ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 235/8082/20
Производство №2 / 235/335/21


решение
именем украины
12 января 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] к.п. с участием секретаря судебного заседания [Г.] с.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Покровская в порядке упрощенного исковых ого производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженностипо заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
в:
особа_1 (далее - истец) обратился в суд с иском, в котором просит взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »(далее - ответчик) в свою пользу начисленную но невыплаченную заработную плату, которая после удержания обязательных налогов и сборов составляет по декабрь 2019 -13241, 22 грн., за январь 2020 - 9486, 75 грн., за февраль 2020 - 11701, 11 грн., за беретбань 2020 - 19003, 17 грн., за апрель 2020 - 19570, 46 грн., за май 2020 - 97886, 56 грн., вместе 170889, 27 грн, а также средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 15 мая 2020 по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 10.12.2020 составляет 160827, 76 грн.
В обоснование иска указано, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 12.03.2013 приказом от 14.05.2020 был уволен из шахты по ст.38 КЗоТ Украины засобственному желанию, последний день работы у ответчика - 14.05.2020. Утверждает, что в день увольнения ответчик провел с ним окончательный расчет, в связи с чем на день подачи иска образовалась задолженность в размере 170 889, 27 грн.
Ссылаясь на предписания статей 116 и 117 КЗоТ Украины, истец просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате и средний заработок за весь период задержки расчета - по день вынесения решения, учитывая, что среднедневной заработок позивача, определенный ответчиком, равна 1101, 56 грн.
Истец в суд не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, на удовлетворении иска настаивает (а.с.24).
Ответчик правом участия в судебном заседании не воспользовался, направив в суд отзыв на иск, дополнения к отзыву и заявление о рассмотрении дела без участия представителя ответчика. По содержанию отзыва на иск ответчик просит отказать в иске и отмечает, что задолженность ответчика по заработной плате перед истецем равен 170 889, 27 грн; среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 1101, 56 грн; ни при увольнении, ни при получении истцом трудовой книжки, ни в следующем истец каких-либо требований к ответчику по поводу расчета не заявлял, то есть, по мнению ответчика, истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета по усмотрению последнего; по мнению ответчика, период задержки расчета выплат, причитающихся истцу при увольнении, следует считать со дня всодержания представителем ответчика копии иска - 18.12.2020; утверждает, что отсутствует предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, а следовательно, как следствие, отсутствуют основания для взыскания с ответчика средний заработок в пользу истца. В дополнении к отзыву ответчик просит учесть интересы работодателя, снижение уровня экономической безопасности предприятия до критического предела, трудное финансовое положение соответача и уменьшить размер среднего заработка, будет проявлением принципа пропорциональности и справедливости (а.с.31-34, 37, 38-40).
В силу предписаний ст.223 гпк Украины суд считает возможным осуществить рассмотрении дела в отсутствие ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Определением суда от 15.12.2020 производство по делу открыто и решено проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового провадження (а.с.27).
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
Истец с 12.03.2013 по 14.05.2020 находился в трудовых отношениях с ответчиком; приказом ответчика №627 / к от 14.05.2020 истец был уволен на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.14-20).
Из справки о отметки, предоставленной ответчиком (табельный номер номер_1), усматривается, что 14.05.2020 - в день увольнения - истец был на работе (а.с.35).
Согласно справке ответчика от01.12.2020 №1908 за подписью главного бухгалтера и начальника розр.сектору ответчик имеет перед истцом задолженность по выплате заработной платы в размере 170 889, 27 грн, а именно: за декабрь 2019
г. - 13241, 22 грн, за январь 2020 - 9486, 75 грн, за февраль 2020 - 11701, 11
грн, за март 2020 - 19003, 17 грн, за апрель 2020 - 19570, 46 грн, по
Май 2020 - 97886, 56 грн; приведена сумма задолженности указана после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.8).
В соответствии ссправки от 01.12.2020 №1909, выданной ответчиком, среднедневной заработок истца на дату увольнения составляет 1101, 56 грн, учитывая размер начисленной заработной платы за март-апрель 2021 и отработанные в этих месяцах дни (а.с.9).
Суд, решая заявленный спор, исходит из таких норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные вст.116 этого Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника передвыплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
Согласно ч.3 ст.15 Закона Украины «Об оплате труда» оплата труда работников предприятия осуществляется в первоочередном порядкев. Все остальные платежи осуществляются предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.
По предписаниям ч.6 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработаеттной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если роботодавец не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 №100.
Итак, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обов`Связь провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает предусмотрена ст.117 КЗоТ Украины. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Следовательно, доводы ответчика о ВКРай низкого экономического уровня предприятия не заслуживают внимания, а учитывая установленные обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что задержка расчета произошла не по вине ответчика (наличие непреодолимой силы, форс-мажорных обстоятельств, в свою очередь подтверждаются сертификатом торгово-промышленной палаты Украины, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца и выдав ему трудовую книжку, ответчик свою обязанность по проведению с позывамичем полного расчета в день увольнения не совершил, а потому могут быть как для взыскания задолженности по заработной плате в размере 170 889, 27 грн (сумма указана за исключением обязательных удержаний), так и для применения к ответчику ответственности за задержку расчета при увольнении , предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
При этом суд учитывает, что из предоставленных сведений с контрольного табеля усматривается, что последний день работы - 14.05.2020, следовательно истец в день увольнения был на работе, а доводыответчика о невыплате работнику всех сумм, причитающихся ему от предприятия, в день освобождения безосновательны.
Решая вопрос размера среднего заработка за все время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца согласно справке от 01.12.2020 (а.с.9), который рассчитан в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 №100, и равен 1101, 56 грн.
В день вынесения данного решения (12.01.2021) время задержки расчета с истцом равна 166 рабочих дней (с 15.05.2020 по 12.01.2021 включительно).
Таким образом, сумма среднего заработка за все время задержки расчета, не проведены при увольнении и по день вынесения решения, равна 182 858, 96 грн (1101, 56 грн. * 166 рабочих дней).
Согласно правовой позиции Верховного Суда, изложенной: в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу №756 / 10824/15-ц (производство № 61-7694зпв 18), в постановлении от 26.06.2019 по гражданскому делу №761 / 9584/15-ц (производство № 14-623цс18), в постановлении от 09.09.2020 по гражданскому делу №212 / 5797/15-ц (производство № 61- 2578св19), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ. Верховный Суд указал, что уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработказа время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до моментаего обращение с требованием о взыскании соответствующих сумм;
вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Верховный Суд отмечает, чтоаконодавство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, требует, в частности ч.3 ст.13 гк Украины, не допуская действия, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своечасногв расчете при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным учитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительнымм или даже непосильной. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумных и несправедливых последствий.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая размер невыплаченной истцу при увольнении 14.05.2020 суммы заработной платы, а также обращения истца в суд с иском о ее взыскании в декабре 2020, исходя из принципов разумности, соразмерности и соразмерности, суд считает справедливым уменьшиити размер ответственности работодателя-ответчика и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 91430 грн.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно ч.1 п.1 ст.5 Закона Украины «о судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 гпк Украины, сумма в размере 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства; сумма в размере 420, 40 грн (1/2 часть судебного сбора за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченной истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению, то есть в данном случае сумма заработной платы за декабрь 2019р. в размере 13241, 22 грн.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 гпк Украины, -
решил:
Исковое заявление особа_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, задолженность по заработной плате в размере 170 889, 27 грн (сто семьдесят тысяч восемьсот восемьдесят девять грн 27 коп) (сумма указанапосле удержания обязательных налогов и сборов), а также сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, без учета сумм налогов и сборов, в размере 91430 грн (девяносто одна тысяча четыреста тридцать грн 00 коп).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн (восемьсот сорок грн 80 коп).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская»В пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в размере 420, 40 грн (четыреста двадцать грн 40 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с гп «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, заработной платы за декабрь 2019р. в размере 13241, 22 грн (тринадцать тысяч двести сорок один грн 22 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов).
Решение суда вступает в законнуюсилу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела хиии Переходных положений гпк Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1, место прописки - адрес_1, рнокпп номер_2.
Ответчик - Государственное предприятие «Угольная компания« Краснолиманская », местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ул.Победы, 9, егрпоу 31599557.
судья

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 235/8082/20
Провадження №2/235/335/21


рішення
іменем україни
12 січня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] к.п. за участю секретаря судового засідання Григор`євої с.в., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
особа_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – відповідач) на свою користь нараховану але невиплачену заробітну плату, яка після утримання обов`язкових податків та зборів складає за грудень 2019 року -13241, 22 грн., за січень 2020 року - 9486, 75 грн., за лютий 2020 року - 11701, 11 грн., за березень 2020 року - 19003, 17 грн., за квітень 2020 року - 19570, 46 грн., за травень 2020 року - 97886, 56 грн., разом 170889, 27 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 10.12.2020 складає 160827, 76 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.03.2013, наказом від 14.05.2020 був звільнений з шахти за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, останній день роботи у відповідача – 14.05.2020. Стверджує, що в день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подання позову утворилася заборгованість у розмірі 170 889, 27 грн.
Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку – по день постановлення рішення, враховуючи, що середньоденний заробіток позивача, визначений відповідачем, дорівнює 1101, 56 грн.
Позивач до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає (а.с.24).
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов, доповнення до відзиву та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем дорівнює 170 889, 27 грн; середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 1101, 56 грн; ані при звільненні, ані під час отримання позивачем трудової книжки, ані в наступному позивач будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявляв, тобто, на думку відповідача, позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку на розсуд останнього; на думку відповідача, період затримки розрахунку виплат, належних позивачу при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позову – 18.12.2020; стверджує, що відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а отже, як наслідок, відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку на користь позивача. В доповненні до відзиву відповідач просить врахувати інтереси роботодавця, зниження рівня економічної безпеки підприємства аж до критичної межі, скрутний фінансовий стан відповідача та зменшити розмір середнього заробітку, що буде проявом принципу пропорційності та справедливості (а.с.31-34, 37, 38-40).
В силу приписів ст.223 цпк України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 15.12.2020 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.27).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач з 12.03.2013 по 14.05.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача №627/к від 14.05.2020 позивач був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.14-20).
З довідки про відмітки, наданої відповідачем (табельний номер номер_1 ), вбачається, що 14.05.2020 – в день звільнення - позивач був на роботі (а.с.35).
Відповідно до довідки відповідача від 01.12.2020 №1908 за підписом головного бухгалтера та начальника розр.сектору відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 170 889, 27 грн, а саме: за грудень 2019
р. - 13241, 22 грн, за січень 2020 р. - 9486, 75 грн, за лютий 2020 р. - 11701, 11
грн, за березень 2020 р. - 19003, 17 грн, за квітень 2020 р. - 19570, 46 грн, за
травень 2020 р. - 97886, 56 грн; наведена сума заборгованості вказана після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.8).
Відповідно до довідки від 01.12.2020 №1909, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 1101, 56 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за березень-квітень 2021 року та відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.9).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
За приписами ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відтак, доводи відповідача щодо вкрай низького економічного рівня підприємства не заслуговують на увагу, а з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача (наявність непереборної сили, форс-мажорних обставин, які в свою чергу підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 170 889, 27 грн (сума вказана за винятком обов`язкових утримань), так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
При цьому суд враховує, що з наданих відомостей з контрольного табелю вбачається, що останній день праці – 14.05.2020, отже позивач в день звільнення був на роботі, а доводи відповідача щодо невиплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, в день звільнення є безпідставними.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки від 01.12.2020 (а.с.9), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100, та дорівнює 1101, 56 грн.
На день постановлення даного рішення (12.01.2021) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 166 робочих днів (з 15.05.2020 по 12.01.2021 включно).
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, не проведеного при звільненні та по день постановлення рішення, дорівнює 182 858, 96 грн (1101, 56 грн.*166 робочих днів).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної: в постанові від 31.10.2018 у цивільній справі №756/10824/15-ц (провадження № 61-7694зпв18), в постанові від 26.06.2019 у цивільній справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в постанові від 09.09.2020 у цивільній справі №212/5797/15-ц (провадження № 61-2578св19), в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 цк України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи розмір невиплаченої позивачу при звільненні 14.05.2020 суми заробітної плати, а також звернення позивача до суду з позовом про її стягнення в грудні 2020 р., виходячи з принципів розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає справедливим зменшити розмір відповідальності роботодавця-відповідача та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 91430 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 цпк України, сума в розмірі 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 420, 40 грн (1/2 частина судового збору за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплаченого позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за грудень 2019р. в розмірі 13241, 22 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 цпк України, -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 170 889, 27 грн (сто сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять грн 27 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів), а також суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування сум податків і зборів, в розмірі 91430 грн (дев`яносто одна тисяча чотириста тридцять грн 00 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 420, 40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заробітної плати за грудень 2019р. в розмірі 13241, 22 грн (тринадцять тисяч двісті сорок одна грн 22 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу хііі Перехідних положень цпк України, до або через відповідний суд.
Позивач - особа_1 , зареєстроване місце проживання – адреса_1 , рнокпп номер_2 .
Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, єдрпоу 31599557.
Суддя