ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Дело № 242/4145/20
Производство № 2/242/17/21

С, А В Ч Н Е Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

28 января 2021 г.. Селидово
Селидовский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [П.] Ю.А., с участием секретаря судебного заседания Каменской А.С., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании. Селидово гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Селидовуголь «в лице обособленного подразделения» Шахта «[К]» о взыскании денежных средств, выплаченных при увольнении,

В:

Истица особа_1 обратилась в суд с исковым заявлением о взыскании денежных средств, выплаченных при увольнении, с ГП «Селидовуголь» в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «. Исковое заявление мотивировано тем, что истец с 09.08.1990 года по 01.08.2019 года находилась с ответчиком в трудовых отношениях и работала наобособленном подразделении «Шахта» [К.] «ГП» Селидовуголь «. 01.08.2019 года была уволена на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, в связи невыполнением коллективного договора с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного заработка за стаж работы в угольной промышленности. После освобождения ответчик задолжал ее заработную плату, средства за неиспользованный отпуск и выходное пособие в размере трехмесячного заработка и не выплатил эти суммы до сихшнього времени. Считает, что ответчик таким образом нарушил трудовое законодательство. Просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате в сумме 44 360 грн. 70 коп., Средний заработка за время задержки расчета в размере 105 673 грн. 38 коп.
Постановлением Селидовского городского суда Донецкой области от 06.10.2020 года вышеуказанное исковое заявление оставлено без движения.
Постановлением Селидовского городского суда Донецкой области от 15.10.2020 года открыто производство по делу и решено г.озгляд дела осуществлять по правилам упрощенного искового производства.
Постановлением Селидовского городского суда Донецкой области от 02.11.2020 года по ходатайству истца истребовано от ГП «Селидовуголь» доказательства, а именно, справку о среднемесячном заработке истца за полные два месяца работы.
Истец особа_1 в судебное заседание не появилась, о времени и месте слушания дела извещен надлежащим образом, представила суду заявление, в котором исковые требования поддержала полностью и просит суд слудома дело в ее отсутствие.
В судебном заседании представитель ответчика не явился по неизвестным суду причинам, о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом. Отзыв на исковое заявление не предоставил. Во исполнение решения суда от 02.11.2020 года предоставил справку о среднедневная заработная плата истца.
Согласно ч.1 ст. 280 ГПК Украины, суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: 1) ответчик надлежащим образом сообдомлений о дате, времени и месте судебного заседания; 2) ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; 3) ответчик не представил отзыв; 4) истец не возражает против такого решения дела.
На основании ст. 280 ГПК Украины, суд считает возможным рассмотреть дело на основании имеющихся материалов, приняв заочное решение. Истец не возражает против такого решения дела.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участниковдела или в случае, если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что исковые вымоги подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Статьей 43 Конституции предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Согласно части 1 ст. 2 ГПК Украины, задачей гражданского судопроизводства является справедливое, неупереджений и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Согласно ч. 3, 4 ст. 12 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с воказанием или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Сдостойно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Судом установлено, что согласно записи № 2 трудовой книжки серии номер_1 от 09.08.1990 года, особа_1 09.08.1990 года принята на должность инженера технолога шахты № 42.
Согласно записи № 11 трудовой книжки серии номер_1 от 09.08.1990 года, особа_1 01.08.2019 года уволен с сАйман должности на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, в связи с невыполнением условий коллективного договора с выплатой трехмесячного среднего заработка согласно ст. 44 КЗоТ Украины.
Из справки № 365 от 14.05.2020 года, выданной ОП «[К]» ГП «Селидовуголь» усматривается, что задолженность по заработной плате (которая состоит из выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка за стаж работы в угольной промышленности и выходного пособия в размере трьохмисячного среднего заработка за нарушение условий коллективного договора в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины) истца составляет — 44 360 грн. 70 коп.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводитьься в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся работнику сумм в сроки, уканые в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, обязанность по проведению с работником расчета возлагается на работодателя независимо от просьбы работника о указанную плату. Статья 117 КЗоТ Украины применяется в случае несвоевременной выплаты причитающихся работнику от предприятия сумм независимо от наличия ходатайства працивника о такой выплате.
Оформив освобождения истца и выдав ему трудовую книжку, ответчик свою обязанность по проведению с работником расчет не совершил, а потому основания для применения к ответчику ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Согласно п. 6 постановления Пленума Верховного суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», по своей структуре заработная плата складается: с основной — вознаграждения за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (норм времени, выработки, обслуживания, должностных обязанностей) с дополнительной — вознаграждения за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда (доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций); а также с поощрительных и компенсационных выплат — вознаграждения по итогамами работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационных и других денежных и материальных выплат, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных этими актами нормы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, чтоработнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Сама по себе процутнисть средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно разъяснений, предоставленных Верховным судом Украины в постановлении Пленума № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», в случае применения ст. 117 КЗоТ Украины ход трехмесячного срока обращения в суд начинается со следующего дня после проведения указанных выплат независимо от продолжительности задержки расчета.
Суд, решая исковые требования в части взыскания заборгованосте по заработной плате, приходит к выводу, что они подлежат удовлетворению, поскольку данная сумма задолженности подтверждается справкой, выданной ответчиком, и никем не оспаривается. Таким образом, с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в размере 44 360 грн. 70 коп.
Решая исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд следующее.
Согласно справки № 456 от 15.12.2020 года, выданной ОП «Шахта» [К.] «ГП«Селидовуголь», среднедневная заработная плата особа_1 составляет 448 грн. 02 коп.
Согласно п. 2.27 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом от 29 июля 1993 года № 58, прямо говорится, что «днем увольнения считается последний день работы».
То есть, день освобождения особа_1 это последний день, когда работник находится в трудовых отношениях с работодателем.
Итак, поскольку последним днем ​​работы особа_1 был «01.08.2019 года», суд считает, что необходимо осусныти расчет среднего заработка со следующего дня после ее освобождения, а именно, с 02.08.2019 года.
Как усматривается из содержания исковых требований в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета, истец просит взыскать средний заработок в размере 105 673 грн. 38 коп., То есть за 293 рабочих дней со дня увольнения по день обращения с исковым заявлением в суд, а именно по 05.10.2020 года.
Принимая во внимание письмо № 78/0/206/18 от 08.08.2018 года Минсоцполитики Украины «О расчете норми продолжительности рабочего времени в 2019 году «и письмо № 1133/0 / 206−19 от 29.07.2019 г.. Минсоцполитики Украины» О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2020 году «, количество рабочих дней истца с 02.08.2019 года (следующий день после освобождения) по 05.10.2020 года (день подачи искового заявления в суд) исходя из указанных писем составляет 295 дней, поэтому сумма среднего заработка за задержку расчета составляет 132 165 грн. 90 коп. из расчета 448 грн. 02 коп. (Среднедневная заработная плата) Х295 (количество рабочих дней со дня увольнения по день подачи искового заявления в суд). Однако, в соответствии со ст. 264 ГПК Украины, при принятии решения суд не может выходить за пределы исковых требований.
Вместе с тем, Большая Палата Верховного Суда, рассматривая 26 июня 2019 дело №761 / 9584/15-ц пришла к правового заключения по уменьшению суммы возмещения, определенного истцу в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины. В частности, в постановлении указано, что согласно части первой статьи 9 Гражданского кОДЕКС Украины, его положения применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования трудовых отношений. Учитывая изложенное и решая вопрос о возможности уменьшения судом размера возмещения, определенного в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, Большая Палата Верховного Суда приняла во внимание, что обращаясь с требованием о взыскании возмещения, визначеного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец. Учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер походов ответственности в гражданском праве Большая Палата Верховного Суда приходит к выводу, что, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
 — размер просроченной задолженности работодателя чток выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
 — период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
 — вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
 — другие обставины дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
С учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка по час задержки расчета при увольнении работника независимо от того, он удовлетворяет исковые требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
Также в своем постановлении Большая Палата Верховного Суда отметила, что закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины отвечалиьнисть.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Однако, согласно ст. 117 КЗоТ Украины, механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональностии по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Следует также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
В соответствии с пунктом 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими ЗАСАдамы гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременному расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным учитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественныйбремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным или даже непосильной. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумных и несправедливых последствий.
Большая Палата Верховного Суда также согласилась с тем, что суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы.
Учитывая вышеизложенное, в слидившы фактические обстоятельства дела, в частности, размер надлежащей истцу при увольнении 01.08.2019 года выплаты от работодателя задолженности по заработной плате в размере 44 360 грн. 70 коп., Что слишком меньше суммы среднего заработка за задержку расчета в размере определенном судом, а именно 132 165 грн. 90 коп., И суммы среднего заработка, определенной истцом, а именно, 105 673 грн. 38 коп., А также принимаяво внимание пассивное поведение истца по защите нарушенного права, а именно, необращения с соответствующими требованиями в течение длительного времени (более года с момента увольнения), суд приходит к выводу об очевидной несопоставимость заявленной к взысканию суммы среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, действиями истца и ответчика, в связи с чем суд считает заявленную истцом сумму среднего заработка за время задержки расчета в размере 105 673 грн. 38 коп. непропорцийнийною и несоизмеримо с размером задолженности по заработной плате, в связи с чем указанная сумма среднего заработка имеет надкомпенсацийний характер ответственности работодателя по сравнению с ориентировочным размером имущественных потерь истца в призме недополученной им при увольнении заработной платы. Суд также учитывает, что истец не обосновал невозможность обратиться за защитой своих нарушенных трудовых прав раньше, чем им это было сделано. Кроме того, суд учитывает, что, ответствендно имеющейся в деле копии трудовой книжки, истец уже через 13 дней после освобождения из ОП «Шахта» [К.] «ГП» Селидовуголь «была трудоустроена на другое предприятие.
Учитывая вышеизложенное, суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам дела, определить размер ответственности ответчика за просрочку причитающихся при увольнении истца выплат в сумме 80 000 грн. 00 коп. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанныхс задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть с учетом размера задолженности по заработной плате (44360 грн. 70 коп.) и периода (с 02.08.2019 г. по 05.10.2020 г. .) задержки расчета.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, которые были исследованы в судебном заседании, пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.
В соответствии с п. 7 ч. 1 ст. 264 ГПКУкраина, при принятии решения суд решает вопрос в частности, есть основания допустить немедленное исполнение судебного решения;
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет сумму, подлежащую взысканию, без удержания этого налога и других обязательныхплатежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно ч.1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Истцом уплачен судебный сбор в сумме 1056 грн. 80 коп.
Согласно п.1 ч.1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», истцы — по делам о взыскании заработной платы и восстановлении на работе, от уплаты судебного сбора освобождаются.
В соответствии со ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе», которым закреплены ставки судебногосбора, за подачу в суд физическим лицом искового заявления имущественного характера судебный сбор составляет 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истец особа_1 в соответствии с положениями п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» освобожден от уплаты судебного сбора по требованию о взыскании заработной платы, поэтому в соответствии с требованиями статьи 141 ГПК Украины с ответчика необхидно взыскать судебный сбор в доход государства по этому требованию в размере 840 грн. 80 коп.
Учитывая то, что льгота по уплате судебного сбора, предусмотренное п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе», не распространяется на требования истца о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, и поскольку истцом уплачен судебный сбор в размере 1056 грн. 80 коп., Поэтому в соответствии с требованиями статьи 141 ГПК Украины, в пользу истца подлежит взысканию судебный сбор в сумме800 грн. 00 коп.
На основании вышеизложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237−1, 264, 430 КЗоТ Украины, ст.ст.. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280−283 ГПК Украины, суд —

принял:

Исковое заявление особа_1 к ГП «Селидовуголь» в лице обособленного подразделения «Шахта» [К.] «о взыскании денежных средств, выплаченных при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 44 360 (сорок четыре тысячи триста шестьдесят) рублей. 70 коп. и средний заработок за время задержки расчета в сумме 80 000 (восемьдесят тысяч) рублей. 00 коп., Всего в сумме 124 360 (сто двадцать четыре тысячи триста шестьдесят) 70 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 800 (восемьсот)грн. 00 коп.
В остальных исковых требований особа_1 — отказать.
Суммы, подлежащие взысканию, определены судом без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Допустить немедленное исполнение решения в пределах платежей за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается непосредственно в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. В случае если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае расду дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановы суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Селидовский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения, а после начала ее функционирования, непосредственно в суд апелляционной инстанции. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решенияили в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Истец особа_1, информация_1, место прописки: адрес_1.
Ответчик: Государственное предприятие «Селидовуголь», местонахождение: 85400, Донецкая область,. Селидово, ул. К. Маркса, д № 41, код егрпоу 33426253.





Судья Ю.А. [П.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:






Справа № 242/4145/20
Провадження № 2/242/17/21

З, А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

28 січня 2021 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Переясловської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Каменської А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

встановив:

Позивачка особа_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, з Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська». Позовна заява мотивована тим, що позивач з 09.08.1990 року по 01.08.2019 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та працювала на відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля». 01.08.2019 року її було звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку невиконанням власником колективного договору з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку за стаж роботи у вугільній промисловості. Після звільнення відповідач заборгував її заробітну плату, кошти за невикористану відпустку і вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку та не виплатив ці суми до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 44 360 грн. 70 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 105 673 грн. 38 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.10.2020 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15.10.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02.11.2020 року за клопотанням позивача витребувано від ДП «Селидіввугілля» докази по справі, а саме, довідку про середньомісячний заробіток позивача за повні два місяці роботи.
Позивач особа_1 до судового засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю та просить суд слухати справу у її відсутність.
В судове засідання представник відповідача не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав. На виконання ухвали суду від 02.11.2020 року надав довідку про середньоденну заробітну плату позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Судом встановлено, що згідно запису № 2 трудової книжки серії номер_1 від 09.08.1990 року, особа_1 09.08.1990 року прийнята на посаду інженера технолога шахти № 42.
Згідно запису № 11 трудової книжки серії номер_1 від 09.08.1990 року, особа_1 01.08.2019 року звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням власником умов колективного договору з виплатою тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.
З довідки № 365 від 14.05.2020 року, виданої ВП «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» вбачається, що заборгованість по заробітній платі (яка складається з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за стаж роботи у вугільній промисловості та вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору відповідно до ст. 44 КЗпП України) позивача складає — 44 360 грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки дана сума заборгованості підтверджується довідкою, виданою відповідачем, і ніким не оспорюється. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 44 360 грн. 70 коп.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив наступне.
Згідно довідки № 456 від 15.12.2020 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата особа_1 складає 448 грн. 02 коп.
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».
Тобто, день звільнення особа_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Отже, оскільки останнім днем роботи особа_1 був «01.08.2019 року», тому суд вважає, що необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після її звільнення, а саме, з 02.08.2019 року.
Як вбачається зі змісту позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач просить стягнути середній заробіток у розмірі 105 673 грн. 38 коп., тобто за 293 робочих днів з дня звільнення по день звернення з позовною заявою до суду, а саме по 05.10.2020 року.
Беручи до уваги лист № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» та лист № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 р. Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році», кількість робочих днів позивача з 02.08.2019 року (наступний день після звільнення) по 05.10.2020 року (день подання позовної заяви до суду) виходячи із зазначених листів складає 295 днів, тому сума середнього заробітку за затримку розрахунку складає 132 165 грн. 90 коп. з розрахунку 448 грн. 02 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 295 (кількість робочих днів з дня звільнення по день подання позовної заяви до суду). Однак, відповідно до ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно до ст.117 КЗпП України. Зокрема, в постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
 — розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
 — період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
 — ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
 — інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Також в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, відповідно ст. 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Велика Палата Верховного Суду також погодилась з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Враховуючи вищенаведене, до слідивши фактичні обставини справи, зокрема, розмір належної позивачу при звільненні 01.08.2019 року виплати від роботодавця заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 360 грн. 70 коп., що занадто менша суми середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі визначеному судом, а саме 132 165 грн. 90 коп., та суми середнього заробітку, визначеної позивачем, а саме, 105 673 грн. 38 коп., а також приймаючи до уваги пасивну поведінку позивача щодо захисту порушеного права, а саме, незвернення з відповідними вимогами протягом тривалого часу (більше року з моменту звільнення), суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, у зв`язку з чим суд вважає заявлену позивачем суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 105 673 грн. 38 коп. непропорційнійною і неспівмірною з розміром заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з чим вказана сума середнього заробітку має надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати. Суд також враховує, що позивач не обґрунтував неможливість звернутись за захистом своїх порушених трудових прав раніше, ніж ним це було зроблено. Крім того, суд враховує, що, відповідно до наявної у справі копії трудової книжки, позивач вже через 13 днів після звільнення з ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» була працевлаштована до іншого підприємства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 80 000 грн. 00 коп. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі (44 360 грн. 70 коп.) та періоду (з 02.08.2019 р. по 05.10.2020 р.) затримки розрахунку.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1056 грн. 80 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач особа_1 у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави за цією вимогою в розмірі 840 грн. 80 коп.
Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1056 грн. 80 коп., тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237−1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280−283 ЦПК України, суд —

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 44 360 (сорок чотири тисячі триста шістдесят) грн. 70 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., всього у сумі 124 360 (сто двадцять чотири тисячі триста шістдесят) 70 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1 судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог особа_1 — відмовити.
Суми, що підлягають стягненню, визначені судом без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: особа_1, інформація_1, зареєстроване місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код єдрпоу 33426253.





Суддя Ю.А. [П.]