ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты

Справа № 462/712/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року суддя [З] районного суду м. Львова Постигач О.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

особа_1 06.02.2020 року звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.08.2019 р. по 20.01.2020 р. в сумі 19454, 40 грн. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала монтажником радіоелектронної апаратури та приладів четвертого розряду в цеху 003 Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» та була звільнена з роботи 01.08.2018 р. на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення з нею не було проведено розрахунку. Рішенням [З] районного суду м. Львова вд 20.08.2019 р. у справі 462/3806/19 стягнуто з відповідача на її користь заборговану заробітну плату та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2018 р. по 20.08.2019 р. Дані кошти особа_1 отримала 20.01.2020 р., а тому відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.08.2019 р. по 20.01.2020 р., що становить 19454, 40 грн.
Ухвалою [З] районного суду м. Львова від 07.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у визначений строк подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно рішенням [З] районного суду м. Львова від 20.08.2019 р. у справі №462/3806/19 стягнуто з ДП ЛДЗ «Лорта» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. Згідно платіжного доручення №191 від 26.12.2019 р. Залізничному ВДВС м. Львів було перераховано заробітну плату та середній заробіток у розмірі 61379, 72 грн. Вважають, що середній заробіток за час затримки заробітної плати слід рахувати з 21.08.2019 р. по 27.12.2019 р., що становить 16675, 20 грн.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді монтажника радіоелектронної апаратури та приладів четвертого розряду цеху 003. Наказом № 387 від 31.07.2018 р. вона була звільнена за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с. 10-11/. Після звільнення відповідач з позивачкою не провів відповідного розрахунку.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням [З] районного суду м. Львова від 20.08.2019 року стягнуто з Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» на користь особа_1 12465, 80 грн. заборгованості по заробітній платі та 48913, 92 грн. середнього заробітку за час затримкирозрахунку при звільненні. На виконання вказаного вказаного рішення 20.09.2019 р. було видано виконавчий лист /а.с. 4/. Даним судовим рішенням доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженоговказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З поточної виписки за контратом долученної позивачем вбачається, що на її рахунок 20.01.2020 р. були зараховані кошти в сумі 62148, 12 грн. /а.с. 5/.
З долученого відповідачем до матеріалів справи платіжного доручення № 191 від 26 грудня 2019 р. вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта» перерахувало на рахунок [З.] ВДВС ГТУЮ у Львівської області кошти на користь особа_1 у розмірі 68512, 93 грн. за виконавчим провадженням №60183330 від 01.10.2019 р. /а.с. 21/.
Згідно рішення [З] районного суду м. Львова від 20.08.2019 р. та довідки ДП ЛДЗ «Лорта» №22 від 18.02.2020 року середній заробіток позивачки становить 185, 28 грн. /а.с. 20/.
Суд критично оцінює покликання позивачки, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 19454, 40 грн. і такий слід рахувати за період з 20.08.2018 р. по 20.01.2019 р., так як наведене спростовується платіжним дорученням ДП ЛДЗ «лорта» № 191 від 26.12.2019 р. та довідкою ДП «ЛДЗ «лорта» №22 від 18.02.2020 р. /а.с. 20/.
Отже, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачкою здійснено відповідачем саме 26.12.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2019 р. по 27.12.2019 р.
Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 р., наданого Мінпраці та соціальної політики кількість робочих днів за вказаний період становить 90 днів.
Таким чином, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед особа_1 становить 16675, 20 грн. (185, 28 грн.- середньоденна заробітна плата *90 кількість робочих днів).
Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 16675 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів, в решті позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 21 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 16675 /шістнадцять тисяч шістсот сімдесять п`ять/ 20 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса проживання: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», єдрпоу: 30162618, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1.



Суддя Постигач О.Б.