комунальне підприємство житлосвіт 2012: Суд частично удовлетворил иск о взыскании зарплаты и морального вреда за увольнение.
07.12.2021
рішення
іменем україни
копія Справа № 401/2004/21 Провадження № 2/401/990/21
02 грудня 2021 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Мельничика Ю.С.,
з участю: секретаря судових засідань [П.] Т.Ю.,
позивача особа_1,
представника позивача, адвоката [Т.] О.В.,
представника відповідача, адвоката Задорожня Н.С.,
представників відповідача Тітова Ю.М., [Л.] С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Комунального підприємства Житлосвіт 2012 та Світловодської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди , —
встановив:
Процедура (рух справи):
У липні 2021 року позивач, особа_1, звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, у якій просить стягнути з Комунального підприємства Житлосвіт-2012 міста Світловодська Кіровоградської області та зі Світловодської міської ради Кіровоградської області солідарно, а в разі ліквідації КП Житлосвіт-2012, стягнути зі Світловодської міської ради заборгованість суми розрахунку при звільненні з роботи за період з вересня 2020 року по 30 червня 2021 року, а саме заборгованість по заробітній платі, нарахування за час тимчасової непрацездатності, вихідної допомоги в сумі тримісячного середнього заробітку та інших нарахувань у розмірах, зазначених у довідці, а також стягнути з Комунального підприємства Житлосвіт-2012 та зі Світловодської міської ради солідарно, а в разі ліквідації — КП Житлосвіт-2012, стягнути зі Світловодської міської ради 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 13 липня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 20 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також відстрочено особа_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року позовну заяву в новій редакції повернуто позивачеві.
Аргументи позивача, особа_1:
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що працювала в КП Житлосвіт 2012 на посаді економіста з 24 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року. З вересня 2020 року по день звільнення не виплачувалася заробітна плата, тому 30 червня 2021 року вона подала заяву про звільнення відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, тобто з підстав невиконання уповноваженим власником органом законодавства про працю і в той же день наказом директора була звільнена з роботи. Згідно з довідки №620 від 28 жовтня 2021 року заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2020 року на день звільнення 30 червня 2021 року складає в загальній сумі 65 830 грн. 32 коп., яку позивачка просила стягнути з відповідачів. Також просила стягнути з відповідачів середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з дня звільнення з роботи 30 червня 2021 року і по дату ухвалення судового рішення. Крім того, оскільки позивачка була змушена звільнитися з роботи з причини невиконання відповідачем та уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов Трудового договору шляхом невиплати їй заробітної плати та інших нарахувань протягом тривалого періоду часу, та у звязку з перебуванням позивачки на лікуванні в Світловодській центральній районній лікарні, що підтверджується відповідними медичними документами, просила стягнути з відповідачів моральну шкодув розмірі 77 000 грн. з причини порушень з листопада 2020 року її прав. Розмір моральної шкоди позивачка обгрунтовує її середньомісячним заробітком 7000 грн. і на час подання цього позову помноженим на 11 місяців.
У відповіді на відзив відповідача Світловодської міської ради позивачка зазначила, що засновником Комунального підприємства Житлосвіт-2012 є Світловодська міська рада, якою затверджений Статут цього підприємства і укладалися контракти з його директорами, а на даний момент уже створена комісія по припиненню діяльності КП «Житлосвіт-2012» шляхом його ліквідації, згідно рішення сесії міської ради від 27 липня 2021 року №666. При цьому головою даної комісії є заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства, а при ліквідації цього підприємства його майно не може бути включено до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами, яка виникла та існувала протягом тривалого періоду.
У відповіді на відзив відповідача КП Житлосвіт-2012 позивачка зазначила, що відзив не визнає оскільки за наявності рішення сесії Світловодської міської ради від 27 липня 2021 року за №666 про припинення діяльності КП Житлосвіт 2012 шляхом його ліквідації, вважає Світловодську міську раду, яка є засновником і ліквідатором цього підприємства, відповідачем у даній справі. Тому просила стягнути з Світловодської міської ради заборгованість з заробітної плати, нарахування за час тимчасової непрацездатності, вихідної допомоги в сумі тримісячного середнього заробітку та інших нарахувань у загальній сумі 65 830 грн. 32 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 30 червня 2021 року по день ухвалення судового рішення, враховуючи середньоденну заробітну плату у 357 грн. 69 коп., та 77 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач, особа_1, надала суду такі докази:
— копію паспорта та ідентифікаційного номеру;
— копіювитягу з трудової книжки;
— копію заяви [С.] міському голові від 29.06.2021 року;
— копію заяви про звільнення від 30.06.2021 року;
— копію наказу від 30.06.2021 року №14-к про звільнення;
— копію заяви в управління Держпраці в Кіровоградській області;
— копію поштової накладної №2750102039714 від 02.07.2021 року;
— копію опису до цінного листа про поштове відправлення заяви;
— копію повторної заяви Відповідачу про розрахунок і видачу довідки;
— копію витягу з ЄДР юридичних осіб, фізосіб-підприємців і громадських формувань;
— копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1042;
— копію виписки з медичної карти амбулаторного (стац.) хворого;
— платіжні документи на придбання ліків;
— копію повідомлення міського голови від 19.07.2021 року №М-0356/1;
— копію довідки №535 від 19.07.2021 року;
— копію рішення сесії Світловодської міської ради від 27.07.2021 року №666, з Додатком 1 до рішення про склад створеної комісії;
— копію повідомлення міського голови від 29.07.2021 року №М-1467/1;
— копію супровідного листа начальника управління Держпраці від 09.08.21р.;
— копію витягу із Акту від 21.07.21 року №кр6903/221/ав;
— копію заяви міському голові від 18.08.2021 року;
— копію повідомлення міського голови від 22.09.2021 року №М-1900;
— копію заяви голові ліквідаційної комісії від 27.09.2021 року;
— копію рішення сесії Світловодської міської ради від 30 березня 2012 року №498;
— копію контракту від 20.02.2013 р., укладеного між [С.] міською радою і директором КП «Житлосвіт 2012» Письменним М.П.;
— копію рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 10 квітня 2013 року №260;
— копію рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 17 жовтня 2014 року №744.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав в ньому викладених.
Аргументи відповідача, Комунального підприємства Житлосвіт-2012:
Відповідач визнав позовні вимоги частково в частині розміру заборгованості в сумі 65 830, 32грн. в період з листопада 2020 р. — липень 2021 рік. За періоди лікарняного з 15.03.2021 року по 20.03.2021 року, з 22.03.2021 року — 01, 04.2021року- позивач перебувала в самоізоляції, в зв`язку з карантином. З 02.06.2021 року по 18.06.2021 року і з 19.06.2021 року по 25.06.21 року позивач перебувала на лікарняному і їй була виплачено 4992.44 грн. Позивач пішла у тарифну відпустку з 09.04.2021року по 04.06.2021р.- включно. З наказами про відпустку позивач ознайомлена про що свідчить її особистий підпис. Відпустка була пов`язана із зменшенням обсягу наданих послуг з управління багатоповерхових будинків, за результатами фінансової діяльності підприємства, враховуючи збиткову діяльність підприємства, з метою покращення фінансового стану підприємства. 3 02.06.2021 року по 18.06.2021р. та з 19.06.2021р. по 25.06.2021р. була на лікарняних і 30.06.2021 року вийшла з відпустки, яка була перервана попередніми лікарняними. 30.06.2021 року особа_1 звільнилась за власним бажанням на підставі п.3 ст.38 КЗпП України. Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого в неврологічному відділенні №1042 від 26.06.2021 р., видно, що позивач долучила до матеріалів справи, анамнез хвороби, яка триває з 2001 року, є захворюваням, яке виникло у позивачки до періоду її роботи у відповідача. На думку відповідача розмір моральної шкоди є надуманим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, так як позивачці не заподіяно моральну шкоди, що полягає у втраті нормальних життєвих зав`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому ця вимога позивача не може бути задоволена.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач, надав суду такі докази:
— копії наказів про відпустку №6-к від 09.04.2021 року, №10 від 05.05.2021р.;
— копії листів непрацездатності.
Аргументи відповідача, Світловодської міської ради:
Відповідач, Світловодська міська рада, заперечив позовні вимоги повністю зазначивши, що позивачеми крім того, що Світловодська міська рада є засновником КП Житлосвіт 2012, не зазначено обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги до Світловодської міської ради. Відповідно до п.30 ч.1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі- продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Комунальне підприємство Житлосвіт 2012 створене рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 28.02.2012 року № 470 Про створення комунальних підприємств та затвердження їх Статутів.
