ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

242/4997/20
2/242/1692/20
решение
именем Украины

24 декабря 2020 Селидовский городской суд Донецкой области в составе председательствующего — судьи [Ч.] В.Г., рассмотрев гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Селидовуголь» в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время повтораки выплаты,  —

В:
01.12.2020 г.. Истец обратился в суд с указанным иском.
Краткое изложение позиции истца.
В обоснование иска указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком. В день увольнения расчет проведено не было. Просил взыскать с ответчика задолженность по заработной плате и средний заработок за время задержки расчета за весь период расчета по день принятия судебного решения, а также судебные расходы, состоящие из расходов на юридическую помощь в размере 1300, 00 грн. и расходов по уплате государственной пошлины в размере 840, 80 грн.
Процессуальные действия по делу.
02.12.2020 г.. Было открыто производство по делу. Рассмотрение дела осуществляется в порядке упрощенного производства без вызова сторон. Копию постановления, исковое заявление и приложения к нему направлены ответчику 03.12.2020 г..
Возражения ответчика.
Ответчик — ООО «Селидовуголь» в лице ОП «Шахта» [К.] «- предоставил отзывна исковое заявление, в котором отметил, что задолженность по заработной плате частично погашена, а потому просил отказать в удовлетворении исковых требований.
Фактические обстоятельства, установленные судом, и содержание спорного правоотношения, со ссылкой на доказательства, на основании которых установлены соответствующие обстоятельства. Целевая оценка каждого аргумента, приведенного участниками дела, о наличии или отсутствии оснований для удовлетворения иска.
особа_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком, освобожден 22.07.2020г. по п.2 ст.40 КЗоТ Украины.
Согласно справки № 431 от 20.11.2020 г. Задолженность предприятия по выплате заработной платы составляла 41731, 30 грн.
Суд принимает во внимание справку ГП «Селидовуголь» ОП «Шахта» [К] «№ 455 от 15.12.2020 г. О размере задолженности по заработной плате, согласно которой по состоянию на 15.12.2020 г.. Истцу выплачена задолженность по заработной плате в размере 40934, 53 грн.
Таким образом, на день рассмотрения дела осталась невыплаченной сумма задолженности по заработной платотниму платы в размере 795, 77 грн., которая подлежит взысканию с ответчика.
При решении исковых требований по уплате суммы среднего заработка, суд учитывает указанные справки, согласно которой среднедневной заработок истца составляет 352, 93 грн.
Период, за который следует взимать средний заработок — с 23.07.2020 года (следующий день после освобождения) по 24.12.2020 г.. (День принятия решения) включительно.
В общем, с 23.07.2020 г.. По 24.12.2020 г.. Включительно норма продолжительности рабочего времени в рабочих днях по даной период составляет 109 рабочих дня. Итак средний заработок за все время задержки расчета составляет: 109 дней х 352, 93 грн. = 38469, 37 грн.
Предоставляя оценку установленной сумме среднего заработка за время задержки расчета, суд приходит к выводу о непропорцийнийсть и несопоставимость указанной суммы, которая должна надкомпенсацийний характер ответственности работодателя, по сравнению с ориентировочным размером имущественных потерь истца, в призме недополученной им при увольнении заработной платы.
решаявопрос надлежащего размера среднего заработка за время задержки расчета, подлежит компенсации работнику, суд учитывает, что его размер в сумме 38469, 37 грн. значительно превышает размер недовиплаченои части заработной платы, что в целом составляет 795, 77 грн., в чем заключается очевидна несоразмерность сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности.
Как отмечается в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц: установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя. Следует также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, аинтересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя (п 71−72).
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя. […] оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценитьразмер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец (п.п. 81, 86). […] уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовымм договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой разсчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении (п 91, 91.1−91.4). Большая Палата Верховного Суда соглашается с таким выводом о том, что суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы (п. 89).
При определении суммы среднего заработка за время задержки расчета, суд между прочим обращает внимание и на поведение истца, обратившегося в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате почти через год после своего увольнения.
Для приблизительной оценки размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, которые разумно можно было бы предположить, суд учитывает минимальную заработную плату установленную Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2020 года», то есть на день увольнения истца. В связи с чем, суд считает, что можно рассчитать размер сумм, которые работник, недополучив принадлежащие ему средства от работодателя, мог получить как минимальную заработную плату по Украине, которая составляла 4723 грн. 00 коп. за каждый месяц задержки расчета.
Поэтому учитывая очевидную несопоставимость сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, действиями истца и ответчика суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, Определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат за 6 месяцев задержки * 4723 грн. 00 коп. = 28 338 грн. 00 коп.).
Суд обращает внимание, что указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предположить.
Выведена сумма, по мнению суда, отвечать целью возмещения, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украиныи, которая заключается в компенсации работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя, и которые разумно можно было бы предположить, и основываться на задекларированных п. 6 ч. 1 ст. 3 ГК Украины общих основаниях гражданского законодательства, такие как справедливость, добросовестность и разумность.
Также, с ответчика подлежит взысканию в пользу истца расходы на юридическую помощь в размере 1300, 00 грн.
Судебный сбор подлежит взысканию с ответчикав доход государства по требованию о взыскании задолженности по заработной плате в размере 840, 80 грн. и в пользу истца требование о взыскании среднего заработка в размере 840, 80 грн.
Нормы права, применил суд, и мотивы их применения.
Согласно ч.1 ст.5 ГПК Украины определено, что осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором. При этом, по змисту ст.ст.55, 124 Конституции Украины и ст.13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод следует, что каждый человек имеет право на эффективное средство правовой защиты, не запрещенным законом.
В соответствии с положениями ч. 3 ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Согласно требованиям ст. 76−81 ГПК Украины средствами доказывания в гражданскомй деле есть письменные, вещественные и электронные доказательства, заключения эксперта, показания свидетелей. Суд принимает к рассмотрению только те доказательства, которые имеют значение для дела. Обстоятельства, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться никакими другими средствами доказывания. Доказывания не может основываться на предположениях.
По правилам ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленныхх им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Полю 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Видповидно ст. ст. 115, 116 Кодекса законов о труде Украины заработная плата должна выплачиваться два раза в месяц. При увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия производится в день увольнения. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой«Существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18 января 2017 по делу № 6−2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временныевой нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат.
Что касается требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, то согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае неуплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся уволенному работнику сумм в установленные сроки, указанные в 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размер, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета или на момент рассмотрения дела в суде.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999р. «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой росо счета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст .117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своейвине. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной сумы, на которую тот имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 под № 100 (далее — Порядок).
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления сэрднього заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последнимабзаца пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабглаза (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона об их принадлежности и допустимости, согласно ст. 263 ГПК Украины, суд пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, еслисторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно ст.5 Закона Укни «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора освобождаются истцы за подачу исков о взыскании заработной платы.
Согласно ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор за требование о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ГПК Украины, суд —

принял:
Иск особа_1, ИНН номер_1 проживающего по адресу: адрес_1, в ГП «Селидовуголь», код егрпоу 33426253, расположенное по адресу: Донецкая область, г. Селидово, вул..К.маркса, 41, в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «, код егрпоу 33621568, расположенное по адресу: Донецкая область, м.Гирник, вул..Териконна, 1, о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки выплаты — удовлетворить частично.
Взыскать с Державногв предприятия «Селидовуголь» в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в общей сумме 795 (семьсот девяносто пять) рублей. 77 коп., Средний заработок за время задержки расчета с 23.07.2020 г.. По день принятия судебного решения 24.12.2020 г.. В сумме 28 338 (двадцать восемь тысяч триста тридцать восемь) рублей. 00 коп., Расходы на юридическую помощь в размере 1300 (одна тысяча триста) грн .. 00 коп. и расходы по уплате судебного сборав размере 840 (восемьсот сорок) рублей .. 80 коп.
В довольны остальных требований — отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «судебный сбор в доход государства в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп. по требованию о взыскании задолженности по заработной плате.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения непосредственно в Донецкий апелляционный суд с учетом п.15.5 переходных положенийь ГПК Украины через суд первой инстанции.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование со дня вручения ему полного решения суда.
Полный текст решения был составлен и подписан 24.12.2020 года.
судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:




242/4997/20
2/242/1692/20
рішення
Іменем України

24 грудня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого — судді [Ч.] В.Г., розглянувши цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати , —

встановив:
01.12.2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. У день звільнення розрахунок проведено не було. Просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку за весь період розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 1300, 00 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 840, 80 грн.
Процесуальні дії у справі.
02.12.2020 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Копію ухвали, позовну заяву та додатки до нього направлені відповідачу 03.12.2020 р.
Заперечення відповідача.
Відповідач — ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта «Курахівська» — надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість із заробітної плати частково погашена, а тому просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений 22.07.2020 р. за п.2 ст.40 КЗпП України.
Згідно довідки № 431 від 20.11.2020 р. заборгованість підприємства із виплати заробітної плати складала 41731, 30 грн.
Суд бере до уваги довідку ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська» № 455 від 15.12.2020 р. про розмір заборгованості по заробітній платі, згідно якої станом на 15.12.2020 р. позивачу виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 40934, 53 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи залишилась невиплаченою сума заборгованості із заробітної плати у розмірі 795, 77 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
При вирішенні позовних вимог щодо сплати суми середнього заробітку, суд враховує зазначені довідки, згідно якої середньоденний заробіток позивача складає 352, 93 грн.
Період, за який слід стягувати середній заробіток,  — з 23.07.2020 року (наступний день після звільнення) по 24.12.2020 р. (день ухвалення рішення) включно.
Загалом, з 23.07.2020 р. по 24.12.2020 р. включно норма тривалості робочого часу в робочих днях за даний період становить 109 робочих дні. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 109 днів х 352, 93 грн. = 38469, 37 грн.
Надаючи оцінку встановленій сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд доходить до висновку про непропорційнійсть і неспівмірність вказаної суми, що має надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця, в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.
Вирішуючи питання щодо належного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає компенсації працівникові, суд враховує, що його розмір в сумі 38469, 37 грн. значно перевищує розмір недовиплаченої частини заробітної плати, що загалом становить 795, 77 грн., в чому полягає очевидна неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості.
Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п.п. 71−72).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. […] оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (п.п. 81, 86). […] зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п. 91, 91.1−91.4). Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п. 89).
При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд поміж іншим звертає увагу і на поведінку позивача, який звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі майже через рік після свого звільнення.
Для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, суд враховує мінімальну заробітну плату встановлену Законом України «Про державний бюджет України на 2020 року», тобто на день звільнення позивача. У зв`язку з чим, суд вважає, що можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг отримати як мінімальну заробітну плату по України, яка складала 4723 грн. 00 коп. за кожен місяць затримки розрахунку.
Тому з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за 6 місяців затримки * 4723 грн. 00 коп. = 28 338 грн. 00 коп.).
Суд звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.
Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.
Також, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1300, 00 грн.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход держави за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 840, 80 грн. та на користь позивача за вимогу про стягнення середнього заробітку у розмірі 840, 80 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76−81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, —

ухвалив:
Позов особа_1, ІПН номер_1, мешкає за адресою: адреса_1, до Державного підприємства «Селидіввугілля», код єдрпоу 33426253, розташоване за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.маркса, 41, в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська», код єдрпоу 33621568, розташоване за адресою: Донецька область, м.Гірник, вул..Териконна, 1, про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати в загальній сумі 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн. 77 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 23.07.2020 р. по день ухвалення судового рішення 24.12.2020 р. в сумі 28 338 (двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн.. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.. 80 коп.
В задоволені решти вимог — відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» судовий збір в доход держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення було складено та підписано 24.12.2020 року.
Суддя