ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Справа № 464/972/20
пр.№ 2/464/708/20
Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

09.04.2020 Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді [Ч.] С.З.,
секретаря судових засідань [Б.] Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітньої плати,  —
в с т, а н о в и в:
позивач особа_1 звернулась до Сихівського районного суду м.Львова з позовом до відповідача Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» в якому просить стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» основну заробітнью плату у розмірі 31 974 (тридцять одну тисячу дев"ятсот сімдесят чотири) гривні 25 коп., доплату за шкідливі умови праці в розмірі 2 557 (дві тисячі п"ятсот п"ятдесят сім) гривень 64 коп., доплату за роботу в нічний час у розмірі 4 147 (чотири тисячі сто сорок сім) гривень 69 коп., компенсацію втрати частини доходу у зв"язку з невиплатою заробітньої плати в розмірі 49 279 (сорок дев"ять тисяч двісті сімдесят дев"ять) гривень 59 коп., а всього стягнути 87 959 (вісімдесят сім тисяч дев"ятсот п"ятдесят дев"ять) гривень 17 коп.
Обґрунтовує позов тим, що перебуває у трудових відносинах з ЛМКП «Львівтеплоенерго» та працює на посаді апаратника хімводоочищення 4-ї групи в хімічному цесі. Внутрішніми наказами по підприємству відповідач встановлював мінімальні тарифні ставки робітника першого розряду, на основі яких проводив розрахунок і виплату заробітної плати, розмір якої не відповідав вимогам Закону України «Про державний бюджет України» відповідних років. Так, наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» №186 від 21.07.2010 встановлено розмір мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з 01.07.2010 892, 80 грн., наказом №150 від 23.04.2012 з 01.05.2012 1042, 80 грн., наказом №170 від 29.04.2013 з 01.05.2013 1106, 40 грн., наказом №176 від 30.04.2014 встановлено розмір мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з 01.05.2014 1152 грн. (з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн.), наказом №264 від 27.06.2014 з 01.07.2014 1 204, 80 грн. (з розрахунку мінімальної заробітної плати 1 004 грн.).
Оскільки відповідач самовільно визначав мінімальну заробітну плату, що була нижчою від встановленої вищенаведеним Законом, відтак нарахування та виплата заробітної плати проводилося із суттєвим її заниженням. Окрім цього, заниження відповідачем розміру тарифної ставки (посадового окладу) призвело до заниження розміру усіх доплат, зокрема, доплат за шкідливі умови праці та надбавок за роботу в нічний час. Просить позов задовольнити, покликається на розрахунки, копію трудової книжки, витяг з колективного договру, регільну угоду, копії наказів, інші документи.
Ухвалою від 28.02.2020 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
25.03.2020 від відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» надійшов відзив. Зазначає, що виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 №186, від 23.04.2012 №150 від 29.04.2013, №170 від 30.04.2014 №176, та 27.06.2014 №264, що є чинними і не скасованими у встановленому порядку. Дані накази підприємства належать до правових актів локального характеру, котрі містять норми права, які регулюють конкретні правовідносини і є обов`язковими до застосування на підприємстві, крім того, такі погоджені первинною профспілковою організацією. На виконання даних наказів, відділом організації праці і заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго»: формується тарифна сітка (схема посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника 1 розряду, з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок за видами робіт та кваліфікаційних коефіцієнтів; розробляється штатний розклад із врахуванням нової схеми посадових окладів (тарифної сітки) та подається на погодження в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради; нараховується та виплачується заробітна плата в терміни, встановлені наказом, у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Контроль за виконанням наказів про зміни в оплаті праці працівників покладається на заступника директора з економічних питань, відповідно до функціональних обов`язків та здійснюється з метою забезпечення належної реалізації на практиці усіх передбачених заходів. Доведення до відома працівників змісту наказів здійснюється шляхом безпосереднього повідомлення керівниками структурних підрозділів (начальниками відділів, служб, лабораторій, цехів, тощо) своїм підлеглим про їх прийняття та механізм впровадження в дію, а також шляхом розміщення примірників наказів на дошках оголошень. На виконання вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати підприємство повідомляє працівників, шляхом видачі розрахункових листків. Крім того, покликається на пропуск позивачем трьохмісячного строку звернення до суду з вимогою про виплату недорахованої заробітної плати в порядку ч.1 ст. 233 КЗпП, а відтак до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП, оскільки факт порушення законодавства про працю щодо позивача встановлено не було. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
30.03.2020 представник позивача Мандюк О.О. подав відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи.
Від представника позивача та представника відповідача до суду поступили заяви про слухання справи у їх відсутності.
У зв`язку з неявкою сторін та з врахуванням поданих заяв фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд установив, що позивач перебуває у трудових відносинах із ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до наказу № 311-к від 31.08.2007 особа_1 переведена у Теплоелектроцентраль-1 в хімічний цех апаратником хімочищення четвертого розряду та по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на цій ж посаді.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» визначено, що мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З`ясовано, що виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників».
Так, наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 21.07.2010 №186 встановлено з 01.07.2010 мінімальну тарифну ставку робітника І розряду в розмірі 892, 80 грн.; наказом №150 від 23.04.2012 з 01.05.2012 1042, 80 грн., наказом №170 від 29.04.2013 з 01.05.2013 1 106, 40 грн., наказом №176 від 30.04.2014 встановлено розмір мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з 01.05.2014 1152 грн. (з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн.), наказом №264 від 27.06.2014 з 01.07.2014 1 204, 80 грн. (з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн.)
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01.07.2010 становила 888 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено мінімальну заробітну плату станом на 01.05.2012 1 094 грн. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.05.2013 становила 1147 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата станом на травень та липень 2014 року складала 1 218 грн.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Таким чином, наказами ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про зміни в оплаті праці працівників» неправомірно зменшено встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» розмір мінімальної заробітної плати, чим порушено трудові права позивача, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.
З розрахунків вбачається, що заборгованість ЛМКП «Львівтеплоенерго» по невиплаті позивачу основної заробітної плати, що складає різницю між посадовим окладом штатного розкладу та посадовим окладом на підставі мінімальної заробітної платити згідно з держбюджетом, становить 31 974, 25 грн., невиплачена доплата за шкідливі умови праці за період з січня 2010 року до червня 2015 року становить 2 557, 64 грн., сума невиплачених доплат за роботу в нічний час за період з січня 2010 року до червня 2015 року становить 4147, 69 грн. Вказані розрахунки учасниками справи не заперечуються, тому суд приймає такі як належний та допустимий доказ.
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» цієї статті визначено, що додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці.
Відповідно до пункту 17.8 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки за роботу у важких і шкідливих умовах праці визначено доплату в розмірі до 12 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) та за роботу в нічний час в розмірі 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.
В пункті 17.6 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки визначено доплату за роботу у важких і шкідливих умовах праці в розмірі до 12 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) та за роботу в нічний час в розмірі 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.
З відомостей, що містяться в розрахункових листках випливає, що доплата за шкідливі умови праці встановлена ЛМКП «Львівтеплоенерго» в розмірі 8% (восьми відсотків) від посадового окладу позивача.
З огляду на те, що встановлений відповідачем розмір тарифної ставки (посадового окладу) був заниженим та не відповідав вимогам чинного законодавства, відтак відповідно заниженим є і розмір доплати за шкідливі умови праці та за роботу в нічний час.
Статтею ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем порушено трудові права позивача, суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути основну заробітну плату у розмірі 31 974, 25 грн, доплату за шкідливі умови праці у розмірі 2 557, 64 грн, доплату за роботу в нічний час у розмірі 4 147, 69 грн.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050−111 від 19.10.2000 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. А відповідно до статті 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», зокрема визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення) (п.п. 2, 3 Порядку).
Відповідно до п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини доходів працівника у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, відтак з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить позивача необхідно стягнути 49 279, 59 грн. компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що до даних правовідносин не може застосуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача не встановлено, суд вважає такі безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що позивач уклала з адвокатом Мандюк О.О. договір про надання правової (професійної правничої) допомоги та здійснила оплату у розмірі 3000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.10.2019, ордер серії ВС №1020185 на надання правової допомоги за договором від 15.10.2019, акт виконаних робіт з надання правової (професійної правничої) допомоги від 26.03.2020. Тому понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237−1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 89, 141, 223, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,
у х в, а л и в:
Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати задовольнити повністю.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 основну заробітну плату у розмірі 31 974, 25 грн., доплату за шкідливі умови праці у розмірі 2 557, 64 грн., надбавку за роботу в нічний час у розмірі 4 147, 69 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 49 279, 59 грн., а всього 87 959, 17 (вісімдесять сім тисяч дев`яносто п`ятдесять дев`ять) грн. 17 коп., провівши утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн., на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач: особа_1, проживає: адреса_1, ІПН — номер_1.
відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код єдрпоу — 05506460.

Суддя [Ч.] С.З.