения он работал, поэтому 15.06.2021 ответчик обязан произвести с ним окончательный расчет.
Поскольку в день увольнения ответчик не рассчитался с ним по заработной плате, истец просит взыскать с него в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 63917, 52 грн., и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.06.2021 по день принятия судебногорешение.
Представителем ответчика предоставлен отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истцу при увольнении было начислено 63917, 52 грн., однако указанная сумма не перечислена. В день увольнения 15.06.2020 истец работал, что подтверждено справкой вкт от 05.08.2021 года. Ответчиком было получено заявление истца о проведении окончательного расчета 07.09.2021 года. Учитывая тяжелое финансовое положение предприятия, просили уменьшить размер за задержку расчета при увольнении в разумной пропорциональности.
Истец в судебное заседание не явился, просил дело слушать в его отсутствие (а.с.
15).
Представитель ответчика гп "Краснолиманское" в судебное заседание не явился, просил дело слушать без участия представителя (а.с.32).
[С.] рассмотрел дело при отсутствии участников дела, которые должным образом уведомлены о дне и времени слушания дела, соответствующего положениям ст. ст. 128, 223 гпк Украины, с учетом поданных ходатайств о рассмотрении дела в отсутствие сторон, что , всвою очередь, не нарушает права и обязанности участников судебного дела.
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса посредством звукозаписывающего средства не осуществляется .
[С], исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
[С]ом встаистец особа_1 находился в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская» с 15.12.2014 года, где работал горным рабочим очистного забоя подземным 4 разряда с полным рабочим днем ​​в шахте. (а. с 6-7).
Приказом № 1372/к от 15.06.2021 г. истец уволен с должности по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (а. с. 7).
[С]ом установлено, что истец в день увольнения работал, что подтверждено письменными пояснениями сторон по делу.
Согласно справке гп «пк «Краснолимансская» за № 649 от 05.08.2021 года гп « вк «Краснолиманская» имеет задолженность перед истцом за период с декабря 2019 по май 2021 год в сумме 63917, 52 грн. Сумма задолженности по выплате заработной платы указана после удержания обязательных налогов и сборов. ( а. с. 8).
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 650 от 05.08.2021 года среднедневный заработок особа_1 составляет 1284, 79 грн. ( а. с. 9). Указанная сумма также не оспаривается истцом по делу.
В соответствии сположений ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежутоквремени, не превышающее шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится днем ​​увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В соответствии сч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работникеку средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, является состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение собственником сроков расчета при увольнении и вина собственника.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением.ям, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каков день фактического расчета, согласующегося с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного [С]а Украины от 22 февраля 2012 г. .
Следовательно, установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организациимы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае не проведения его к рассмотрению дела по дню принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности.
Поскольку , как усматриваетсяиз материалов дела, истец в день увольнения работал, то средний заработок за время задержки расчета при увольнении следует рассчитывать за период с 16.06.2021 по день принятия решения, то есть по 04.11.2021 год (а.с. 33).
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 ПорядкаОбновлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскания алиментов и т.п.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет: 1284, 79 х 98 (рабочие дни) = 125 909, 42 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) налогоплательщику в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода налогоплательщика и являются базой налогообложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивает, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживатьти налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 настоящего Кодекса.
Следовательно, заработная плата, подлежащая взысканию с ответчика, является суммой, с которой при исполнении соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного [С]а Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимание и уплата прибытияналог с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
В случае, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащая взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налогов и сборов.
Всего с ответчикома в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 63917, 52 грн. (сумма определена с учетом обязательных платежей и сборов согласно справки) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.06.2021 по 04.11.2021 год, который составляет 125909, 42 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Что касается доводов представителя ответчика об уменьшении суммы среднего заработка с учетом принципарациональности, то суд отмечает следующее.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, который должен уплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновение спора между работодателем и работником после того, как должныо выплаты работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть уплачены работодателем; принятие судом решения относительно частичного удовлетворения требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
Указанное соответствует правовому заключению Верховного [С]а Украины, изложенному в постановлениях от 23.12.2015 г. по делу № 6-837цс15, от 27.04.2016 г. по делу № 6-113цс16, постановлению всу от 18.03.2020 г. по делу/13ц.
Таким образом, применение принципа соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда, но исключительно при существовании таких условий: наличие или возникновение спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплат работнику сумм по трудовому договору на день увольнения, или когда они (эти суммы) должны быть уплачены работодателем и принятие судом соответствующего решения по частичномулении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм.
При этом принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении состоит в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.
Тем не менее, в материалах дела отсутствуют какие-либо данные о наличии между истцом и ответчиком спора о размере подлежащих выплате сумм на время нльнение. Истец в день увольнения работал, и им заявлены исковые требования о взыскании среднего заработка именно с 16.06.2021 года.
Ответчиком, в свою очередь, исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 63917, 52 грн. не опровергнут, однако указанная сумма не выплачена на момент рассмотрения дела.
Учитывая , что спора относительно размера расчетных сумм между сторонами не было, ответчик не предоставил доказательств об отсутствии своей вины в невыплате задолженностибитной плате в день увольнения истца, а также, принимая во внимание тот факт, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, т.е. статьей 117 КЗоТ Украины суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В соответствии сч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С ответчика гп «пк «Краснолиманская» необходимо взыскать судебный сбор в пользу истца на сумму 908 грн., в пользу государства - на сумму 990, 27 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд, -

В И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к Государственному предприятию « Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворить.
Взыскать с Государственного Предприятия «Угольная Компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 63917, 52 грн. (сумма определена уже с содержанием обязательных платежей и сборов согласно справки) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.06.2021 по 04.11.2021 год в сумме 125909, 42 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и ообязательных платежей, понесенные судебные издержки в сумме 908 грн.
Взыскать с Государственного Предприятия «Угольная Компания «Краснолиманское» в пользу государства судебный сбор в сумме 990, 27 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий Апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства.ибо принятие постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец: лицо_1 , информация_1 , проживает по адресу: адрес_1 .
Ответчик гп «пк «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9



[С]ья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/1825/21
Справа №235/5620/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

04 листопада 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Грековій ю.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до дп « вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 15.12.2014 року, де працював гірником підземним з повним робочим днем в шахті. Наказом від 15.06.2021 року за № 1372/к він був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення він працював, тому 15.06.2021 року відповідач зобов`язаний провести з ним остаточний розрахунок.
Оскільки в день звільнення відповідач не розрахувався з ним по заробітній платі, позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 63917, 52 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.06.2021 року по день ухвалення судового рішення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу при звільненні було нараховано 63917, 52 грн., проте вказана сума не перерахована. В день звільнення 15.06.2020 року позивач працював, що підтверджено довідкою вкт від 05.08.2021 року. Відповідачем була отримана заява позивача про проведення остаточного розрахунку 07.09.2021 року. Враховуючи важке фінансове становище підприємства, просили зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності.
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а.с.
15).
Представник відповідача дп «Краснолиманське» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а.с.32).
[С] розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 цпк України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
[С], дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
[С]ом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з дп « вк «Краснолиманська» з 15.12.2014 року де працював гірничим робітником очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті. ( а. с 6-7).
Наказом № 1372/к від 15.06.2021 р. позивача звільнено з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України ( а. с. 7).
[С]ом встановлено, що позивач в день звільнення працював, що підтверджено письмовими поясненнями сторін по справі .
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 649 від 05.08.2021 року дп « вк «Краснолиманська» має заборгованість перед позивачем за період з грудня 2019 року по травень 2021 рік в сумі 63917, 52 грн. Сума заборгованості з виплати заробітної плати вказана після утримання обов`язкових податків та зборів. ( а. с. 8).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 650 від 05.08.2021 року середньоденний заробіток особа_1 становить 1284, 79 грн. ( а. с. 9). Зазначена сума також не оспорюється позивачем по справі.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного [С]у України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Оскільки , як вбачається з матеріалів справи, позивач в день звільнення працював, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід розраховувати за період з 16.06.2021 року по день ухвалення рішення, тобто по 04.11.2021 рік ( а.с. 33).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить : 1284, 79 х 98 ( робочі дні)= 125909, 42 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного [С]у України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 63917, 52 грн. ( сума визначена з врахуванням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.06.2021 року по 04.11.2021 рік, який становить 125909, 42 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку з урахуванням принципу пропорційності, то суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного [С]у України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові всу від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.
Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.
При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, та ним заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку саме з 16.06.2021 року.
Відповідачем , в свою чергу, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 63917, 52 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи.
Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача дп «вк «Краснолиманська» необхідно стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 908 грн., на користь держави - в сумі 990, 27 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 63917, 52 грн. ( сума визначена вже з утриманням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.06.2021 року по 04.11.2021 рік в сумі 125909, 42 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів , понесені судові витрати в сумі 908 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 990, 27 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , проживає за адресою: адреса_1 .
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9



[С]дя: