ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/221/22
Дело №235/8052/21

Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И

11 января 2022 г. Покровск
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области
в составе председательствующего судьи [Х.] с.м.
с участием представителя истца лицо_1
представителя ответчика [Б.] е.в.
секретаря судебного заседания [Л.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании встроке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_2 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за задержку расчета при увольнении и выходного пособия за нарушение законодательства о труде,
установил:
В Красноармейский горрайонный суд Донецкой области обратился особа_2 с иском к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности позаработной плате, среднего заработка за задержку расчета при увольнении и выходного пособия за нарушение законодательства о труде. Исковые требования обоснованы тем, что с 14 декабря 2020г. истец работал на Государственном предприятии «Угольная компания «Краснолиманская» в качестве электрослесаря ​​подземного 5р. подземный с полным подземным рабочим днем ​​в шахте. 06.09.2021г. он был уволен по собственному желанию, в связи с неисполнением собственником законодательства о труде ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, согласно приказу №2349к от 06.09.2021г.
В последний день работы ответчик не провел с истцом полный расчет, а именно на момент увольнения не оплатил: задолженность по заработной плате, компенсацию за неиспользованный отпуск, выходное пособие за нарушение законодательства о труде.
Истец неоднократно обращался к ответчика с заявлениями о проведении с ним полного расчета при увольнении и предоставлении справок о размере задолженности по причитающимся при увольнении сумм, которые он должен получить на момент увольнения и его среднемесячной заработной платы, однако ответчик до сих пор не рассчитался и соответствующие справки не предоставил.
В настоящее время по подсчетам истца ответчик имеет перед ним задолженность, состоящую из причитающихся при увольнении суммы в т.ч. задолженность в размере 73779 грн 15 коп., которая составляется: задолженность по заработной плате за апрель – 21951, 49 грн, май 2021г. – 23827, 66 грн, июнь 2021г. – 5000 грн (остаток), за сентябрь 2021г. - 8000 грн, компенсация занеиспользованный отпуск – 15000 грн.
По расчету истца, его среднедневная заработная плата составляет 1021, 61 грн.
(42907, 51 грн зарплата за июнь, июль 2021 г.42 раб. дн.)
Поскольку расчет при увольнении не произведен, ответчик должен уплатить средний заработок за все время задержки расчета, а именно с 07.09.2021г. по день принятия судебного решения, который на 05.11.2021 г. составляет - 42907 грн 62 коп.
Согласно ст.44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудовогодоговора в результате нарушения собственником или уполномоченным органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (ст.38, 39) работнику выплачивается выходное пособие в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка. Поэтому при увольнении ответчик должен был выплатить выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка. По подсчетам истца его среднемесячный средний заработок составляет 21470, 66 (42907, 51 грн. зарплата заиюнь, июль 2021 г.2). С учетом приведенного размер выходного пособия нарушение законодательства о труде, которую должен уплатить ответчик составляет 64361, 27 грн.
Истец просит суд взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в его пользу задолженность по заработной плате в размере 73779 (семьдесят три тысячи семьсот семьдесят девять 15 коп.; средний заработок за все время задержки расчета за период с 07.09.2021г. по день принятия судебного решенияния; выходное пособие, предусмотренное ст.44 КЗоТ Украины, в размере трехмесячного среднего заработка на сумму 64361 (шестьдесят четыре тысячи триста шестьдесят три) грн 27 грн; судебные издержки.
По постановлению суда от 10.11.2021 открыто производство, определено проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства, назначено судебное заседание.
Представитель ответчика в отзыве на иск отметил, что ответчик заявленные исковые требования не признает в полном объеме, считает их безосновательными и необоснованнымитивными. По мнению ответчика заявленный иск не подлежит удовлетворению по следующим основаниям:
Истецу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено:
за 04.2020 года (после обязательных удержаний к уплате - 15589, 27 грн)
за 05.2021 года (после обязательных удержаний к уплате - 19181, 27 грн)
за 06.2021 года - (после обязательных удержаний к уплате - 160, 41 грн)
за 09.2021 года (после обязательных удержаний к уплате - 41883, 03 грн)
Всего: 76813, 98 гривен.
Данный факт подтверждается справкой №1075 от 25.10.2021 года.
Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть с содержанием предприятием с этих сумм обязательных налогов и сборов.
06.09.2021 года истец уволился с предприятия, в этот день (увольнение), получила на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после должна была обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но, по неизвестным причинам, истец в бухгалтерию не обратиласьтаточный расчет, который должным образом был начислен на день увольнения, не получил. В заявлении, приказе об увольнении требования об окончательном расчете тоже нет.
Последний день труда истца 06.09.2021 года – 1 смена.
Среднедневный заработок истца составляет за последние 2 месяца 572, 99 грн.
Представитель ответчика отмечает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со следующего дня получения ответчиком искового заявления 11.11.2021.
Вместе с тем, собщими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность. Исходя из этих принципов, суд в определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
В соответствии с правовой позицией Верховного Суда, изложенной в постановлении от 31.10.2018г. по гражданскому делу №756/10824/15-ц, в постановлении от 26.06.2019 по гражданскому делу №761/9584/15-ц, в постановлении от 09.09.2020 по гражданскому делу №212/5797/15-ц, в суде имеющее право уменьшить размер середнего заработка, который должен уплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ. Верховный Суд указал, что уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
-размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, увиденных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
-период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием об удержании соответствующих сумм;
-вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
-другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности действия работника и роботодателя в спорных правоотношениях, соизмеримость предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Соответствующие выводы изложены в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 г. по делу № 761/95 84/15-ц.
Таким образом, ответчик считает, о целесообразности уменьшения взыскания суммы среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнениинет, что будет соответствовать обстоятельствам этого дела, имеющим юридическое значение и приведенным выше критериям, что исковые требования за задержку расчета при увольнении не отражают действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а являются лишь ориентировочной оценкой потерь, которые разумно можно было бы предположить на основе статистических усредненных показателей.
Право суда на уменьшение размера за задержку расчета при увольнении, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Укстраны, являющиеся проявлением принципа пропорциональности в гражданском праве. Право должно наслаждаться справедливостью, стремиться к совершенству.
Таким образом, увольнение истца осуществлено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
На сегодняшний день на гп «пк «Краснолиманская», как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная экономически - финансовая ситуация, которая повлекла за собой простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года, о чем издан приказ вид 19.12.2019 № 875. На время простоя к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горношахтного оборудования, предупреждение затопления горных выработок и т.д. На момент увольнения истец знал, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие.
Учитывая фактические обстоятельства дела, ответчику крайне трудно выполнять, в полном объеме, требования ст.116, 117 КЗоТ Украины и считает эти обстоятельства, як форс – мажорные (не по вине предприятия).
Ответчик просит суд учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового положения и платежеспособности и уменьшить размер за задержку расчета при увольнении к разумной пропорциональности (с учетом спорной суммы, на которую имеется право, части, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком), что будет целесообразным и справедливым, значительно смягчнегативные последствия всеобщего спада в экономике предприятия. Следует также иметь в виду, что работник слабее, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Исходя из изложенного, исковые требования истца о взыскании задолженности по заработной платеего заработка за время задержки расчета при увольнении безосновательны и не подлежат удовлетворению.
Учитывая вышеизложенное, в удовлетворении иск представитель ответчика просит отказать в полном объеме.
В судебном заседании 23.12.2021 года представителем истца заявлено ходатайство об ознакомления с материалами дела и времени для подготовки ответа на отзыв, поскольку истец и представитель истца не получили отзыва и не имели возможности ознакомиться своевременно с расчетами ви ответчика.
Представитель истца в ответ на отзыв отметил, что если работник работает в день увольнения, обязанность относительно дополнительного обращения к работодателю отсутствует. Ответчик должен был рассчитаться с истцом в день увольнения 06.09.2021 года.
По среднедневному заработку отмечает, что его расчет осуществляется согласно Постановлению кму №100 от 08.02.1995г.
Как усматривается из предоставленной ответчиком справки №1206 от 07.12.2021г. в июле 2021г. у истца отсутствует заработок, выходов на робота нет, в связи с отпуском и по факту отсутствует вообще заработок за этот месяц, однако ответчик его берет в расчет среднего заработка. Также следующий месяц, который берет ответчик в расчет - август 2021г., выходов по факту Зр.д. сумма 1718 грн и по этому рассчитан среднедневный заработок истца. В августе 2021г. истец находился на больничном.
В то же время, согласно п.2 Постановление кму №100 от 08.02.1995г. средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последниедва календарных месяца работы, предшествующие месяцу, в котором происходит событие, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев, предшествующих месяцу, в котором происходит событие, с которым связана соответствующая выплата, работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
С учетом приведенного необходимо принимать во внимание месяцы, в которых истец работал полные фактические выходы, а именно в данном случае это июньи май 2021г.
При указанных обстоятельствах по подсчетам истца его среднедневная заработная плата составляет 1405, 82 грн (40768, 97 грн. зарплата за июнь, май 2021г.29 раб.дн.)
С учетом приведенного именно период с 07.09.2021г. по дню принятия судом решения необходимо применять среднедневный заработок при расчете ответственности ответчика по ст. 117 КЗоТ Украины.
Учитывая, что ответчиком не был произведен конечный расчет с истцом при увольнении, в соответствии с положень ст. 117 КЗоТ Украины ответчик должен уплатить ему средний заработок за время задержки расчета и произвести с ним полный расчет при увольнении, уплатив причитающиеся при увольнении суммы (задолженность по заработной плате, среднедневный заработок за время задержки расчета и выходное пособие). При этом отсутствие денежных средств не освобождает ответчика от ответственности. Какие-либо форс-мажорные обстоятельства ответчиком также не доказаны, ведь в качестве доказательства отсутствуют какие-либо справки ТППУкраина.
Учитывая вышеизложенное доводы и выводы ответчика изложенные в отзыве исковое заявление не заслуживают внимания и не опровергают безосновательность и необоснованность займу: последнего.
Учитывая вышеизложенное, просит суд удовлетворить исковые требования особа_2 в полном объеме.
Представитель истца в судебном заседании поддержал исковые требования и просил их удовлетворить.
Представитель ответчика против исковых требований возражала и просила отказать в их удовлетворении.
Суд, выслушав представителей сторон, исследовав материалы гражданского дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
лицо_2 состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 14.12.2020 года. Уволен 06.09.2021 по собственному желанию в связи с невыполнением собственнником законодательства о труде (а.с.5-7).
В последний день труда 06.09.2021 истец работал в 1 смену (а.с.29).
Согласно справке от 07.12.2021 № 1208 задолженность гп «пк «Краснолиманская» по заработной плате перед особа_2 составляет 76813, 98 гривен, а именно апрель 2021 г. -15589, 27 грн, май 2021 г., 2 2021 г. – 160, 41 грн, сентябрь 2021 г. – 41883, 03 грн, в том числе выходное пособие (3-х мес.) – 29751, 08 грн. Данная сумма указана после содержания обязательных податков и сборов (а.с.37).
Среднедневная заработная плата лицо_2, согласно справке № 1206 от 07.12.2021, составляет -572, 99 гривен (а.с.36).
В статье 55 Конституции Украины отмечено, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданскогоправа при его нарушении, непризнании или оспаривании.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного труданого договора.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, вкл.уча «право требования» согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание»/«правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплатавсе суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, производятся в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Судом установлено, что на дату рассмотрения дела задолженникь по заработной плате лицо_2 составляет 76813, 98 гривен, в том числе выходное пособие в размере 29751, 08 грн. Таким образом, задолженность по заработной плате составляет 47062, 90 гривен, которая начислена уже за исключением налогов и сборов, и подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спору об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требованиясчёт. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все времязадержки по дню фактического расчета.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за весь время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляетсяя в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 г. № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании зарабочей платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе - следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суде на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его к рассмотрению дела – по день вынесения решения, если работодательне докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Поскольку в последний день работы истец работал, поэтому период за который подлежит взысканию средний заработок начинается с 07.09.2021 (на следующий день после увольнения) и заканчивается 11.01.2022 (день постановления судебного решения).
Среднедневная заработная, рассчитанная ответчиком, составляет 572, 99 гривен.
Расчет среднего заработка, за время задержки ррасчета осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100. В соответствии с нормами абз. 3 п. 2 роз. 2 Порядка во всех остальных случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. В абзаце 4 указано, что если в течение последних двухих месяцев, предшествующих месяцу, в котором происходит событие, с которым связана соответствующая выплата, работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Согласно абз. 20 п. 4 разд.3 Порядка № 100 при исчислении средней заработной платы за последние два месяца, кроме вышеперечисленных выплат, также не учитываются
выплаты за время, в течение которого сохраняется средний заработок работника (за время исполнения государственных и общественных обязанностей, ежегодного и дополнительного отпусков, командировки, вынужденного прогула и т.п.) и помощь в связи с временной нетрудоспособностью.
Таким образом, суд не может принять во внимание справку от 07.12.2021 года № 1206, поскольку истец в июле 2021 года находился в отпуске, поэтому этот месяц не может быть взят для расчета. Согласно предоставленным расчетным листкам истец работал в мае и июне 2021 года полные месяцы.
Представителем истца среднедневная заработная плата определена как 1405, 82 грн., а саме 40768, 97 грн зарплата за июнь, май 2021г.29 раб.дн. Но этот расчет не верен, поскольку среднедневная заработная плата должна быть рассчитана следующим образом: (май 23827, 66 грн + июнь 16941, 31 грн)/ (18 количество рабочих дней в мае+20 количество рабочих дней в июне) = 1072, 87 гривен.
Расчет среднего заработка: среднедневная заработная плата – 1072, 87 гривен, количество рабочих дней – 87, 1072, 87*87 = 93339, 69 гривен.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украинаи, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Обращаясь с требованием об удержании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не ставит целью установку точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец.
Приведенное согласуется с постановлением Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18), где кассационный суд, в частности, отметил, что уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета приосвобождении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соизмеримость предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом взыскания сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы (выводов)ок Верховного Суда Украины, высказанный в постановлении от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16).
В данном случае суд не видит оснований для уменьшения суммы среднего заработка за задержку расчета при увольнении.
Относительно выходного пособия суд отмечает следующее:
Истец уволен по собственному желанию, в связи с неисполнением собственником законодательства о труде ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, согласно приказу № 2349к от 06.09.2021г.
В соответствии со ст.44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора вследИдок нарушения собственником или уполномоченным органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (ст.38, 39) работнику выплачивается выходное пособие в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка. Поэтому при увольнении ответчик должен был выплатить выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка. С учетом приведенного размер выходного пособия за нарушение законодательства о труде, который должен уплатить ответчиковит 61153, 46 грн, а именно май 23827, 66 грн + июнь 16941, 31 грн/2*3.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 г. № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Согласно части 1ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Пунктом 1 части 1 статьи 5 Закона Украины "о судебном сборе" предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора истцов по делам об удержании заработной платы и возобновлении на работе. В поданном иске требование об удержании заработной платы объединено с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета. Таким образом с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судовый сбор в размере 1072, 70 гривен и 908, 00 гривен в пользу государства.
Руководствуясь ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 гпк Украины, ст.ст. 47, 116, 117 КЗоТ Украины

постановил:
Исочные требования особа_2 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении – удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_2 задолженисть по заработной плате в размере 47 062 (сорок семь тысяч шестьдесят две) гривны 90 копеек, без удержания с этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_2 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 93339 (девяносто три тысячи триста тридцать девять) гривен 69 копеек, с удержанием с этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_2 выходное пособие, предусмотренное ст.44 КЗоТ Украины, в размере трехмесячного среднего заработка в сумме 61153 (шестьдесят тысяча сто пятьдесят три) гривны 46 копеек, с удержанием с этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_2 судебный сбор, уплаченный им при обращении в суд, в размере 1072 (172) гривны 70 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Вугольная компания «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) гривен 00 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанцииии по результатам апелляционного пересмотра.
На решение суда может быть подана апелляционная жалоба в Донецкий апелляционный суд или через Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Срок на апелляционное обжалование может быть возобновлен в случае пропуска по уважительной причине, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины, а также в соответствии с пунктом 3 Заключительных положений гпк Украины.
Истец: лицо_2 , адрес: адрес_1 , идентификаторкационный номер номер_1 .
Ответчик: гп «пк «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9.
Полный текст решения сделан 11.01.2022 года.
Судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/235/221/22
Справа № 235/8052/21

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової с.м.
за участю представника позивача особа_1
представника відповідача Бушинської є.в.
секретаря судового засідання [Л] в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та вихідної допомоги за порушення законодавства про працю,
встановив:
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся особа_2 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та вихідної допомоги за порушення законодавства про працю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14 грудня 2020р. позивач працював на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» у якості електрослюсаря підземного 5р. підземним з повним підземним робочим днем у шахті. 06.09.2021р. його було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю ч. 3 ст.38 КЗпП України, згідно наказу № 2349к від 06.09.2021р.
В останній день роботи, відповідач не провів з позивачем повний розрахунок, а саме на момент звільнення не сплатив: заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу за порушення законодавства про працю.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про проведення з ним повного розрахунку при звільненні та надання довідок про розмір заборгованості з належних при звільненні сум, які він має отримати на момент звільнення та його середньомісячної заробітної плати, проте відповідач й досі не розрахувався та відповідні довідки не надав.
На цей час за підрахунками позивача відповідач має переді ним заборгованість, яка складається з належних при звільнені суми в т.ч. заборгованість в розмірі 73779 грн 15 коп., яка складається: заборгованість із заробітної плати за квітень - 21951, 49 грн, травень 2021р. - 23827, 66 грн, червень 2021р. - 5000 грн (залишок), за вересень 2021р. - 8000 грн, компенсація за невикористану відпустку - 15000 грн.
За розрахунком позивача його середньоденна заробітна плата становить 1021, 61 грн.
(42907, 51 грн зарплата за червень, липень 2021 р.42 роб. дн.)
Оскільки розрахунок при звільненні не проведено, відповідач повинен сплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме з 07.09.2021р. по день ухвалення судового рішення, який станом на 05.11.2021 р. становить - 42907 грн 62 коп.
Відповідно до ст.44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (ст.38, 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Тому при звільнені відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. За підрахунками позивача його середньомісячний середній заробіток становить 21470, 66 (42907, 51 грн зарплата за червень, липень 2021 р.2). З урахуванням наведеного розмір вихідної допомоги за порушення законодавства про працю, яку повинен сплатити відповідач становить 64361, 27 грн.
Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 73779 (сімдесят три тисячі сімсот сімдесят дев`ять 15 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 07.09.2021р. по день ухвалення судового рішення; вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України, у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 64361 (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят три) грн 27 грн; судові витрати.
Ухвалою суду від 10.11.2021 відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано:
за 04.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 15589, 27 грн)
за 05.2021 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 19181, 27 грн)
за 06.2021 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 160, 41 грн)
за 09.2021 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 41883, 03 грн)
Всього: 76813, 98 гривень.
Даний факт підтверджується довідкою № 1075 від 25.10.2021 року.
Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
06.09.2021 року позивач звільнився з підприємства, в цей день (звільнення), отримала на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернулась та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день звільнення, не отримала. В заяві, наказі про звільнення вимоги про остаточний розрахунок теж немає.
Останній день праці позивача 06.09.2021 року - 1 зміна.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 572, 99 грн.
Представник відповідача зазначає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільнення, слід вважати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви 11.11.2021.
Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018р. по цивільній справі № 756/10824/15-ц, в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц, в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц, в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/95 84/15-ц.
Таким чином, відповідач вважає, про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, що позовні вимоги за затримку розрахунку при звільненні не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.
Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
На сьогоднішній день на дп «вк «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно - фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство.
Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116, 117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс - мажорні (не з вини підприємства).
Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності (з урахуванням спірної суми, на яку мається право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком), що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника га роботодавця.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову представник відповідача просить відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 23.12.2021 року представником позивача заявлене клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання часу для підготовки відповіді на відзив, оскільки позивач та представник позивача не отримали відзиву та не мали можливості ознайомитися вчасно з розрахунками відповідача.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що якщо працівник працює в день звільнення, обов`язок щодо додаткового звернення до роботодавця відсутній. Відповідач повинен був розрахуватися з позивачем у день звільнення 06.09.2021 року.
Щодо середньоденного заробітку зазначає, що його розрахунок здійснюється згідно Постанови кму №100 від 08.02.1995р.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки №1206 від 07.12.2021р. в липні 2021р. у позивача відсутній заробіток, виходів на роботу не має, у зв`язку із відпусткою та по факту відсутній взагалі заробіток за цей місяць, проте відповідач його бере до розрахунку середнього заробітку. Також наступний місяць, який бере відповідач до розрахунку - серпень 2021р., виходів по факту Зр.д. сума 1718 грн та з цього розраховано середньоденний заробіток позивача. В серпні 2021р. позивач знаходився на лікарняному.
Водночас згідно п.2 [П.] кму №100 від 08.02.1995р. середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
З урахуванням наведеного необхідно брати до уваги місяці, в яких позивач працював повні фактичні вихода, а саме у даному випадку це червень та травень 2021р.
За вказаних обставин за підрахунками позивача його середньоденна заробітна плата становить 1405, 82 грн (40768, 97 грн зарплата за червень, травень 2021р.29 роб.дн.)
З урахуванням наведеного саме період з 07.09.2021р. по день ухвалення судом рішення необхідно застосовувати середньоденний заробіток при розрахунку відповідальності відповідача за ст. 117 КЗпП України.
Враховуючи, що відповідачем не був проведений кінцевий розрахунок з позивачем при звільненні, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку та провести з ним повний розрахунок при звільнені сплативши належні при звільненні суми (заборгованість по заробітній платі, середньоденний заробіток за час затримки розрахунку та вихідну допомогу). При цьому відсутність грошових коштів не звільняє відповідача від відповідальності. Будь-які форс-мажорні обставини відповідачем також не доведено, адже у якості доказу відсутні будь-які довідки тпп України.
Враховуючи вищевикладене доводи та висновки відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу та не спростовують безпідставність та необґрунтованість позиці: останнього.
Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги особа_2 у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
особа_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 14.12.2020 року. Звільнений 06.09.2021 за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.5-7).
В останній день праці 06.09.2021 року позивач працював у 1 зміну (а.с.29).
Відповідно до довідки від 07.12.2021 № 1208 заборгованість дп «вк «Краснолиманська» по заробітній платі перед особа_2 складає 76813, 98 гривень, а саме квітень 2021 р. -15589, 27 грн, травень 2021 р. - 19181, 27 грн, червень 2021 р. - 160, 41 грн, вересень 2021 р. - 41883, 03 грн, в тому числі вихідна допомога (3-х міс.) - 29751, 08 грн. Дана сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.37).
Середньоденна заробітна плата особа_2 , відповідно до довідки № 1206 від 07.12.2021, складає -572, 99 гривень (а.с.36).
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату розгляду справи заборгованість по заробітній платі особа_2 складає 76813, 98 гривень, в тому числі вихідна допомога в розмірі 29751, 08 грн. Таким чином заборгованість по заробітній платі становить 47062, 90 гривень, яка нарахована вже за винятком податків та зборів, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки в останній день роботи позивач працював, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 07.09.2021 року (наступний день після звільнення) та закінчується 11.01.2022 року (день постановлення судового рішення).
Середньоденна заробітна, яка розрахована відповідачем, становить 572, 99 гривень.
Розрахунок середнього заробітку, за час затримки розрахунку, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У відповідності до норм абз. 3 п. 2 роз. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У абзаці 4 зазначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до абз. 20 п. 4 розд.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються
виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги довідку від 07.12.2021 року за № 1206, оскільки позивач у липні 2021 року перебував у відпустці, тому цей місяць не може бути взятий для розрахунку. Згідно наданих розрахункових листків позивач працював у травні та червні 2021 року повні місяці.
Представником позивача середньоденна заробітна плата визначена як 1405, 82 грн, а саме 40768, 97 грн зарплата за червень, травень 2021р.29 роб.дн. Але цей розрахунок не є вірним, оскільки середньоденна заробітна плата повинна бути розрахована наступним чином: (травень 23827, 66 грн + червень 16941, 31 грн)/ (18 кількість робочих дні у травні+20 кількість робочих днів у червні) = 1072, 87 гривень.
Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 1072, 87 гривень, кількість робочих днів - 87, 1072, 87*87 = 93339, 69 гривень.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).
В даному випадку суд не вбачає підстав для зменшення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Щодо вихідної допомоги суд зазначає наступне:
Позивача звільнено за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю ч. 3 ст.38 КЗпП України, згідно наказу № 2349к від 06.09.2021р.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні Трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (ст.38, 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Тому при звільнені відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. З урахуванням наведеного розмір вихідної допомоги за порушення законодавства про працю, яку повинен сплатити відповідач становить 61153, 46 грн, а саме травень 23827, 66 грн + червень 16941, 31 грн/ 2*3.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1072, 70 гривень та 908, 00 гривень на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 цпк України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України

ухвалив:
Позовні вимоги особа_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 47062 (сорок сім тисяч шістдесят дві) гривні 90 копійок, без утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 93339 (дев`яносто три тисячі триста тридцять дев`ять) гривень 69 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_2 вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України, у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 61153 (шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні 46 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_2 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 1072 (одна тисяча сімдесят дві) гривні 70 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень цпк України.
Позивач: особа_2 , адреса: адреса_1 , ідентифікаційний номер номер_1 .
Відповідач: дп «вк «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повний текст рішення виготовлено 11.01.2022 року.
Суддя: