ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа № 242/385/20
Провадження № 2/242/571/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

25 лютого 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді [Х.] Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі,  —

встановив:

Позивач особа_1 27.01.2020 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що він з 19.11.1997 року по 26.07.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля». З 26.07.2019 року наказом № 1114к від 26.07.2019 року його було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я з виплатою одноразової допомоги за багаторічну працю. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату та не виплатив ці суми до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 47 917 грн. 37 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представник відповідача ДП «Селидіввугілля» надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому він просить суд при винесені судового рішення врахувати те, що зазначена позивачем сума заборгованості не є заробітною платою, а складається із суми допомоги по непрацездатності та вихідної допомоги при звільненні за станом здоров`я за багаторічну працю.
Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно запису № 16 трудової книжки серія номер_1, особа_1 з 19.11.1997 року прийнято до відокремленого підрозділу «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» у якості електрослюсаря 5-го розряду з повним робочим днем під землею, наказ № 923 к від 17.11.1997року.
Відповідно запису № 25 трудової книжки серія номер_1, особа_1 з 26.07.2019 року звільнено відокремленого підрозділу «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я з виплатою одноразової допомоги за багаторічну працю., наказ № 1114 к від 26.072019 року.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.93 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Велика палата Верховного Суду в своїй постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1−13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
З довідки № 19/626 від 18.02.2020 року, виданої ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» видно, що заборгованість по заробітній платі позивача складає — 47 917 грн. 55 коп., з яких: заборгованість з виплат по тимчасовій непрацездатності — 3200 грн. 37 коп., заборгованість з вихідної допомоги за станом здоров`я — 6543 грн. 05 коп., заборгованість з вихідної допомога пенсіонерам — 38 174 грн. 13 коп.
Отже, суд приходить до висновку, що суми виплати по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога за станом здоров`я та вихідна допомога пенсіонерам в аспекті постанови Великої Палата Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 та Конвенції «Про захист заробітної плати» підпадають під поняття «заробітна плата».
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та слід стягнути з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 47 917 грн. 55 коп., з яких: заборгованість з виплат по тимчасовій непрацездатності — 3200 грн. 37 коп., заборгованість з вихідної допомоги за станом здоров`я — 6543 грн. 05 коп., заборгованість з вихідної допомога пенсіонерам — 38 174 грн. 13 коп.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення заробітної плати та судом позовні вимоги позивача задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, —

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі — задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 47 917 (сорок сім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 55 коп., з яких: заборгованість з виплат по тимчасовій непрацездатності — 3200 (три тисячі двісті) грн. 37 коп., заборгованість з вихідної допомоги за станом здоров`я — 6543 (шість тисяч п`ятсот сорок три) грн. 05 коп., заборгованість з вихідної допомога пенсіонерам — 38 174 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 13 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на р/р ua908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за єдрпоу): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (еап), код банку отримувача (мфо): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: особа_1, інформація_1, зареєстроване місце проживання — адреса_1, ІПН номер_2.
Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», місцезнаходження — 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код єдрпоу 33426253.



Суддя Н.О. [Х.]