ДП "ДЕВЗ": невыплата зарплаты

04.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/10337/19


Єдиний унікальний номер 205/10337/19

Провадження № 2/205/570/20
рішення
іменем україни
04 березня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді [П.] О.С.
при секретарі [К.] Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати, -
встановив:

особа_1 поштою направив до суду позов до відповідача ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати, який надійшов до суду 02 грудня 2019 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року позов залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з додержанням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 23 січня 2020 року позивачем було направлено до суду квитанцію про сплату судового збору, яка надійшла 27 січня 2020 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що 10 лютого 2016 року його було прийнято на посаду підсобного робочого І розряду до інструментального цеху ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування», правонаступником якого ДП «Дніпровський електровозобудівний завод». На теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах, проте з лютого 2018 року по вересень 2019 року відповідачем не виплачувалась йому заробітна плата, розмір якої за вказаний період склав 23 501 гривню 48 коп., а також йому не було виплачено лікарняні у розмірі 1 083 гривень 61 коп. Просив суд стягнути з відповідача на корись позивача заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2018 року по вересень 2019 року у розмірі 23 501 гривні 48 коп., заборгованість зі сплати лікарняного у розмірі 1 083 гривень 61 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 433 гривень 91 коп.
Відповідачеві ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 4 від 09 лютого 2016 року позивача з 10 лютого 2016 року було прийнято на посаду підсобного робочого І розряду на ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» (а.с. 22).
Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 84 від 24 січня 2017 року ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» перейменовано в ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» (а.с. 23).
Згідно з довідкою вих. № 474 від 26 вересня 2019 року, заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем станом на 26 вересня 2019 року становить 17 519 гривень 25 коп., заборгованість сплати лікарняного становить 1 083 гривні 61 коп., а загальна заборгованість - 18 602 гривні 86 коп. (а.с. 24).
Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 1, 2 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Згідно з ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно з довідкою № 474 від 26 вересня 2019 року у відповідача існує перед позивачем заборгованість по заробітній платі за лютий 2018 року у розмірі 1 682 гривень 83 коп., за липень 2018 року у розмірі 2 117 гривень 71 коп., за період з березня 2019 року по липень 2019 року у розмірі 13 718 гривень 71 коп., а також виплата по лікарняному за квітень 2019 року у розмірі 1 083 гривень 61 коп., а всього 18 602 гривні 86 коп.
Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за серпень 2019 року у розмірі 2 902 гривень 64 коп. і вересень 2019 року у розмірі 3 079 гривень 59 коп. Суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем, як доказ, надано копію розрахункових листів за серпень 2019 року (а.с. 25) та вересень 2019 року (а.с. 26), з яких вбачається, що розмір заробітної плати за серпень 2019 року особа_1 склав 3 605 гривень 77 коп. - сума, з якої належать відрахуванню податки, та за вересень 2019 року нарахований розмір заробітної плати позивачеві склав 3 825 гривень 57 коп. - сума, з якої належать відрахуванню податки. Встановити розмір виплаченої заробітної плати, яку було нараховано працівникові, у повному обсязі або ж наявної заборгованості з її виплати, не можливо. Надані стороною позивача докази лише доводять розмір нарахованої заробітної плати, а не наявність заборгованості відповідача перед працівником. Крім того, у довідці № 474 від 26 вересня 2019 року, яку було видано позивачеві відповідачем, відсутні відомості про наявну заборгованість з виплати заробітної плати позивачеві за період з серпня 2019 року по вересень 2019 року. Чинним законодавством встановлено, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а позивачем не доведено доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати за серпень 2019 року та вересень 2019 року у розмірі 5 982 гривень 23 коп. слід відмовити.
Щодо позовних вимог про компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з наступного.
Статтею 34 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
У статтях 1-4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Виплата компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
Отже, на підставі зазначених вимог закону відповідач повинен виплатити позивачеві компенсацію втрати частини його доходів, яка обчислюється відповідно до пункту 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.
Відповідно до положень ст. 1, ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» та «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, яка детально визначає структуру заробітної плати та те, вбачається, що індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати входять до фонду додаткової заробітної плати. Останні не обмежені позовною давністю і підлягають стягненню за весь період заборгованості.
Тому, загальний розмір компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з лютого 2018 року по 26 вересня 2019 року становить 413 гривень 59 коп. (40 гривень 38 коп. /лютий/ + 132 гривні 40 коп. /липень/ + 442 гривні 51 коп. /березень/ + 13 гривень 66 коп. /липень/ = 413 гривень 59 коп.).
Таким чином, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з відповідача частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 413 гривень 59 коп. підлягають задоволенню, в іншій частині у задоволенні цих вимог позивачеві слід відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий 2018 року у розмірі 1 682 гривень 83 коп., за липень 2018 року у розмірі 2 117 гривень 71 коп., за період з березня 2019 року по 26 вересня 2019 року у розмірі 13 718 гривень 71 коп., а також виплату по лікарняному за квітень 2019 року у розмірі 1 083 гривень 61 коп., що разом становить 18 602 гривні 86 коп., а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 413 гривень 59 коп., а всього 19 016 гривень 45 коп.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме судовий збір.
На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 732 гривень 42 коп. (413 гривні 59 коп. х 768 гривень 40 коп. / 433 гривні 91 коп. = 732 гривні 42 коп.).
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» на користь особа_1 , складає 19 748 гривень 87 коп. (19 016 гривень 45 коп. + 732 гривні 42 коп. = 19 748 гривень 87 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 1-4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 3, ч.ч. 1, 2 с. 94, ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд -
вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (єдрпоу 32495626, місцезнаходження за адресою: 49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд. 13) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі за лютий 2018 року, липень 2018 року, за період з березня 2019 року по липень 2019 року у розмірі 17 519 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 25 коп., заборгованість по виплаті по лікарняному у розмірі 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) гривень 61 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 413 (чотириста тринадцять) гривень 59 коп., а також судовий збір у розмірі 732 (сімсот тридцять дві) гривень 42 коп., а всього 19 748 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 87 коп.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.



Суддя: