ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
Производство № 2/235/2353/20
Дело № 235/7500/20
решение
именем украины
23 декабря 2020 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего — судьи [Н.] Г.В.
с участием секретаря [О.] В.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в залесуд в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, —
В:
В Ноябрь 2020 В лицо_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания» Краснолиманская « (далее — ГП» УК «Краснолиманская») о взыскании задолженности по заработной плате и среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 15.12.2014р. по 09.02.2020р., уволен по ст.38 КЗоТ Украины.
В день увольнения ответчик провел с ним окончательного расчета, в связи с чем в день подачи иска образовалась задолженность по заработной плате в размере 24 390, 24 грн.
Просил взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в размере 24 390, 24 грн и средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по день принятия судебного решения.
В установленный судом срок ответчик предоставил отзыв, в котором сослался на то, что исковые требования не признает, считает их безосновательными и необоснованными. По его мнению заявленный иск не подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Исковые требования о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате являются безосновательными, поскольку освобождение позивача по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующего законодательства.
Из содержания искового заявления усматривается, что истец только сделал предположение о наличии вины ответчика.
Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении, было начислено:
-за декабрь 2019 — (после обязательных удержаний) к уплате 6 932.98грн;
-за январь 2020 — (после обязательных удержаний) к уплате 13 556, 75 грн;
-за февраль 2020 — (после обязательных удержаний) к уплате 3 900, 50 грн, Всего 24 390, 24 грн.
Факт подтверждается справкой № 1692 от 28.10.2020 года.
Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов.
Справки, выданные ГП «УК» Краснолиманская «, предоставленные истцом в качестве доказательства невыплаты ответчиком заработной платы истцу, свидетельствуют лишь о начисления размеры заработной платы и не несут в себе каких-либо доказательственное значение по их выплате ли выплаты. Любой яких других доказательств в подтверждение невыплаты заработной платы истцом не предоставлено. Представлено также и справки о размере задолженности по заработной плате, которую истец просит взыскать. Кроме того, ответчик соглашается с тем, что представление истцом иска к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате можно считать надлежащим обращением уволенного работника с требованием о расчете. Итак, исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате является необґрунтованимы.
09.02.2020 года истец уволился с предприятия, то есть в этот день он не работал, а находился в простое (приказ от 19.12.2019 № 875), что подтверждается справкой ВКТО от 30.11.2020 года.
09.02.2020 года истцу в соответствии с требованиями части 1 статьи 43 КЗоТ Украины пп.2.28, 2.27, ч.2 Инструкции «О порядке ведения трудовых книжек работников», утвержденной приказом Минтруда Украины, Минюста Украины, Минсоцзащиты Украины от 29.07.93 г.. № 58, была выдана трудовая книжка.
Вдень освобождения истец получил на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чего должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но по неизвестным причинам, истец в бухгалтерию не обратился и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день его освобождения, не получил. Не обращался он к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении, приказе об освобождении от 09.02.2020 года требования об окончательном расчете тоже нет.
Действующим законодательством четко определены сроки, порядок и обстоятельства, при которых владелец или уполномоченный им орган обязан осуществлять окончательный расчет с уволенным работником.
Истец в последний день работы не работал, в приказе об освобождении от 09.02.2020 года требований о окончательный расчет при увольнении не указано. Поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнениисумм, ответчик считает, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной плате являются безосновательными. Кроме того, ответчик не согласился с тем, что представление истцом иска к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате можно считать надлежащим обращением уволенного работника с этим требованием.
Истец, обращаясь в суд с иском, не указал, что обращался с требованием о проведении о расчете 09.02.2020 года, и ни одного доказательства в подутверждение указанного обстоятельства не предоставил. Истец вообще не обращался с требованием о расчете. В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
Обстоятельствами, признанными ответчиком в судебном заседании, а потому такими, которые не подлежат доказыванию в соответствии с ч.1 ст.82 ГПК Украины, является тот факт, что истец в день увольнения не работал (спуску в шахту не было) и на дату рассмотрения дела судом предъявлял работодателю требований о расчете. Истец находился в простое и фактически не работал, из-за чего предприятие не смогло вовремя выплатить ему заработную плату за указанный период, в связи с чем денежные средства были депонированы. Поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнении сумм, ответчик считал, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по зарабитной плате безосновательны.
Учитывая непредъявления такого требования истцом, в данном случае отсутствует даже сам предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины.
Таким образом, ни при увольнении, ни при получении трудовой книжки, ни в следующем истцом каких-либо требований к ответчику по поводу расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета заженность по заработной плате на усмотрение ответчика.
Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой (вознаграждением, которое работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу), а икож не является поощрительной или компенсационной выплатой в понимании ст.2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы, а является специальным видом ответственности работодателя за нарушение трудовых прав работника.
Расчет среднего заработка за время задержки расчета осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля1995 года № 100. В соответствии с нормами абз.3 п.2 роз.2 постановления КМУ «Об утверждении Порядка исчисления средней зарплаты» № 100 от 08.02.1995 года (далее — постановление КМУ № 100) во всех других случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Согласно абз.1 п.8 Порядка начисления выплат, исчисляется из средней заработной платыза последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством на число календарних дней за этот период.
Предприятием был проведен расчет среднего заработка истца в соответствии с постановлением КМУ № 100.
Среднедневной заработок истца составляет за последние два месяца — 737, 79 грн. Данный факт подтверждается справкой № 1691 от 28.10.2020р.
Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии видомостей о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст. 116 КЗоТ.
Из материалов дела усматривается, что копию постановления об открытии производства, копию искового заявления с приложениями с соблюдением ст.190 ГПК Украины ответчиком получено в суде 27.11.2020 года.
Материалы дела не содержат доказательств в подтверждение обращения истца с требованием к предприятию о выплате ему всех надлежащим сумм при увольнении.
При таких обстоятельствах ответчик считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления — 27.11.2020 года (дата, когда ответчику стало известно о требовании истца).
Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда в своий постановлении от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/169 пришел к выводу, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ (если такое требование ранее пред`являлась). Обставиннимы, признанными ответчикомв судебном заседании, а потому такими, которые не подлежат доказыванию в соответствии с ч.1 ст.82 ГПК Украины, является тот факт, что на дату рассмотрения дела истец предъявлял работодателю требований о расчете. При таких обстоятельствах на ответчика не может распространяться ответственность за задержку расчета при увольнении, предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины. Такая правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 29.01.2014 года по делу № 6−144цс13.
На сегодняшний день на ГП «УК» [К.] «, как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная финансово-экономический ситуация, повлекшая простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года, о чем издан приказ от 19.12.2019 года № 875. На время простоя к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и тому подобное. На момент увольнения истец знал, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие. В свою очередь предприятие, несмотря на такое положение, проявило должную заботливость к истцу, сообразуясь со ст.44 КЗоТ Украины.
Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, объявленного с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавируса COVID-19. Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение сТалос вследствие случая или непреодолимой силы. В п.1 ч.1ст.263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила — это чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях событие.
Итак, непреодолимой силой является чрезвычайная и неотвратимая внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, нарушившее обязательство, если только последняя не могла ее предсказать или предусмотрела, но не могла ее предотвратить, и это событие нанесло убытков. Согласно ч.2 ст.14−1 Закона Украины оти «О торгово-промышленных палатах в Украине» форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а также вызванные исключительными погодными условиями и стихийными бедствиями и т.д., а именно: эпидемия, другие стихийные бедствия и тому подобное. Администрацией и представителями законно избранного профсоюзной орции предприятия начиная с декабря 2019 принимаются все возможные меры в рамках действующего законодательства для решения вопроса о погашении задолженности по выплате заработной платы шахтерам. Обращение неоднократно были направлены в частности к Президенту Украины, Премьер-министра Украины, Председателя Донецкой областной государственной администрации, министра энергетики и защиты окружающей среды Украины, Председателя Службы безопасности Украины.
Учитывая фактические обстоятельства дела, ответчику крайне трудно выполнятьВ полном объеме, требования ст.116, 117 КЗоТ Украины и считает эти обстоятельства, как форс — мажорные (не по вине предприятия).
Вместе с тем при рассмотрении данного дела, необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс-мажорное обстоятельство, как вынужденный простой на предприятии).
Учитывая вышеизложенное, всякое явление, которое препятствует предприятию должное выполнить свои обязанности перед работником, если предприятие проявляло должную заботливость по этому, исключает вину предприятия.
Такая правовая позиция изложена в решении Добропольского горрайонного суда Донецкой области по делу 227/3690/20 (производство № 227/3690/30801/2020).
Таким образом, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Исходя из изложенного, исковые требования истца являются безосновательными и не подлежат удовлетворению.
Учитывая вышеизложенное ответчик просСм в удовлетворении иска отказать.
Истец в судебное заседание не явился, предоставил ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддержал.
Представитель ответчика особа_2 в судебном заседании появилась, предоставила ходатайство о рассмотрении дела в ее отсутствие.
Исследовав материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Истец находился в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «с 15 декабря 2014 (приказ № 5249к от 15.12.2014р.) По 9 февраля 2020р. (Приказ № 171 / к от 09.02.2020р.), Работая горным рабочим по ремонту горных выработок 4 разряда с полным подземным рабочим днем в шахте, уволен по ч.1 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.4- 6).
Конституцией Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую влАсника или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платысовпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не менее оплаты за фактически отработанное час из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «№ 1692 от 28.10.2020р. задолженность по выплате заработной платы перед особа_1 составляет: по декабрь 2019 — 6 932, 98 грн, январь 2020 — 13 556, 76 грн, февраль 2020 — 3 900, 50 грн, всего 24 390, 24 грн. (А.с.8).
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу о том, что право истца на получение заработной платы было возбуждено ответчиком и подлежит защите судом путем взыскания задолженности по заработной плате за период: декабрь 2019 — февраль 2020 году в сумме 24 390, 24 грн удержания налогов и других обязательных платежей.
В соответствии с п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решение суда о присуждении работнику заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах заработной платы за один месяц — январь 2020 году в сумме 13 556, 76 грн бепо содержанию налогов и других обязательных платежей.
Часть 1 ст.47 КЗоТ Украины обязывает собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то укаАчэн суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанном в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТУкраина предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). При наличии спора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный ним орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999р., Установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с за тримкою расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, коды он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в цом свою вину. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения не работал, требование о расчете предъявлено 21 октября 2020, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а.с.10), в связи с чем подлежит гражданской ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украина в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по день УХВАленн решения судом.
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «№ 1691 от 28 октября 2020г. среднедневной заработок особа_1, который работал на ГП «УК» Краснолиманская «, рассчитанный согласно постановлению КМУ № 100 от 08.02.1995р., составляет 737, 79 грн.
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 22 октября 2020 по 23 декабря 2020 года, составляет 33 200, 55 грн (737, 79 грн х 45 рабочих дня), где 737 79 грн — сэрдньоденний заработок истца на предприятии, 45 дня — количество рабочих дней задержки выплаты заработной платы, с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Исходя из содержания ст.14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) свидетельствуют торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты, которые выдают сертификаты о таких обстоятельствах.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины каждыеа сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Доказательств установления Торгово-промышленной палатой Украины форс-мажорных обстоятельств на ГП «УК» Краснолиманская «ответчиком представлено не было, в связи с чем, основания, на которые ссылается ответчик в отзыве, не могут быть отнесены к таковым.
Согласно п. 1 ч.2 ст.141 ГПК Украины расходы по уплате судебного сбора подлежат возложении на ответчика.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу иска о взыскании задолженности по заработной плате, судебный сбор необходимо взыскать с ответчика в доход государства.
Согласно ст.ст.47, 94, 115−117 КЗоТ Украины, ст.ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 280, 430 ГПК Украины, суд —
решил:
Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) в Государственныйпредприятия «Угольная компания» Краснолиманская « (г.. Родинское Донецкой области, улица Победы, 9, код егрпоу 31599557) о взыскании задолженности по заработной платити среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период: декабрь 2019 — февраль 2020 году в сумме 24 390 (двадцати четырех тысяч трехсот девяноста) гривень 24 копеек без удержания из этой суммы налогов и других обязательных платежей, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по 23 декабря 2020 в сумме 33 200 (тридцати трех тысяч двухсот) рублей 55 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, на возмещение уплаченного судебного сбора 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в доход государствасудебный сбор в размере 840 (восьмисот сорока) гривен 80 копеек.
Допустить немедленное исполнение судебного решения в части присуждении выплаты заработной платы за январь 2020 году в сумме 13 556 (тринадцати тысяч пятисот пятидесяти шести) рублей 76 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу писля возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, которые не принимали участия в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский Арбитражный суд Донецкой области сквозняком тридцати дней со дня его составления.
Участник дела, которому решение не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Согласно п.3 раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины в редакцииЗакон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19)» № 731-их от 18.06.2020 года во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об ихправа, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, внедренными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующейпроцессуального действия в определенный срок обусловлена ограничениями, введенными в связи с карантином.
Судья В. [Н.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Провадження № 2/235/2353/20
Справа № 235/7500/20
рішення
іменем україни
23 грудня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого — судді [Н.] Г.В.
за участю секретаря [О.] В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
У листопаді 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі — ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 15.12.2014р. по 09.02.2020р., звільнений за ст.38 КЗпП України.
В день звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 390, 24 грн.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 390, 24 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На його думку заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач лише зробив припущення про наявність вини відповідача.
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, було нараховано:
-за грудень 2019 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 6 932.98грн;
-за січень 2020 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 13 556, 75 грн;
-за лютий 2020 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 3 900, 50 грн, усього 24 390, 24 грн.
Факт підтверджується довідкою № 1692 від 28.10.2020 року.
Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховуванні розміри заробітною платні та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Не надано також і довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати є необґрунтованими.
