ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Дело № 226/2958/20


Дело № 226/2958/20
Производство № 2/226/116/2021
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
11 января 2021 м.Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Р.] ж.е.,
при секретаре [П.] и.и.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в упрощенном исковом производстве дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолжалисти по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »(далее гп« ук «Краснолиманская») о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, в обоснование которого указал, что он с 19.11.2018 по 13.09.2020 находился в трудовых отношениях с ответчиком, работаягорнорабочим очистного забоя подземным пятого разряда с полным подземным рабочим днем ​​в шахте, и 13.09.2020 был уволен по собственному желанию по ст.38 КЗоТ Украины. Поскольку ответчик в нарушение законодательства об оплате труда не провел с ним полный расчет при увольнении истец просит суд взыскать с ответчика в вою пользу задолженность по заработной плате в сумме 93155 грн 33 коп. и средний заработок за весь период задержки расчета при увольнении по день принятия решения, исходяс его среднедневного заработка 1194 грн 59 коп.
Истец особа_1 в суд не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, настаивая на иске, письменно сообщил суду о рассмотрении дела в его отсутствие.
Представитель ответчика ооо «ук« Краснолиманская »в суд не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, письменно сообщил суду о рассмотрении дела в его отсутствие, подал отзыв на исковое заявление, согласно которому исковые требования не признал и вкАзава, что при увольнении особа_1 подлежало уплате заработная плата за период с декабря 2019 по сентябрь 2020 в общей сумме 93155 грн 33 коп., которая определена к уплате после обязательных удержаний. 13.09.2020 истец работал в первую смену, но в этот день он не обратился с заявлением об осуществлении полного расчета в кассу бухгалтерии, также это требование отсутствуют и в заявлении или приказе об увольнении истца. Поскольку со дня увольнения истец не обращался с требованием о проведении с ним разсчета, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета по усмотрению ответчика, основания для удовлетворения требований истца отсутствуют. Среднедневной заработок особа_1 составляет 1194 грн 59 коп. 16.12.2020 ответчик получил постановление об открытии производства по делу и копии искового заявления с приложениями, поэтому считает, что период задержки расчета выплат причитающихся работнику при увольнении следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления. Крометого, на предприятии с 19.12.2019 из-за сложной экономически финансовую ситуацию введен простой, а объявления карантина с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавируса дополнительно усугубило ситуацию. Эти обстоятельства исключают вину предприятия в невыполнении требований ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины, поэтому просит суд в удовлетворении исковых требований отказать.
В дополнении к отзыву представитель ответчика ооо «ук« Краснолиманская », ссылаясь на практику Верховного Суда Украины и трудное финансов положения предприятия, указал, что для предотвращения превращения ответственности ответчика в карательную санкцию суд применить право на уменьшение размера возмещения, предусмотренного ст.117 КЗоТ Украины, в разумной соразмерности.
Согласно постановлению судьи от 11.12.2020 по делу открыто упрощенное исковое производство с вызовом сторон.
Исследовав материалы дела, суд пришел к выводу, что исковое заявление подлежит удовлетворению, исходя из следующих оснований.
Судом установлено, чтоистец особа_1, информация_1, в период с 19.11.2018 по 13.09.2020 находился в трудовых отношениях с гп «ук« Краснолиманская ». 13.09.2020 по приказу № 1603 / к от 13.09.2020 он был уволен согласно ч.1 ст.38 КЗоТ по собственному желанию, что подтверждается записями из трудовой книжки истца (а.с.13-17).
Согласно справке гп «ук« Краснолиманская »от 27.10.2020 предприятие имеет перед особа_1 задолженность по выплате заработной платы по:
Декабрь 2019 в сумме 5954 грн 41 коп .;
январь2020 - 7727 грн 95 коп .;
Февраль 2020 - 10809 грн 02 коп .;
Март 2020 - 26802 грн 10 коп .;
Апрель 2020 - 56 грн 68 коп .;
Июль 2020 - 7260 грн 12 коп .;
Август 2020 - 9165 грн 14 коп .;
Сентябрь 2020 - 25379 грн 91 коп., а всего 93155 грн 33 коп. Эта сумма указана ответчиком после удержания обязательных налога и сборов (а.с.12). Сведений о начисленной сумме заработной платы истца за указанный период предприятием суду не предоставлено.
Согласно ныедки ответчика от 30.11.2020 среднедневная заработная плата особа_1 составляет 1194 грн 59 коп. (А.с.11)
По информации отдела контрольного табеля гп ук «Краснолиманская» особа_1 в день увольнения работал в первую смену, что подтверждается справкой предприятия от 21.12.2020.
По предписаниям ст.43 Конституции Украины каждый имеет право на заработную плату; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» саробитна плата должна выплачиваться работникам регулярно в рабочие дни не реже двух раз в месяц и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения провести с работником расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, проводится в день увольнения. В рази спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить неоспариваемых ней сумму.
Поскольку в нарушение приведенных правовых норм Трудового законодательства до настоящего времени предприятие не рассчиталось в полном объеме с истцом, задолженность по заработной плате в сумме 93155 грн 33 коп., Из которой уже удержаны обязательные налоги и сборы, подлежит взысканию с ответчика.
Согласно ч.1 ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что, установившы при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дели по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Окончательный расчет с истцом на момент принятия этого решения не проведено.
В связи с нарушением требований закона об оплате труда предприятие отвечать перед истцом по ст.117 КЗоТ Украины, которой предусмотрено выплата работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Встановлено, что истец в день увольнения работал.
В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает на следующий день после освобождения.
Согласно справке ответчика от 30.11.2020 заработок истца за два последних месяца работы перед увольнением составил: в августе 2020 за 8 рабочих дней - 9556 грн 71 коп., В июле 2020 истец работал, следовательно среднедневная заработная плата истца равна 1194 грн 59 коп. (9556, 71 8 дней) и соответствует требованиям Порядка вбчислення средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100.
Количество рабочих дней за период с 14.09.2020 (следующий день после освобождения) по 11.01.2021 (день принятия решения) с учетом приложении к письму Министерства социальной политики Украины о расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год № 1133/0 / 206-19 от 29.07.2019 и письма Министерства социальной политики Украины о расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2021 №3501-06 / 219 от 12.08.2020 составляет: за сентябрь 2020 - 13 дней, за октябрь 2020 - 21 день, за ноябрь 2020 - 21 день, за декабрь 2020 - 22 дня, за январь 2021 - 4 дня , а всего 81 день.

Таким образом, сумма среднего заработка истца за задержку расчета при увольнении за период с 14.09.2020 по 11.01.2021 будет равна: 96751 грн 79 коп., Из расчета 81 рабочий день х 1194 грн 59 коп.
Суд не принимает во внимание доводы ответчика о том, что поскольку в день уволеннон истец предъявил требования о выплате причитающихся ему сумм, оснований для удовлетворения исковых требований нет. Такая позиция предприятия не основывается на законе, так как действующим законодательством именно на работодателя возложена обязанность своевременно провести все расчеты, независимо от того, обращался работник к нему с требованием или нет. Кроме того истец в день увольнения работал, что исключает необходимость обращения к работодателю с требованием о расчете.
Неудовлетворительное финансовое положение иотсутствие бюджетных дотаций, не исключает ответственности предприятия. Реализация лицом права, что связано с получением бюджетных средств, которое базируется на специальных и действующих на момент возникновения спорных правоотношений нормативно-правовых актов национального законодательства, не может быть поставлена ​​в зависимость от бюджетных ассигнований. Такая позиция Европейского суда по правам человека, изложенная в решении по делу «Кечко против Украины».
Согласно заключению Верховного Суда Украины, изложенным в посословные от 27.04.2016 по делу № 6-113цс16, суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст.117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы.
Согласно постановлению Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/9584/15-ц, уменьшая размер возмещения, определенный согласно ст.117 КЗоТ Украины, исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении, необходимо учитывать:
- размер просроченной задолжалисти работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
- период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
- вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь трудаивника;
- иные обстоятельства дела, установленные судом.
Аналогичная правовая позиция изложена и в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 18.03.2020 по делу № 711/4010/13-с.
Принимая во внимание размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм (93155 грн 33 коп. С удержанием налога и сборов), период задержки выплаты такой задолженности, которая еще не выплачена, карантин, введенный Кабинетом Министров Украины на всей территории Украины в связис заболеванием covid -19, который безусловно влияет на финансовое состояние предприятия, суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам дела и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика в сумме 90000 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех его потерь, которые разумно можно было бы предположить.
Именно эта сумма подлежит взыщетнию с ответчика в пользу истца, а вместе с задолженностью по заработной плате, сумма взыскания составит 183 155 грн 33 коп. (93155 грн 33 коп. + 90000 грн 00 коп.).
Размер судебного сбора из этой суммы будет равна 1831 грн 55 коп. (1% от 183 155 грн 33 коп.)
Истец согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «о судебном сборе» освобожден от уплаты судебного сбора по исковым требованиям о взыскании заработной платы. Зато им уплачен судебный сбор в сумме 840 грн 80 коп. за требования о взысканиисреднего заработка за время задержки расчета, в силу ст.141 гпк Украины подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Остальные судебного сбора в сумме 990 грн 75 коп. (1831 грн 55 коп. - 840 грн 80 коп.) Подлежит взысканию с ответчика в пользу государства.
На основании ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 гпк Украины, суд
В Е л:
Исковые требования особа_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп номер_1) в Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »(юридический адрес: 85310, Донецкая область, М.Покровский, г.Родинское, ул.Победы, 9, код егрпоу 31599557) о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1:
- задолженность по заработной плате в сумме 93155 грн (девяносто три тысячи сто пятьдесят пять) рублей 33 коп. с удержанного налога и другими обязательными платежами;
- средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 14.09.2020 по 11.01.2021 в сумме 90000 (девяносто тысяч) рублей 00 коп. без удержания налога и других обязательных платежей;
- судебные расходы в сумме 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп., А всего 183996 (сто восемьдесят три тысячи девятьсот девяносто шесть) рублей 13 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор всумме 990 грн (девятьсот девяносто) рублей 75 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в тридцатидневный срок со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная скаРГУ этого решения. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

судья [Ж.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

Справа № 226/2958/20


Справа № 226/2958/20
Провадження № 2/226/116/2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2021 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді [Р.] ж.є.,
при секретарі [П.] і.і.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі дп «вк «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що він з 19.11.2018 по 13.09.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірником очисного забою підземним п`ятого розряду з повним підземним робочим днем у шахті, та 13.09.2020 був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Оскільки відповідач у порушення законодавства про оплату праці не провів з ним повний розрахунок при звільненні позивач просить суд стягнути з відповідача на вою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 93155 грн 33 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, виходячи із його середньоденного заробітку 1194 грн 59 коп.
Позивач особа_1 до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав та вказав, що при звільненні особа_1 підлягало до сплати заробітна плата за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року у загальній сумі 93155 грн 33 коп., яка визначена до сплати після обов`язкових утримань. 13.09.2020 позивач працював у першу зміну, але в цей день він не звернувся із заявою про здійснення повного розрахунку до каси бухгалтерії, також ця вимога відсутні і в заяві або наказі про звільнення позивача. Оскільки з дня звільнення позивач не звертався з вимогою про проведення з ним розрахунку, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку на розсуд відповідача, підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Середньоденний заробіток особа_1 складає 1194 грн 59 коп. 16.12.2020 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, тому вважає що період затримки розрахунку виплат належних працівникові при звільненні слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви. Крім того на підприємстві з 19.12.2019 через складну економічно-фінансову ситуацію запроваджено простій, а оголошення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу додатково погіршило ситуацію. Ці обставини виключають вину підприємства у невиконанні вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У доповненні до відзиву представник відповідача дп «вк «Краснолиманська», посилаючись на практику Верховного Суду України та скрутне фінансове положення підприємства, вказав, що для запобігання перетворення відповідальності відповідача на каральну санкцію суд має застосувати право на зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, до розумної пропорційності.
Згідно з ухвалою судді від 11.12.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 , інформація_1 , у період з 19.11.2018 по 13.09.2020 знаходився у трудових стосунках з дп «вк «Краснолиманська». 13.09.2020 за наказом № 1603/к від 13.09.2020 його було звільнено згідно з ч.1 ст.38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.13-17).
Відповідно до довідки дп «вк «Краснолиманська» від 27.10.2020 підприємство має перед особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати за:
грудень 2019 року в сумі 5954 грн 41 коп.;
січень 2020 року - 7727 грн 95 коп.;
лютий 2020 року - 10809 грн 02 коп.;
березень 2020 року - 26802 грн 10 коп.;
квітень 2020 року - 56 грн 68 коп.;
липень 2020 року - 7260 грн 12 коп.;
серпень 2020 року - 9165 грн 14 коп.;
вересень 2020 року - 25379 грн 91 коп., а всього 93155 грн 33 коп. Ця сума вказана відповідачем після утримання обов`язкових податку та зборів (а.с.12). Відомостей про нараховану суму заробітної плати позивача за вказаний період підприємством суду не надано.
Відповідно до довідки відповідача від 30.11.2020 середньоденна заробітна плата особа_1 складає 1194 грн 59 коп. (а.с.11)
За інформацією відділу контрольного табелю дп вк «Краснолиманська» особа_1 у день звільнення працював у першу зміну, що підтверджується довідкою підприємства від 21.12.2020.
За приписами ст.43 Конституції України кожен має право на заробітну плату; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільнені робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.
Оскільки у порушення наведених правових норм Трудового законодавства до теперішнього часу підприємство не розрахувалося у повному обсязі з позивачем, заборгованість із заробітної плати в сумі 93155 грн 33 коп., з якої вже утримані обов`язкові податки і збори, підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Остаточний розрахунок з позивачем на час ухвалення цього рішення не проведено.
У зв`язку з порушенням вимог закону про оплату праці підприємство має відповідати перед позивачем згідно із ст.117 КЗпП України, якою передбачено виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що позивач у день звільнення працював.
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України настає наступного дня після звільнення.
Згідно з довідкою відповідача від 30.11.2020 заробіток позивача за два останні місяці праці перед звільненням склав: у серпні 2020 року за 8 робочих днів - 9556 грн 71 коп., у липні 2020 року позивач не працював, отже середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 1194 грн 59 коп. (9556, 71 : 8 днів) і відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.
Кількість робочих днів за період з 14.09.2020 (наступний день після звільнення) по 11.01.2021 (день ухвалення рішення) з урахуванням додатку до листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 та листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік № 3501-06/219 від 12.08.2020 становить: за вересень 2020 року - 13 днів, за жовтень 2020 року - 21 день, за листопад 2020 року - 21 день, за грудень 2020 року - 22 дні, за січень 2021 року - 4 дні, а всього 81 день.

Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.09.2020 по 11.01.2021 буде дорівнювати: 96751 грн 79 коп., із розрахунку: 81 робочий день х 1194 грн 59 коп.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оскільки у день звільнення позивач не пред`явив вимоги про виплату належних йому сум, підстав для задоволення позовних вимог не має. Така позиція підприємства не ґрунтується на законі, так як діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов`язок своєчасно провести всі розрахунки, незалежно від того, звертався працівник до нього з вимогою чи ні. Крім того позивач у день звільнення працював, що виключає необхідність звернення його до роботодавця з вимогою про розрахунок.
Незадовільне фінансове становище та відсутність бюджетних дотацій, не виключає відповідальності підприємства. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Така позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні у справі «Кечко проти України».
Згідно з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.
Беручи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум (93155 грн 33 коп. з утриманням податку і зборів), період затримки виплати такої заборгованості, яка ще не виплачена, карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на covid -19, який безумовно впливає на фінансовий стан підприємства, суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 90000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.
Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а разом із заборгованістю по заробітній платі, сума стягнення складе 183155 грн 33 коп. (93155 грн 33 коп. + 90000 грн 00 коп.).
Розмір судового збору з цієї суми дорівнюватиме 1831 грн 55 коп. (1% від 183155 грн 33 коп.)
Позивач згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заробітної плати. Натомість ним сплачено судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, який в силу ст.141 цпк України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Решта судового збору в сумі 990 грн 75 коп. (1831 грн 55 коп. - 840 грн 80 коп.) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 цпк України, суд
У Х В А Л И в:
Позовні вимоги особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, код єдрпоу 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 :
- заборгованість по заробітній платі в сумі 93155 грн (дев`яносто три тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 33 коп. з утриманими податком та іншими обов`язковими платежами;
- середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 14.09.2020 по 11.01.2021 в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. без утримання податку та інших обов`язкових платежів;
- судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., а всього 183996 (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 13 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 990 грн (дев`ятсот дев`яносто) грн 75 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя [Ж.]