ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2 / 235/1147/20
Дело №235 / 2508/20

Р Е Ш Е Н И Е 
именем украины
15 июня 2020 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей — судьи [В.] А.В.,
при секретаре [К.] А.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 в ГП «УК» Краснолиманская «о взыскании среднего заработка за время расчета при увольнении,  —
В С Т, А Н О В И Л:
позывишь особа_1 обратился в суд с иском к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований указал, что с 14.012003 года по 30.10.2019 год он работал в ГП «УК» Краснолиманская «на центральной обогатительной фабрике» Краснолиманская «. 30.10.2019 года он был уволен по собственному желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины.
Поскольку ответчик в день увольнения не провел с ним окончательного расчета, расвался только 15.04.2020 года, истец просит взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 31.10.2019 года по 15.04.2020 год в сумме 64450, 42 грн., и понесенные судебные расходы.
Представитель ответчика ООО «УК» Краснолиманская «предоставил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком по делу с 2003 года по 2019 год. Приказом № 2961 / к от 30.10.2019 года особа_2 был освобожден по ст. 38ч. 1 КЗоТ Украины с должности электрослесаря ​​дежурного по ремонту оборудования. Во исполнение приказа истец в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено 17548, 72 грн. (За исключением обязательных утримань- 13962, 24 грн.), Которые на дату обращения в суд были уплачены истцу в полном объеме. Истцом заявлялись требования о проведении с ним окончательного расчета. Просил отказать в удовлетворении исковых требований.
Истец в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его видсутнисть (а. 2).
Представитель ответчика ООО «УК» Краснолиманская «в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие (л.д. 22).
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком по делу с 14.01.2003 года по 30.10.2019 год. (А 4−5).
Приказом № 2961 / к от 30.10.2019 года особа_2 был освобожден по ст. 38 ч. 1 КЗоТ Украины с должности электрослесаря ​​дежурногопо ремонту оборудования (а 5).
Как следует из материалов дела, последний день перечисления задолженности по заработной плате — 15.04.2020 года (а. С. 25).
В соответствии с положениями ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представництво трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. еслиработник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченногоим органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при освонии и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1−5 / 2012.
Невыплата уволенным работникаме всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу № 1−5 / 2012.
В связи с невыплатой истцу в день освобождения задолженности по заработной плате, суд считает необходимым взыскать сответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
Истцом в обоснование своих исковых требований указано, что в день увольнения ответчик провел с ним все расчеты по заработной плате.
Ответчиком в обоснование возражений указано, что истец не обращался с вопросом о проведении расчета в день получения трудовой книжки, однако ответчик не предоставил ни одного доказательства в подтверждение последнего дня работы истца.
С расчетного листка исправки от 25.05.2020 года усматривается, что истец в октябре работал. (а. с. 10- 25).
Согласно справки № 842 от 25.05.2020 года последний платеж по задолженности по заработной плате были перечислены ответчиком 15.04.2020 года. (А. С. 25).
Поскольку в материалах дела отсутствуют доказательства последнего дня работы истца, а материалы дела указывают на тот факт, что последний работал в октябре 2019 года, суд приходит к выводу о том, что ответчиком опровергнуто последний день работы истеца-30.10.2019 года и именно с этой даты до дня окончательной виплати- 15.04.2020 года должно быть начислен средний заработок за время вынужденного прогула.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 ЗУ «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последниедва календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Истца фактически был освобожден в октябре 2019 года, поэтому при расчете среднего заработка суд должен исходить из выплат за август, сентябрь 2019
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «среднедневной заработок рассчитан согласно Постановы КМУ № 100 от 08.02.1995 г.. и составляет 524, 78 грн (а. с. 20).
При таких обстоятельствах, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 30.10.2019 года по 15.04.2020 год в сумме: 524, 78×116 = 60874, 48 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в складу общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. П. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Следовательно, заработная плата, которая подлежит взысканию с соотвидача является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержание этого налога и других обязательных платежей, очто отмечает в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащей взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налогов и сборов.