09.02.2020 року позивач звільнився з підприємства, тобто в цей день він не працював, а знаходився у простої (наказ від 19.12.2019 № 875), що підтверджується довідкою ВКТО від 30.11.2020 року.
09.02.2020 року позивачу відповідно до вимог частини 1 статті 43 КЗпП України пп.2.28, 2.27, ч.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, була видана трудова книжка.
В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 09.02.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Чинним законодавством чітко визначені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником.
Позивач в останній день роботи не працював, в наказі про звільнення від 09.02.2020 року вимог про остаточний розрахунок при звільненні не зазначено. Оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними. Крім того, відповідач не погодився з тим, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з цією вимогою.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення про розрахунок 09.02.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надав. Позивач взагалі не звертався з вимогою про розрахунок. У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Обставинами, визнаними відповідачем в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, є той факт, що позивач в день звільнення не працював (спуску в шахту не було) і станом на дату розгляду справи судом не пред`являв роботодавцеві вимог про розрахунок. Позивач перебував у простої і фактично не працював, через що підприємство не змогло вчасно виплатити йому заробітну плату за указаний період, у зв`язку з чим грошові кошти було депоновано. Оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважав, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними.
Враховуючи непред`явлення такої вимоги позивачем, в даному випадку відсутній навіть сам предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України.
Таким чином, ані при звільненні, ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У відповідності до норм абз.3 п.2 роз.2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати» № 100 від 08.02.1995 року (далі — постанова КМУ № 100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.
Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до постанови КМУ № 100.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці — 737, 79 грн. Даний факт підтверджується довідкою № 1691 від 28.10.2020р.
Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками з дотриманням ст.190 ЦПК України відповідачем отримано в суді 27.11.2020 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до підприємства про виплату йому всіх належним сум при звільненні.
За таких обставин відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви — 27.11.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). Обставинними, визнаними відповідачем в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, є той факт, що станом на дату розгляду справи позивач не пред`являв роботодавцеві вимог про розрахунок. За таких обставин на відповідача не може поширюватися відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст. 117 КЗпП України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі № 6−144цс13.
На сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство. В свою чергу підприємство, незважаючи на таке становище, проявило належну дбайливість до позивача, погодившись зі ст.44 КЗпП України.
Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, оголошеного з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У п.1 ч.1ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила — це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Відповідно до ч.2 ст.14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, тощо, а саме: епідемія, інші стихійні лиха, тощо. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені зокрема до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.
Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116, 117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс — мажорні (не з вини підприємства).
Разом із тим при розгляді даної справи, необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс-мажорна обставина, як вимушений простій на підприємстві).
Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства.
Така правова позиція викладена в рішенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі 227/3690/20 (провадження № 227/3690/30801/2020).
Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача особа_2 в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 15 грудня 2014 року (наказ № 5249к від 15.12.2014р.) по 9 лютого 2020р. (наказ № 171/к від 09.02.2020р.), працюючи гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4−6).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1692 від 28.10.2020р. заборгованість з виплати заробітної плати перед особа_1 складає: за грудень 2019 року — 6 932, 98 грн, січень 2020 року — 13 556, 76 грн, лютий 2020 року — 3 900, 50 грн, всього 24 390, 24 грн. (а.с.8).
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року — лютий 2020 року в сумі 24 390, 24 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — січень 2020 року в сумі 13 556, 76 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював, вимога про розрахунок пред`явлена 21 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10), у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по день ухвалення рішення судом.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1691 від 28 жовтня 2020р. середньоденний заробіток особа_1, який працював на ДП «ВК «Краснолиманська», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 737, 79 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 22 жовтня 2020 року по 23 грудня 2020 року, становить 33 200, 55 грн (737, 79 грн х 45 робочі дні), де 737, 79 грн — середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 45 дні — кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Виходячи зі змісту ст.14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, які видають сертифікати про такі обставини.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів встановлення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин на ДП «ВК «Краснолиманське» відповідачем надано не було, у зв`язку з чим, підстави, на які посилається відповідач у відзиві, не можуть бути віднесені до таких.
Згідно п. 1 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову про стягнення заборгованості по заробітні платі, судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115−117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 280, 430 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позов особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код єдрпоу 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платіта середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року — лютий 2020 року в сумі 24 390 (двадцяти чотирьох тисяч трьохсот дев`яноста) гривень 24 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по 23 грудня 2020 року в сумі 33 200 (тридцяти трьох тисяч двохсот) гривень 55 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (восьмисот сорока) гривень 80 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за січень 2020 року в сумі 13 556 (тринадцяти тисяч п`ятисот п`ятдесяти шести) гривень 76 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Суддя Г.В. [Н.]
Дело № 235/7500/20
решение
именем украины
23 декабря 2020 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего — судьи [Н.] Г.В.
с участием секретаря [О.] В.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в залесуд в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, —
В:
В Ноябрь 2020 В лицо_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания» Краснолиманская « (далее — ГП» УК «Краснолиманская») о взыскании задолженности по заработной плате и среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 15.12.2014р. по 09.02.2020р., уволен по ст.38 КЗоТ Украины.
В день увольнения ответчик провел с ним окончательного расчета, в связи с чем в день подачи иска образовалась задолженность по заработной плате в размере 24 390, 24 грн.
Просил взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в размере 24 390, 24 грн и средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по день принятия судебного решения.
В установленный судом срок ответчик предоставил отзыв, в котором сослался на то, что исковые требования не признает, считает их безосновательными и необоснованными. По его мнению заявленный иск не подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Исковые требования о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате являются безосновательными, поскольку освобождение позивача по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующего законодательства.
Из содержания искового заявления усматривается, что истец только сделал предположение о наличии вины ответчика.
Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении, было начислено:
-за декабрь 2019 — (после обязательных удержаний) к уплате 6 932.98грн;
-за январь 2020 — (после обязательных удержаний) к уплате 13 556, 75 грн;
-за февраль 2020 — (после обязательных удержаний) к уплате 3 900, 50 грн, Всего 24 390, 24 грн.
Факт подтверждается справкой № 1692 от 28.10.2020 года.
Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов.
Справки, выданные ГП «УК» Краснолиманская «, предоставленные истцом в качестве доказательства невыплаты ответчиком заработной платы истцу, свидетельствуют лишь о начисления размеры заработной платы и не несут в себе каких-либо доказательственное значение по их выплате ли выплаты. Любой яких других доказательств в подтверждение невыплаты заработной платы истцом не предоставлено. Представлено также и справки о размере задолженности по заработной плате, которую истец просит взыскать. Кроме того, ответчик соглашается с тем, что представление истцом иска к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате можно считать надлежащим обращением уволенного работника с требованием о расчете. Итак, исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате является необґрунтованимы.
09.02.2020 года истец уволился с предприятия, то есть в этот день он не работал, а находился в простое (приказ от 19.12.2019 № 875), что подтверждается справкой ВКТО от 30.11.2020 года.
09.02.2020 года истцу в соответствии с требованиями части 1 статьи 43 КЗоТ Украины пп.2.28, 2.27, ч.2 Инструкции «О порядке ведения трудовых книжек работников», утвержденной приказом Минтруда Украины, Минюста Украины, Минсоцзащиты Украины от 29.07.93 г.. № 58, была выдана трудовая книжка.
Вдень освобождения истец получил на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чего должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но по неизвестным причинам, истец в бухгалтерию не обратился и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день его освобождения, не получил. Не обращался он к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении, приказе об освобождении от 09.02.2020 года требования об окончательном расчете тоже нет.
Действующим законодательством четко определены сроки, порядок и обстоятельства, при которых владелец или уполномоченный им орган обязан осуществлять окончательный расчет с уволенным работником.
Истец в последний день работы не работал, в приказе об освобождении от 09.02.2020 года требований о окончательный расчет при увольнении не указано. Поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнениисумм, ответчик считает, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной плате являются безосновательными. Кроме того, ответчик не согласился с тем, что представление истцом иска к ООО «УК» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате можно считать надлежащим обращением уволенного работника с этим требованием.
Истец, обращаясь в суд с иском, не указал, что обращался с требованием о проведении о расчете 09.02.2020 года, и ни одного доказательства в подутверждение указанного обстоятельства не предоставил. Истец вообще не обращался с требованием о расчете. В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
Обстоятельствами, признанными ответчиком в судебном заседании, а потому такими, которые не подлежат доказыванию в соответствии с ч.1 ст.82 ГПК Украины, является тот факт, что истец в день увольнения не работал (спуску в шахту не было) и на дату рассмотрения дела судом предъявлял работодателю требований о расчете. Истец находился в простое и фактически не работал, из-за чего предприятие не смогло вовремя выплатить ему заработную плату за указанный период, в связи с чем денежные средства были депонированы. Поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнении сумм, ответчик считал, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по зарабитной плате безосновательны.
Учитывая непредъявления такого требования истцом, в данном случае отсутствует даже сам предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины.
Таким образом, ни при увольнении, ни при получении трудовой книжки, ни в следующем истцом каких-либо требований к ответчику по поводу расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета заженность по заработной плате на усмотрение ответчика.
Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой (вознаграждением, которое работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу), а икож не является поощрительной или компенсационной выплатой в понимании ст.2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы, а является специальным видом ответственности работодателя за нарушение трудовых прав работника.
Расчет среднего заработка за время задержки расчета осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля1995 года № 100. В соответствии с нормами абз.3 п.2 роз.2 постановления КМУ «Об утверждении Порядка исчисления средней зарплаты» № 100 от 08.02.1995 года (далее — постановление КМУ № 100) во всех других случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Согласно абз.1 п.8 Порядка начисления выплат, исчисляется из средней заработной платыза последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством на число календарних дней за этот период.
Предприятием был проведен расчет среднего заработка истца в соответствии с постановлением КМУ № 100.
Среднедневной заработок истца составляет за последние два месяца — 737, 79 грн. Данный факт подтверждается справкой № 1691 от 28.10.2020р.
Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии видомостей о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст. 116 КЗоТ.
Из материалов дела усматривается, что копию постановления об открытии производства, копию искового заявления с приложениями с соблюдением ст.190 ГПК Украины ответчиком получено в суде 27.11.2020 года.
Материалы дела не содержат доказательств в подтверждение обращения истца с требованием к предприятию о выплате ему всех надлежащим сумм при увольнении.
При таких обстоятельствах ответчик считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления — 27.11.2020 года (дата, когда ответчику стало известно о требовании истца).
Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда в своий постановлении от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/169 пришел к выводу, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ (если такое требование ранее пред`являлась). Обставиннимы, признанными ответчикомв судебном заседании, а потому такими, которые не подлежат доказыванию в соответствии с ч.1 ст.82 ГПК Украины, является тот факт, что на дату рассмотрения дела истец предъявлял работодателю требований о расчете. При таких обстоятельствах на ответчика не может распространяться ответственность за задержку расчета при увольнении, предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины. Такая правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 29.01.2014 года по делу № 6−144цс13.
На сегодняшний день на ГП «УК» [К.] «, как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная финансово-экономический ситуация, повлекшая простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года, о чем издан приказ от 19.12.2019 года № 875. На время простоя к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и тому подобное. На момент увольнения истец знал, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие. В свою очередь предприятие, несмотря на такое положение, проявило должную заботливость к истцу, сообразуясь со ст.44 КЗоТ Украины.
Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, объявленного с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавируса COVID-19. Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение сТалос вследствие случая или непреодолимой силы. В п.1 ч.1ст.263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила — это чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях событие.
Итак, непреодолимой силой является чрезвычайная и неотвратимая внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, нарушившее обязательство, если только последняя не могла ее предсказать или предусмотрела, но не могла ее предотвратить, и это событие нанесло убытков. Согласно ч.2 ст.14−1 Закона Украины оти «О торгово-промышленных палатах в Украине» форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а также вызванные исключительными погодными условиями и стихийными бедствиями и т.д., а именно: эпидемия, другие стихийные бедствия и тому подобное. Администрацией и представителями законно избранного профсоюзной орции предприятия начиная с декабря 2019 принимаются все возможные меры в рамках действующего законодательства для решения вопроса о погашении задолженности по выплате заработной платы шахтерам. Обращение неоднократно были направлены в частности к Президенту Украины, Премьер-министра Украины, Председателя Донецкой областной государственной администрации, министра энергетики и защиты окружающей среды Украины, Председателя Службы безопасности Украины.
Учитывая фактические обстоятельства дела, ответчику крайне трудно выполнятьВ полном объеме, требования ст.116, 117 КЗоТ Украины и считает эти обстоятельства, как форс — мажорные (не по вине предприятия).
Вместе с тем при рассмотрении данного дела, необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс-мажорное обстоятельство, как вынужденный простой на предприятии).
Учитывая вышеизложенное, всякое явление, которое препятствует предприятию должное выполнить свои обязанности перед работником, если предприятие проявляло должную заботливость по этому, исключает вину предприятия.
Такая правовая позиция изложена в решении Добропольского горрайонного суда Донецкой области по делу 227/3690/20 (производство № 227/3690/30801/2020).
Таким образом, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Исходя из изложенного, исковые требования истца являются безосновательными и не подлежат удовлетворению.
Учитывая вышеизложенное ответчик просСм в удовлетворении иска отказать.
Истец в судебное заседание не явился, предоставил ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддержал.
Представитель ответчика особа_2 в судебном заседании появилась, предоставила ходатайство о рассмотрении дела в ее отсутствие.
Исследовав материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Истец находился в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «с 15 декабря 2014 (приказ № 5249к от 15.12.2014р.) По 9 февраля 2020р. (Приказ № 171 / к от 09.02.2020р.), Работая горным рабочим по ремонту горных выработок 4 разряда с полным подземным рабочим днем в шахте, уволен по ч.1 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.4- 6).
Конституцией Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую влАсника или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платысовпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не менее оплаты за фактически отработанное час из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «№ 1692 от 28.10.2020р. задолженность по выплате заработной платы перед особа_1 составляет: по декабрь 2019 — 6 932, 98 грн, январь 2020 — 13 556, 76 грн, февраль 2020 — 3 900, 50 грн, всего 24 390, 24 грн. (А.с.8).
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу о том, что право истца на получение заработной платы было возбуждено ответчиком и подлежит защите судом путем взыскания задолженности по заработной плате за период: декабрь 2019 — февраль 2020 году в сумме 24 390, 24 грн удержания налогов и других обязательных платежей.
В соответствии с п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решение суда о присуждении работнику заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах заработной платы за один месяц — январь 2020 году в сумме 13 556, 76 грн бепо содержанию налогов и других обязательных платежей.
Часть 1 ст.47 КЗоТ Украины обязывает собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то укаАчэн суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанном в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТУкраина предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). При наличии спора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный ним орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999р., Установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с за тримкою расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, коды он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в цом свою вину. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения не работал, требование о расчете предъявлено 21 октября 2020, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а.с.10), в связи с чем подлежит гражданской ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украина в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по день УХВАленн решения судом.
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «№ 1691 от 28 октября 2020г. среднедневной заработок особа_1, который работал на ГП «УК» Краснолиманская «, рассчитанный согласно постановлению КМУ № 100 от 08.02.1995р., составляет 737, 79 грн.
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 22 октября 2020 по 23 декабря 2020 года, составляет 33 200, 55 грн (737, 79 грн х 45 рабочих дня), где 737 79 грн — сэрдньоденний заработок истца на предприятии, 45 дня — количество рабочих дней задержки выплаты заработной платы, с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Исходя из содержания ст.14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) свидетельствуют торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты, которые выдают сертификаты о таких обстоятельствах.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины каждыеа сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Доказательств установления Торгово-промышленной палатой Украины форс-мажорных обстоятельств на ГП «УК» Краснолиманская «ответчиком представлено не было, в связи с чем, основания, на которые ссылается ответчик в отзыве, не могут быть отнесены к таковым.
Согласно п. 1 ч.2 ст.141 ГПК Украины расходы по уплате судебного сбора подлежат возложении на ответчика.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу иска о взыскании задолженности по заработной плате, судебный сбор необходимо взыскать с ответчика в доход государства.
Согласно ст.ст.47, 94, 115−117 КЗоТ Украины, ст.ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 280, 430 ГПК Украины, суд —
решил:
Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) в Государственныйпредприятия «Угольная компания» Краснолиманская « (г.. Родинское Донецкой области, улица Победы, 9, код егрпоу 31599557) о взыскании задолженности по заработной платити среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период: декабрь 2019 — февраль 2020 году в сумме 24 390 (двадцати четырех тысяч трехсот девяноста) гривень 24 копеек без удержания из этой суммы налогов и других обязательных платежей, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 22 октября 2020 по 23 декабря 2020 в сумме 33 200 (тридцати трех тысяч двухсот) рублей 55 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, на возмещение уплаченного судебного сбора 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в доход государствасудебный сбор в размере 840 (восьмисот сорока) гривен 80 копеек.
Допустить немедленное исполнение судебного решения в части присуждении выплаты заработной платы за январь 2020 году в сумме 13 556 (тринадцати тысяч пятисот пятидесяти шести) рублей 76 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу писля возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, которые не принимали участия в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский Арбитражный суд Донецкой области сквозняком тридцати дней со дня его составления.
Участник дела, которому решение не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Согласно п.3 раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины в редакцииЗакон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19)» № 731-их от 18.06.2020 года во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об ихправа, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, внедренными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующейпроцессуального действия в определенный срок обусловлена ограничениями, введенными в связи с карантином.
Судья В. [Н.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Провадження № 2/235/2353/20
Справа № 235/7500/20
рішення
іменем україни
23 грудня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого — судді [Н.] Г.В.
за участю секретаря [О.] В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
У листопаді 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі — ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 15.12.2014р. по 09.02.2020р., звільнений за ст.38 КЗпП України.
В день звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 390, 24 грн.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 390, 24 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На його думку заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач лише зробив припущення про наявність вини відповідача.
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, було нараховано:
-за грудень 2019 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 6 932.98грн;
-за січень 2020 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 13 556, 75 грн;
-за лютий 2020 року — (після обов`язкових утримань) до сплати 3 900, 50 грн, усього 24 390, 24 грн.
Факт підтверджується довідкою № 1692 від 28.10.2020 року.
Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховуванні розміри заробітною платні та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Не надано також і довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати є необґрунтованими.
09.02.2020 року позивач звільнився з підприємства, тобто в цей день він не працював, а знаходився у простої (наказ від 19.12.2019 № 875), що підтверджується довідкою ВКТО від 30.11.2020 року.
09.02.2020 року позивачу відповідно до вимог частини 1 статті 43 КЗпП України пп.2.28, 2.27, ч.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, була видана трудова книжка.
В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 09.02.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Чинним законодавством чітко визначені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником.
Позивач в останній день роботи не працював, в наказі про звільнення від 09.02.2020 року вимог про остаточний розрахунок при звільненні не зазначено. Оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними. Крім того, відповідач не погодився з тим, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з цією вимогою.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення про розрахунок 09.02.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надав. Позивач взагалі не звертався з вимогою про розрахунок. У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Обставинами, визнаними відповідачем в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, є той факт, що позивач в день звільнення не працював (спуску в шахту не було) і станом на дату розгляду справи судом не пред`являв роботодавцеві вимог про розрахунок. Позивач перебував у простої і фактично не працював, через що підприємство не змогло вчасно виплатити йому заробітну плату за указаний період, у зв`язку з чим грошові кошти було депоновано. Оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважав, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними.
Враховуючи непред`явлення такої вимоги позивачем, в даному випадку відсутній навіть сам предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України.
Таким чином, ані при звільненні, ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У відповідності до норм абз.3 п.2 роз.2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати» № 100 від 08.02.1995 року (далі — постанова КМУ № 100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.
Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до постанови КМУ № 100.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці — 737, 79 грн. Даний факт підтверджується довідкою № 1691 від 28.10.2020р.
Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками з дотриманням ст.190 ЦПК України відповідачем отримано в суді 27.11.2020 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до підприємства про виплату йому всіх належним сум при звільненні.
За таких обставин відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви — 27.11.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). Обставинними, визнаними відповідачем в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, є той факт, що станом на дату розгляду справи позивач не пред`являв роботодавцеві вимог про розрахунок. За таких обставин на відповідача не може поширюватися відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст. 117 КЗпП України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі № 6−144цс13.
На сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство. В свою чергу підприємство, незважаючи на таке становище, проявило належну дбайливість до позивача, погодившись зі ст.44 КЗпП України.
Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, оголошеного з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У п.1 ч.1ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила — це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Відповідно до ч.2 ст.14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, тощо, а саме: епідемія, інші стихійні лиха, тощо. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені зокрема до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.
Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116, 117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс — мажорні (не з вини підприємства).
Разом із тим при розгляді даної справи, необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс-мажорна обставина, як вимушений простій на підприємстві).
Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства.
Така правова позиція викладена в рішенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі 227/3690/20 (провадження № 227/3690/30801/2020).
Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача особа_2 в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 15 грудня 2014 року (наказ № 5249к від 15.12.2014р.) по 9 лютого 2020р. (наказ № 171/к від 09.02.2020р.), працюючи гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4−6).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1692 від 28.10.2020р. заборгованість з виплати заробітної плати перед особа_1 складає: за грудень 2019 року — 6 932, 98 грн, січень 2020 року — 13 556, 76 грн, лютий 2020 року — 3 900, 50 грн, всього 24 390, 24 грн. (а.с.8).
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року — лютий 2020 року в сумі 24 390, 24 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — січень 2020 року в сумі 13 556, 76 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював, вимога про розрахунок пред`явлена 21 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10), у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по день ухвалення рішення судом.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1691 від 28 жовтня 2020р. середньоденний заробіток особа_1, який працював на ДП «ВК «Краснолиманська», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 737, 79 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 22 жовтня 2020 року по 23 грудня 2020 року, становить 33 200, 55 грн (737, 79 грн х 45 робочі дні), де 737, 79 грн — середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 45 дні — кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Виходячи зі змісту ст.14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, які видають сертифікати про такі обставини.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів встановлення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин на ДП «ВК «Краснолиманське» відповідачем надано не було, у зв`язку з чим, підстави, на які посилається відповідач у відзиві, не можуть бути віднесені до таких.
Згідно п. 1 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову про стягнення заборгованості по заробітні платі, судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115−117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 280, 430 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позов особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код єдрпоу 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платіта середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року — лютий 2020 року в сумі 24 390 (двадцяти чотирьох тисяч трьохсот дев`яноста) гривень 24 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2020 року по 23 грудня 2020 року в сумі 33 200 (тридцяти трьох тисяч двохсот) гривень 55 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (восьмисот сорока) гривень 80 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за січень 2020 року в сумі 13 556 (тринадцяти тисяч п`ятисот п`ятдесяти шести) гривень 76 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Суддя Г.В. [Н.]
