КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Дело № 201/11119/20
Производство № 2/201/3698/2020


решение
именем украины

18 декабря 2020 Октябрьский районный суд. Днепропетровска в лице председательствующего - судьи [Б.] В.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без уведомления (вызова) сторон (в письменном производстве) в помещении Октябрьского районного суда г.. Днепропетровск в г.. Днепре гражданское дело по иску лицо_1 к казенному предприятию «Южукргеология» о взыскании задолженности по заработнойплате, -

В:

особа_1 20.11.2020 обратилась в Октябрьский районный суд г.. Днепропетровская с иском к КП «Южукргеология», в котором просит взыскать в ее пользу с ответчика задолженность по заработной плате в размере 113 867, 28 грн.
В обоснование своих исковых требований истец в исковом заявлении отмечает, что 29.07.2020 он уволен по собственному желанию с должности исполняющего обязанности главного бухгалтера КП «Южукргеология». Предприятие не выплачивало истцу заработную плату, задолженность по выплате состоянию на момент освобождения составила 137 122, 34 грн. Ответчик частично выплатил истцу заработную плату в общем размере 23255, 06 грн. Поскольку остальные задолженности по выплате заработной платы ответчик не выплачивает, особа_1 обратилась в суд с настоящим иском и просила его удовлетворить.
Согласно протоколу автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 20 ноября 2020 указана исковое заявление передано для рассмотрения судье [Б.] В.В.
постановленийй судьи Октябрьского районного суда г.. Днепропетровская от 23 ноября 2020 было открыто производство по гражданскому делу по иску лицо_1 к КП «Южукргеология» о взыскании задолженности по заработной плате.
Представителем ответчика суду предоставлено отзыв на исковое заявление, которым исковые требования признаны частично, в части взыскания с ответчика задолженности по заработной плате в размере 83 593, 12 грн., В остальной части просил отказать.
Суд, исследовав материалы дела, оценив доказы по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном их исследовании, пришел к таким выводам.
Судом установлено и подтверждается материалами дела, приказом № 64-к от 29 июля 2020 особа_1 уволена по собственному желанию с должности исполняющего обязанности главного бухгалтера КП «Южукргеология».
Согласно справке № 01 / 12-568, выданной КП «Южукргеология» 24.09.2020 года особа_1, по состоянию на 22.09.2020 задолженность соответствуетча перед истцом по выплате заработной платы составляет 133 122, 34 грн.
Суд также принимает во внимание возражения ответчика и частичное признание иска в части задолженности по заработной плате в сумме 14 403, 30 грн. за июнь 2020 года, согласно справки предоставляемой предприятием, и суммы выходного пособия при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка в сумме 69 189, 82 грн.
Также, ответчиком указано, что истец обращался в комиссию по трудовым спорам с просьбой выплатить ей заработную плату за февраль, март 2020 году в сумме 23 255, 06 грн., и за апрель, май 2020 году в сумме 26157, 30 грн., где было принято решение и направлено на выполнение в исполнительную службу Соборного отдела г.. Днепра. В настоящее время исполнительное производство №62226885- завершено, а исполнительное производство № 62932221, открыто, и истец получит заявленную сумму - 26 157, 30 грн.
Также истцом было получено 4 000, 00 грн. через кассу предприятия, что подтверждается копией заявления и расходного кассового врдеру.
Поэтому за вычетом указанных сумм общий остаток задолженности предприятия составляет 83 593, 12 грн.
Также ответчиком указано о перечислении в полном объеме, как утверждает истец, размер полученной суммы составил 23 255, 06 грн. вместо 23 371, 92 грн. (116, 86 грн.), Следующее: последним выплатами через исполнительную службу, работниками было выявлено, что по заработной плате, перечисляемой то снимается комиссия. В настоящее время данный вопрос выясняется. Комиссия снялась со всехработников, которым перечислялась заработная плата в настоящее время, что подтверждается копиями писем- запросов, а затем снятия указанной комиссии произошло не по вине ответчика, поскольку доказательств обратного суду не предоставлено и судом не установлено.
Согласно ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Статьей 12 ГПК Украины предусмотрено, что каждая сторона должна доказатьте обстоятельства, на которые она ссылается как на основании своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии со ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращениям физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле.
Согласно содержанию ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличиеили отсутствие обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно ст. 77 ГПК Украины, соответствующими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания.
Статьей 81 ГПК Украины предусмотрено, что каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
пресами ст. 43 Конституции Украины и ст. 2 КЗоТ Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; на заработную плату не ниже определенной законом, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
анализ засначен норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа настопает предусмотрена статьей 117 КЗоТ Украины ответственность.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий чася после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вине. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Такое разъяснение этой нормы права, кроме приведенной выше постановления Пленума Верховного Суда Украины, надав и Конституционный Суд Украины в своем решении от 22 февраля 2012 года N 4-рп / 2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса.
В части второй 233 КЗоТ Украины указано, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Анализ содержания части второй статьи 233 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий , установленных законодательством, независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат, не ограничивается каким-либо сроком.
Указанная правовая позиция указана в Постановлении Верховногв Суда | Кассационный гражданский суд, от 05.12.2018, № 134/1781/16-ц | 61-23397св18.
Анализируя установленные в судебном заседании фактические обстоятельства в контексте приведенных выше норм Трудового законодательства, суд приходит к выводу о доказанности и обоснованности исковых требований особа_1 в КП «Южукргеология» и необходимость их удовлетворения частично, исходя из того, что задолженность по выплате заработной платы по состоянию на 22.09 .2020 составляет 14 403, 30 грн., что не возражает ответчик и сумма выхиднои пособия при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка составляет 69 189, 82 грн, поскольку часть заработной платы истцом получено и существует незавершенное исполнительном производстве по взысканию другой части, подтверждается доказательствами предоставленными ответчиком.
Доходя к такому выводу, суд обращает внимание на практику Европейского суда по правам человека и в частности, решение по делу «Серявин и другие против Украины» от 10 февраля 2010 года, заявление 4909/04, согласно п.58 которого Суд повтоет, что согласно его установившейся практикой, отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов по разрешению споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции обязывает суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент. Степень, до которой суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости ед характера решения (решение по делу «Руис Ториха против Испании» от 9 декабря 1994 года, серия A, N 303-A, п.29).
Решая вопрос распределения судебных расходов, с учетом удовлетворения исковых требований истца, на основании ст. 141 ГПК Украины суд считает возможным взыскать с ответчика в пользу государства сумму судебного сбора в размере 840, 80 грн.
Учитывая изложенное и руководствуясь ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ГПК Украины, суд -

принял:

Исковое заявление особа_1 к казенного предприятия «Южукргеология» о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворить частично.
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» (код егрпоу 01432150) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1) задолженность по выплате заработной платы в размере 14 403 (четырнадцать тысяч четыреста три) грн. 30 коп., Сумму выходного пособия при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка в размере 69 189 (шестьдесят девять тысяч сто восемьдесят девять) рублей.82 коп., А вместе 83593 (восемьдесят три тысячи пятьсот девяносто три) грн. 12 коп.
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» (код егрпоу 01432150) в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
В удовлетворении других требований - отказать.

Решение может быть обжаловано в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный строк исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.





Судья В.В. [Б.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 201/11119/20
Провадження № 2/201/3698/2020


рішення
іменем україни

18 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

особа_1 20.11.2020 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до КП «Південукргеологія», в якому просить, стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 113 867, 28 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що 29.07.2020 її звільнено за власним бажанням з посади виконувача обов`язків головного бухгалтера КП «Південукргеологія». Підприємство не виплачувало позивачу заробітну плату, заборгованість з її виплати станом на момент звільнення становила 137 122, 34 грн. Відповідач частково виплатив позивачу заробітну плату в загальному розмірі 23255, 06 грн. Оскільки решту заборгованості з виплати заробітної плати відповідач не виплачує, особа_1 звернулась до суду з цим позовом і просила його задовольнити.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом особа_1 до КП «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Представником відповідача суду надано відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги визнані частково, в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 83 593, 12 грн., в іншій частині просив відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що наказом № 64-к від 29 липня 2020 року особа_1 звільнена за власним бажанням з посади виконувача обов`язків головного бухгалтера КП «Південукргеологія».
Згідно з довідкою № 01/12-568, виданою КП «Південукргеологія» 24.09.2020 року особа_1 , станом на 22.09.2020 заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати становить 133 122, 34 грн.
Суд також приймає до уваги заперечення відповідача та часткове визнання позову в частині заборгованості по заробітної плати в сумі 14 403, 30 грн. за червень 2020 року, згідно довідки що надається підприємством, та суми вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 69 189, 82 грн.
Також, відповідачем зазначено, що позивач зверталася до комісії по трудовим спорам з проханням виплатити їй заробітну плату за лютий, березень 2020 року в сумі 23 255, 06 грн., та за квітень, травень 2020 року в сумі 26157, 30 грн., де було прийнято рішення і направлено на виконання до виконавчої служби Соборного відділу м. Дніпра. На даний час виконавче провадження №62226885- завершено, а виконавче провадження № 62932221, відкрито, і позивач отримає заявлену суму - 26 157, 30 грн.
Також Позивачем було отримано 4 000, 00 грн. через касу підприємства, що підтверджується копією заяви та видаткового касового ордеру.
Відтак за вирахуванням вказаних сум загальний залишок заборгованості підприємства складає 83 593, 12 грн.
Також відповідачем зазначено щодо перерахування не в повному обсязі, як стверджує позивач, розмір отриманої суми склав 23 255, 06 грн. замість 23 371, 92 грн. (116, 86 грн.), наступне: з останніми виплатами через виконавчу службу, працівниками було виявлено, що з заробітної плати, що перераховується, чомусь знімається комісія. На даний час дане питання з`ясовується. Комісія знялась з усіх працівників, яким перераховувалась заробітна плата на цей час, що підтверджується копіями листів- запитів, а відтак знаття вказаної комісії відбулось не з вини відповідача, оскільки доказів зворотного суду не надано та судом не встановлено.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі – наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
У частині другій 233 КЗпП України зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду |Касаційний цивільний суд, від 05.12.2018, № 134/1781/16-ц|61-23397св18.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм Трудового законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог особа_1 до КП «Південукргеологія» і необхідність їх задоволення частково, виходячи з того, що заборгованість з виплати заробітної плати станом на 22.09.2020 становить 14 403, 30 грн., що не заперечує відповідач та сума вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку складає 69 189, 82 грн, оскільки частину заробітної плати позивачем отримано та існує незавершене виконавче провадження щодо стягнення іншої частини, що підтверджується доказами наданими відповідачем.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 840, 80 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія» (код єдрпоу 01432150) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 ) заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 14 403 (чотирнадцять тисяч чотириста три) грн. 30 коп., суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 69 189 (шістдесят девять тисяч сто вісімдесят девять) грн. 82 коп., а разом 83 593 (вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн. 12 коп.
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія» (код єдрпоу 01432150) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.





Суддя В.В. [Б.]