ДП РМТП: невыплата зарплаты
Дело № 510/1352/20
Производство № 2/510/1122/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
12 августа 2020 Ренийский районный суд Одесской области
в составе — судьи [Д.] В.И .;
-за участием секретаря Арабаджи Л.В.,
рассмотрев в предварительном судебном заседании. Рени гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Ренийский морской торговый порт» о взыскании среднего зараБытков за время задержки расчета при увольнении, —
В С Т, А Н О В И Л:
Ответчик — и.о. директора ГП «рмтп» Володин Д.Н. исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета (29355, 13 грн.) признал, по их удовлетворению не возражал, просил о рассмотрении дела без его участия.
Истец удовлетворении иска настаивал, просил рассмотреть дело в его отсутствие.
Согласно ч. 3 ст. 200 ГПК по результатам подготовительного производства суд принимает решение в выпадку признание иска ответчиком. Исходя из изложенного, суд считает, что решение по делу может постановить при проведении предварительного судебного заседания.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в связи с неявкой в судебное заседание всех участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
В соответствии с требованиями ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дело в пределах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или витребуваних судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
В ходе рассмотрения дела были исследованы следующие доказательства: справка-расчет среднего заработка за время задержки расчета; копия трудовой книжки;
Судом в ходе судебного разбирательства встановлено, что истец работал в Государственном предприятии «Ренийский морской торговый порт», когда 15.11.2019р. уволился по собственному желанию с должности сменного помощника капитана — сменного механика.
За период работы истца в ГП «рмтп» заработная плата выплачивалась нерегулярно, в связи с чем по состоянию на 21.04.2020р. у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с мая 2019 по март 2020г. включительно в размере 42 971 грн. 80 коп.
Поскольку в добровильном порядке руководство ответчика задолженность не погашало, расчет по заработной плате не проводило, истец обратился Ренийского районного суда Одесской области с иском о взыскании задолженности по заработной плате. Решением Ренийского районного суда Одесской области от 22.04.2020р.позовни требования особа_1 были полностью удовлетворены, от ответчика в его пользу было взыскано задолженность по заработной плате в размере 42971, 80 грн. Вышеуказанное решение суда вступило в законнуюсилы 22.05.2020р. и подлежало исполнению в принудительном порядке. Согласно доказательств, предоставленных суду истцом по данному делу, окончательный расчет по судебному решению о взыскании заработной платы ответчиком была проведена 22.06.2020р.
Предъявляя данные исковые требования в порядке ст.117 КЗоТ Украины истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета с ним при увольнении, который по состоянию на 23.06.2020р. составляет 29355, 13 грн.
Изучив материалы дела и предоставленные докунты, суд приходит к выводу, что исковые требования истца обоснованы и подлежат удовлетворению, поскольку нашли свое подтверждение в судебном заседании.
И. Как следует из материалов дела, представленных суду доказательств, истец работал в ГП «рмтп» по 15.11.2019р. За время работы у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с мая 2019 по март 2020г. включительно в размере 42 971 грн. 80 коп. Указанную задолженность была взыскана в принудительном порядке по судебнымрешением, окончательный расчет с истцом была проведена 22.06.2020р.
Удовлетворяя требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд считает их обоснованными и законными.
Так, в соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после бритьяя предъявления работником требования о расчете.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заротниму платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Согласно расчета, сделанного истцом, сумма среднего заработка за все время задержки расчета по состоянию на 23.06.2020р. составляет 29 355 грн. 13 коп., С размером этой суммы стороны обоюдно согласились.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взысканиизаработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодавець не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64цс13 от 03.2013 года) согласно ч.1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику суммв сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Таким образом, требования истца о взысканийния суммы среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению.
ИИ. О распределении судебных расходов, суд к следующим выводам.
По содержанию предписаний статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» средний заработок за время вынужденного прогула по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя и не входит в структуру заработной платы.
Льгота по уплате сВдова сбора, предусмотренная пунктом 1 части первой статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе», согласно которой от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы — по делам о взыскании заработной платы и восстановлении на работе, не распространяется на требования истцов о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (или за время вынужденного прогула) при рассмотрении таких дел во всех судебных инстанциях. Такой правовой выводсодержится в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16 (производство № 12−301гс18).
Итак, при подаче иска истец уплатил сумму судебного сбора за требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета — 840 грн. 80 коп., Которые в соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины подлежат взысканию с ответчика в пользу истца.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55 Конституции Украины, ст 94, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Об оплате труда» от24.03.1995р., Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, ст.ст.. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355 ГПК Украины, —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговыйпорт « (68802. Одесская обл., г.. Рени, ул. 28 июня 259, ОКПО: 01125809) в пользу особа_1 (паспорт гражданина Украины серии номер_1 выдан 09.12.1996р. Ренийским РО УМВД Украины в Одесской области, КПП — номер_2):
-сумму среднего заработка за время задержки расчета по состоянию на 23.06.2020р. — в размере 29 355 грн. 13 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» в пользу особа_1 840 грн. 80 коп. судебного сбора.
Решение суда может быть обжаловано путьом подачи апелляционной жалобы непосредственно в Одесский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения полного решения суда.
Судья В.И. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 510/1352/20
Провадження № 2/510/1122/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
12 серпня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: — головуючого судді [Д.] В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
Відповідач — в.о. директора ДП «рмтп» Володін Д.М. позовні вимоги про стягнення середньої заробітку за час затримки розрахунку (29355, 13 грн.) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: довідка-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку; копія трудової книжки;
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт», коли 15.11.2019р. звільнився за власним бажанням з посади змінного помічника капітана — змінного механіка.
За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 21.04.2020р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з травня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 42 971 грн. 80 коп.
Оскільки у добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашало, розрахунок із заробітної плати не проводило, позивач звернувся до Ренійського районного суду Одеської області із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 22.04.2020р.позовні вимоги особа_1 були повністю задоволені, від відповідача на його користь було стягнено заборгованість з заробітної плати в розмірі 42971, 80 грн. Вищевказане рішення суду набрало законної сили 22.05.2020р. та підлягало виконанню у примусовому порядку. Згідно доказів, наданих суду позивачем за даною справою, остаточний розрахунок за судовим рішенням про стягнення заробітної плати відповідачем було проведено 22.06.2020р.
Пред`являючи дані позовні вимоги, в порядку ст.117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку із ним при звільненні, який станом на 23.06.2020р. складає 29355, 13 грн.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
І. Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працював у ДП «рмтп» по 15.11.2019р. За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з травня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 42 971 грн. 80 коп. Зазначену заборгованість було стягнуто у примусовому порядку за судовим рішенням, остаточний розрахунок із позивачем було проведено 22.06.2020р.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає їх обґрунтованими та законними.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Згідно розрахунку, зробленого позивачем, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку станом на 23.06.2020р. складає 29 355 грн. 13 коп., із розміром цієї суми сторони обопільно погодилися.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64цс13 від 03.2013 року) згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Отже, вимоги позивача про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
ІІ. Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12−301гс18).
Отже, при подачі позову позивач сплатив суму судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — 840 грн. 80 коп., які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355 ЦПК України, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. 28 Червня 259, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 (паспорт громадянина України серії номер_1, виданий 09.12.1996р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, КПП — номер_2):
-суму середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 23.06.2020р. — в розмірі 29 355 грн. 13 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь особа_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. [Д.]
Производство № 2/510/1122/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
12 августа 2020 Ренийский районный суд Одесской области
в составе — судьи [Д.] В.И .;
-за участием секретаря Арабаджи Л.В.,
рассмотрев в предварительном судебном заседании. Рени гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Ренийский морской торговый порт» о взыскании среднего зараБытков за время задержки расчета при увольнении, —
В С Т, А Н О В И Л:
Ответчик — и.о. директора ГП «рмтп» Володин Д.Н. исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета (29355, 13 грн.) признал, по их удовлетворению не возражал, просил о рассмотрении дела без его участия.
Истец удовлетворении иска настаивал, просил рассмотреть дело в его отсутствие.
Согласно ч. 3 ст. 200 ГПК по результатам подготовительного производства суд принимает решение в выпадку признание иска ответчиком. Исходя из изложенного, суд считает, что решение по делу может постановить при проведении предварительного судебного заседания.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в связи с неявкой в судебное заседание всех участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
В соответствии с требованиями ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дело в пределах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или витребуваних судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
В ходе рассмотрения дела были исследованы следующие доказательства: справка-расчет среднего заработка за время задержки расчета; копия трудовой книжки;
Судом в ходе судебного разбирательства встановлено, что истец работал в Государственном предприятии «Ренийский морской торговый порт», когда 15.11.2019р. уволился по собственному желанию с должности сменного помощника капитана — сменного механика.
За период работы истца в ГП «рмтп» заработная плата выплачивалась нерегулярно, в связи с чем по состоянию на 21.04.2020р. у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с мая 2019 по март 2020г. включительно в размере 42 971 грн. 80 коп.
Поскольку в добровильном порядке руководство ответчика задолженность не погашало, расчет по заработной плате не проводило, истец обратился Ренийского районного суда Одесской области с иском о взыскании задолженности по заработной плате. Решением Ренийского районного суда Одесской области от 22.04.2020р.позовни требования особа_1 были полностью удовлетворены, от ответчика в его пользу было взыскано задолженность по заработной плате в размере 42971, 80 грн. Вышеуказанное решение суда вступило в законнуюсилы 22.05.2020р. и подлежало исполнению в принудительном порядке. Согласно доказательств, предоставленных суду истцом по данному делу, окончательный расчет по судебному решению о взыскании заработной платы ответчиком была проведена 22.06.2020р.
Предъявляя данные исковые требования в порядке ст.117 КЗоТ Украины истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета с ним при увольнении, который по состоянию на 23.06.2020р. составляет 29355, 13 грн.
Изучив материалы дела и предоставленные докунты, суд приходит к выводу, что исковые требования истца обоснованы и подлежат удовлетворению, поскольку нашли свое подтверждение в судебном заседании.
И. Как следует из материалов дела, представленных суду доказательств, истец работал в ГП «рмтп» по 15.11.2019р. За время работы у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с мая 2019 по март 2020г. включительно в размере 42 971 грн. 80 коп. Указанную задолженность была взыскана в принудительном порядке по судебнымрешением, окончательный расчет с истцом была проведена 22.06.2020р.
Удовлетворяя требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд считает их обоснованными и законными.
Так, в соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после бритьяя предъявления работником требования о расчете.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены в Порядке исчисления средней заротниму платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
Согласно расчета, сделанного истцом, сумма среднего заработка за все время задержки расчета по состоянию на 23.06.2020р. составляет 29 355 грн. 13 коп., С размером этой суммы стороны обоюдно согласились.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взысканиизаработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодавець не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Как следует из правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64цс13 от 03.2013 года) согласно ч.1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику суммв сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Таким образом, требования истца о взысканийния суммы среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению.
ИИ. О распределении судебных расходов, суд к следующим выводам.
По содержанию предписаний статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» средний заработок за время вынужденного прогула по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя и не входит в структуру заработной платы.
Льгота по уплате сВдова сбора, предусмотренная пунктом 1 части первой статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе», согласно которой от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы — по делам о взыскании заработной платы и восстановлении на работе, не распространяется на требования истцов о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (или за время вынужденного прогула) при рассмотрении таких дел во всех судебных инстанциях. Такой правовой выводсодержится в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16 (производство № 12−301гс18).
Итак, при подаче иска истец уплатил сумму судебного сбора за требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета — 840 грн. 80 коп., Которые в соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины подлежат взысканию с ответчика в пользу истца.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55 Конституции Украины, ст 94, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Об оплате труда» от24.03.1995р., Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, ст.ст.. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355 ГПК Украины, —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговыйпорт « (68802. Одесская обл., г.. Рени, ул. 28 июня 259, ОКПО: 01125809) в пользу особа_1 (паспорт гражданина Украины серии номер_1 выдан 09.12.1996р. Ренийским РО УМВД Украины в Одесской области, КПП — номер_2):
-сумму среднего заработка за время задержки расчета по состоянию на 23.06.2020р. — в размере 29 355 грн. 13 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» в пользу особа_1 840 грн. 80 коп. судебного сбора.
Решение суда может быть обжаловано путьом подачи апелляционной жалобы непосредственно в Одесский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения полного решения суда.
Судья В.И. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 510/1352/20
Провадження № 2/510/1122/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
12 серпня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: — головуючого судді [Д.] В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
Відповідач — в.о. директора ДП «рмтп» Володін Д.М. позовні вимоги про стягнення середньої заробітку за час затримки розрахунку (29355, 13 грн.) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: довідка-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку; копія трудової книжки;
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт», коли 15.11.2019р. звільнився за власним бажанням з посади змінного помічника капітана — змінного механіка.
За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 21.04.2020р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з травня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 42 971 грн. 80 коп.
Оскільки у добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашало, розрахунок із заробітної плати не проводило, позивач звернувся до Ренійського районного суду Одеської області із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 22.04.2020р.позовні вимоги особа_1 були повністю задоволені, від відповідача на його користь було стягнено заборгованість з заробітної плати в розмірі 42971, 80 грн. Вищевказане рішення суду набрало законної сили 22.05.2020р. та підлягало виконанню у примусовому порядку. Згідно доказів, наданих суду позивачем за даною справою, остаточний розрахунок за судовим рішенням про стягнення заробітної плати відповідачем було проведено 22.06.2020р.
Пред`являючи дані позовні вимоги, в порядку ст.117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку із ним при звільненні, який станом на 23.06.2020р. складає 29355, 13 грн.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
І. Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працював у ДП «рмтп» по 15.11.2019р. За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з травня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 42 971 грн. 80 коп. Зазначену заборгованість було стягнуто у примусовому порядку за судовим рішенням, остаточний розрахунок із позивачем було проведено 22.06.2020р.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає їх обґрунтованими та законними.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Згідно розрахунку, зробленого позивачем, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку станом на 23.06.2020р. складає 29 355 грн. 13 коп., із розміром цієї суми сторони обопільно погодилися.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64цс13 від 03.2013 року) згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Отже, вимоги позивача про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
ІІ. Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12−301гс18).
Отже, при подачі позову позивач сплатив суму судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — 840 грн. 80 коп., які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355 ЦПК України, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. 28 Червня 259, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 (паспорт громадянина України серії номер_1, виданий 09.12.1996р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, КПП — номер_2):
-суму середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 23.06.2020р. — в розмірі 29 355 грн. 13 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь особа_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. [Д.]