Відповідно до Статуту комунального підприємства «Житлосвіт 20212», затвердженого рішенням 63 сесії Світловодської міської ради 7 скликання від 20.02.2019 № 1586 в новій редакції, у своїй діяльності комунальне підприємство керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Світловодської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями [С] міського голови та Статутом Комунального підприємства Житлосвіт 2012. Розділом І Статуту КП Житлосвіт 2012 зазначено, що КП Житлосвіт 2012 є юридичною особою, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого є Світловодська міська територіальна громада. Комунальне Підприємство Житлосвіт 2012 має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням тощо. Підпунктом 3.1.4 пункту 3 розділу 3 Статуту, передбачено, що підприємство може самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми Статуту. Світловодська міська рада не є розпорядником коштів КП «Житлосвіт 2012». Відповідно до п.6.2. Статуту комунальне підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності перед Засновником за виконання взятих на себе зобов`язань, перед трудовим колективом і партнерами за укладеними договорами, перед бюджетом, банками та фінансово-кредитними установами відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п.6.11. Статуту контроль за діяльністю комунального підприємства та його правовідносинами з органами державної влади здійснюється за чинним законодавством України. При цьому, Світловодська міська рада здійснює контроль за використанням та збереженням майна підприємства безпосередньо або через свій виконавчий орган, і не має права втручатися в оперативну господарську діяльність підприємства, якщо це прямо не встановлено чинним законодавством України.
Також відповідач зазначив, що підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України, в якій зазначено, що договором або законом поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на неї, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно- правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника, при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності (постанова ВС від 30.10.2019 у справі №906/904/16). Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору. Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.
При зверненні до суду з відповідною вимогою (при здійсненні ліквідаційної процедури), позивач має довести, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) — органу місцевого самоврядування. З позовної заяви позивача та доданих до неї додатків не вбачається, що саме діями засновника — Світловодської міської ради, було спричинена неплатоспроможність комунального підприємства, що стало підставою для прийняття рішення про ліквідацію комунального підприємства. Отже, підстав для покладення на Світловодську міську раду обов`язку з виплати позивачеві заборгованості із заробітної плати не має.
Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог до Світловодської міської ради представник просив відмовити.
В запереченні на відповідь на відзив Світловодської міської ради зазначено, що позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток та відшкодування моральної шкоди лише з Світловодської міської ради, а отже позивач змінив вимоги предмету позову. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, що полягає в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права. Вважає, що вимоги позивача до Світловодської міської ради є безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах. При цьому КП Житлосвіт 2012 самостійно здійснювало свою господарську діяльність і на сьогоднішній день не ліквідоване. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Комунальне Підприємство Житлосвіт 2012 має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням тощо. Підприємство може самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми Статуту. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 на яку посилається позивач не стосується даної справи, так як в ній йде мова коли міська рада як засновник призвела до банкрутства комунальне підприємство. З позовної заяви позивача та доданих до неї додатків не вбачається, що саме діями засновника-Світловодської міської ради, було спричинена неплатоспроможність комунального підприємства, що стало підставою для прийняття рішення про ліквідацію комунального підприємства. Отже, підстави для покладення на Світловодську міську раду обов`язку з виплати позивачеві заборгованості із заробітної плати відсутні.
В обгрунтування заперечень відповідач надав такі докази:
— копію рішення Світловодської міської ради №1586 від 20.02.2019 Про затвердження Статуту комунального підприємства Житлосвіт 2012 в новій редакції з додатком на 13 аркушах;
— копію рішення Світловодської міської ради № 666 від 27.07.2021 Про припинення діяльності комунального підприємства Житлосвіт 2012 шляхом ліквідації.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в [censored] надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, тому позов слід частково задовольнити.
Встановлені судом обставини справи:
З 24 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року особа_1 працювала на посаді економіста в Комунальному підприємстві Житлосвіт 2012, що підтверджується копією трудової книжки серії номер_1.
Згідно наказу від 30 червня 2021 року №14-к особа_1 звільнена з посади економіста за п.3 ст.38 КЗпП України.
З довідки №620 від 28 жовтня 2021 року голови ліквідаційної комісії КП Житлосвіт 2021, заборгованість КП Житлосвіт 2012 по заробітній платі з листопада 2020 року на день звільнення особа_1 30 червня 2021 року складає в загальній сумі 65 830 грн. 32 коп.
Згідно довідок голови ліквідаційної комісії КП Житлосвіт 2021 від 28 жовтня 2021 року, середньоденна заробітна плата особа_1 становить 357, 69 грн., середньомісячна заробітна плата становить 7153, 80 грн., нарахування за листами про тимчасову непрацездатність становить 7833, 84 грн., сума вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат становить 21461, 40 грн.
Комунальне підприємство Житлосвіт 2012 створене рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 28.02.2012 року № 470 Про створення комунальних підприємств та затвердження їх Статутів.
Відповідно до Статуту комунального підприємства «Житлосвіт 20212», затвердженого рішенням 63 сесії Світловодської міської ради 7 скликання від 20.02.2019 № 1586 в новій редакції, у своїй діяльності комунальне підприємство керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Світловодської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями [С] міського голови та Статутом Комунального підприємства Житлосвіт 2012. Розділом І Статуту КП Житлосвіт 2012 зазначено, що КП Житлосвіт 2012 є юридичною особою, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого є Світловодська міська територіальна громада. Комунальне Підприємство Житлосвіт 2012 має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням тощо. Підпунктом 3.1.4 пункту 3 розділу 3 Статуту, передбачено, що підприємство може самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми Статуту. Світловодська міська рада не є розпорядником коштів КП «Житлосвіт 2012». Відповідно до п.6.2. Статуту комунальне підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності перед Засновником за виконання взятих на себе зобов`язань, перед трудовим колективом і партнерами за укладеними договорами, перед бюджетом, банками та фінансово-кредитними установами відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п.6.11. Статуту контроль за діяльністю комунального підприємства та його правовідносинами з органами державної влади здійснюється згідно з чинним законодавством України.
Рішенням Світловодської міської ради від 27 липня 2021 року №666, вирішено припинити діяльність КП Житлосвіт 2012 шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію.
На час судового розгляду справи Комунальне підприємство Житлосвіт 2012 не є ліквідованим, отже, не припинено.
Вказані обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами, та сторонами не спростовані.
Оцінка суду (джерела права):
Відповідно до статті 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 статті 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України підставою припинення Трудового договору є невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи Трудового договору.
Відповідач КП Житлосвіт 2021 не спростував факту не здійснення ним належних звільненому працівнику особа_1 виплат всіх нарахованих на день звільнення сум.
Отже, позивачем доведено, що відповідач не виконував законодавство про працю, протягом листопада 2020 року — червня 2021 року, затримував проведення виплати заробітної плати, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у статті 38 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Ст.116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз`яснень викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р., суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Вказана позиція щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні міститься у правовому висновку Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі №6−64цс13.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 27 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з висновку Постанови Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі за №6−144ц13, яка має враховуватись судами загальної юрисдикції відповідно до ст.360−7 ЦПК України, що нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення, видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством — календарних днів за цей період.
В силу статті 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п.п.1−7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду:
Між сторонами, позивачем особа_1, та відповідачем, КП Житлосвіт 2021, виник спір про оплату праці.
Судом встановлено, що особа_1 з 24 вересня 2019 року працювала в Комунальному підприємстві Житлосвіт 2012 на посаді економіста.
Наказом Комунального підприємства Житлосвіт 2012 №14-к від 30 червня 2021 року особа_1 було звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Після звільнення особа_1 відповідач, Комунальне підприємство Житлосвіт 2012, не провів з нею повний розрахунок, та станом на 02 грудня 2021 року має заборгованість на загальну суму 65830, 32 грн., що підтверджується довідкою відповідача.
Згідно довідок голови ліквідаційної комісії КП Житлосвіт 2021 від 28 жовтня 2021 року, середньоденна заробітна плата особа_1 становить 357, 69 грн., середньомісячна заробітна плата становить 7153, 80 грн., нарахування за листами про тимчасову непрацездатність становить 7833, 84 грн., сума вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат становить 21461, 40 грн.
Відповідач не заперечував факт не проведення при звільненні особа_1 виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства.
Враховуючи загальну суму заборгованості суд приходить до висновку, що в день звільнення відповідачем позивачеві не виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 65830, 32 грн., нарахування за листами про тимчасову непрацездатність в розмірі 7833, 84 грн., та суму вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, яка становить 21461, 40 грн., що в судовому засіданні не спростовано.
На підставі викладеного, з відповідача КП Житлосвіт 2021, з яким особа_1 перебувала у трудових відносинах, на користь позивача слід стягнути вказані суми боргу по заробітній платі, нарахування за листами про тимчасову непрацездатність, та суму вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що належать їй від підприємства.
Суд визначає середній заробіток позивача відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством — календарних днів за цей період.
Суд зазначає, що середньоденна заробітна плата особа_1 визначена відповідачем в розмірі 357, 69 грн.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до щорічного розрахунку норм тривалості робочого часу, з урахуванням дати звільнення позивача у 2021 роках (з 01 липня 2021 по день ухвалення судового рішення 02 грудня 2021 року) — 109 робочих дня.
За таких обставин на користь позивача, особа_1, слід стягнути з відповідача КП Житлосвіт 2012 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року по 02 грудня 2021 року (109 робочих днів х 357, 69 грн. середньоденної заробітної плати) в розмірі 38988, 21 грн.
Також, з КП Житлосвіт 2021 на користь особа_1 слід стягнути нарахування за листами про тимчасову непрацездатність в розмірі 7833, 84 грн., та відповідно до ст.44 КЗпП України, суму вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що становить 21461, 40 грн.
Встановлені у судовому розгляді фактичні обставини справи, переконують суд у тому, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов в цій частині слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача КП Житлосвіт 2012 присуджені суми.
Аргументи позивача та його представника про солідарне стягнення присуджених сум також з відповідача, Світловодської міської ради, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки достовірно встановлено, що позивач, особа_1, перебувала в трудових відносинах з відповідачем, КП Житлосвіт 2012, яке є самостійною юридичною особою, та яке на час вирішення справи у встановленому законом порядку не припинено.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237−1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (ст.237−1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237−1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237−1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).
КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237−1 Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до роз`яснень викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт порушення відповідачем, КП Житлосвіт 2021 права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, враховуючи розмір заборгованості на момент звільнення позивачки з роботи, суд знаходить доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача, КП Житлосвіт 2021 у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача КП Житлосвіт 2021 на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Аргументи позивача та його представника про солідарне стягнення присудженої компенсації моральної шкоди також з відповідача, Світловодської міської ради, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки достовірно встановлено, що позивач, особа_1, перебувала в трудових відносинах з відповідачем, КП Житлосвіт 2012, яке є самостійною юридичною особою, та яке на час вирішення справи у встановленому законом порядку не припинено.
Судові витрати у справі суд розподіляє у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, та стягує їх з відповідача, Комунального підприємства Житлосвіт 2012, на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 24, 27 Закону України Про оплату праці, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрі України від 08 лютого 1995 року №100, ст.ст. 2, 10−13, 19, 76−83, 89, 141, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 до Комунального підприємства Житлосвіт 2012 та Світловодської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди, — задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Житлосвіт 2012 на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі, нарахування за час тимчасової непрацездатності та вихідної допомоги в загальній сумі 65 830 грн. 32 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2021 року по 02 грудня 2021 року в розмірі 38988, 21 грн., нарахування за листами про тимчасову непрацездатність в розмірі 7833, 84 грн., 21461, 40 грн. — суму вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат становить, та компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000 грн., а всього 136 113 (сто тридцять шість тисяч сто тринадцять) грн. 77 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати в межах одного місяця в розмірі 6796, 11грн.
Стягнути з Комунального підприємства Житлосвіт 2012 на користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення в порядку, визначеному ст.272 ЦПК України, направити сторонам.
Складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 07 грудня 2021 року.
Повне найменування сторін:
Позивач — особа_1, інформація_1, зареєстрована та проживає за адерсою: адреса_1, рнокпп номер_2.
Відповідач — Комунальне підприємство Житлосвіт 2012, місцезнаходження за адресою: вул. Приморська буд.44 м.Світловодськ.
Відповідач — Світловодська міська рада, юридична адреса: вул. Героїв України, 14, м. Світловодськ Кіровоградської області, код єдрпоу 04055280.
Суддя [С.]
міськрайонного суду Ю. С. Мельничик
Згідно з оригіналом
