ДП РМТП: невыплата зарплаты

Справа № 510/1958/20 Провадження № 2/510/1378/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И  23.10.20 р. Ренійський районний суд Одеської області у складі: — головуючого судді Сорокіна К.В. -при секретарі Івановій Н.С. розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом особа_1 до ДП «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати, — В С Т, А Н О В И В: Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 46 002 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді начальника відділу економіки, планування та тарифоутворення в ДП «Ренійський морський торговельний порт» та станом на вересень 2020 р. її заборгованість по заробітній сплаті склала 46 002 грн. У підготовче судове засіданні позивачка не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача Д. М. Володін у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог у розмірі 46 002 грн., до заяви додано довідку по заборгованості по заробітній платі, справу спросив розглядати без його участі. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судом в ході судового розгляду справи були дослідженні: копія трудової книжки особа_1 з записами про прийняття на роботу до Ренійського морського торговельного порту; довідки про заборгованість по заробітній платі у розмірі 46 002 грн. від 07.10.2020 р. та 21.10.2020 р., паспорт громадянки України особа_1, серії номер_1 від 05.01.2000 р. Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що особа_1 працює на посаді начальника відділу економіки, планування та тарифоутворення в ДП «Ренійський морський торговельний порт». Починаючи з травня 2020 р. заробітна плата не виплачувалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 46 002 грн., що підтверджується довідкою ДП «Ренійський морський торговельний порт» від 07.10.2020 р. № 612. Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України. Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 ЗУ «Про оплату праці». Згідно довідки ДП «Ренійський морський торговельний порт» від 07.10.2020 заборгованість із заробітної плати складає 46 002 грн., в тому числі за: травень 2020 р. — 9085,43 грн.; червень 2020 р. — 8342,69 грн.; липень 2020 р. — 9493,96 грн.; серпень 2020 р. — 10367,74 р.; вересень 2020 р. — 8712,18 грн. Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 46 002 грн.. Згідно ч.ч. 1,2 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що з відповідача підлягає стягненню судовий збір на корить держави у розмірі 840 грн. 80 коп. Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 280, 281, 282, 430 ЦПК України, ст.ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», — В И Р І Ш И В: Позовні вимоги особа_1 до ДП «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати — задовольнити. Стягнути з ДП «Ренійський морський торговельний порт» (єдрпоу 01125809) на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 46 002 грн.. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Стягнути з ДП «Ренійський морський торговельний порт» (єдрпоу 01125809) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Суддя К. В. Сорокін