ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты

Дело №462/5997/21


Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
(заочное)

10 ноября 2021 года.

Судья Железнодорожного районного суда г. Львова Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г. Львове в упрощенном исковом производстве без уведомления сторон о гражданском деле по делу ОСОБА_1возможности, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска и среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении,

установил:

Истец обратилась в суд с исковым заявлением, в котором просит взыскать с ответчика задолженность по выплате заработной платы за период с марта по июль 2021 года в сумме 25430 гривен 16 коп., выходное пособие в сумме 24600 гривен 00 коп., компенсацию за неиспользованные в сумме 15325 гривен 64 коп., средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 29 июля 2021 по день принятия решения. Свои требования мотивирует тем, что она находилась в трудовых отношениях с ГП «ЛДЗ «лорта» и 28 августа 2021 года уволена по собственному желанию за ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины с должности ведущего инженера по организации и нормированию труда монтажно-сборочного цеха 003. Однако ответчик не провел с ней полный расчет в день увольнения, в частности, ответчик не оплатил задолженностьпо заработной плате за март – июль 2021 года, а также, не выплатил выходное пособие и компенсацию за неиспользованные ежегодные отпуска. В связи с приведенным просит иск удовлетворить.
24 сентября 2021 года определением Железнодорожного районного суда г. Львова указанное дело назначено к рассмотрению в порядке упрощенного искового производства без вызова сторон, а ответчику было предложено подать в суд заявление с обоснованным возражением против рассмотрения дела в порядке упрощенного искового пи отзыв на иск по указанному делу.
Ответчик по делу должным образом уведомлялся судом о рассмотрении данного производства в установленном законом порядке путем направления почтовой корреспонденции суда. Ходатайств в суд о рассмотрении дела с уведомлением сторон и отзыва на исковое заявление не поступало.
Согласно требованиям части 13 статьи 7 ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется в порядке письменного производства по имеющимся по делу материалам, если этим Кодексом не передвидны сообщения участников дела. В таком случае судебное заседание не проводится.
В соответствии с частью 8 статьи 279 ГПК Украины при рассмотрении дела в порядке упрощенного производства суд исследует доказательства и письменные объяснения, изложенные в заявлениях по существу дела, а в случае рассмотрения дела с уведомлением (вызовом) участников дела - также заслушивает их устные объяснения и показания свидетелей. Судебные прения не проводятся.
Положениями статьи 174 ГПК Украины закреплено, что при рассмотрении дели судом в порядке искового производства участники дела излагают в письменном виде свои требования, возражения, аргументы, объяснения и рассуждения относительно предмета спора исключительно в заявлениях по существу дела, определенных настоящим Кодексом. Заявлениями по существу дела есть: исковое заявление; отзыв на исковое заявление (отзыв); ответ на отзыв; возражения; объяснение третьего лица по иску или отзыву. [П.] заявлений по существу дела является правом участников дела.
Поскольку ответчик в установленный судом срок не предоставил в суд отзывна исковое заявление, а потому суд на основании части 8 статьи 178 ГПК Украины решает дело по имеющимся материалам.
Учитывая требования статей 279, 280 ГПК Украины, суд счел возможным проводить заочное рассмотрение дела по правилам упрощенного искового производства.
Суд, исследовав материалы дела, считает пришел к следующим выводам.
Изучив материалы дела, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по причинам.
Судом установлено, что лицо_1 находилось в трудовых отношенияхнах с ГП «Львовский государственный завод«ЛОРТА» и 28 августа 2021 года уволена по собственному желанию за ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины от должности ведущего инженера по организации и нормированию труда монтажно-сборочного цеха 003 в соответствии с приказом № 188к от 28 июля 2021 года «Об увольнении особа_1», утверждаемом копией трудовой книжки /а.с.7-9/.
Пунктом 3 приказа ГП «ЛДЗ «лорта» № 188к от 28 июля 2021 года «Об увольнении лицо_1» предусмотрена выплата истцу выходного пособия в размере трех месяцевочного среднего заработка и компенсации за неиспользованные ежегодные отпуска за 61 календарный день /а.с.15/.
Согласно расчетным листкам, выданным ГП «ЛДЗ «лорта», с марта по июль 2021 года истцу особа_1 ежемесячно начислялась заработная плата, а именно: в марте должностной оклад истца составил 6452, 13 грн.; в апреле – 5725, 01 грн.; в мае – 7980, 27 грн.; в июне – 10226, 72 грн.; в июле – 2236, 36 грн. /а.с.11/.
Из текущей выписки с банковского счета лицо_1 за период с 01чня 2020 по 29 июля 2021 года и из расчета задолженности по заработной плате, поданного суда истцом усматривается, что заработная плата выплачивалась истцу в неполном объеме, и поэтому задолженность ГП «ЛДЗ «лорта» по ​​выплате истцу с марта заработной платы В 2021 году составила 25430, 16 грн. /а.с.13, 14/.
ГП ЛДЗ ЛОРТА не предоставило суду надлежащих и допустимых доказательств на опровержение вышеуказанного расчета задолженности по заработной плате, проведенного истцом.
отсогласно расчетному листку, выданному ГП «ЛДЗ «лорта», за июль 2021 года особа_1 было начислено к выплате 42233, 37 грн., из которых 15325, 64 грн. - компенсация за неиспользованные ежегодные отпуска и 24 600, 00 грн. - выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка /а.с.12/.
Из текущей выписки с банковского счета особа_1 за период с 01 января 2020 года по 29 июля 2021 года усматривается, что ГП «ЛДЗ «лорта» не провело полный расчет с истцом в день увольнения, в частности, ответыдач не оплатил задолженность по заработной плате за период с марта по июль 2021 года, а также не выплатил выходное пособие и компенсацию за неиспользованные ежегодные отпуска.
Таким образом, спор между сторонами возник по поводу соблюдения ответчиком требований Трудового законодательства по проведению своевременного расчета при увольнении.
Конституционное право граждан на оплату труда рассматривается как одна из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство.мулирование работников и служащих к надлежащему и качественному исполнению служебных обязанностей.
Согласно статье 3 КЗоТ Украины, законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятотех в соответствии с ним.
Положениями ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительствоо трудовым коллективом органом (а при отсутствии таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявленияния уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Материалами дела установлено, что истец уволен 28 августа 2021 года, однако ответчиком не произведен полный расчет. По состоянию на 10 ноября 2021 года задолженность по выплате заработной платы за период с марта по июль 2021 составляет 25430, 16 грн., выходного пособия –24600, 00 грн. и компенсации за неиспользованные ежегодные отпуска – 15325, 64 грн., следовательно, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению в полном объеме.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средниеи заработок за все время задержки по дню фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Таким образом, анализ приведенных норм материального права дает основания для выводаку, предусмотренного частью 1 статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя относительно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Следовательно, не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего
В пункте 20 Постановления Пленума ВСУ №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, органыции суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела – по день постановления решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Средний заработок работника судом рассчитывается в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплатетруда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100.
Среднедневная начисленная заработная плата истца за последние два месяца составляет 551, 73 грн. в день из расчета: 7980, 27 грн. (полная зарплата за май 2021 г.) + 10 226, 72 грн. (полная зарплата за июнь 2021 г.) / 33 раб. дни = 551, 73 грн., а время расчета при увольнении, учитывая границы заявленных исковых требований, следует считатьи за период с 29 июля 2021 по день принятия судебного решения, то есть 10 ноября 2021, что составляет 64 рабочих дня.
Таким образом, средний заработок за все время задержки выплаты выходного пособия составляет: 551, 73 грн. х64=35310, 72 грн.
Суд считает, что с учетом выводов Большой палаты Верховного суда изложены в постановлении от 26 июня 2019 г. по делу №761/9584/15-ц, учитывая принцип разумности, справедливости и пропорциональности, а также то, что ГП «ЛДЗ «лорта» есть государственнымпредприятием военно-оборонительной отрасли, однако это исключает ответственность ответчика за своевременную выплату заработка. Суд считает целесообразным взыскать размер среднего заработка в сумме 10000, 00 грн., что будет достаточной компенсации имущественных потерь, которые понес истец из-за несвоевременного расчета при увольнении, соизмеримом с размером задолженности, и не приведет к чрезмерному финансовому бремени для ответчика.
В случае, суд, оценив принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказания отдельно, а также достаточность и взаимная связь в их совокупности по своему внутреннему убеждению, основывающемуся на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств, приходит к выводу, что исковые требования обоснованы и подлежат частичному удовлетворению .
Решая вопрос о распределении судебных расходов согласно статье 141 ГПК Украины, суд учитывает, что при обращении в суд истец уплатил судебный сбор в сумме 908, 00 грн., который подлежит взысканиюс ответчика в его пользу.
Также с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор за требования особа_1 об удержании задолженности по заработной плате, поскольку при обращении в суд с иском истец на основании положения п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» освобожден от него уплаты в размере 1% взысканной суммы, что составляет 908, 00 грн.
На основании приведенного и руководствуясь статьями 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ГПК Украины, суд

постановил:

Иск особа_1 к Государственномупредприятия «Львовский государственный завод «лорта» об удержании заработной платы, выходного пособия, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска и среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении – удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Львовский государственный завод «лорта» в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы за период с марта по июль 2021 в сумме 25430 гривен 16 коп., выходное пособие в сумме 24600 гривен 00 коп., компенза неиспользованные ежегодные отпуска в сумме 15325 гривен 64 коп., средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 29 июля 2021 года по 10 ноября 2021 года в сумме 10000 гривен 00 коп. язковых сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы.
Взыскать с Государственного предприятия «Львовский государственный завод «лорта» в пользу особа_1 судебный сбор на сумму 908 гривен 00 коп.
В остальных требованиях иска отказать.Взыскать с Государственного предприятия «Львовский государственный завод «лорта» в пользу государства 908 гривен 00 коп. судебного сбора

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда.ляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана участниками дела в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В соответствии с требованиями п.п. 15.5. Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается участниками дела Львовского апелляционного суда через Железнодорожный районный суд г. Львова.
Заочное решение может быть пересмотрено принятым судом по письменному заявлению ответчика, поданному в течение тридцати дней со дня его проголшения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре – если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения, заочное решение может быть обжаловано в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалование решение начинает отчислятьти с даты постановления определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.

Истец: лицо_1 (ИНН номер_1 ;проживает по адресу: адрес_1 );
Ответчик: Ответчик: Государственное предприятие «Львовский государственный завод «лорта» (79040, г. Львов, ул. Патона, 1 егрпоу 30162618)



Судья:
Оригинал решения.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/5997/21


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)

10 листопада 2021 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року в сумі 25430 гривень 16 коп., вихідну допомогу в сумі 24600 гривень 00 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 15325 гривень 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2021 року по день ухвалення рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ «лорта» та 28 серпня 2021 року звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з посади провідного інженера з організації та нормування праці монтажно-складального цеху 003. Проте, відповідач не провів з нею повний розрахунок у день звільнення, зокрема, відповідач не оплатив заборгованість по заробітній платі за березень – липень 2021 року, а також, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпустки. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
24 вересня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, прийшов до наступних висновків.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що особа_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Львівський державний завод «лорта» та 28 серпня 2021 року звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з посади провідного інженера з організації та нормування праці монтажно-складального цеху 003 відповідно до наказу № 188к від 28 липня 2021 року «Про звільнення особа_1 », що стверджується копією трудової книжки /а.с.7-9/.
Пунктом 3 наказу ДП «ЛДЗ «лорта» № 188к від 28 липня 2021 року «Про звільнення особа_1 » передбачена виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсації за невикористані щорічні відпустки за 61 календарний день /а.с.15/.
Відповідно до розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «лорта», з березня по липень 2021 року позивачу особа_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата, а саме: у березні посадовий оклад позивача склав 6452, 13 грн.; у квітні – 5725, 01 грн.; у травні – 7980, 27 грн.; у червні – 10226, 72 грн.; у липні– 2236, 36 грн. /а.с.11/.
З поточної виписки з банківського рахунку особа_1 за період з 01 січня 2020 року по 29 липня 2021 року та з розрахунку заборгованості по заробітній платі, поданого суду позивачем вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу у неповному обсязі, і тому заборгованість ДП «ЛДЗ «лорта» по виплаті позивачу заробітної плати за період з березня по липень 2021 року склала 25430, 16 грн. /а.с.13, 14/.
ДП «ЛДЗ «лорта» не надало суду належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного розрахунку заборгованості по заробітній платі, проведеного позивачем.
Відповідно до розрахункового листка, виданого ДП «ЛДЗ «лорта», за липень 2021 року особа_1 було нараховано до виплати 42233, 37 грн., з яких 15325, 64 грн. - компенсація за невикористані щорічні відпуски та 24600, 00 грн. - вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку /а.с.12/.
З поточної виписки з банківського рахунку особа_1 за період з 01 січня 2020 року по 29 липня 2021 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта» не провело повний розрахунок з позивачем у день звільнення, зокрема, відповідач не оплатив заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2021 року, а також, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем вимог Трудового законодавства щодо проведення своєчасного розрахунку при звільнені.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений 28 серпня 2021 року, однак відповідачем не проведений повний розрахунок. Станом на 10 листопада 2021 року заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року становить 25430, 16 грн., вихідної допомоги – 24600, 00 грн. та компенсації за невикористані щорічні відпустки – 15325, 64 грн., а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього
У пункті 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Середньоденна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці складає 551, 73 грн. в день, із розрахунку: 7980, 27 грн. (повна зарплата за травень 2021 р.) + 10226, 72 грн. (повна зарплата за червень 2021 р.) / 33 роб. дні = 551, 73 грн., а час розрахунку при звільненні, враховуючи межі заявлених позовних вимог, слід рахувати за період з 29 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, тобто 10 листопада 2021 року, що становить 64 робочих дні.
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги становить: 551, 73 грн. х 64 = 35310, 72 грн.
Суд вважає, що з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що ДП «ЛДЗ «лорта» є державним підприємством військово-оборонної галузі, проте це не виключає відповідальність відповідача за своєчасну виплату заробітку. Суд вважає доцільним стягнути розмір середнього заробітку в сумі 10000, 00 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.
За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх [censored] за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України, суд враховує, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908, 00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги особа_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач на підставі положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати в розмірі 1% від стягнутої суми, що становить 908, 00 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року в сумі 25430 гривень 16 коп., вихідну допомогу в сумі 24600 гривень 00 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 15325 гривень 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2021 року по 10 листопада 2021 року в сумі 10000 гривень 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп.
В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь держави 908 гривень 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: особа_1 (ІПН номер_1 ; проживає за адресою: адреса_1 );
Відповідач: Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта» (79040, м. Львів, вул. Патона, 1 єдрпоу 30162618)



Суддя:
Оригінал рішення.