ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Справа № 462/3793/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 26 серпня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати померлого працівника члену його сім`ї, — встановив: Позивач звернулася до суду із позовом у якому просить стягнути із ЛМКП «Львівтеплоенерго» недораховану заробітну плату та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати померлого працівника члену його сім`ї. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що її чоловік, особа_2, з 03.06.2009 року по 08.04.2016 року працював у відповідача, 03.06.2009 року він був прийнятий на роботу електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування (черговим) п`ятого розряду на Теплоцентраль «Південна» згідно наказу № 260-к від 02.06.2009 року, 01.12.2015 року він був переведений на Личаківський район теплових мереж учнем оператора теплового пункту по другому розряду на опалювальний сезон згідно наказу № 763-к від 30.11.2015 року, 05.01.2016 року особа_2 був переведений оператором теплового пункту 2 розряду цього району на опалювальний сезон згідно наказу № 849-к від 31.12.2015 року, 08.04.2016 року він був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку Трудового договору п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 213-к від 08.04.2016 року. Окрім цього, позивач наголошує, що починаючи із 01.01.2010 року по 30.11.2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, трудові права її чоловіка — особа_2, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. Також позивач зазначає, що 31.01.2020 року особа_2 уклав з адвокатом Прімєровою Н. Г. договір про надання правничої (правової) допомоги щодо стягнення недорахованої заробітної плати та компенсаційних виплат з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь особа_2. Однак, інформація_1 особа_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії номер_1. Враховуючи норми ст. 1227 ЦК України, постанову Ради Міністрів СРСР № 1153 від 19.11.1984 року, розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 620-р від 22.11.1984 року, ч. 2 ст. 3 СК України, а також те, що позивач та особа_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 11.09.1975 року, запис № 2928 Львівським палацом урочистих подій, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей, згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 7 від 18.05.2020 року виданої ОСББ «Майорівка 1/3″, вбачається, що позивач та особа_2 проживали спільно за однією адресою, на утриманні особа_2 не було непрацездатних осіб. Враховуючи вищевказане та факт того, що вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, позивач є членом сім`ї особа_2 та має право на отримання суми заробітної плати, які належали покійному особа_2 але не були одержані ним за життя. Так, при нарахуванні заробітної плати особа_2 відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго»; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2012 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2010−2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012−2014 роки тощо, внаслідок чого особа_2 не було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 50 122 грн. 00 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Окрім цього позивач зазначає, що компенсація втрати частини заробітної плати особа_2 у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 60 115 грн. 65 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. З огляду на вказане, просить суд задовольнити позовні вимоги. Також просить стягнути з відповідача на її користь 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.136). 11.08.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому той з позовними вимогами не погодився, зазначив, що вважає їх необґрунтованими. Вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом у зв`язку з тим, що чинне законодавство передбачає тримісячних строк для звернення до суду про стягнення недонарахованої заробітної плати. Також зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки в даному випадку має місце спір про оплату праці. З огляду на вказане, просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.142−149). 18.08.2020 року від представника позивача особа_1 — адвоката Прімєрової Н. Г. до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Зазначає, що відповідачем у справі були направлені позивачу відзив на позовну заяву б/н від 05.08.2020 року та контррозрахунок недоплаченої заробітної плати особа_2 на суму 44 695 грн. 00 коп. та контррозрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_2 у зв`язку з порушенням строків її виплати на суму 57 217 грн. 12 коп. Стороною позивача була здійснена перевірка контррозрахунків відповідача за результатами якого позивач визнає їх обґрунтованими, тому вважає за необхідне зменшити розмір своїх позовних вимог. Просить стягнути з відповідача 44 695 грн. 00 коп. недорахованої заробітної плати померлому особа_2 за період з 01.01.2010 року по 30.11.2015 року провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати, 57 217 грн. 12 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати померлому особа_2 провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати та 3 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.162−165). у матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного. У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що особа_2 03.06.2009 року він був прийнятий на роботу електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування (черговим) п`ятого розряду на Теплоцентраль «Південна» згідно наказу № 260-к від 02.06.2009 року (а.с.34), 01.12.2015 року він був переведений на Личаківський район теплових мереж учнем оператора теплового пункту по другому розряду на опалювальний сезон згідно наказу № 763-к від 30.11.2015 року (а.с.34), 05.01.2016 року особа_2 був переведений оператором теплового пункту 2 розряду цього району на опалювальний сезон згідно наказу № 849-к від 31.12.2015 року (а.с.34), 08.04.2016 року він був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку Трудового договору п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 213-к від 08.04.2016 року (а.с.35). Як вбачається із матеріалів справи 31.01.2020 року особа_1 уклав з адвокатом договір про надання правничої (правової) допомоги щодо стягнення недорахованої заробітної плати та компенсаційних виплат з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь особа_2 (а.с. 60). Згідно свідоцтва про смерть серії номер_1 Личаківського районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, особа_2, інформація_2, помер — інформація_1, актовий запис № 264 (а.с. 25). Відтак суд зазначає, що згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії номер_2 від 11.09.1975 року позивач проживала у зареєстрованому шлюбі з особа_2 спільно, однією сім`єю, тому являється членом сім`ї (а.с. 26). Згідно постанови Ради Міністрів СРСР № 1153 від 19.11.1984 року та розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 620-р від 22.11.1984 року заробітна плата, не одержана до дня смерті робітника чи службовця, видається членам сім`ї, які проживали разом з ним, а також особам, які перебували внаслідок непрацездатності на утриманні померлого. Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 7 від 18.05.2020 року ОСББ «Майорівка 1/3″ стверджується, що позивач та особа_2 проживали спільно за адресою: адреса_1 (а.с. 29). Відтак, згідно вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою ст. 97 КЗпП України. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Частиною 3 статті 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Відповідно до п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2012 роки та п. 3.1.1 Галузевої угоди на 2013−2015 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (а.с.86, 95). Згідно з Тарифною частиною Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2010−2011 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі передбаченому у Галузевій угоді між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2011 роки. Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить — 1, 62. Додатком № 2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою неведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить — 1, 54 (а.с. 114). Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012−2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому у Галузевій угоді між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення (а.с. 116). Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1, 62 (а.с. 116). Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою неведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить — 1, 54 (а.с. 117). Згідно п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та на 2012−2013 роки встановлено, що розмірі тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (а.с. 98, 105). Як вбачається із долучених до матеріалів справи копії відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 17 березня 2014 року № 02−1175/04 та копії відповіді Державної фінансової інспекції у Львівській області від 02 червня 2014 року № 06−16/3740 проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 року, ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці»  — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на Підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012 роки та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників (а.с. 75−77, 78−82). Також судом встановлено, що 14 листопада 2013 року винесена постанова Залізничного районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» за порушення вимог законодавства про працю та накладення штрафу в розмірі 510 грн. передбаченого ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 73−74). Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року, вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки (а.с. 118−119). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина має преюдиційний характер та не потребує додаткового доведення. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми недорахованої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 30.11.2015 року становить 50 122 грн. 00 коп. (а.с. 11−15). Розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати стверджується, що особа_2, було втрачено 60 115 грн. 65 коп. (а.с. 16−17). Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд приймає до уваги заяву про зменшення позовних вимог та надає віри розрахунку суми недорахованої заробітної плати з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, який було надано позивачем, відповідно до якого сума недорахованої заробітної плати позивача за період з 01.01.2010 року по 30.11.2015 року становить 44 695 грн. 00 коп. та розрахунку позивача, відповідно до якого сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 57 217 грн. 12 коп. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої заробітної плати у розмірі 44 309 грн. 51 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 55 888 грн. 79 коп. підлягають до задоволення. Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно витягу з договору про надання правової допомоги від 31.01.2020 року та від 19.05.2020 року, акту приймання передачі до договору про надання правової допомоги від 25.06.2020 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 40, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, долучених до матеріалів справи, позивач уклала з адвокатом Прімєровою Наталією Григорівною договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 3 000 грн. (а.с. 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68). Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000 грн. витрат на правову допомогу. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263−265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237−1 КЗпП України, суд — ухвалив: Позов особа_1 (ідентифікаційний номер: номер_3, адреса: адреса_2) до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (Код єдрпоу 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати померлого працівника члену його сім`ї — задовольнити у повному обсязі. Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 недораховану заробітну плату померлому особа_2 за період з 01.01.2010 року по 30.11.2015 року у розмірі 44 695 (сорок чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати померлому особа_2 у розмірі 57 217 (п`ятдесят сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 12 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Відповідно до вимог п. п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови. Суддя/підпис/ Н. М. Галайко З оригіналом згідно. Суддя: