ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
Єдиний унікальний номер справи 235/3421/20
Номер провадження 2/235/1353/20
рішення
іменем україни
31 серпня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
03.06.2020 на розгляд суду пред`явлено вказану заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» заборгованість із заробітної плати в сумі 117 170, 33 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по день ухвалення судового рішення, з розрахунку станом на 03.06.2020 року в сумі 17 709, 77 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 11.11.1997 року по 03.05.2020 року перебував в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію). З часу припинення трудових відносин в супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку: листопад 2019 року — 10492, 72 гривень, грудень 2019 року — 7770, 66 гривень, січень 2020 року — 16321, 83 гривень, лютий 2020 року — 10644, 91 гривень, березень 2020 року — 11796, 35 гривень, квітень 2020 року — 15401, 89 гривень, травень 2020 року — 44741, 97 гривень (до останньої виплати увійшла компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога). Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 04.05.2020 року по день ухвалення рішення (а.с. 1−3).
Ухвалою суду від 09.06.2020 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 15).
13.08.2020 року ДП «ВК «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_2 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, особа_1 звільнений з підприємства 03.05.2020 року за ст. 38 КЗпП України. Позивачу нараховано наступні суми, що підлягають сплаті:
— за листопад 2019 року: заробітна плата за 23 роб. дні — 16683, 96 грн., оплата листа непрацездатності за 10.11.2019 рік (10 кал. дні) — 1370, 90 грн., одноразова допомога — 2007, 00 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 15154, 81 грн., остаточно перераховано — 23.07.2020 року, залишок за 11.2019 року — 0, 00 гривень;
— за грудень 2019 року: заробітна плата за 18 роб. дні — 10644, 54 грн., до сплати — 7770, 66 грн., часткова виплата 26.06.2020 року — 2000, 00 грн., залишок за 12.2019 року — 7570, 66 гривень;
— за січень 2020 року: заробітна плата за 20 роб. днів — 18698, 40 грн., оплата листа непрацездатності — 5137, 40 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 16321, 83 грн., за рахунок коштів Фонду соціального страхування — 2067, 80 грн., перераховано за кошти ФСС 2067, 80 грн. — 16.03.2020 року, залишок за 01.2020 року — 16321, 83 гривень;
— за лютий 2020 року: заробітна плата за 15 роб. днів — 14215, 04 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 10644, 91 грн., залишок за 02.2020 року — 10644, 91 гривень;
— за березень 2020 року: заробітна плата за 16 роб. днів — 14825, 51 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 11796, 35 грн., залишок за 03.2020 року — 11796, 35 гривень;
— за квітень 2020 року: заробітна плата за 2 роб. дні — 1961, 56 грн., компенсація невикористаної чергової відпустки за 26 кал. дні — 17216, 42 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 15401, 89 грн., залишок за 04.2020 року — 15401, 89 гривень;
— за травень 2020 року: заробітна плата за 1 роб. день — 596, 99 грн., одноразова допомога в зв`язку з виходом на пенсію — 48509, 37 грн., компенсація невикористаної відпустки за 10 кал. днів — 6537, 70 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 44793, 47 грн., залишок за 05.2020 року — 44741, 98 гривень. ДП «ВК «Краснолиманська» зазначається, що особа_1 в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» — у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивач повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, особа_1 ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явив, тому ДП «ВК «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. Одночасно у відзиві зазначено, що у разі встановлення судом під час розгляду справи підстав для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, — відповідачем надано відомості про середньоденний заробіток особа_1, який складає 769, 99 гривень, а також початок затримки розрахунку при звільненні має визначатися з 03.07.2020 року, день отримання відповідачем копії позовної заяви, яка є вимогою проведення остаточного розрахунку при звільненні. Додатково у відзиві зазначено, що на сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємства регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий відповідний наказ № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих вироботок тощо, при цьому позивач до таких працівників не відноситься. Незважаючи на важке фінансове становище ДП «ВК «Краснолиманська» проявлено дбайливість до особа_1 та нараховано допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям, зокрема, відповідні звернення неодноразово направлялися до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької обласної державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України. За таких обставин, ДП ВК «Краснолиманська» вкрай важко виконувати в повному обсязі вимоги ст. 116 КЗпП України, тому відповідач просить суд взяти до уваги, що вина підприємства в своєчасному проведенні розрахунку відсутня, така затримка виникла з огляду непереборної сили, за даних умов такої події форс-мажору як вимушений простій (а.с. 27−30).
Правом подати відповідь на відзив особа_1 не скористався.
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 суду адресовано заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримано, просить ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» Бушинська Є.В. (уповноважена довіреністю) подала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, — приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська»:
— 11.11.1997 року — прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
— 06.04.2000 року — переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
— 19.12.2005 року — переведений заступником начальника дільниці з повним підземним робочим днем в шахті;
— 03.05.2020 року — звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переходом на пенсію (а.с. 4−5).
До матеріалів справи долучено копію заяви особа_1 від 03.05.2020 року про звільнення (а.с. 7).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 569/к від 03.05.2020 року особа_1 звільнений з посади заступника начальника дільниці за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 03.05.2020 року (а.с. 7).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа [С.] та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6−1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6−788цс16 від 14.12.2016 року, № 6−2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» — при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно довідок ДП «ВК «Краснолиманська» при звільненні особа_1 (таб № 1409):
— за 11.2019 року: нараховано заробітну плату за 23 роб. дні — 16683, 96 гривень, листки непрацездатності за 10, 11 / 2019 за 10 календ. дні — 1370, 90 гривень, одноразову допомогу — 2007, 00 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 15154, 81 гривень, за рахунок коштів Фонду соціального страхування — 551, 79 гривень; перераховано: 27.03.20 р. — 200, 00 грн., 31.03.20 р. — 200, 00 грн., 02.04.20 р. — 200, 00 грн., 03.04.20 р. — 200, 00 грн., 08.04.20 р. — 200, 00 грн., 10.04.20 р. — 205, 61 грн., 14.04.20 р. — 200, 40 грн., 15.04.20 р. — 200, 50 грн., 16.04.20 р. — 300, 00 грн., 17.04.20 р. — 300, 00 грн., 22.04.20 р. — 300, 00 грн., 24.04.20 р. — 300, 00 грн., 28.04.20 р. — 300, 00 грн., 08.05.20 р. — 332, 96 грн., 20.05.20 р. — 901, 81 грн., 22.05.20 р. — 547, 43 грн., 26.05.20 р. — 325, 17 грн., 29.05.20 р. — 2675, 06 грн., 26.06.20 р. — 312, 96 грн., 26.06.20 р. — 615, 00 грн., 16.07.20 р. — 4310, 38 грн., 23.07.20 р. — 2027, 53 грн., 31.01.20 р. — 551, 79 грн. за рахунок коштів ФСС (а.с. 9, 31);
— за 12.2019 року: нараховано заробітну плату за 18 роб. дні — 10644, 54 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 7770, 66 гривень, перераховано: 26.06.20 р. — 200, 00 грн.; залишок до сплати — 7570, 66 гривень (а.с. 10, 32);
— за 01.2020 року: нараховано заробітну плату за 20 роб. днів — 18698, 40 гривень, листок непрацездатності — 5137, 40 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 16321, 83 гривень, за рахунок коштів ФСС — 2067, 80 гривень, перераховано: 16.03.20 р. — 2067, 80 гривень за кошти ФСС (а.с. 11, 33);
— за 02.2020 року: нараховано заробітну плату за 15 роб. дні — 14215, 04 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 10644, 91 гривень (а.с. 12, 34);
— за 03.2020 року: нараховано заробітну плату за 16 роб. днів — 14825, 51 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 14825, 51 гривень (а.с. 13, 35);
— за 04.2020 року: нараховано заробітну плату за 2 роб. дні — 1961, 56 гривень, компенсація чергової відпустки за 26 календ. дні — 17216, 42 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 15401, 89 гривень (а.с. 14, 36);
— за 05.2020 року: нараховано заробітну плату за 1 роб. день — 596, 99 гривень, одноразова виплата — 48509, 37 гривень, компенсація невикористаної відпустки за 10 календ. дні — 6537, 70 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 44793, 47 гривень, з яких перераховано 51, 50 гривень — 28.07.20 року; залишок до сплати — 44741, 97 гривень (а.с. 15, 37).
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 13.08.2020 року складає 106477, 61 гривень.
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем особа_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що 03.05.2020 року особа_1 подав заяву про звільнення з посади заступника начальника дільниці ДП «ВК «Краснолиманська» за ст. 38 КЗпП України (а.с. 7).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 569/к від 03.05.2020 року особа_1 звільнений з посади заступника начальника дільниці мдрпус за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 03.05.2020 року у зв`язку з виходом на пенсію за віком; останній день праці — 03.05.2020 року (а.с. 7).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена особа_1 роботодавцем ДП «ВК «Краснолиманська» в день звільнення — 03.05.2020 року, який був останнім робочим днем позивача. За таких обставин, безпідставними є доводи відповідача в частині невиплати нарахованих сум при звільненні з причини не звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про проведення остаточного розрахунку.
Суд відхиляє позицію ДП «ВК «Краснолиманська» щодо застосування до спірних відносин положення стаття 617 ЦК України, та звільнення від обов`язку виплатити на користь особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з огляду відсутності вини роботодавця у не проведені при звільненні остаточного розрахунку, оскільки невиконання обов`язків передбачених трудовим законодавством викликано обставинами непереборної сили. Так, відповідно до наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року з 19 грудня 2019 року визначено період простою підприємства з причин не пов`язаних з виною працівників (а.с. 39).
Суд зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, — суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь особа_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 106477, 61 гривень, з урахуванням вже здійсненого відповідачем утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, — суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, — встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
З матеріалів справи встановлено, що в день звільнення 03.05.2020 року, який був останнім робочим днем, остаточний розрахунок з особа_1 не проведено, виплату нарахованих сум складових заробітку роботодавцем проведено не було. За таких обставин, ДП «ВК «Краснолиманська» має відповідати згідно за ст. 117 КЗпП України.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд проводить за правилами, встановленими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року.
Згідно п. 2 розділу II «Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року — обчислення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Згідно довідки № 872, виданої 29.05.2020 року ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденна заробітна плата особа_1 складає — 769, 99 гривень, з розрахунку: заробітна плата за березень 2020 року + заробітна плата за квітень 2020 року / кількість фактично відпрацьованих днів за останні два місці, що передували звільненню (03.05.2020 року), тобто (12328, 08 гривень + 1531, 79 гривень) / 18 днів = 769, 99 гривень (а.с. 8).
З таким розміром середньоденної заробітної плати особа_1 згоден.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що особа_1 просить стягнути з ДП ВК «Краснолиманське» середній заробіток відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 04.05.2020 року (наступний день за звільненням) по день ухвалення судового рішення. Такі вимоги суд визнає як підставні та обґрунтовані, що узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20).
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) — суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) складає — 82 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 769, 99 грн. (середньоденна заробітна плата) х 82 (кількість робочих днів затримки розрахунку) = 63139, 18 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ДП «ВК «Краснолиманстка» у відзиві на позовну заяву зазначено, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця, а знаходиться в причино-наслідковому зв`язку з дестабілізацією ситуації у вигульній галузі України, відсутності грошових коштів на рахунках відповідача.
Такі доводи відповідача суд відхиляє.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14−623цс18).
Позиція ДП «ВК «Краснолиманська» на відсутність вини у затримці виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України з посиланням на відсутність коштів на такі виплати є безпідставною, оскільки відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього кодексу.
Суд, сумуючи вищевикладене присуджує до стягнення з ДП ВК «Краснолиманське» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) в сумі 63139, 18 гривень (суми визначена вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів).
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково на суму 106477, 61 гривень, тобто на 91% від заявлених вимог (106477, 61 / 117170, 33 * 100%), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 1066, 25 гривень (1171, 70 * 91 / 100).
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 840, 80 гривень (квитанція — а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1:
— заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу) за грудень 2019 року — травень 2020 року в сумі 106 477 (сто шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 61 копійка (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
— середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) в сумі 63 139 (шістдесят три тисячі сто тридцять девять) гривень 18 копійок (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за січень 2020 року в сумі 16 321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одна) гривня 83 копійки (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
— на користь особа_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок;
— на користь держави судовий збір в сумі в сумі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) гривень 25 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, — до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду — 31.08.2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
— позивач: особа_1, інформація_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_3, адреса реєстрації: адреса_1;
— відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9
Суддя:
Номер провадження 2/235/1353/20
рішення
іменем україни
31 серпня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
03.06.2020 на розгляд суду пред`явлено вказану заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» заборгованість із заробітної плати в сумі 117 170, 33 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по день ухвалення судового рішення, з розрахунку станом на 03.06.2020 року в сумі 17 709, 77 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 11.11.1997 року по 03.05.2020 року перебував в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію). З часу припинення трудових відносин в супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку: листопад 2019 року — 10492, 72 гривень, грудень 2019 року — 7770, 66 гривень, січень 2020 року — 16321, 83 гривень, лютий 2020 року — 10644, 91 гривень, березень 2020 року — 11796, 35 гривень, квітень 2020 року — 15401, 89 гривень, травень 2020 року — 44741, 97 гривень (до останньої виплати увійшла компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога). Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 04.05.2020 року по день ухвалення рішення (а.с. 1−3).
Ухвалою суду від 09.06.2020 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 15).
13.08.2020 року ДП «ВК «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_2 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, особа_1 звільнений з підприємства 03.05.2020 року за ст. 38 КЗпП України. Позивачу нараховано наступні суми, що підлягають сплаті:
— за листопад 2019 року: заробітна плата за 23 роб. дні — 16683, 96 грн., оплата листа непрацездатності за 10.11.2019 рік (10 кал. дні) — 1370, 90 грн., одноразова допомога — 2007, 00 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 15154, 81 грн., остаточно перераховано — 23.07.2020 року, залишок за 11.2019 року — 0, 00 гривень;
— за грудень 2019 року: заробітна плата за 18 роб. дні — 10644, 54 грн., до сплати — 7770, 66 грн., часткова виплата 26.06.2020 року — 2000, 00 грн., залишок за 12.2019 року — 7570, 66 гривень;
— за січень 2020 року: заробітна плата за 20 роб. днів — 18698, 40 грн., оплата листа непрацездатності — 5137, 40 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 16321, 83 грн., за рахунок коштів Фонду соціального страхування — 2067, 80 грн., перераховано за кошти ФСС 2067, 80 грн. — 16.03.2020 року, залишок за 01.2020 року — 16321, 83 гривень;
— за лютий 2020 року: заробітна плата за 15 роб. днів — 14215, 04 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 10644, 91 грн., залишок за 02.2020 року — 10644, 91 гривень;
— за березень 2020 року: заробітна плата за 16 роб. днів — 14825, 51 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 11796, 35 грн., залишок за 03.2020 року — 11796, 35 гривень;
— за квітень 2020 року: заробітна плата за 2 роб. дні — 1961, 56 грн., компенсація невикористаної чергової відпустки за 26 кал. дні — 17216, 42 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 15401, 89 грн., залишок за 04.2020 року — 15401, 89 гривень;
— за травень 2020 року: заробітна плата за 1 роб. день — 596, 99 грн., одноразова допомога в зв`язку з виходом на пенсію — 48509, 37 грн., компенсація невикористаної відпустки за 10 кал. днів — 6537, 70 грн., до сплати (за винятком обов`язкових утримань) — 44793, 47 грн., залишок за 05.2020 року — 44741, 98 гривень. ДП «ВК «Краснолиманська» зазначається, що особа_1 в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» — у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивач повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, особа_1 ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явив, тому ДП «ВК «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. Одночасно у відзиві зазначено, що у разі встановлення судом під час розгляду справи підстав для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, — відповідачем надано відомості про середньоденний заробіток особа_1, який складає 769, 99 гривень, а також початок затримки розрахунку при звільненні має визначатися з 03.07.2020 року, день отримання відповідачем копії позовної заяви, яка є вимогою проведення остаточного розрахунку при звільненні. Додатково у відзиві зазначено, що на сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємства регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий відповідний наказ № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих вироботок тощо, при цьому позивач до таких працівників не відноситься. Незважаючи на важке фінансове становище ДП «ВК «Краснолиманська» проявлено дбайливість до особа_1 та нараховано допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям, зокрема, відповідні звернення неодноразово направлялися до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької обласної державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України. За таких обставин, ДП ВК «Краснолиманська» вкрай важко виконувати в повному обсязі вимоги ст. 116 КЗпП України, тому відповідач просить суд взяти до уваги, що вина підприємства в своєчасному проведенні розрахунку відсутня, така затримка виникла з огляду непереборної сили, за даних умов такої події форс-мажору як вимушений простій (а.с. 27−30).
Правом подати відповідь на відзив особа_1 не скористався.
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 суду адресовано заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримано, просить ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» Бушинська Є.В. (уповноважена довіреністю) подала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, — приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська»:
— 11.11.1997 року — прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
— 06.04.2000 року — переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
— 19.12.2005 року — переведений заступником начальника дільниці з повним підземним робочим днем в шахті;
— 03.05.2020 року — звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переходом на пенсію (а.с. 4−5).
До матеріалів справи долучено копію заяви особа_1 від 03.05.2020 року про звільнення (а.с. 7).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 569/к від 03.05.2020 року особа_1 звільнений з посади заступника начальника дільниці за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 03.05.2020 року (а.с. 7).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа [С.] та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6−1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6−788цс16 від 14.12.2016 року, № 6−2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» — при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно довідок ДП «ВК «Краснолиманська» при звільненні особа_1 (таб № 1409):
— за 11.2019 року: нараховано заробітну плату за 23 роб. дні — 16683, 96 гривень, листки непрацездатності за 10, 11 / 2019 за 10 календ. дні — 1370, 90 гривень, одноразову допомогу — 2007, 00 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 15154, 81 гривень, за рахунок коштів Фонду соціального страхування — 551, 79 гривень; перераховано: 27.03.20 р. — 200, 00 грн., 31.03.20 р. — 200, 00 грн., 02.04.20 р. — 200, 00 грн., 03.04.20 р. — 200, 00 грн., 08.04.20 р. — 200, 00 грн., 10.04.20 р. — 205, 61 грн., 14.04.20 р. — 200, 40 грн., 15.04.20 р. — 200, 50 грн., 16.04.20 р. — 300, 00 грн., 17.04.20 р. — 300, 00 грн., 22.04.20 р. — 300, 00 грн., 24.04.20 р. — 300, 00 грн., 28.04.20 р. — 300, 00 грн., 08.05.20 р. — 332, 96 грн., 20.05.20 р. — 901, 81 грн., 22.05.20 р. — 547, 43 грн., 26.05.20 р. — 325, 17 грн., 29.05.20 р. — 2675, 06 грн., 26.06.20 р. — 312, 96 грн., 26.06.20 р. — 615, 00 грн., 16.07.20 р. — 4310, 38 грн., 23.07.20 р. — 2027, 53 грн., 31.01.20 р. — 551, 79 грн. за рахунок коштів ФСС (а.с. 9, 31);
— за 12.2019 року: нараховано заробітну плату за 18 роб. дні — 10644, 54 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 7770, 66 гривень, перераховано: 26.06.20 р. — 200, 00 грн.; залишок до сплати — 7570, 66 гривень (а.с. 10, 32);
— за 01.2020 року: нараховано заробітну плату за 20 роб. днів — 18698, 40 гривень, листок непрацездатності — 5137, 40 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 16321, 83 гривень, за рахунок коштів ФСС — 2067, 80 гривень, перераховано: 16.03.20 р. — 2067, 80 гривень за кошти ФСС (а.с. 11, 33);
— за 02.2020 року: нараховано заробітну плату за 15 роб. дні — 14215, 04 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 10644, 91 гривень (а.с. 12, 34);
— за 03.2020 року: нараховано заробітну плату за 16 роб. днів — 14825, 51 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 14825, 51 гривень (а.с. 13, 35);
— за 04.2020 року: нараховано заробітну плату за 2 роб. дні — 1961, 56 гривень, компенсація чергової відпустки за 26 календ. дні — 17216, 42 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 15401, 89 гривень (а.с. 14, 36);
— за 05.2020 року: нараховано заробітну плату за 1 роб. день — 596, 99 гривень, одноразова виплата — 48509, 37 гривень, компенсація невикористаної відпустки за 10 календ. дні — 6537, 70 гривень; до сплати після обов`язкових утримань — 44793, 47 гривень, з яких перераховано 51, 50 гривень — 28.07.20 року; залишок до сплати — 44741, 97 гривень (а.с. 15, 37).
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 13.08.2020 року складає 106477, 61 гривень.
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем особа_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що 03.05.2020 року особа_1 подав заяву про звільнення з посади заступника начальника дільниці ДП «ВК «Краснолиманська» за ст. 38 КЗпП України (а.с. 7).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 569/к від 03.05.2020 року особа_1 звільнений з посади заступника начальника дільниці мдрпус за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 03.05.2020 року у зв`язку з виходом на пенсію за віком; останній день праці — 03.05.2020 року (а.с. 7).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена особа_1 роботодавцем ДП «ВК «Краснолиманська» в день звільнення — 03.05.2020 року, який був останнім робочим днем позивача. За таких обставин, безпідставними є доводи відповідача в частині невиплати нарахованих сум при звільненні з причини не звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про проведення остаточного розрахунку.
Суд відхиляє позицію ДП «ВК «Краснолиманська» щодо застосування до спірних відносин положення стаття 617 ЦК України, та звільнення від обов`язку виплатити на користь особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з огляду відсутності вини роботодавця у не проведені при звільненні остаточного розрахунку, оскільки невиконання обов`язків передбачених трудовим законодавством викликано обставинами непереборної сили. Так, відповідно до наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року з 19 грудня 2019 року визначено період простою підприємства з причин не пов`язаних з виною працівників (а.с. 39).
Суд зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, — суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь особа_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 106477, 61 гривень, з урахуванням вже здійсненого відповідачем утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, — суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, — встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
З матеріалів справи встановлено, що в день звільнення 03.05.2020 року, який був останнім робочим днем, остаточний розрахунок з особа_1 не проведено, виплату нарахованих сум складових заробітку роботодавцем проведено не було. За таких обставин, ДП «ВК «Краснолиманська» має відповідати згідно за ст. 117 КЗпП України.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд проводить за правилами, встановленими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року.
Згідно п. 2 розділу II «Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року — обчислення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Згідно довідки № 872, виданої 29.05.2020 року ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденна заробітна плата особа_1 складає — 769, 99 гривень, з розрахунку: заробітна плата за березень 2020 року + заробітна плата за квітень 2020 року / кількість фактично відпрацьованих днів за останні два місці, що передували звільненню (03.05.2020 року), тобто (12328, 08 гривень + 1531, 79 гривень) / 18 днів = 769, 99 гривень (а.с. 8).
З таким розміром середньоденної заробітної плати особа_1 згоден.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що особа_1 просить стягнути з ДП ВК «Краснолиманське» середній заробіток відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 04.05.2020 року (наступний день за звільненням) по день ухвалення судового рішення. Такі вимоги суд визнає як підставні та обґрунтовані, що узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20).
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) — суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) складає — 82 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 769, 99 грн. (середньоденна заробітна плата) х 82 (кількість робочих днів затримки розрахунку) = 63139, 18 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ДП «ВК «Краснолиманстка» у відзиві на позовну заяву зазначено, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця, а знаходиться в причино-наслідковому зв`язку з дестабілізацією ситуації у вигульній галузі України, відсутності грошових коштів на рахунках відповідача.
Такі доводи відповідача суд відхиляє.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14−623цс18).
Позиція ДП «ВК «Краснолиманська» на відсутність вини у затримці виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України з посиланням на відсутність коштів на такі виплати є безпідставною, оскільки відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього кодексу.
Суд, сумуючи вищевикладене присуджує до стягнення з ДП ВК «Краснолиманське» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) в сумі 63139, 18 гривень (суми визначена вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів).
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково на суму 106477, 61 гривень, тобто на 91% від заявлених вимог (106477, 61 / 117170, 33 * 100%), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 1066, 25 гривень (1171, 70 * 91 / 100).
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 840, 80 гривень (квитанція — а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1:
— заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу) за грудень 2019 року — травень 2020 року в сумі 106 477 (сто шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 61 копійка (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
— середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 31.08.2020 року (включно) в сумі 63 139 (шістдесят три тисячі сто тридцять девять) гривень 18 копійок (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за січень 2020 року в сумі 16 321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одна) гривня 83 копійки (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
— на користь особа_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок;
— на користь держави судовий збір в сумі в сумі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) гривень 25 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, — до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду — 31.08.2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
— позивач: особа_1, інформація_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_3, адреса реєстрації: адреса_1;
— відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9
Суддя:
