ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Справа № 462/330/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 20 березня 2020 року                                Залізничний районний суд міста Львова                в складі: головуючого — судді                Ліуша А.І. з участю секретаря                Аврамишиної Д.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати,- В С Т, А Н О В И В: позивач звернулася до суду з позовом про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, покликаючись на те, що вона з 18 травня 1998 року працює у відповідача. Починаючи із 01 січня 2010 року по 30 червня 2015 року відповідач здійснював нарахування заробітної плати з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати, оскільки при розрахунку його посадового окладу за вказаний період відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки, що є порушенням положень регіональних угод. Просить стягнути з відповідача 32391,00грн. недоплаченої частини заробітної плати, 40684,85 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому покликається на пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, а відтак вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, зазначив, що встановити факт порушення підприємством трудових прав позивача можливо лише у випадку встановлення невідповідності законодавству наказів про зміни в оплаті праці працівників. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.        Судом встановлено, що позивач особа_1 працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 18 травня 1998 року. Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.  Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/. Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України. Наказами ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідач встановлював мінімальні тарифні ставки робітника першого розряду, на основі яких проводив розрахунок і виплату заробітної плати, однак, визначена відповідачем заробітна плата не відповідала Закону України «Про державний бюджет України». Як вбачається із Тарифних частин угод, зокрема, Регіональної угоди на 2012−2014 роки для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ з 2010 року було встановлено, що мінімальна тарифна ставка робітника 2 групи складає 1,08. Відповідно до Галузевої угоди на 2013−2015 роки мінімальна тарифна ставка за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітниув І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків мінімальної заробітної плати. Також, згідно Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки, коефіцієнт для робітників І розряду становить 1,62. Внаслідок наведеного, сума невиплаченої основної заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2015 року становить 32391,00 грн. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація  громадянам  втрати  частини доходів у зв`язку з порушенням  строків  їх  виплати  (далі  —  компенсація) провадиться  у  разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів,  нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). У відповідності до правового висновку Верховного суду України, викладеної у постанові №6−131цс12 від 07 листопада 2012 року основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення. Отже, оскільки відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу особа_1, суд вважає, що з відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 73075,85 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. Таким чином, оцінюючи докази у їх [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача. Внаслідок наведеного, суд вважає, що з відповідача слід стягнути у дохід держави 840,80 грн. судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що стверджується квитанцією №7 від 22 січня 2020 року. Керуючись ст.ст. 12, 259, 263−265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, —                                 У Х В, А Л И В: позов задовольнити повністю. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 32391 /тридцять дві тисячі триста дев`яносто одну/ гривню 00 копійок невиплаченої основної заробітної плати без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 40 684 /сорок тисяч шістсот вісімдесят чотири/ гривні 85 копійок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 3000 /три тисячі/ гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ у дохід держави 840 /вісімсот сорок/ гривень 80 копійок судового збору. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.                                        Суддя:                 /підпис/                 А. І. Ліуш                                        Копія вірна.                                        Суддя                                                        А. І. Ліуш