Всего с ответчика в пользу истца следует взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 30.10.2019 года по 15.04.2020 год в сумме 60874, 48 грн., С всодержанием в дальнейшем из этой суммы среднего заработка обязательных налогов и сборов, соответствует вышеуказанным нормам права.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ГПК Украины, суд —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «УК» Краснолиманская «о взыскании среднего по работамку за время расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 60874, 48 грн., С содержанием в дальнейшем из этой суммы обязательных налогов и сборов, понесенный судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
В удовлетворении остальной части исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцатии дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, ИНН номер_1 информация_1, проживает по адресу: адрес_1.
Ответчик ООО «УК» Краснолиманская «, код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9
судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Провадження №2/235/1147/20
Справа №235/2508/20

Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни
15 червня 2020 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої — судді [В.] О.В.,
при секретарі Комарової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до ДП « ВК «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП « ВК «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 14.012003 року по 30.10.2019 рік він працював в ДП « ВК «Краснолиманська» на центральній збагачувальній фабриці «Краснолиманська». 30.10.2019 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Оскільки відповідач в день звільнення не провів з ним остаточного розрахунку, розрахувався лише 15.04.2020 року, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2019 року по 15.04.2020 рік в сумі 64450, 42 грн., та понесені судові витрати.
Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 2003 року по 2019 рік. Наказом № 2961/к від 30.10.2019 року особа_2 був звільнений за ст. 38 ч. 1 КЗпП України з посади електрослюсаря чергового з ремонту обладнання. На виконання наказу позивач в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 17548, 72 грн. (за винятком обов`язкових утримань- 13962, 24 грн.), які на дату звернення до суду були сплачені позивачу в повному обсязі. Позивачем не заявлялись вимоги про проведення з ним остаточного розрахунку. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність. (а.с. 2).
Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність (а.с. 22).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 14.01.2003 року по 30.10.2019 рік. (а.с. 4−5).
Наказом № 2961/к від 30.10.2019 року особа_2 був звільнений за ст. 38 ч. 1 КЗпП України з посади електрослюсаря чергового з ремонту обладнання (а.с. 5).
Як вбачається з матеріалів справи, останній день перерахування заборгованості по заробітній платі — 15.04.2020 року (а. с. 25).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1−5/2012.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1−5/2012.
У зв`язку з невиплатою позивачу на день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що в день звільнення відповідач не провів з ним всі розрахунки по заробітній платі.
Відповідачем в обґрунтування заперечень зазначено, що позивач не звертався з питанням щодо проведення розрахунку в день отримання трудової книжки, проте відповідач не надав жодного доказу на підтвердження останнього дня роботи позивача.
З розрахункового листка та довідки від 25.05.2020 року вбачається, що позивач в жовтні працював. (а. с. 10- 25).
Згідно довідки № 842 від 25.05.2020 року останній платіж щодо заборгованості по заробітній платі було перераховано відповідачем 15.04.2020 року. (а. с. 25).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо останнього дня роботи позивача, а матеріали справи вказують на той факт, що останній працював в жовтні 2019 року, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не спростовано останній день праці позивача- 30.10.2019 року і саме з цієї дати до дня остаточної виплати- 15.04.2020 року повинно бути нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Позивача фактично було звільнено в жовтні 2019 року, тому під час розрахунку середнього заробітку суд має виходити з виплат за серпень, вересень 2019 р.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденний заробіток розрахований згідно Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. та становить 524, 78 грн (а. с. 20).
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.10.2019 року по 15.04.2020 рік в сумі: 524, 78×116= 60874, 48 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2019 року по 15.04.2020 рік в сумі 60874, 48 грн., з утриманням в подальшому з цієї суми середнього заробітку обов`язкових податків та зборів, що відповідає вищезазначеним нормам права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116 КЗпП, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 60874, 48 грн., з утриманням в подальшому з цієї суми обов`язкових податків та зборів, понесений судовий збір в сумі 840, 80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, ІПН номер_1, інформація_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9
Суддя: