ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/8425/21
Номер производства 2/235/281/22

решение
именем украины
12 января 2022 года
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] а.с.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании долганости из заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И В :
23.11.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанное исковое заявление, в котором лицо_1 просит взыскать с гп «пк «Краснолиманская»: - задолженность по заработной плате за январь - июль 2020 года в сумме 15 расчета при увольнении за период с 23.05.2020 года по 18.11.2021 года (на момент обращения в суд) в сумме 90 800 гривен.Иск мотивирован тем, что особа_1 с 04.07.2012 года по 23.05.2020 года находилась в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская», уволена на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию в связи с невыполнением собственником законодательства о труде). Со времени прекращения трудовых отношений противоречий. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, не предоставлено окончательного расчета, не выплачены причитающиеся суммы заработка за январь-июль 2020 года в сумме 15693, 70 гривен (после содержания обязанностейных налогов и сборов). Кроме того, за задержку расчета при увольнении, по мнению истца, ответчик должен понести ответственность, поэтому заявлено требование взыскания, в порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период с 23.05.2020 года по 18.11.2021 года (на момент обращения в суд) в сумме 90800 гривен. (а. с. 2-4).
По постановлению суда от 25.11.2021 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи); рассмотрение дела назначено порядке упрощенного искового производства без вызова сторон, что согласуется с ч. 4 в. 19, ст. 274 гпк Украины (а. с. 17).
10.01.2021 года гп «пк «Краснолиманская» на исковое заявление, в порядке ст. 278 гпк Украины, представлено отзыв, с которого усматривается, что ответчик считает требования особа_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношений осуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательствастраны о труде. Так, лицо_1 уволено с предприятия 23.05.2020 года (по собственному желанию в связи с невыполнением собственником законодательства о труде). Истцу начислены следующие суммы, подлежащие уплате: заработная плата за январь 2020 года - 2113, 32 гривен, за февраль 2020 года - 3192, 71 гривен, за март 2020 года - 5371, 54 гривен, за апрель 2020 года, 1 , за май 2020 года – 2454, 82 гривен, за июнь 2020 года – 5, 83 гривен, за июль 2020 года – 24, 37 гривен –всего – 15693, 70 гривен (с учетом обязательных налогов).
гп «пк «Краснолиманская» отмечается, что лицо_1 в день увольнения в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 43 КЗоТ Украины, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Инструкции «о порядке ведения трудовых книжек работников» – в отделе кадров издана трудовая книжка, после чего истец должна была обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета, однако такого требования заявлено не было. Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрены сроки, порядоки обстоятельства, при которых владелец или уполномоченный им орган обязан производить окончательный расчет с уволенным работником, в частности, в случае, если день увольнения для рабочего не рабочий день, то причитающиеся суммы заработка должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. В свою очередь, особа_1 ни при получении трудовой книжки, ни в следующем требованиях по проведению окончательного расчета не предъявила, поэтому гп «пк «Краснолыманская» считает, что в данном случае отсутствует предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в сроки указанные в статье 116 КЗоТ Украины. Одновременно в отзыве указано, что в случае установления судом при рассмотрении дела оснований ответственности работодателя согласно в. 117 КЗоТ Украины - ответчиком предоставлены сведения о среднедневном заработке особа_1 , который составляет 251, 34 гривен. В иске ответчик просит отказать (а. стр. 20-23).
Правом подать выответ на отзыв лицо_1 не воспользовался.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их принадлежность, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив вытекающие из правоотношения установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующиеправоотношения.
Согласно записям в трудовой книжке серийный номер номер_1 лицо_1 находился в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская»:
- 04.07.2012 года – переведена пробоотборником 2 разряда;
- 15.04.2019 года – уволена по ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту;
- 18.04.2019 года – принят пробоотборником 2 разряда;
- 23.05.2020 года – уволена по собственному желанию по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. (а.я. 9-10).
Спорные отношения между сторонами выникли по основаниям того, что при увольнении истца расчет с ней своевременно не произведен.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания илиоспаривание.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. Согласно ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ст. 1 Первогопротокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которомуявитель может утверждать, что он имеет, по крайней мере, «законное чаяние»/«правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработнаяплата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, и т.д.) подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; в случае неисполнения такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в позах ВеВерховного Суда Украины №6-1395цс16 от 26.10.2016 года, №6-788цс16 от 14.12.2016 года, №6-2912цс16.
Согласно ст. 76 гпк Украины доказательствами есть любые данные, из которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение решения дела. Судом с учетом указанной нормы предоставляется оценка доводов истца в части обоснования требований об удержании с ответчика задолженности позаработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплате указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» - при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающиеся к выплате.
Из материалов дела усматривается, что гп «пк «Краснолиманская» имеет перед особа_1 задолженность по выплате заработной платы, начислены следующие суммы, подлежащие уплате: за январь 2020 года – 2113, 32 гривен, за февраль 2020 – 3192, 71 гривен март 2020 года – 5371, 54 гривен, за апрель 2020 года – 2531, 11 гривен, за май 2020 года – 2454, 82 гривен, за июнь 2020 года – 5, 83 гривен, за июль 2020 года – 24, 37 гривен – 15693, 70 гривен(с учетом обязательных налогов) (справка № 1152 от 18.11.2021 года – а.с. 11);
Сведения исследованной бухгалтерской справки истцом особа_1 не оспорены, доказательств, которые опровергались указанные подсчеты не предоставлено.
Таким образом, общая сумма задолженности по состоянию на 18.11.2021 составляет 15693, 70 гривен.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работникв день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в этой статье срок выплатить не оспоримую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса указано, что по статье 47 Кодекса все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявленияуволенным работником требования о расчете.
Судом установлено, согласно приказу гп «пк «Краснолиманская» № 146/к от 23.05.2020 года особа_1 уволено с должности пробоотборника 2 разряда по собственному желанию, согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины с 23.05.2020 года. (а.с. 13)
В соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины сумма причитающихся выплат (составляющие начисленного заработка) должна была быть выплачена особа_1 работодателем гп «пк «Краснолиманская» в день увольнения – 23.05.2020 года. При таких обстоятельствах, безосновательноими являются доводы ответчика в части невыплаты начисленных сумм при увольнении по причине не обращения истца любым способом (устно в бухгалтерию, в письменном виде к руководству) с требованием о проведении окончательного расчета.
Заработная плата в понимании норм ст. 94 КЗоТ Украины, ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» не является ответственностью за нарушение сроков выполнения обязательств, это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнике за выполненную им работу.
Заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ Украины), компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска (ст. 83 КЗоТ Украины), выходное пособие (ст. 44 КЗоТ Украины) не является ответственностью за нарушение сроков расчета при увольнении .
По содержанию пункта 4 части первой Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 03 мая 1996 года, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V "о ратификации Европейской социальной хартииартии (пересмотренной)", все работники имеют право на справедливое вознаграждение, которое обеспечит достаточный жизненный уровень. Таким образом, работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должен быть выполнен, или за услуги, которые предоставлены или должны быть предоставлены, что обеспечивает реализацию одного из принципов осуществления трудовых правоотношений – возмездность труда.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и ответственныдают требованиям закона в понимании их принадлежности и допустимости, - суд приходит к выводу, что принудительному взысканию с гп «пк «Краснолиманская» в пользу особа_1 подлежит задолженность по начисленным, но не выплаченным при увольнении составляющих заработка в сумме 15693, 70 гривен, с учетом уже осуществленного ответчиком удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования особа_1 в части взыскания с гп «вк «Краснолиманска» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - суд приходит к следующим выводам.
По позиции истца ответчиком несвоевременно произведен расчет, поскольку начисленные суммы составляющих заработка не выплачены в день увольнения, то есть 23.05.2020 года, поэтому ответчик должен понести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
лицо_1 , ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 року «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - производит расчет суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении по формуле: средний заработок умножен на время задержки фактического расчета.
Сумма среднего заработка истцом определена за март и апрель 2020 года на сумму 3770, 09 гривен, из расчета 377, 01 гривен (среднедневный заработок) x 10 дней (количество рабочих дней). Из расчета 12-часовой рабочий день 251, 34 гривен. (а.с.12)
Ответчик гп пк «Краснолиманское», не оспаривая заявленный особа_1 размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении, основывает позицию защиты на доводах об отсутствии правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при увольнении.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение вду для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
Согласно ст. 12 гпк Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Согласно ст. 81 гпк Украины участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна довести те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 гпк Украины доказывание не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения по поводу непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказыванию тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований иливозражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований особа_1 об удержании с гп пк «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд принимает во внимание следующее.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплопределенные не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суду Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса указано, что по статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Не проведение с выны владельца или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки являются основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчетану.
Согласно разъяснений п. 20, п. 25 Постановления Пленума вс Украины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела об удержании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, – на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работникаредкий заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ свидетельствует, что ответственность работодателя неразрывно связана с: фактом невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наличием вины собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанных условий может обуславливать ответственность работодателя за задержку расчета при увольнении.
Судом установлено, чтодно приказа гп «пк «Краснолиманская» № 146/к от 23.05.2020 года особа_1 уволено с должности пробоотборника 2 разряда по собственному желанию, согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины с 23.05.2020 года. (а.с. 13)
День увольнения – 23.05.2020 года был рабочим днем ​​для особа_1 – 3 смена, подтверждаемая справкой из отдела контрольного табеля от 06.12.2021 года, сумма задолженности в день увольнения не была выплачена.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ Украины законодателем указывается обязанность работодателянайти расчет с работником всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации в день увольнения.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета
С учетом вышеизложенногоного, обращение работника, который в день увольнения работал, то время задержки расчета при увольнении истца начинается со следующего дня после увольнения, то есть с 24.05.2020 года.
Выплата задолженности по заработной плате в день увольнения не произведена, поэтому ответчик должен нести ответственность за задержку расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины.
Осуществление расчетов среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета определено в Порядке вычислениясредней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела іі Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событиям, с которым связана данная выплата.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 1153 от 18.11.2021 среднедневный заработок особа_1 определен за март и апрель 2020 года в сумме 3770, 09 гривен, из расчета 377, 01 гривен (среднедневный заработок) х 10 дней (количество рабочих дней). Из расчета 12-часовой рабочий день 251, 34 гривен. (а.с. 12)
Возражений против такого расчета истцом не предоставлено.
В постановлении всу по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки именно за рабочие дни исходя из среднед.ного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством.
Суд определяет количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 24.05.2020 года - по дате обращения в суд (18.11.2021 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактическая выплата задолженности по заработной плате. При этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласовывается с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применениясудами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года (п. 20), и не может быть расцененным как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных исковых требований.
Учитывая указанное, с учетом разъяснения Минсоцполитики по расчету норм длительности рабочего времени на 2020 год (письмо от 03.08.2019 г.) и на 2021 год 0-2-02 количество рабочих дней, за которые истцу задержана выплата заработной платы при увольнении за период с 24.05.2020 годв по 18.11.2021 года (включительно) составляет 403 дня.
Таким образом сумма компенсации за время задержки расчета составляет: 251, 34 грн. (Среднедневная заработная плата) х 403 (количество дней задержки расчета) = 101290, 02 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя процтивности вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя.
Так, гп «пк «Краснолиманская» в отзыве на исковое заявление никоим образом не опровергнуто, что невыплата особа_1 при увольнении причитающихся сумм заработка не связана с виновным поведением работодателя.
Требования по выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного ущерба. Общим признаком гражданско-правовой ответственности является ее компенсаторный характер.г. Мероприятия гражданско-правовой ответственности направлены не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 гк Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением.ям с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного на основании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчетовунке при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец. Исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд в определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такое правовое заключение изложено в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18).
Ответв отношении пункта 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» само по себе отсутствие средств у работодателя, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение предоставил и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 г. № 4-рп/2012 по делу об официальном толковании положений ст. 233 КЗоТ Украины во взаимосвязис положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса.
Решая вопрос ответственности ответчика за несвоевременный расчет при увольнении истца судом учтены доводы ответчика, что на сегодняшний день на гп «пк «Краснолиманская», как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная экономино – финансовая ситуация, которая вызвала простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года о чем издан приказ от 19.12.2019 под №875. На время простоя к работе привлекаются толькоработники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно трудоспособности горношахтного оборудования, предотвращению затопления горных выработок и т.д. особа_2 на момент увольнения знала, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие.
Ситуация дополнительно ухудшается объявлением карантина с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавирусной болезни (covid-19), ст. 617 гк Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство увольнется от ответственности за нарушение обязательства, если она докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы. В п. 1 ч. 1 ст. 263 гк Украины приведены признаки непреодолимой силы, и определено, что непреодолимая сила, это чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях событие.
Следовательно непреодолимой силой является чрезвычайное и неотвратимое внешнее событие, полностью освобождающее от ответственности лицо, нарушившее обязательство при условии, что последнее не могло его предусмотреть или предусмотрело, але не могла ее отвлечь, но это событие нанесло ущерб. Согласно ч. 2 ст. 14-1 Закона Украины «о торгово – промышленных палатах в Украине» форс – мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) являются чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно исключающие выполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.д.) в соответствии с законодательными и другими нормативными актами, а также исключительными погодными условиями и стихийным бедствием, и т.д., а именно эпидемия идругие стихийные бедствия и т.д. Администрацией и работниками законно избранной профсоюзной организации предприятия, начиная с декабря 2019 года, принимаются все возможные меры в рамках действующего законодательства, для решения вопроса погашения задолженности по выплате заработной платы шахтерам. Обращения неоднократно были направлены в: Президента Украины, Премьер-министра Украины, Главы Донецкой областной государственной администрации, министра энергетики и защиты окружающей среды Украины, Главы Службы безпеки Украины.
При таких обстоятельствах суд исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, считает возможным уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины до 50% от определенной суммы, то есть до 50645, 01 гривен.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, которые в соответствии со статьей 264 гпк Украины подлежат выяснению при принятии решения, - присуждает к взысканию с гп «пк «Краснолиманская» суммы средств - начисленной, но не выплаченной заработной платы.заработка за время задержки расчета при увольнении, - при этом отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию . Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) есть соответственно обязанностиработодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечает в резолютивной части решения.
Согласно ст. 67 Конституции Украины определено, что каждый обязан уплачивать налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулирован разделом iv Налогового кодекса Украины, которым определены виды полученных физическими лицами доходов, включаемых вобщего месячного (годового) налогооблагаемого дохода (статья 164 нк Украины) и доходов, не включаемых в расчет общего (годового) налогооблагаемого дохода (статья 165 нк Украины).
Согласно п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу плательщика налога, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласноп. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлена ​​ставка налога составляет 18 процентов налогооблагаемой базы относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 настоящей статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорам). Согласно п.16-1 подраздела 10 раздела xx нк Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено обложение заработной платы военным сбором. Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта обложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела xx Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода в видезаработной платы, приговоренной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, морального ущерба (правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 25.07.2018 дело № 180/683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения вывода о налогообложении приговоренных к взысканию сумм - суд учитывает, что согласно материалов дела гп «пк «Краснолиманская» имеет перед особа_1 обязанность по выплате заработной платы согласно ббухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом произведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 гпк Украины резолютивная часть решения суда должна содержать заключение суда о разделе судебных издержек. Распределение судебных издержек между сторонами производится по правилам статьи 141 гпк Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 гпк Украины судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
особа_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины "о судебном сборе". Согласно ч. 6 ст. 141 гпк Украины если сторона, в пользу которой принято решение освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются расходы в пользу лиц, которые их понесли. Иск лицо_1 в части взыскания задолженностии по заработной плате удовлетворено полностью на сумму 15693, 70 гривен, то есть на 100% от заявленных требований, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу государства, равняется 908 гривен.
Также из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлении искового заявления об удержании среднего заработка за задержку расчета при увольнении в доход местного бюджета уплачен судебный сбор в сумме 908 гривен (квитанция – а.с. 1). Требования в этой части удовлетворены частично на суммув 50645, 01 гривен, то есть на 50% от заявленной суммы, поэтому судебный сбор подлежит возмещению истцу за счет ответчика в сумме 454 гривны.
На основании вышеизложенного, ст. ст. 15, 16 гк рф, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 гпк Украины суд, -

В И Р И Ш И В :
Иски требования особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время сполучения расчета об увольнении – удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 :
- заработная плата за январь - июль 2020 года в сумме 15693 (пятнадцать тысяч шестьсот девяносто три) гривны 70 копеек (сумма определена уже с учетом проведенных удержаний других);
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 24.05.2020 года по 18.11.2020 годаку (включительно) в сумме 50645 (пятьдесят тысяч шестьсот сорок пять) гривен 01 копейка (сумма определена без учета удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей).
В другой части иска отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу лицо_1 заработной платы в пределах месячного платежа за январь 2020 сумма определённая без учета удержаний налогов с граждан, взносов и других обязательных платежей).
Судебные расходы по делу, согласно ч. 6 ст. 141 гпк Украины, отнести на счет Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» взыскав с ответчика:
- в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 454 (четыреста пятьдесят четыре) гривны;
- в пользу государства судебный сбор в сумме в сумме 908 (девятьсот восемь) гривен.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 гпк Украйоны по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение 30 дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 гпк Украйоны и, соответственно, п. 15.5 п. 15 ч. 1 Переходных положений гпк Украины, - в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский горрайонный суд Донецкой области или непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела хіі «Заключительные положения» гпк Украины (в редакции Закона № 731-ix от 18.06.2020 г.) во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, которые не участвовали в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и (или) обязанностях (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), возобновляет процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса , если признает причины их пропуска уважаемыми и обусловленными ограничениями, внедренными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его истечения; суд по заявлению лица продолжает процессуальныйсрок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 гпк Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда – 12.01.2022 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 гпк Украины:
- истец: лицо_1 , информация_1 , паспорт номер_2, номер карты налогоплательщика номер_3, адрес регистрации: адрес_1;
- ответчик: Государственное предприятие «Угольная компания «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г. Покровск г. Родинское, ул. Победы, 9

Судья:









ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/8425/21
Номер провадження 2/235/281/22

рішення
іменем україни
12 січня 2022 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової а.с.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
23.11.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з дп «вк «Краснолиманська»: - заборгованість по заробітній платі за січень - липень 2020 року в сумі 15693, 70 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2020 року по 18.11.2021 року (на момент звернення до суду) в сумі 90800 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 04.07.2012 року по 23.05.2020 року перебувала в трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська», звільнена на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку за січень - липень 2020 року в сумі 15693, 70 гривень (після утримання обов`язкових податків та зборів). Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 23.05.2020 року по 18.11.2021 року (на момент звернення до суду) в сумі 90800 гривень. (а. с. 2-4).
Ухвалою суду від 25.11.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 цпк України (а. с. 17).
10.01.2021 року дп «вк «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 цпк України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, особа_1 звільнена з підприємства 23.05.2020 року (за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю). Позивачу нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: заробітна плата за січень 2020 року – 2113, 32 гривень, за лютий 2020 року – 3192, 71 гривень, за березень 2020 року – 5371, 54 гривень, за квітень 2020 року – 2531, 11 гривень, за травень 2020 року – 2454, 82 гривень, за червень 2020 року – 5, 83 гривень, за липень 2020 року – 24, 37 гривень – усього – 15693, 70 гривень (з урахуванням обов`язкових податків).
дп «вк «Краснолиманська» зазначається, що особа_1 в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» - у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивач повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, особа_1 ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явила, тому дп «вк «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. Одночасно у відзиві зазначено, що у разі встановлення судом під час розгляду справи підстав для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, - відповідачем надано відомості про середньоденний заробіток особа_1 , який складає 251, 34 гривень. В позові відповідач просить відмовити (а.с. 20-23).
Правом подати відповідь на відзив особа_1 не скористалася.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебувала у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська»:
- 04.07.2012 року – переведена пробовідбірником 2 розряду;
- 15.04.2019 року – звільнена за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком;
- 18.04.2019 року – прийнято пробовідбірником 2 розряду;
- 23.05.2020 року – звільнена за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 9-10).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з нею своєчасно не проведено.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 цпк України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
З матеріалів справи вбачається, що дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати, нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: за січень 2020 року – 2113, 32 гривень, за лютий 2020 року – 3192, 71 гривень, за березень 2020 року – 5371, 54 гривень, за квітень 2020 року – 2531, 11 гривень, за травень 2020 року – 2454, 82 гривень, за червень 2020 року – 5, 83 гривень, за липень 2020 року – 24, 37 гривень – усього – 15693, 70 гривень (з урахуванням обов`язкових податків) (довідка № 1152 від 18.11.2021 року – а.с. 11);
Відомості дослідженої бухгалтерської довідки позивачем особа_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 18.11.2021 року складає 15693, 70 гривень.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, згідно наказу дп «вк «Краснолиманська» № 146/к від 23.05.2020 року особа_1 звільнена з посади пробовідбірника 2 розряду за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 23.05.2020 року. (а.с. 13)
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена особа_1 роботодавцем дп «вк «Краснолиманська» в день звільнення – 23.05.2020 року. За таких обставин, безпідставними є доводи відповідача в частині невиплати нарахованих сум при звільненні з причини не звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про проведення остаточного розрахунку.
Заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з дп «вк «Краснолиманська» на користь особа_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 15693, 70 гривень, з урахуванням вже здійсненого відповідачем утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з дп «вк «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 23.05.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
особа_1 , посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Сума середнього заробітку позивачем визначена за березень та квітень 2020 року в сумі 3770, 09 гривень, з розрахунку 377, 01 гривень (середньоденний заробіток) х 10 днів (кількість робочих днів). З розрахунку 12-ти годинний робочий день 251, 34 гривень. (а.с. 12)
Відповідач дп вк «Краснолиманське», не оспорюючи заявлений особа_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутності правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 цпк України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 цпк України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог особа_1 про стягнення з дп вк «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму вс України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, згідно наказу дп «вк «Краснолиманська» № 146/к від 23.05.2020 року особа_1 звільнена з посади пробовідбірника 2 розряду за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 23.05.2020 року. (а.с. 13)
День звільнення – 23.05.2020 року був робочим днем для особа_1 – 3 зміна, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю від 06.12.2021 року, сума заборгованості в день звільнення не була виплачена.
Відповідно до статті 116 КЗпП України законодавцем зазначається обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення працював, то час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з наступного дня після звільнення, тобто з 24.05.2020 року.
Виплата заборгованості по заробітній платі в день звільнення не здійснена, а тому відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу іі Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 1153 від 18.11.2021 року середньоденний заробіток особа_1 визначений за березень та квітень 2020 року в сумі 3770, 09 гривень, з розрахунку 377, 01 гривень (середньоденний заробіток) х 10 днів (кількість робочих днів). З розрахунку 12-ти годинний робочий день 251, 34 гривень. (а.с. 12)
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові всу у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 24.05.2020 року - по дату звернення до суду (18.11.2021 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) та на 2021 рік (лист № 3501-06/219 від 12.08.2020) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 24.05.2020 року по 18.11.2021 року (включно) складає 403 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 251, 34 грн. (середньоденна заробітна плата) х 403 (кількість днів затримки розрахунку) = 101290, 02 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, дп «вк «Краснолиманська» у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовано, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 цк України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Вирішуючи питання відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача судом враховано доводи відповідача, що на сьогоднішній день на дп «вк «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економіно – фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року про що виданий наказ від 19.12.2019 року за №875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме працеспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. особа_2 на момент звільнення знала в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство.
Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (covid-19), ст. 617 цк України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. В п. 1 ч. 1 ст. 263 цк України наведено ознаки непереборної сили, та визначено, що непереборна сила, це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитки. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово – промислові палати в Україні» форс – мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо) обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а також винятковими погодними умовами і стихійним лихом, тощо.., а саме епідемія, інші стихійні лиха, тощо… Адміністрацією та працівниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року, вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства, для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені до: Президента України, Прем`єр – міністра України, Голови Донецької обласної державної адміністрації, міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.
За таких обставин суд виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України до 50 % від визначеної суми, тобто до 50645, 01 гривень.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 цпк України підлягають з`ясуванню при ухваленні рішення, - присуджує до стягнення з дп «вк «Краснолиманська» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом iv Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 пк України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 пк України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу xx пк України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу xx Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 цпк України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 цпк України. Згідно ч. 1 ст. 133 цпк України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 цпк України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на суму 15693, 70 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 908 гривень.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 908 гривень (квитанція - а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 50645, 01 гривень, тобто на 50 % від заявленої суми, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 454 гривні.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 цк України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 цпк України суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 :
- заробітна плата за січень - липень 2020 року в сумі 15693 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 70 копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2020 року по 18.11.2020 року (включно) в сумі 50645 (п`ятдесят тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 01 копійка (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за січень 2020 року в сумі 2113 (дві тисячі сто тринадцять) гривень 32 копійки (сума визначена без урахування утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 цпк України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
- на користь особа_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні;
- на користь держави судовий збір в сумі в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 цпк України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 цпк України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень цпк України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу хіі «Прикінцеві положення» цпк України (в редакції Закону № 731-ix від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 цпк України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду – 12.01.2022 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 цпк України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , паспорт номер_2 , номер карти платника податків номер_3 , адреса реєстрації: адреса_1 ;
- відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: