ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/7165/19


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

2 января 2020 судья Железнодорожного районного суда г.. Львова [К] А.И., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,

установил:

Истец 18 ноября 2019 обратился в суд с иском кответчика, в котором просит взыскать с ответчика в его пользу 105 509 грн. 76 коп. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, без учета налогов и других обязательных платежей и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 2500 грн. и сумму уплаченного судебного сбора в размере 1055, 10 грн. Свои исковые требования мотивирует тем, что он с 29 июня 2011 по 2 июля 2018 работал во Львовском городском коммунальном предприятии "Львовтеплоэнерго". 29 июня2011 был принят на район магистральных тепловых сетей слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по третьему разряду согласно приказа № 373-к от 25.06.2011 г.. 3 января 2012 он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по четвертому разряду этого же района согласно приказа № 766-к от 30.12.2011г. 20 декабря 2013 он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по пятому разряду этого же района согласно приказа № 726-к от 20.12.2013р. 02 июляя 2018 был уволен по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины согласно приказа № 359-к от 02.07.2018р.Ришенням Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.07.2019 года по делу № 462/3316/19 по иску лицо_1 к Львовского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании недоначисленной заработной платы его иск был удовлетворен, решено взыскать с ответчика в его пользу 23 333, 00 грн. недоучтенной заработной платы и 27174, 91 грн. компенсации потери части пора платы в связи с нарушением сроков ее выплаты и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн. Вышеуказанным судебным решением установлено нарушение ответчиком его Трудового права, в частности, невыплаты заработной платы на день увольнения - 02.07.2018 года. 23.09.2019 года ответчиком был оплачен особа_1 недосчитанных заработную плату в сумме 23 333, 00 грн., Компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты в сумме 27 174, 91 грн.и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн. Поскольку ответчик в день увольнения истца не осуществил всех расчетов, истец имеет право на взыскание с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 03.07.2018 года по 23.09.2019 года. Согласно расчету истца средний заработок, который подлежит выплате за все время задержки выплаты заработной платы после его освобождения составляет 105 509, 76 грн. = 343, 68 грн. (Среднедневная заробитная плата) X 307 (количество рабочих дней, за все время задержки расчета). По изложенного, просит иск удовлетворить, а также взыскать с ответчика в его пользу понесенные судебные расходы.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 19.11.2019 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
представитель соответствуетча подал в суд отзыв на исковое заявление, в котором не согласен с исковыми требованиями, отметив, что за спорный период (с 01.01.2010 года по сентябрь 2015 включительно) заработная плата и дополнительные выплаты истца составляли 102774, 00 грн. согласно расчетных листков. Спор по делу № 462/3316/19 возник вследствие того, что в формулу расчета заработной платы был заложен ниже размера минимальной заработной платы, чем было предусмотрено Законом Украины «О государственном бюджете Украины». Таким илином, по решению Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.07.2019 года по делу № 462/3316/19, истцу было выплачено данную разницу по минимальной заработной плате. Поэтому разница недоначисленной заработной платы (по решению суда) составляет 20% от общей суммы начисленной и полученной заработной платы. Просит применить принцип соразмерности и уменьшить размер возмещения среднего заработка за время задержки расчета при увольнении особа_1. Отмечает, что данная позиция полностьюсогласуется с позицией изложенной в постановлении Верховного Суда Украины от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16. При рассмотрении дела также просит учесть, что ответчик - ЛГКП «Львовтеплоэнерго», является коммунальным теплоснабжающим предприятием, имеющим стратегическое значение, особенно в отопительный период. Непомерные финансовые нагрузки, причинении исками о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении, могут привести к банкротству предприятия. Полагают, чв истец сознательно умышленно, пользуясь отсутствием сроков исковой давности для дел о взыскании заработной платы, затягивал время обращения в суд с исковыми требованиями о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
27.12.2019 года представитель истца особа_2 подала в суд ответ на отзыв, в котором отметила, что призвание ответчика на то, что истцом умышленно затягивался обращении в суд с исковыми требованиями о взыскании среднего заработка са время задержки расчета при увольнении является необоснованным и нецелесообразным, так как ответчик с 18.11.2015 года по 02.07.2018 года (день освобождения истца с работы), а это около 3 лет, добровольно не принял меры для того, чтобы выплатить истцу причитающиеся суммы . Если бы ответчик добровольно выплатил истцу до дня увольнения все причитающиеся суммы, то это бы минимизировало его расходы на уплату компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты истцу, среднего поработенку за время задержки расчета при увольнении, и судебные расходы, связанные с судебным разбирательством иска истца.
Руководствуясь п. 2 ч. 6 ст. 279 ГПК Украины суд не усматривает необходимости проводить рассмотрение дела в судебном заседании с извещением сторон, так как характер спорных правоотношений и предмет доказывания по делу не требуют проведения судебного заседания сообщению сторон для полного и всестороннего установления обстоятельств дела.
В соответствии с требованиями ч.2 ст. 247 ГПК Украины в расо если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Рассмотрев дело в порядке упрощенного производства, без уведомления сторон, изучив собранные по делу доказательства, выяснив истинные обстоятельства дела, суд исходит из следующего.
Согласно ч.1 ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за сащита своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Из содержания ст. 12 ГПК Украины усматривается, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Согласно ч.1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участникамидела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с требованиями ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что особа_1, информация_1, был 29 июня 2011 по 2 июля 2018 работал во Львовском городском коммунальном предприятии "Львовтеплоэнерго". 29 июня 2011 был принят на район магистральных тепловых ереж слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по третьему разряду согласно приказа № 373-к от 25.06.2011 г..
3 января 2012 он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по четвертому разряду этого же района согласно приказа № 766-к от 30.12.2011г.
20 декабря 2013 истца были переведены слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по пятому разряду этого же района согласно приказа № 726-к от 20.12.2013р.
2 июля 2018 последний был уволен по собственному Бажанем по ст. 38 КЗоТ Украины согласно приказа № 359-к от 02.07.2018р.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.07.2019 года по делу № 462/3316/19 по иску лицо_1 к Львовского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании недоначисленной заработной платы его иск был удовлетворен, решено взыскать с ответчика в его пользу 23 333 00 грн. недоучтенной заработной платы и 27174, 91 грн. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением строков ее выплаты и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн. Вышеуказанным судебным решением установлено нарушение ответчиком его Трудового права, в частности, невыплаты заработной платы на день увольнения - 02.07.2018 года.
Во исполнение указанного решения суда был выдан исполнительный лист от 11.07.2019 года.
23.09.2019 года ответчиком был оплачен особа_1 недосчитанных заработную плату в сумме 23 333, 00 грн., Компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушьенням сроков выплаты в сумме 27 174, 91 грн. и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн.
Частями 1, 7 ст.43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленнуютрудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнениии, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Из содержания ст.117 КЗоТ Украины усматривается, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
анализ попредназначенных норм дает основания для вывода о том, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Как следует из разъяснений данных в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда», суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника среднийзаработок за время задержки расчета при увольнении, если работодатель докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.07.2019 г.. Доказана вина ответчика в невыплате причитающихся истцу при увольнении сумм.
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываютсяпри рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 № 100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» сохранение средней заработной платы и среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Согласно п.8 Порядка вбчислення средней заработной платы, утвержденного указанным постановлением, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабглаза (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Пунктом 4 Порядка установлено, что при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения согласно действующему законодательству, не учитываются единовременные выплаты / компенсация за неиспользованный отпуск, материальная помощь, помощь работникам, уходящим на пенсию, выходное пособие и т.п. /.
В п. 20 Постановления Пленума Верховногого Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день освобождения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника среднй заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Судом установлено, что 23.09.2019 года во исполнение решения Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.07.2019 года ЛГКП «Львовтеплоэнерго» выплатило особа_1 недосчитанных заработную плату и компенсацию потери части заработной платыв связи с нарушением сроков ее выплаты, что подтверждается справкой ПФУ от 28.10.2019 года.
Учитывая вышеизложенное, в пользу истца следует взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 03.07.2018 года по 23.09.2019 г..
Суд принимает во внимание расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении указанный истцом в исковом заявлении, поскольку таким ответчик ознакомлен и такой ним не оспаривался.
Из предоставленного истцом расчета, какой не опровергнут ответчиком, усматривается, что согласно расчетных листков заработная плата за май - июнь 2018 составила 13 747, 33 грн. (8194, 35 грн. + 5552, 98 грн.). Истцом было отработано за май - июнь 2018: 40 рабочих дней 20 раб. дней. + 20 раб. дней), следовательно, его среднедневная заработная плата составляет 343, 68 грн. (13747, 33 грн. 40 раб. Дней).
Согласно письму Министерства социальной политики Украины от 19 октября 2017 № 224/0 / 103- 17/214 «О предоставлении разъемснення »работодателям рекомендовано воспользоваться расчетом норм продолжительности рабочего времени на 2018 год, согласно которому при 40-часовой рабочей неделе норма продолжительности рабочего времени составляет 250 раб, а за период с 03.07.2018р. по 31.12.2018р. составляет 127 рабочих дней.
Согласно письму Министерства социальной политики Украины от 8 августа 2018 № 78/0 / 206- 18 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2019» норма продолжительности рабочего времени за период с 01 января по 23 сентября2019 составляет 180 рабочих дней.
Вместе количество рабочих дней, за все время задержки расчета, то есть начиная с 03.07.2018р. по 23.09.2019р. составляет 307 рабочих дней.
Расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 03.07.2018 года по 23.09.2019 года в размере 105 509, 76 грн. проведения истцом согласно Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года.
Вместе с тем, какследует из Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» предусматривает, что взимание и уплата налога с заработной платы являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а суд определяет такую ​​сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Исходя из изложенного и учитывая, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком и в гдень освобождения ему не были выплачены причитающиеся с предприятия суммы, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истца подлежит взысканию 105509, 76 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 03.07.2018 года по 23.09.2019 года, без учета налогов и других обязательных платежей.
Доводы ответчика о применении принципа соразмерности и уменьшение соответственно размеру среднего заработка, который должен быть выплачен в случае невыплаты по вине собственныхка или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины судом отклонены по следующим мотивам.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику суммпо трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса.
Согласно правовой позиции Верховного Суда по делу № 761/2451/15-ц закон прямо возлагает на предприятие, установую, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить всей суммы, принадлежащие ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. В случае непроведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу работника или такого выводу придет суд, рассматривающий дело. В случае частичного удовлетворения иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета при увольнении, учитывая спорную сумму, на которую работник имел право, долю, которую она составляла в заявленных требованиях, существенность этой доли по сравнению со средним заработком и другие конкретные обстоятельства дела .
Кроме этого, Верховным Судом в этом деле отмечается, что нормой части второй статьи 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае позыного для работника решения судом спора о размерах причитающихся ему сумм, работодатель не освобождается от оплаты работнику среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, что подтверждается и правовым заключением Верховного Суда Украины в постановлении от 14 декабря 2016 по делу № 6-788цс16 .
Как следует из материалов дела решением Железнодорожного районного суда Львова от 11.07.2019 года по делу 462/3316/19 исковые требования особа_1 удовлетворены в полном объеме. дане решение не обжаловалось и вступило в законную силу. Следовательно, суд считает, что нет оснований для применения принципа соразмерности.
Что касается доводов представителя ответчика, изложенных в дополнительных объяснениях, представленных в Железнодорожный районный суд г.. Львова 13.12.2019 года, согласно которым основанием для выплаты предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины возмещения в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи являются: начисление сумм причитающихся работнику при увольнении; отсутствие спора о их размера; невыплата начисленных сумм в день увольнения.
Основанием для выплаты предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины возмещения в соответствии с частью 2 настоящей статьи являются: начисление сумм причитающихся работнику при увольнении; несогласие работника с начисленными / неначисленных суммами, стало основанием для возникновения Трудового спора, решился в пользу работника.
Поэтому, считает ответчик, несогласие работника с размером подлежащих выплате при увольнении сумм должна иметь активные проявления путем зоветрнення к работодателю или непосредственно в суд. Это обращение должно быть осуществлено сразу после выплаты этих сумм или ознакомлении с их размером или по крайней мере в достаточно сжатые сроки. Такие действия будут свидетельствовать о наличии спора о размере причитающихся ему сумм при увольнении. Как свидетельствуют материалы дела осуществлен ответчиком расчет и выплата сумм причитающихся истцу при увольнении, последним не обжаловались.
Таким образом, отмечает представитель ответчика, только по решению Железнодорожного районного суда. Львова от 11.07.2019 года по делу №462 / 3316/19 иск лицо_1 был удовлетворен и решено взыскать 23333, 00 грн. недоплаченной заработной платы и 27174, 91 игры. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, и поэтому истцу было выплачено недоплаченную разницу по минимальной заработной плате. В связи с чем считает, что в удовлетворении иска следует отказать.
Суд не видит ни одного прошения сроков обращения особа_1 в суд с данным иском, поскольку судом надлежащим образом установлено, что 23.09.2019 года ответчиком был оплачен особа_1 недосчитанных заработную плату в сумме 23 333, 00 грн., компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты в сумме 27 174, 91 грн. и расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн., в то время как истец обратился в суд с иском о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении 18.11.2019 года, то есть в достаточно сжатые для цього сроки. От так, основания для отказа в иске при изложенных обстоятельствах отсутствуют.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Согласно ч.2 ст.141 ГПК Украины в случае удовлетворения иска на ответчика возлагаются судебные расходы, связанные с рассмотрением дела.
Согласно ч.8 ст. 141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно договора о предоставлении правовой (правовой) помощи от 01.11.2019 года, ордера серии ВС №1007225 на предоставление юридической (правовой) помощи от 01.11.2019 года, дополнительного соглашения к договору о предоставлении юридической (правовой) помощи от 01.11.2019 года, акта приема-передачи от 01.11.2019 года, квитанцийй к приходному кассовому ордеру № 59 от 11.11.2019 года, расчета затрат на профессиональную юридическую помощь по делу особа_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении от 11.11.2019 года, приобщенных к материалам дела истец заключил с адвокатом [П.] Н.Г. договор о предоставлении юридической (правовой) помощи и осуществила оплату в размере 2500 грн.
Руководствуясь ст.141 ГПК Украины суд приходить к выводу о взыскании с ответчика в пользу истца 1055, 10 грн. судебного сбора и 2500 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь.
Руководствуясь ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ГПК Украины, ст. 38, 116, 117 КЗоТ Украины, суд

е д е л:
Исковое заявление особа_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Львовского городского комунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 105509 / сто пять тысяч пятьсот девять / грн. 76 коп. среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы за период с 03.07.2018 года по 23.09.2019 года без учета удержания налогов и других обязательных платежей, подлежащих удержанию из этой суммы в соответствии с законодательством Украины.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 2500 грн. расходов на правовую помощь.
стягнути из Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 1055, 10 грн. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Истец особа_1, информация_1, ИНН номер_1, проживающий по адресу: адрес_1, адрес переписки: адрес_2, .
Ответчик: Львовское городское коммунальное предприятие «Львовтеплоэнерго», код егрпоу 05506460, находится по адресу: г.Львов, ул. Д.Апостола, 1.
Текст решения изготовлен 02.01.2020 года



Судья / подпись /
С оригиналом.
судья:А.И. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/7165/19


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова [К] А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач 18 листопада 2019 року звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 105 509 грн. 76 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1055, 10 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 29 червня 2011 року по 02 липня 2018 року працював у Львівському міському комунальному підприємстві „Львівтеплоенерго". 29 червня 2011 року був прийнятий на район магістральних теплових мереж слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по третьому розряду згідно наказу № 373-к від 25.06.2011 р. 03 січня 2012 року його було переведено слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по четвертому розряду цього ж району згідно наказу № 766-к від 30.12.2011р. 20 грудня 2013 року його було переведено слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по п`ятому розряду цього ж району згідно наказу № 726-к від 20.12.2013р. 02 липня 2018 року був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 359-к від 02.07.2018р.Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 року у справі № 462/3316/19 за позовною заявою особа_1 до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недонарахованої заробітної плати його позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на його користь 23 333, 00 грн. недорахованої заробітної плати та 27174, 91 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн. Вищевказаним судовим рішенням встановлено порушення відповідачем його Трудового права, зокрема, невиплати заробітної плати станом на день звільнення - 02.07.2018 року. 23.09.2019 року відповідачем було сплачено особа_1 недораховану заробітну плату у сумі 23 333, 00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати у сумі 27 174, 91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн. Оскільки відповідач у день звільнення позивача не здійснив всіх розрахунків, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2018 року по 23.09.2019 року. Відповідно до розрахунку позивача середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки виплати заробітної плати після його звільнення складає 105 509, 76 грн. = 343, 68 грн. (середньоденна заробітна плата) X 307 (кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку). За наведеного, просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, зазначивши, що за спірний період (з 01.01.2010 року по вересень 2015 року включно) заробітна плата та додаткові виплати позивача становили 102774, 00 грн. згідно розрахункових листків. Спір у справі № 462/3316/19 виник внаслідок того, що у формулу розрахунку заробітної плати було закладено нижчий розмір мінімальної заробітної плати, ніж було передбачено Законами України «Про державний бюджет України». Таким чином, згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 року по справі № 462/3316/19, позивачу було виплачено дану різницю по мінімальній заробітній платі. Відтак різниця недонарахованої заробітної плати (згідно рішення суду) становить 20% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати. Просить застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа_1 . Зазначає, що дана позиція повністю узгоджується із позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за № 6-113цс16. При розгляді справи також просить врахувати, що відповідач - ЛМКП «Львівтеплоенерго», є комунальним теплопостачальним підприємством, що має стратегічне значення, особливо в опалювальний період. Непомірні фінансові навантаження, спричиненні позовами про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, можуть призвести до банкрутства підприємства. Важають, що позивач свідомо умисно, користуючись відсутністю термінів позовної давності для справ щодо стягнення заробітної плати, затягував час звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
27.12.2019 року представник позивача особа_2 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що покликання відповідача на те, що позивачем умисно затягувався час звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необгрунтованим і недоцільним, так як відповідач з 18.11.2015 року по 02.07.2018 року (день звільнення позивача з роботи), а це близько 3 років, добровільно не вжив заходів для того, щоб виплатити позивачу належні суми. Якщо б відповідач добровільно виплатив позивачу до дня звільнення усі належні суми, то це б мінімізувало його витрати на сплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати позивачу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та судові витрати, пов`язані із судовим розглядом позову позивача.
Керуючись п. 2 ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд не вбачає необхідності проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, так як характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що особа_1 , інформація_1 , був 29 червня 2011 року по 02 липня 2018 року працював у Львівському міському комунальному підприємстві „Львівтеплоенерго". 29 червня 2011 року був прийнятий на район магістральних теплових мереж слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по третьому розряду згідно наказу № 373-к від 25.06.2011 р.
03 січня 2012 року його було переведено слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по четвертому розряду цього ж району згідно наказу № 766-к від 30.12.2011р.
20 грудня 2013 року позивача було переведено слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по п`ятому розряду цього ж району згідно наказу № 726-к від 20.12.2013р.
02 липня 2018 року останній був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 359-к від 02.07.2018р.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 року у справі № 462/3316/19 за позовною заявою особа_1 до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недонарахованої заробітної плати його позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на його користь 23 333, 00 грн. недорахованої заробітної плати та 27174, 91 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн. Вищевказаним судовим рішенням встановлено порушення відповідачем його Трудового права, зокрема, невиплати заробітної плати станом на день звільнення - 02.07.2018 року.
На виконання вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист від 11.07.2019 року.
23.09.2019 року відповідачем було сплачено особа_1 недораховану заробітну плату у сумі 23 333, 00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати у сумі 27 174, 91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 р. доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що 23.09.2019 року на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» виплатило особа_1 недораховану заробітну плату та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, що підтверджується довідкою ПФУ від 28.10.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2018 року по 23.09.2019 р.
Суд приймає до уваги розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказаний позивачем у позовній заяві, оскільки з таким відповідач ознайомлений і такий ним не оспорювався.
З наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, вбачається, що відповідно до розрахункових листків заробітна плата за травень - червень 2018 р. становила 13 747, 33 грн. (8194, 35 грн. + 5552, 98 грн.). Позивачем було відпрацьовано за травень - червень 2018 р. 40 робочих днів 20 роб. днів. + 20 роб. днів), отже, його середньоденна заробітна плата складає 343, 68 грн. (13747, 33 грн. : 40 роб. днів).
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103- 17/214 «Про надання роз`яснення» роботодавцям рекомендовано скористатися розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018 рік, відповідно до якого при 40-годинному робочому тижні норма тривалості робочого часу становить 250 роб.днів, а за період з 03.07.2018р. по 31.12.2018р. становить 127 робочих днів.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206- 18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» норма тривалості робочого часу за період з 01 січня по 23 вересня 2019 року становить 180 робочих днів.
Разом кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 03.07.2018р. по 23.09.2019р. становить 307 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2018 року по 23.09.2019 року в розмірі 105 509, 76 грн. проведено позивачем відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 8 лютого 1995 року.
Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення йому не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105509, 76 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2018 року по 23.09.2019 року, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Доводи відповідача про застосування принципу співмірності та зменшення відповідно розміру середнього заробітку, який має бути виплачений у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України судом відхилені з наступних мотивів.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Згідно правової позиції Верховного Суду у справі № 761/2451/15-ц закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всієї суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.
Крім цього, Верховним Судом у цій справі зазначається, що нормою частини другої статті 117 КЗпП України встановлено, що у разі позитивного для працівника вирішення судом спору про розміри належних йому сум, роботодавець не звільняється від оплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджується і правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 11.07.2019 року у справі 462/3316/19 позовні вимоги особа_1 задоволені в повному обсязі. Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Відтак, суд вважає, що немає підстав для застосування принципу співмірності.
Що стосується доводів представника відповідача, викладених у додаткових поясненнях, поданих до Залізничного районного суду м. Львова 13.12.2019 року, згідно яких підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення Трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Відтак, вважає відповідач, незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Як свідчать матеріали справи здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувалися.
Таким чином, зазначає представник відповідача, тільки згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2019 року по справі №462/3316/19 позов особа_1 було задоволено та вирішено стягнути 23333, 00 грн. недоплаченої заробітної плати та 27174, 91 гри. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, і відтак позивачу було виплачено недоплачену різницю по мінімальній заробітній платі. У зв`язку із чим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Суд не вбачає жодного прошення строків звернення особа_1 до суду із даним позовом, оскільки судом належним чином встановлено, що 23.09.2019 року відповідачем було сплачено особа_1 недораховану заробітну плату у сумі 23 333, 00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати у сумі 27 174, 91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн., в той час як позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 18.11.2019 року, тобто в достатньо стислі для цього строки. Від так, підстави для відмови у позові за викладених обставин відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2019 року, ордера серії ВС №1007225 на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2019 року, додаткової угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2019 року, акту приймання-передачі від 01.11.2019 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 59 від 11.11.2019 року, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по справі особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від 11.11.2019 року, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснила оплату у розмірі 2500 грн.
Керуючись ст.141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1055, 10 грн. судового збору та 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, суд

у х в а л и в:
Позовну заяву особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 105 509 /сто п`ять тисяч п`ятсот дев`ять/ грн. 76 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 03.07.2018 року по 23.09.2019 року без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 1055, 10 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , адреса листування: адреса_2 , .
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.
Текст рішення виготовлено 02.01.2020 року



Суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: А.І. [К.]