ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа № 242/754/20
Провадження № 2/242/675/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

07 квітня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку,  —

встановив:
Позивач особа_1 20.02.2020 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка мотивована тим, що він з 09.12.2013 року по 07.10.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля». Під час його знаходження у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього нараховувалась заробітна плата, але виплачувалась не в повному обсязі. Наказом ВП «Шахта «Курахівська» № 254с/к від 07.10.2019 року його було звільнено за власним бажанням. При звільненні відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, не провів з ним повного розрахунку. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому з урахуванням вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 30 996 грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24.02.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав частково та зазначив, що позивачем не вірно розраховано кількість робочих днів, а саме у жовтні 2019 року з 08.10.2019 року (наступного дня після звільнення), їх кількість складає 17 робочих днів. Крім того вважає, що позовні вимоги про компенсацію середнього заробітку за час розрахунку при звільненні мають компенсаторний характер, так як зумовлені невиконанням роботодавцем законодавства про працю, саме в частині виплати заробітної плати, тобто в розрізі спірних правовідносин, що розглядаються, і є похідними від вимоги про стягнення заробітної плати, то на ці вимоги поширюється пільга, встановлена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». У зв`язку з чим, просить суд відмовити в стягненні судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. та під час ухвалення рішення, суму стягнень визначити з відрахуванням податків та всіх обов`язкових платежів.
Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до запису трудової книжки серії номер_1 від 31.01.2019 року, особа_1 з 09.12.2013 року прийнято до відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» прохідником 4-го розряду з повним робочим днем в шахті на ділянку підготовчих робіт № 2 з іспитовим строком на один місяць.
Згідно наказу № 254 с/к від 07.10.2019 року, особа_1 з 07.10.2019 року звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середньої заробітку за стаж роботи у вугільній промисловості.
Згідно довідки № 56 від 03.02.2020 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата особа_1 складає 581 грн. 11 коп. Станом на 30.01.2020 р. заборгованість із заробітної плати складає 30 996 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 996 грн. 80 коп.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити, що у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» в якому судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно довідки № 56 від 03.02.2020 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата особа_1 складає 581 грн. 11 коп.
Згідно листів № 78/0/206−18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» та № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача з 08.10.2019 року (наступний день після звільнення) по 07.04.2020 року (день ухвалення судового рішення) виходячи із зазначеного листи складає 126 дні, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 73 219 грн. 86 коп. з розрахунку 581 грн. 11 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 126 (кількість робочих днів з наступного дня після звільнення по день ухвалення рішення).
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, —

вирішив:
Позовну заяву особа_1 (зареєстрований та мешкає за адресою: адреса_1, ІПН номер_2) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, б.41, єдрпоу 33426253) про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2) заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 996 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 80 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 73 219 (сімдесят три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 86 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В решті позовних вимог особа_1 — відмовити.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.



Суддя І.М. [В.]