ДП "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Ичнянский районный суд Черниговской области
Производство № 2/733/201/21
Единственный уникальный №733 / 326/21
решение
именем Украины

14 апреля 2021 м.Ичня
Ичнянский районный суд Черниговской области
в составе: председательствующего - судьи [В.] А.В.
при секретаре [М.] Л.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Ичня дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Черниговский облавтодор» ОАО «Дервенная акционерная компания Автомобильные дороги Украины »о взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы, -
В С Т А Н О В И Л:
Истица обратилась в суд с иском к ответчику о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, и в обоснование исковых требований указала о том, что она находилась в трудовых отношениях с ответчиком. 15.05.2020 года была уволена с работы по соглашению сторон по ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины. При увольнении с ней не было проведено полного расчета, в связи с чем она была вынуждена обратиться в суд. Решением Ичнянского районного суда Черниговской области от 23.10.2020 года в пользу истицы было взыскано с ответчика невыплаченную заработную плату в сумме 21556, 09грн., И средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в сумме 57784, 38грн. Задолженность по заработной плате истице была выплачена только 29.12.2020 года на основании выданного судом исполнительного листа. Просит при взысканиии среднего заработка за время задержки расчета исходить из следующего расчета.
Согласно абз. 3 пункта 2 Постановления КМУ № 100 от 08.02.1995 года Об утверждении порядка исчисления средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которой связана соответствующая выплата.
Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, перадяться путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Згидно справки филиала «Ичнянский райавтодор» ГП «Черниговский автодор» от 21 сентября 2020 №20 следует, что заработная плата за март-апрель 2020 составляет 16658, 71 грн., а фактическое количество отработанных рабочих дней - 32 среднедневная заработная плата составляет: (16658, 71: 32 = 520, 58 грн. Поэтому средний заработок за время задержки с 24 октября 2020 (следующий рабочий день после принятия решения) по день фактического расчета 29.12.2020 года составляет: октябрь 2020 - 5, 20 ноября20 - 21 декабря 2020 - 18 В общем 44 рабочих дня х 520, 58 грн. = 22905, 72 грн.
Истица просит взыскать с ответчика в ее пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 24.10.2020 года по 29.12.2020 года в сумме 22905, 72 грн.
До начала судебного заседания от истца поступило заявление, в котором она просит рассмотреть дело в ее отсутствие. Исковые требования поддержала.
Ответчик ООО «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины », будучи надлежащим образом уведомленным, в судебное заседание не явился, ходатайств об отложении рассмотрения дела, отзыва на исковое заявление на оказал.
Стороны и другие лица, участвующие в деле, обязаны сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суда о причинах неявки считается, что стороны и другие лица, участвующие в деле, не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Статьей 6 Конвенции о защите прав человека и основополотажных свобод предусмотрено, что ничто не препятствует лицу добровольно отказаться от гарантий справедливого судебного разбирательства в однозначный или в молчаливый способ. Однако для того, чтобы стать действующей с точки зрения Конвенции, отказ от права участвовать в

судебном заседании должно быть сделано в однозначный способ и должно сопровождаться необходимым минимальным уровнем гарантий, соответствующих серьезности такого отказа. К тому же, она не должна противоречить одном важном общественном интереса рения ЕСПЧ (Hermi против Италии, § 73; Sejdovic против Италии § 86).
Кроме того, в соответствии с практикой Европейского суда по правам человека в силу требований ч.1 ст.6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, обязанность быстрого правосудия возлагается, в первую очередь, на соответствующие государственные судебные органы. Разумность длительности судебного производства оценивается в зависимости от обстоятельств дела и учитывая сложность дела, поведения сторон, предмета спора. Неспособность суда эфтивно противодействовать недобросовестно создаваемым участниками дела преградам для движения дела, является нарушением ч.1 ст.6 данного Конвенции (Решение Европейского суда по правам человека от 08.11.2005 года по делу [С.] против Украины).
По следующим основаниям суд счел возможным рассматривать дело в отсутствие ответчика, на основании доказательств, имеющихся в материалах дела.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса разсмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Проверив материалы дела и оценив доказательства в их совокупности, суд пришел к следующему выводу.
Судом установлено, что истица находилась в трудовых отношениях с филиалом «Ичнянский райавтодор» ГП «Черниговский облавтодор» и приказом по предприятию № 6-к от 15.05.2020 года была уволена по соглашению двух сторон согласно ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Решением Ичнянского районного суда Черниговской области от 23.10.2020 года с ООО «Черниговский облавтодор» "в пользу особа_1 были стянуты невыплаченную заработную плату в размере 21556, 09 грн. И 57784, 38 средний заработок за время задержки выплаты заработной платы.
29 декабря 2020 истице было перечислено последние 748, 40 грн. задолженности по заработной плате, что подтверждается выпиской с банковского счета Ичнянского отделения Приватбанка от 19.02.2021 года.
Сдостойно пунктам 1-4 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, с соответствующими изменениями (далее Порядок), этот Порядок применяется, в частности, в случае, когда в соответствии с действующим законодательством выплаты производятся исходя из средней заработной платы.
Пунктом 8 Порядка нормирован, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения середньодэнного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Период задержки расчета со дня вынесения судом решения 23 октября 2020 и до дня фактического его исполнения 29 декабря 2020 составляет 44 рабочих дня.
Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжкув и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченныйи им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
По смыслу статьи 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере пидприемство, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника.
Кроме того, в пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 О практике применения судами законодательства ооплату труда разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот

день не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при НЕпроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Итак, предусмотренное частью первой статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины.
Кроме того, Конституционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 №4-рп / 2012 относительно официального толпойния положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о проведении расчета. Не проведение по вине собственника или уполномоченногоим органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ приведенных норм материального права с учетом выводов, изложенных в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 року№4-рп / 2012, дает основания полагать, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от владельца или уповноваженогв им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований на момент прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета.
Таким образом, неисполнение решения суда о взыскании в пользу уволенного работника невыплаченной заработной платы является основанием для возложения на собственника или уполномоченный им орган ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, за весь период невыплаты этой заработной платы, поскольку требования освобожденногоработника по ее выплаты является трудовым спором и регулируются нормами Трудового права.
Так, согласно части первой статьи 8 Конституции Украины в Украине признается и действует принцип верховенства права. Судья, осуществляя правосудие, руководствуется верховенством права (часть первая статьи 129 Конституции Украины). По предписаниям части второй статьи 10 ГПК Украины суд применяет принцип верховенства права с учетом судебной практики ЕСПЧ.
Элементом верховенства права является принцип правовой определенности, который, в частности, предусматривает, что закон, как и любой другой акт государства, должен характеризоваться качеством, чтобы исключить риск произвола. ЕСПЧ толкует понятие качество закона так: национальное законодательство должно быть доступным и предсказуемым, то есть определять достаточно четкие положения, чтобы дать людям адекватную указание относительно обстоятельств и условий, при которых государственные органы имеют право принимать меры, которые повлияют на конвенционные права этих людей (решение ЕСПЧ по делам CG и другие против Болгарии (CGаnd Others v. Bulgaria) от 24 июля 2008 года, заявление № 1365/07, п. 39, [А.] [В.] против Украины от 29 января 2013 года, заявление № 21722/11, п. 170). ЕСПЧ неоднократно отмечал, что формулировка законов не всегда четкие, поэтому их толкования и применения зависит от практики. А роль рассмотрения дел в судах заключается именно в том, чтобы избавиться от таких интерпретационных сомнений с учетом изменений в повседневной практике (решение ЕСПЧ по делам Кантоне против Франции (Cantoni v. France) от 11 листопада 1996 года, заявление № 17862/91, п. 31-32, Веренцов против Украины от 11 апреля 2013 года, заявление № 20372/11, п. 65).
Как свидетельствует содержание решения по делу [М.] против Украины, исковые требования в споре, который передан на рассмотрение суда, основывались на том, что статья 117 КЗоТ Украины предоставляла заявительнице право на получение компенсации за несвоевременную выплату задолженности по заработной плате до дня ее фактической выплаты, даже за периоды неисполнение решения, которыми присуждалась такая выплата. Еднак доводы заявительницы не приняли суды. В частности, решение суда от 15 июня 1999 и 26 ноября 2003 об отказе в удовлетворении исковых требований заявителя основывались на том, что компенсация за задержку выплаты заработной платы в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины могла требоваться заявительницей только за период до присуждения задолженности по заработной плате решениями от 8 июля 1997 и 25 мая 1998 года, и что трехмесячный срок для совершения процессуальных действий начался с этих дат. Спринятием этих решений статьи 116 и 117 КЗоТ Украины больше не применяются по делу заявительницы, а обязательства бывших работодателей выплатить задолженность по заработной плате и компенсацию было заменено на обязательство выполнить судебные решения в пользу заявителя, не регулируется материальными нормами Трудового права.
Вместе с тем в своем решении ЕСПЧ не решал вопрос о необходимости применения той или иной нормы права национального законодательства и его толкования, а констатировал, что применение процессуальных ограничений по делу заявительницы в значительной степени зависело от толкований материальных норм Кодекса законов о труде Украины. Обратил внимание на то, что часть вторая статьи 117 КЗоТ Украины, которая устанавливает право на получение компенсации в случае вынесения судом решения по суммы такой задолженности и является применимой по делу заявительницы, не предусматривает выплаты компенсации за период до фактического расчета по

задолженности, в отличие от части первой статьи 117 КЗоТ Украинскаяны.
Принимая во внимание, что в нарушение действующих норм КЗоТ Украины ГП «Черниговский автодор» не был проведен с особа_1 полный расчет при ее освобождении, суд приходит к выводу об обоснованности исковых требований в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возможность их частично удовлетворение в размере 21556, 09 грн., исходя из следующего.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, суд враХову разъяснения Верховного Суда Украины, содержащиеся в п. 20 постановления пленума № 13 О практике применения судами законодательства об оплате труда от 24 декабря 1999 года, согласно которому в случае частичного удовлетворения исковых требований работника о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суд определяет размер такого возмещения с учетом размера спорной суммы, на которую работник имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой часткы по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
То есть применение принципа соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда.
Суд считает, что при определении размера возмещения следует учесть размер спорной суммы и долю, которую она составляла в заявленных требованиях, существенность этой доли по сравнению со средним заработком и применить принцип соразмерности и справедливости.
С учеем изложенного суд приходит к выводу о возможности взыскания с ответчика ООО «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины» в пользу истицы особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 24.10.2020 по 29.12.2020 г. в сумме 21556, 09грн., что равняется общему размеру задолженности с последующим удержанием всех налогов и обязательных платежей.
Решая вопрос распределения судебных расходов в соответствии с положень ст. 133, 141 ГПК Украины, с учетом частичного удовлетворения исковых требований, суд считает возможным взыскать с ответчика в пользу истицы 854, 42 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.43, 55, 124 Конституции Украины, ст. ст. 265-268 ГПК Украины, ст. ст. 47, 116, 117 КЗоТ Украины, Законом Украины Об оплате труда -
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 к Дочернего предприятия «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины» о взыскании августаеднього заработка за время задержки выплаты заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Дочернего предприятия «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины" (14005, г.Чернигов, ул.Киевская, 17, ОКПО 32016315) в пользу особа_1 (рнокпп - номер_1) средний заработок за время задержки расчета при увольнении по период с 24.10.2020 года по 29.12.2020 года в сумме 21 556, 09 (двадцать одна тысяча пятьсот пятьдесят шесть) грн.09коп. с последующимсодержанием всех налогов и обязательных платежей.
Взыскать с Дочернего предприятия «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины" (14005, г.Чернигов, ул.Киевская, 17, ОКПО 32016315) в пользу особа_1 уплаченный судебный сбор в размере 854, 42 грн.
В другой части исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано. Апелляционная жалоба на решение суда первой инстанции подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Апелляционная жалоба подаеться в Черниговский апелляционный суд через Ичнянский районный суд, принявший обжалуемое судебное решение.
Истец особа_1, место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1.
Ответчик: Дочернее предприятие «Черниговский облавтодор» ОАО «Государственная акционерная компания Автомобильные дороги Украины" (14005, г.Чернигов, ул.Киевская, 17, ОКПО 32016315).
Полное судебное решение составлено 14 апреля 2021.

Судья А. В. [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/201/21
Єдиний унікальний №733/326/21
Рішення
Іменем України

14 квітня 2021 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді Вовченка А.В.
при секретарі [-] Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, і в обґрунтування позовних вимог вказала про те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 15.05.2020 року її було звільнено з роботи за згодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, у зв`язку з чим вона була змушена звернутись до суду. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.10.2020 року на користь позивачки було стягнуто з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 21556, 09грн., та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 57784, 38грн. Заборгованість по заробітній платі позивачці була виплачена лише 29.12.2020 року на підставі виданого судом виконавчого листа. Просить при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку виходити з наступного розрахунку.
Відповідно до абз. 3 пункту 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки філії «Ічнянський райавтодор» ДП «Чернігівський автодор» від 21 вересня 2020 року №20 вбачається, що заробітна плата за березень-квітень 2020 року складає 16658, 71 грн., а фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 32 Середньоденна заробітна плата складає: (16658, 71 : 32=520, 58 грн. Тому середній заробіток за час затримки з 24 жовтня 2020 року (наступний робочий день після ухвалення рішення) по день фактичного розрахунку 29.12.2020 року становить: жовтень 2020 - 5, листопад 2020 - 21, грудень 2020 - 18. Загалом 44 робочих дні х 520, 58 грн. = 22905, 72 грн.
Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.10.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 22905, 72 грн.
До початку судового засідання від позивачки надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути у її відсутністі. Позовні вимоги підтримала.
Відповідач ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», будучи належним чином повідомленим , в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву на надав.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у

судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши письмові матеріали справи і оцінивши докази в їх [censored] суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з філією «Ічнянський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» та наказом по підприємству № 6-к від 15.05.2020 року її було звільнено за згодою двох сторін згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.10.2020 року з ДП «Чернігівський облавтодор» " на користь особа_1 було стягнуто невиплачену заробітну плату в розмірі 21556, 09 грн. та 57784, 38 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.
29 грудня 2020 року позивачці було перераховано останні 748, 40 грн. заборгованості з заробітної плати, що підтверджується випискою з банківського рахунку Ічнянського відділення Приватбанку від 19.02.2021 року.
Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Період затримки розрахунку від дня винесення судом рішення 23 жовтня 2020 року і до дня фактичного його виконання 29 грудня 2020 становить 44 робочих дні.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей

день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Отже, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року№4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника невиплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами Трудового права.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. ЄСПЛ тлумачить поняття якість закону так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. аnd Others v. Bulgaria ) від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, Олександр [В.] проти України від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France ) від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).
Як свідчить зміст рішення у справі [М.] проти України , позовні вимоги у спорі, який передано на розгляд суду, ґрунтувались на тому, що стаття 117 КЗпП України надавала заявниці право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату заборгованості із заробітної плати до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, якими присуджувалась така виплата. Однак доводи заявниці не прийняли суди. Зокрема, рішення суду від 15 червня 1999 року та 26 листопада 2003 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог заявниці ґрунтувалися на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України могла вимагатись заявницею лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати рішеннями від 08 липня 1997 року та 25 травня 1998 року, та що тримісячний строк для вчинення процесуальних дій розпочався з цих дат. З прийняттям цих рішень статті 116 та 117 КЗпП України більше не застосовуються у справі заявниці, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію було замінено на зобов`язання виконати судові рішення на користь заявниці, що не регулюється матеріальними нормами Трудового права.
Разом з тим у своєму рішенні ЄСПЛ не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю України. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпП України, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по

заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України.
Беручи до уваги, що в порушення діючих норм КЗпП України ДП «Чернігівський автодор» не був проведений з особа_1 повний розрахунок при її звільненні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і можливість їх частково задоволення в розмірі 21556, 09 грн., виходячи з наступного.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує роз`яснення Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови пленуму № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року, відповідно до якого у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.
Суд вважає, що при визначенні розміру відшкодування слід врахувати розмір спірної суми та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком і застосувати принцип співмірності та справедливості.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» на користь позивачки особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.10.2020 по 29.12.2020 р. в сумі 21556, 09грн., що дорівнює загальному розміру заборгованості з послідуючим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 854, 42 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 265-268 ЦПК України , ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , -
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» (14005, м.Чернігів, вул.Київська, 17, єдрпоу 32016315) на користь особа_1 ( рнокпп - номер_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.10.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 21 556, 09 (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят шість) грн.09коп. з послідуючим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» (14005, м.Чернігів, вул.Київська, 17, єдрпоу 32016315) на користь особа_1 сплачений судовий збір в розмірі 854, 42 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» (14005, м.Чернігів, вул.Київська, 17, єдрпоу 32016315).
Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року.

Суддя А. В. [В.]