ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2 / 235/2048/20
Дело №235 / 6383/20


Р Е Ш Е Н И Е 
именем украины
(Заочное)
5 ноября 2020 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей — судьи [В.] А.В.,
при секретаре бескоровайный Е.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,  —
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своего заявления указал, что с ответчиком по делу состоял в трудовых отношениях с 05.07.2018 года. Приказом от 21.05.2020 года № 669 / к он был уволен по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. В день освобождения ответчик провел с ним окончательный расчет по заработной плате, в результате чего образовалась задолженность, которая составляет 139389, 30 грн. Истец просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 139 389 грн., И средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 22.05.2020 года и по день принятия судебного решения суда.
Представитель ответчика предоставил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено 139389, 30 грн.
В день увольнения истец не работал, находился в простое, что подтверждается справкой ВКТО от 19.10.2020 года. В день увольнения получил трудовую книжку, однако не обратился в бухгалтерию предприятия с требованием окончательный расчет. Считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, является получение ответчиком копии искового заявления -16.10.2020 года. Поскольку предприятие находится в трудномматериальном положении, просил отказать в удовлетворении исковых требований.
Истец в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие (л.д. 13).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие. (А. с.27).
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «с 05.07.2018 года, где работал в качестве машинистагорных машин 5 разряда с подземным рабочим днем ​​(а 4−5).
Приказом № 669 / к ГП «УК» Краснолиманская «от 21.05.2020 года истец освобожден по собственному желанию на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (а. С. 4−5).
С матералы усматривается, что на 21.05.2020 года при освобождении особа_1 начислено 139389, 30 грн., Однако указанная сумма не выплачена при увольнении.
В соответствии с положениями ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачиваетться работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания период, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения видаты работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанийю ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1−5 / 2012.
Невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой займусемьей, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу № 1−5 / 2012.
В день увольнения истец по делу отсутствовал на работе и заявление об освобождении его от работы, проведения с ним окончательного расчета была направлена ​​им средствами почтовой связи заказным письмом 18.05.2020 года. Ответчик получил его письмо 20.05.2020 года (в том числе с требованием о проведении окончательного расчета), а освободил от предприятия 21.05.2020 года. (А 6−7).
Таким образом, роботодавець должен был провести окончательный расчет с истцом по делу в тот же день, когда освобождал истца с предприятия, то есть 21.05.2020 года.
Исходя из этого, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 22.05.2020 года по день принятия судебного решения.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 ЗУ «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМВ от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная
плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Среднедневная заработная плата истца составляет 1094, 87 грн. (А. С. 9).
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет: 1094, 87×116 (на день принятия решения суда) = 127004, 92 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кОДЕКС Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. П. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать податьк с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Следовательно, заработная плата, которая подлежит взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного поприложении с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма задолженности по заработной плате, среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащей взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налогов исобрания.
Всего с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 139389, 30 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 127004, 92 грн., С последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С ответчика ГП «УК» Краснолиманская «в пользу государства необходимо взыскать судебный сбор в сумме 2663, 94 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ГПК Украины, суд —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 задолженностиость по заработной плате в сумме 139389, 30 грн., средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 127004, 92 грн., с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу государства судебный сбор в сумме 2663, 94 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, информация_1, ИНН номер_1, проживающий по адресу: адрес_1
Ответчик ООО «УК» Краснолиманская «, код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/2048/20
Справа №235/6383/20


Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни
(заочне)
05 листопада 2020 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої — судді [В.] О.В.,
при секретарі Безкоровайної Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «ВК «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своєї заяви вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 05.07.2018 року. Наказом від 21.05.2020 року № 669/к він був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 139389, 30 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 139 389 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2020 року і по день ухвалення судового рішення суду.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 139389, 30 грн.
В день звільнення позивач не працював, знаходився у простої, що підтверджується довідкою ВКТО від 19.10.2020 року. В день звільнення отримав трудову книжку, проте не звернувся до бухгалтерії підприємства з вимогою про остаточний розрахунок. Вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, є отримання відповідачем копії позовної заяви -16.10.2020 року. Оскільки підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність (а.с. 13).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність. (а. с.27).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 05.07.2018 року, де працював в якості машиніста гірничих машин 5 розряду з підземним робочим днем (а.с. 4−5).
Наказом № 669/к ДП «ВК «Краснолиманська» від 21.05.2020 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а. с. 4−5).
З матералів справи вбачається, що станом на 21.05.2020 року при звільненні особа_1 нараховано 139389, 30 грн., проте зазначена сума не виплачена на момент звільнення.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1−5/2012.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1−5/2012.
В день звільнення позивач по справі був відсутній на роботі і заява про звільнення його з роботи, проведення з ним остаточного розрахунку була направлена ним засобами поштового зв`язку рекомендованим листом 18.05.2020 року. Відповідач отримав його лист 20.05.2020 року (у тому числі з вимогою про проведення остаточного розрахунку), а звільнив з підприємства 21.05.2020 року. (а.с. 6−7).
Таким чином, роботодавець повинен був провести остаточний розрахунок з позивачем по справі в той же день, коли звільняв позивача з підприємства, тобто 21.05.2020 року.
Виходячи з цього, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2020 року по день ухвалення судового рішення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 1094, 87 грн. (а. с. 9).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 1094, 87×116 (на день прийняття рішення суду) = 127004, 92 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 139389, 30 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 127004, 92 грн., з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 2663, 94 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 139389, 30 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 127004, 92 грн., з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 2663, 94 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: