ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2/235/2301/21
Дело №235/7361/21

Р И Ш Е Н Н Я
именем украины

16 ноября 2021 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе
председательствующей – судьи [В.] о.в.,
при секретаре [Г.] ю.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию « Угольная компания « Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И В :
Истец особа_1 обратился в суд с иском к гп «пк «Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований указал, что с ответчиком по делу состоял в трудовых отношениях с 02.06.2000 года, где работал горняком по ремонту горных выработок с полным рабочим днем ​​в шахте. Приказом №1137/к от 02.08.2021года он был уволен по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. На момент увольнения ответчик не провел с ним расчет по заработной плате, в результате чего образовалась задолженность в сумме 140397, 13 грн. Истец просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 140397, 13 грн., средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 03.08.2020 по день принятия решения суда.
Представитель ответчикав отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что задолженность по заработной плате у предприятия перед истцом составляет 140397, 13 грн. Последний день труда истца – 02.08.2020 года – 4 смена, однако в день увольнения истец не обращался с требованием о расчете. Поскольку истец с исковыми требованиями обратился в суд более чем через год после увольнения, считает, что есть все основания уменьшения среднего заработка в соответствии с принципом пропорциональности в гражданском праве. В связи сзатруднительным материальным положением предприятия, просили отказать в удовлетворении исковых требований. ( а.с. 17-20).
В судебном заседании истец не явился, просил дело слушать без его участия (а. с.11).
Представитель ответчика гп «пк «Краснолиманская» в судебное заседание не явился, просил дело слушать без участия представителя (а.с. 21).
[С.] рассмотрел дело при отсутствии участников дела, которые должным образом уведомлены о дне и времени слушания дела, отвечающего положениям ст. ст. 128, 223 цтк Украины, с учетом поданных ходатайств о рассмотрении дела при отсутствии представителя стороны, что, в свою очередь, не нарушает прав и обязанностей участников судебного дела.
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса посредством звукозаписывающего средстваесть.
[С], исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
[С]ом установлено, что истец особа_1 состоял в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская» с 02.06.2000 года, где работал горняком по ремонту горных выработок с полным рабочим днем ​​в шахте. (а. с. 4-5).
Приказом № 1137/к от 02.08.2020 истец был уволен по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. ( а. с. 5).
Согласно справке гп « вк « Краснолиманская» № 892 от 17.09.2021 года гп «пк «Краснолиманское» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 140397, 13 грн. Сумма задолженности определена после удержания обязательных налогов и сборов (а. с. 6).
Согласно справке гп «ик «Краснолиманская» за № 893 от 17.09.2021 среднедневный заработок особа_1 составляет 709, 12 грн. ( а.с. 7).
Согласно справки вкто от 12.11.2021 истец в день увольнения 02.08.2020 работал в 4 смену (а.с. 23).
Согласно положениямст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику егого средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, является состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение собственником сроков расчета при увольнении и вина собственника.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а вотже, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, каким является день фактического расчета, что согласовывается с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного [С]а Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5/2012.
Следовательно, установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в деньь увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его к рассмотрению дела по дню принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности.
Поскольку , как усматривается из материаловив дела, истец в день увольнения работал, то средний заработок за время задержки расчета при увольнении следует рассчитывать за период с
С 03.08.2020 по день принятия решения суда, то есть по 16.11.2021 год.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г. № 100.
Среднедневная заработная плата истца составляет 709, 12грн. и не опровергнут истцом.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет: 709, 12 грн. х 324 (рабочие дни) = 229754, 88 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) налогоплательщику в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода налогоплательщика и являются базой налогообложения налогом на доходы физических лициб.
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 настоящего Кодекса.
Следовательно, заработная плата, подлежащая взысканию с ответчика, является суммой, с которой при исполнении соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налога иры.
В соответствии с п. 6 Постановления Пленума Верховного [С]а Украины от 24.12.1999 г. № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Вместе с тем, в справке о сумме задолженности по заработной плате сумма задолженности вызначена уже после обязательных содержаний, о чем необходимо указать в резолютивной части решения.
Однако определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащая взысканию с ответчика, является суммой, с которой при исполнении соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налогов и сборов.
Что касается доводов представителя ответчика по уменьшению суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то суддить из следующего.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, который должен уплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновение спора между работодателем и работником после того, как принадлежат к выпзаплаты работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть уплачены работодателем; периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм. принятие судом решения относительно частичного удовлетворения требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
Зазполученное соответствует правовому заключению Верховного [С]а Украины, изложенному в постановлениях от 23.12.2015 года по делу № 6-837цс15, от 27.04.2016 г. по делу № 6-113цс16, постановлению всу от 18.03.2020 года по делу 13ц.
Таким образом, применение принципа соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда, но исключительно при существовании таких условий: наличие или возникновение спора между работником и работодателемвцем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения, или когда они (эти суммы) должны быть уплачены работодателем и принятие судом соответствующего решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм.
При этом принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (за(свободной судом или признанной истцом), сравнительно именно со средним заработком.
Тем не менее, в материалах дела отсутствуют какие-либо данные о наличии между истцом и ответчиком спора о размере подлежащих выплате сумм на время увольнения. Истец в день увольнения работал ответчиком исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 140397, 13 грн. не опровергнут, однако указанная сумма не выплачена на момент рассмотрения дела, несмотря на тот факт, что задолженность должна быть виплачена еще 02.08.2020 года.
Учитывая, что спора относительно размера расчетных сумм между сторонами не было, ответчик не предоставил доказательств об отсутствии своей вины в невыплате задолженности по заработной плате в день увольнения истца, а также, принимая во внимание тот факт, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств работодателя, то есть тяжелое материальное положение, не исключает его вины за невыплату причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответальности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, исходя из принципа соразмерности, то есть принимая во внимание размер задолженности по заработной плате - 140397, 13 грн. и размер среднего заработка за время задержки-229754, 88 грн., суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Следовательно, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать задолженность по заработной плате на сумму 140397, 13 грн. ( печальа определена в справке после содержания обязательных платежей) и сумму среднего заработка в размере 229754, 88 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: в случае частичного удовлетворения иска – на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Учитывая вышеизложенное, с ответчика в пользу истца следует взыскать понесенныйсудебный сбор в размере 908 грн., в пользу государства –2793, 52 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд, -
В И Р И Ш И В :
Исочные требования особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного Предприятия «УгольнаяКомпания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 140397, 13 грн. (сумма определена с содержанием обязательных платежей и сборов согласно справки) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 229754, 88 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей, понесенный судебный сбор в сумме 908 грн.
Взыскать с Государственного Предприятия «Угольная Компания «Краснолиманская» в пользу государстваг. в сумме 2793, 52 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий Апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец: лицо_1 , информация_1 , инн номер_1 , проживает по адресу: адресо_1
Ответчик гп «пк «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9

[С]ья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/2301/21
Справа №235/7361/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

16 листопада 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Грековій ю.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до дп «вк «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 02.06.2000 року, де працював гірником по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем в шахті. Наказом № 1137/к від 02.08.2021 року він був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. На момент звільнення відповідач не провів з ним розрахунку по заробітній платі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 140397, 13 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 140397, 13 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03.08.2020 року по день ухвалення рішення суду.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість по заробітній платі у підприємства перед позивачем становить 140397, 13 грн. Останній день праці позивача - 02.08.2020 року - 4 зміна, проте в день звільнення позивач не звертався з вимогою про розрахунок. Оскільки позивач з позовними вимогами звернувся до суду більше ніж за один рік після звільнення, вважає, що наявні всі підстави для зменшення середнього заробітку відповідно до принципу пропорційності у цивільному праві. У зв`язку з скрутним матеріальним становищем підприємства, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а.с. 17-20).
В судове засідання позивач не з`явився, просив справу слухати без його участі ( а. с.11).
Представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а.с. 21).
[С] розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 цпк України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності представника сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
[С], дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
[С]ом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська» з 02.06.2000 року, де працював гірником по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем в шахті. ( а. с. 4-5).
Наказом № 1137/к від 02.08.2020 року позивач був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. ( а. с. 5).
Згідно довідки дп « вк «Краснолиманська» № 892 від 17.09.2021 року дп «вк «Краснолиманське» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 140397, 13 грн. Сума заборгованості визначена після утримання обов`язкових податків та зборів ( а. с. 6).
Згідно довідки дп « вк «Краснолиманська» за № 893 від 17.09.2021 року середньоденний заробіток особа_1 становить 709, 12 грн. ( а.с. 7).
Згідно довідки вкто від 12.11.2021 року позивач в день звільнення 02.08.2020 року працював в 4 зміну ( а.с. 23).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного [С]у України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Оскільки , як вбачається з матералів справи, позивач в день звільнення працював, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід розраховувати за період з
З 03.08.2020 року по день ухвалення рішення суду, тобто по 16.11.2021 рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 709, 12 грн. та не спростовано позивачем.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 709, 12 грн. х 324 ( робочі дні )= 229754, 88 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного [С]у України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Разом з тим, в довідці про суму заборгованості по заробітній платі сума заборгованості визначена вже після обов`язкових утримань, про що необхідно зазначити в резолютивній частині рішення.
Проте, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Що стосується доводів представника відповідача щодо зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд виходить з наступного.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного [С]у України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові всу від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.
Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.
При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, відповідачем позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 140397, 13 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи, незважаючи на той факт, що заборгованість повинна бути виплачена ще 02.08.2020 року.
Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України , виходячи з принципу співмірності, тобто приймаючи до уваги розмір заборгованості по заробітній платі - 140397, 13 грн. і розмір середнього заробітку за час затримки- 229754, 88 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 140397, 13 грн. ( сума визначена в довідці після утримання обов`язкових платежів) та суму середнього заробітку в розмірі 229754, 88 грн.з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір в розмірі 908 грн., на користь держави -2793, 52 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити .
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 140397, 13 грн. ( сума визначена вже з утриманням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 229754, 88 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, понесений судовий збір в сумі 908 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 2793, 52 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , іпн номер_1 , проживає за адресою: адреса_1
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

[С]дя: