КОМУНАЛЬНА 5-А СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА М.ЛЬВОВА: невыплата зарплаты

Дело № 466/2150/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
(Заочное)

25 мая 2020 Шевченковский районный суд. Львова
в составе: председательствующего - судьи [Е.] Р.Б.
при секретаре [В.] М.М.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного производства в зале суда в г.. Львове гражданское дело по иску лицо_1 к Коммунальной пятый стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании невыплаченной заработной платы,
с т а н о в и л:

23 марта 2020 особа_1 обратилась в суд с иском к Коммунальной пятый стоматологической поликлиники г.. Львова, в котором просит взыскать с Коммунальной пятый стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу невыплаченную заработную плату за период с 1 июля 2019 по 29 февраля 2020 в размере 33433 грн., коп. и 9127 грн., 58 коп. морального вреда.
В обоснование исковых требований истец указала на то, что она находится втрудовых отношениях с Коммунальной пятый стоматологической поликлиникой г.. Львова более 20 лет и работает на момент подачи иска в суд в должности врача-стоматолога. Ее месячный оклад составляет 4361 грн., Надбавка за стаж работы - 1308 грн. 30 коп. С июля по декабрь 2019 ответчиком была начислена ей заработная плата в размере 30252 грн. 83 коп., А с января по февраль 2020 - 11 279 грн. 27 коп., А также осуществлялись соответствующие налоговые отчисления. Однако, никаких средств с 01.07.2019 по29.02.2020 включительно она не получала. Таким образом, период задолженности ответчика по выплате ей заработной платы является 8 месяцев (с 01.07.2019 по 29.02.2020). Сумма задолженности составляет 41532 грн. 10 коп. Из этой суммы (после отчислений налога на доходы физических лиц в размере 18% и военного сбора в размере 1, 5%) она должна получить 33433 грн. 34 коп.
Поскольку никаких средств за это время она не получала, считает бездействие ответчика относительно невыплаты ему заработной платы в течение 8 месяцевнезаконным и нарушающим его право на оплату труда.
Кроме этого, считает, что такой бездействием ответчика ей был причинен моральный вред, в частности она потеряла возможность обеспечить свои базовые жизненные потребности и потребности своей семьи, возможность приобрести необходимые ей лекарства по состоянию здоровья лекарства, поскольку она является инвалидом III-й группы, она неоднократно обращалась к близким людям за финансовой поддержкой, переживала моральные трудности о необходимости обращения в суд за защитой своих прав. Поэтому, достаточный размер средств за причиненный ей моральный вред считает 2-месячную сумму его заработной платы, которую она имела регулярно получать в размере 9127 грн., 58 коп.
В судебном заседании истец особа_1 не явилась, направила в адрес суда ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика Коммунальной 5-й стоматологической поликлиники Львова в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещеннадлежащим образом, неявки суду не известны, отзыва на исковое заявление в суд ни подавалось. Поскольку в материалах дела достаточно доказательств для рассмотрения дела без участия представителя ответчика, суд считает возможным заслушать дело на основании имеющихся доказательств, в соответствии с требованиями ст. 280 ГПК Украины провести заочное рассмотрение дела.
В соответствии с ч.2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрениедела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется, суд считает возможным рассмотреть данное дело в отсутствие сторон без фиксирования судебного заседания техническими средствами.
Выяснив действительные обстоятельства дела, права и обязанности сторон, исследовав собранные по делу доказательства, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что позивач особа_1 работает в должности врача стоматолога-терапевта в Коммунальной 5-той стоматологической поликлинике г.. Львова с 20.05.1999 по настоящее время, что подтверждается копией трудовой книжки номер_1.
Согласно справки о доходах №173 от 23.01.2020 года, выданной Коммунальной 5-той стоматологической поликлиникой г.. Львова, усматривается, что особа_1 была начислена, но не выплачена заработная плата за период с 01.07.2019 по 31.12.2019 в размере 30252 грн. 83 коп.
Также согласно справки №32 от 25.02.2020 выданной Коммунальной 5-той стоматологической поликлиникой г.. Львова, усматривается, что особа_1 была начислена, но не выплачена заработная плата за период с 01.01.2020 по 29.02.2020 в размере 11 279 грн. 27 коп.
Отчисления налога на доходы физических лиц в размере 18% и военного сбора в размере 1, 5% составили сумму в размере 8098 грн. 76 коп.
Таким образом задолженность по выплате заработной платы ответчика перед истцом составляет 33433 грн. 34 коп. (41532, 10 грн. - 8098, 76 грн. = 33433 грн. 34 коп).
Согласно ст. 2 КЗоТ Украины право граждан на труд, - то есть на получение работы с оплатой труда не ниже установленного государством минимального размера, включая право на свободный выбор профессии, рода занятий и работы, обеспечивается государством. Работники реализуют право на труд путем заключения Трудового договора о работе на предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом.
Согласно ст.7 ч.4 Конституции Украины, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищаетне законом.
Частями 1, 7 ст. 43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата должна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати каленных дней.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года, который является специальным нормативно-правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия заработная плата.
Согласно ст.2 ЗаконаУкраины «Об оплате труда» основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсацийни выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии с требованиями ч. Ч. 1, 4 ст. 95 КЗоТ Украиныи минимальная заработная плата - это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда. Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, за любой системой оплаты труда.
Согласно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного кодекса Украины размер минимальной заработной платы на соответствующий бюджетный период определяется Законом о Государственном бюджете Украины.
Учитывая изложенное, задолженность по заработной плате особа_1 за период с 1 июля 2019 по 29 февраля 2020 составляет 33433 грн., 34 коп.
Согласно ст.5 ГПК Украины осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Положениями ч. 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, что судрассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, госновывается на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Исходя из изложенного и учитывая, что истец действительно состоял в трудовых отношениях с ответчиком и с 1 июля 2019 по 29 февраля 2020 года, ей было начислено и не выплачена заработная плата, суд считает, что задолженность по заработной плате в ропо мерам 33433 грн., 34 коп., согласно справок о доходах №173 от 23.01.2020 и №32 от 25.02.2020 подлежит взысканию.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Моральный вред заключается:
1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья;
2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьиили близких родственников;
3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества;
4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Согласно ст. 231-1 КЗоТ, возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий дляорганизации своей жизни.
Решая исковые требования истца в части взыскания морального вреда, следует отметить, что в соответствии со ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Однако истец в соответствии с требованиями ст.23 ГК Украины, которой урегулирован возмещения морального вреда, не доказано надлежащими и допустимыми доказательствами причинения ему факта причинения морального страждань или потерь неимущественного характера, а затем причинения морального вреда, размер которой никак не обоснован.
На основании изложенного отсутствуют правовые основания для удовлетворения исковых требований истца о возмещении морального вреда, в связи с чем в этой части исковых требований следует отказать.
На основании ч.1ст.141 ГПК Украины с ответчика следует взыскать судебный сбор в пользу государства в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ГПК Украины, ст. ст. 7, 43 Конституции Украины, ст. ст. 2, 94, 115. 232, 233, 235 КЗоТ Украины, ст. ст. 1, 2 Закона Украины «Об оплате труда», суд
е д е л:

исковые требования лицо_1 к Коммунальной пятый стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании невыплаченной заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Коммунального пятый стоматологической поликлиники г.. Львова, егрпоу 01984330, место нахождения: г.. Львов, ул. Замарстыновская, 39 в пользу особа_1, ИНН - номер_2, проживающей по адресу: адрес_1 - адрес_2 (тридцать три тысячи четыреста тридцать три) рубля, 34 копейки задолженности по выплате заработной платы за период с 1 июля 2019 по 29 февраля 2020 года.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Взыскать с Коммунального 5-й стоматологической поликлиники, ОКПО - 01984330, место нахождения: г.. Львов, ул. Замарстыновская, 39 судебный сбор в доход государства в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят копеек).
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке в Львовского апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Судья Р. Б. [Е.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 466/2150/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)

25 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Єзерського Р.Б.
при секретарі [В.] М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,
у с т а н о в и в:

23 березня 2020 року особа_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, в якому просить стягнути з Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2019 по 29 лютого 2020 років в розмірі 33433 грн., коп. та 9127 грн., 58 коп. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що вона перебуває у трудових відносинах з Комунальною 5-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова більше 20 років і працює на момент подання позову до суду на посаді лікаря-стоматолога. ЇЇ місячний оклад складає 4361 грн., надбавка за стаж роботи – 1308 грн. 30 коп. З липня до грудня 2019 року відповідачем була нарахована їй заробітна плата у розмірі 30252 грн. 83 коп., а з січня до лютого 2020 року – 11279 грн. 27 коп., а також здійснювалися відповідні податкові відрахування. Однак, жодних коштів з 01.07.2019 по 29.02.2020 включно вона не отримувала. Таким чином, період заборгованості відповідача з виплати їй заробітної плати є 8 місяців (з 01.07.2019 по 29.02.2020). Сума заборгованості складає 41532 грн. 10 коп. З цієї суми (після відрахувань податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1, 5%) вона мала б отримати 33433 грн. 34 коп.
Оскільки жодних коштів за цей час вона не отримувала, вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати їй заробітної плати протягом 8 місяців незаконною та такою, що порушує її право на оплату праці.
Окрім цього, вважає, що такою бездіяльністю відповідача їй було завдано моральної шкоди, зокрема вона втратила можливість забезпечити свої базові життєві потреби та потреби своєї сім`ї, можливість придбати необхідні їй ліки за станом здоров`я ліки, оскільки вона є інвалідом ІІІ-ої групи, вона неодноразово зверталася до близьких людей за фінансовою підтримкою, переживала моральні труднощі щодо необхідності звернення до суду за захистом своїх прав. Відтак, достатній розмір коштів за завдану їй моральну шкоду вважає 2-місячну суму її заробітної плати, яку б вона мала регулярно отримувати, у розмірі 9127 грн., 58 коп.
В судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Комунальної 5-тої стоматологічної поліклініки м.Львова в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву на позовну заяву до суду не подавалося. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працює на посаді лікаря стоматолога-терапевта в Комунальній 5-тій стоматологічній поліклініці м. Львова з 20.05.1999 по теперішній час, що стверджується копією трудової книжки номер_1 .
Згідно довідки про доходи №173 від 23.01.2020 року, яка видана Комунальною 5-тою стоматологічною поліклінікою м. Львова, вбачається, що особа_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.07.2019 по 31.12.2019, у розмірі 30252 грн. 83 коп.
Також згідно довідки №32 від 25.02.2020 яка видана Комунальною 5-тою стоматологічною поліклінікою м. Львова, вбачається, що особа_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.01.2020 по 29.02.2020, у розмірі 11279 грн. 27 коп.
Відрахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1, 5% склали суму, у розмірі 8098 грн. 76 коп.
Таким чином заборгованість з виплати заробітної плати відповідача перед позивачем становить 33433 грн. 34 коп. (41532, 10 грн. – 8098, 76 грн. = 33433 грн. 34 коп).
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Частинами 1, 7ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Згідно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Враховуючи наведене, заборгованість по заробітній платі особа_1 за період з 01 липня 2019 по 29 лютого 2020 року становить 33433 грн., 34 коп.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем та з 01 липня 2019 року по 29 лютого 2020 року, їй було нараховано та не виплачено заробітну плату, суд вважає, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 33433 грн., 34 коп., згідно довідок про доходи №173 від 23.01.2020 та №32 від 25.02.2020 підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 231-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, слід зазначити, що у відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак позивач у відповідності до вимог ст.23 ЦК України, якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, не доведено належними та допустимими доказами завдання йому факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а відтак заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.
На підставі наведеного відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим у цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 7, 43 Конституції України, ст. ст. 2, 94, 115. 232, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», суд
у х в а л и в :

позовні вимоги особа_1 до Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати – задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, єдрпоу 01984330, місце знаходження: м. Львів, вул. Замарстинівська, 39 на користь особа_1 , ІПН – номер_2 , проживаючої за адресою: адреса_1 – адреса_2 (тридцять три тисячі чотириста тридцять три) гривні, 34 копійки заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 липня 2019 по 29 лютого 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунальної 5-тої стоматологічної поліклініки, єдрпоу – 01984330, місце знаходження: м. Львів, вул. Замарстинівська, 39 судовий збір в доход держави в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р. Б. Єзерський