ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты
Справа № 462/1484/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
14 квітня 2020 року суддя Залізничного районного суду м.Львова [П.] Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати,
встановив:
Позивач у березні 2020 року звернувся у суд з позовом, зменшивши в подальшому позовні вимоги, в якому просить стягнути із відповідача на його користь недораховану заробітну плату за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 в сумі 19 585 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 24 002 грн. 74 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 15.01.2013 по 15.03.2017 він працював в ЛМКП «Львівтеплоенерго». Зокрема, 15.01.2013 він прийнятий на роботу в хімічний цех Теплоелектроцентралі-1 учнем апаратника хімводоочищення четвертої групи згідно наказу від 15.01.2013 № 27-к. 06 лютого 2013 року був переведений на посаду апаратника хімводоочищення 4 групи хімічного цеху ТЕЦ-1 згідно наказу від 06.02.2013 №65-к. 15 березня 2017 року на підставі наказу №124-к від 15.03.2017 звільнений з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Починаючи з 15.01.2013 по 30.09.2015 відповідач порушував законодавство про працю, його трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. Відтак, при нарахуванні заробітної плати відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та 2012−2013 роки; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2012 роки та Галузевої угоди на 2013−2015 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2010−2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012−2014 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати протягом спірного періоду. Відтак, відповідачем за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 недораховано та недовиплачено позивачу заробітну плату в сумі 19 585 грн. 00 грн., яка включає суму недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки), суму недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (8% від тарифної ставки) та суму оплати за роботу у нічний час та за роботу у святкові дні за цей же період.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Крім цього, вважає, що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем невірно, а тому ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснило власний контррозрахунок по заборгованості заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності приписів ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно із ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що особа_1 в період з 15.01.2013 по 15.03.2017 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». Зокрема, 15.01.2013 позивача було прийнято на роботу в хімічний цех Теплоелектроцентралі-1 учнем апаратника хімводоочищення четвертої групи згідно наказу № 27-к від 15.01.2013 та 06.02.2013 його переведено на посаду апаратника хімводоочищення четвертої групи хімічного цеху ТЕЦ-1 згідно наказу № 65-к від 06.02.2013. Згідно наказу від 15.03.2017 № 124-к особа_1 15 березня 2017 року звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 визнано особа_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення — штраф у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці», тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 по 30.04.2012, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановлення Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 — 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 по 30.04.2013, виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 — 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 — 1147 грн., чим порушено вимоги ст.95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду — становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду — становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. — 3986 грн., начальник цеху — 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010−2012 роки та в порушення вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п.1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п.2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 17.03.2014 № 02−1175/04 та від 02.06.2014 №06−16/3740 проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012рр., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників.
Згідно п.4.3 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод.
Відповідно до п.1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки та п.3.1.1 Галузевої угоди на 2013−2015 роки, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом.
Додатком №2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2012−2014 роки єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 4 розряду становить 1, 35.
Згідно п.16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2013 — 2015 роки встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-УІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-УІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014р. № 80-УІІ, та становили: на 2013 рік: з 1 січня — 1147, 00грн., з 1 грудня — 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218.00грн.; на 2015 рік: з 1 січня — 1218, 00грн.; з 1 вересня — 1378, 00грн.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз.4, 5 ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст.15 вказаного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст.97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, що лише в Територіальній угоді, а саме в додатках № 1 та №6 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт, та формула розрахунку місячного посадового окладу керівників, професіоналів, фахівців, за умовами яких місячна тарифна ставка розраховувалась, як мін.з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт), а місячний посадовий оклад, розраховувався за такою формулою: мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт)* Х (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державної інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати апаратника хімводоочищення 4р. ТЕЦ-1, вбачається, що заборгованість перед особа_1 за період з січня 2013 р. по вересень 2015 р. становить 19585, 00 грн. Вказаний розрахунок позивач не оспорює та не спростовує, а отже приймається судом до уваги як такий (ч.1 ст.82 ЦПК України).
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату, яка присуджується йому без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 19 585 грн.00 коп. за період з 15.01.2013 по 30.09.2015, яка включає в себе суму недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки), суму недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (8% від тарифної ставки) та суму оплати за роботу у нічний час і за роботу у святкові дні за цей же період.
Крім цього, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушення встановлених строків її виплати, яка станом на 01.03.2020 складає 24 002 грн. 74 коп.
Згідно із ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01.01.2001 набрав чинності Закон України від 19.10.2000 № 2050−111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, компенсація втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020 становить 24 002 грн. 74 коп.
При цьому, відповідачем надано власний розрахунок з якого вбачається, що сума компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020. становить 22383, 17 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши надані позивачем та відповідачем вказані розрахунки, суд вважає, що позивачем розрахунок здійснено невірно, оскільки вказаний розрахунок проведений із застосуванням суми недорахованої заробітної плати в розмірі 21199, 00 грн. В свою чергу, відповідачем проведено вказаний розрахунок із застосуванням суми недорахованої заробітної плати в розмірі 19588, 00 грн., де вказана сума недоплаченої заробітної плати сторонами по справі не оспорюється та визнається.
За цих обставин, суд бере до уваги розрахунок, який було надано відповідачем, відповідно до якого сума компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020 становить 22383, 17 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, то з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути 22383, 17 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що до даних правовідносин не може застосуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача не встановлено, суд вважає такі безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
За таких обставин, оцінюючи докази у їх [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє ствердження, а тому підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.12.2019 та додаткової угоди до такого від 19.12.2019, ордера серії ВС №1011192 на надання правової допомоги від 19.12.2019, квитанції до прибуткового касового ордера №16 про сплату коштів від 05.03.2020, акту приймання-передачі до Договору про надання правничої (правової) допомоги, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000 грн.00 коп.
У відповідності п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2888, 70 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а тому суд присуджує стягнути із відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 809, 61 грн..
На підставі та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 19 588 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00коп. недорахованої заробітної плати за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 та 22 383 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 17 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 2888 грн. 70 коп. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в дохід держави 809 грн. 61 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.
Суддя:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
14 квітня 2020 року суддя Залізничного районного суду м.Львова [П.] Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати,
встановив:
Позивач у березні 2020 року звернувся у суд з позовом, зменшивши в подальшому позовні вимоги, в якому просить стягнути із відповідача на його користь недораховану заробітну плату за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 в сумі 19 585 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 24 002 грн. 74 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 15.01.2013 по 15.03.2017 він працював в ЛМКП «Львівтеплоенерго». Зокрема, 15.01.2013 він прийнятий на роботу в хімічний цех Теплоелектроцентралі-1 учнем апаратника хімводоочищення четвертої групи згідно наказу від 15.01.2013 № 27-к. 06 лютого 2013 року був переведений на посаду апаратника хімводоочищення 4 групи хімічного цеху ТЕЦ-1 згідно наказу від 06.02.2013 №65-к. 15 березня 2017 року на підставі наказу №124-к від 15.03.2017 звільнений з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Починаючи з 15.01.2013 по 30.09.2015 відповідач порушував законодавство про працю, його трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. Відтак, при нарахуванні заробітної плати відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та 2012−2013 роки; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2012 роки та Галузевої угоди на 2013−2015 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2010−2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012−2014 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати протягом спірного періоду. Відтак, відповідачем за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 недораховано та недовиплачено позивачу заробітну плату в сумі 19 585 грн. 00 грн., яка включає суму недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки), суму недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (8% від тарифної ставки) та суму оплати за роботу у нічний час та за роботу у святкові дні за цей же період.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Крім цього, вважає, що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем невірно, а тому ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснило власний контррозрахунок по заборгованості заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності приписів ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно із ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що особа_1 в період з 15.01.2013 по 15.03.2017 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». Зокрема, 15.01.2013 позивача було прийнято на роботу в хімічний цех Теплоелектроцентралі-1 учнем апаратника хімводоочищення четвертої групи згідно наказу № 27-к від 15.01.2013 та 06.02.2013 його переведено на посаду апаратника хімводоочищення четвертої групи хімічного цеху ТЕЦ-1 згідно наказу № 65-к від 06.02.2013. Згідно наказу від 15.03.2017 № 124-к особа_1 15 березня 2017 року звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 визнано особа_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення — штраф у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці», тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 по 30.04.2012, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановлення Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 — 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 по 30.04.2013, виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 — 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 — 1147 грн., чим порушено вимоги ст.95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду — становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду — становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. — 3986 грн., начальник цеху — 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010−2012 роки та в порушення вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п.1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п.2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 17.03.2014 № 02−1175/04 та від 02.06.2014 №06−16/3740 проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012рр., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників.
Згідно п.4.3 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод.
Відповідно до п.1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки та п.3.1.1 Галузевої угоди на 2013−2015 роки, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом.
Додатком №2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2012−2014 роки єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 4 розряду становить 1, 35.
Згідно п.16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2013 — 2015 роки встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-УІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-УІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014р. № 80-УІІ, та становили: на 2013 рік: з 1 січня — 1147, 00грн., з 1 грудня — 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218.00грн.; на 2015 рік: з 1 січня — 1218, 00грн.; з 1 вересня — 1378, 00грн.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз.4, 5 ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст.15 вказаного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст.97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, що лише в Територіальній угоді, а саме в додатках № 1 та №6 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт, та формула розрахунку місячного посадового окладу керівників, професіоналів, фахівців, за умовами яких місячна тарифна ставка розраховувалась, як мін.з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт), а місячний посадовий оклад, розраховувався за такою формулою: мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт)* Х (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державної інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати апаратника хімводоочищення 4р. ТЕЦ-1, вбачається, що заборгованість перед особа_1 за період з січня 2013 р. по вересень 2015 р. становить 19585, 00 грн. Вказаний розрахунок позивач не оспорює та не спростовує, а отже приймається судом до уваги як такий (ч.1 ст.82 ЦПК України).
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату, яка присуджується йому без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 19 585 грн.00 коп. за період з 15.01.2013 по 30.09.2015, яка включає в себе суму недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки), суму недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (8% від тарифної ставки) та суму оплати за роботу у нічний час і за роботу у святкові дні за цей же період.
Крім цього, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушення встановлених строків її виплати, яка станом на 01.03.2020 складає 24 002 грн. 74 коп.
Згідно із ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01.01.2001 набрав чинності Закон України від 19.10.2000 № 2050−111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, компенсація втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020 становить 24 002 грн. 74 коп.
При цьому, відповідачем надано власний розрахунок з якого вбачається, що сума компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020. становить 22383, 17 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши надані позивачем та відповідачем вказані розрахунки, суд вважає, що позивачем розрахунок здійснено невірно, оскільки вказаний розрахунок проведений із застосуванням суми недорахованої заробітної плати в розмірі 21199, 00 грн. В свою чергу, відповідачем проведено вказаний розрахунок із застосуванням суми недорахованої заробітної плати в розмірі 19588, 00 грн., де вказана сума недоплаченої заробітної плати сторонами по справі не оспорюється та визнається.
За цих обставин, суд бере до уваги розрахунок, який було надано відповідачем, відповідно до якого сума компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2020 становить 22383, 17 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, то з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути 22383, 17 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що до даних правовідносин не може застосуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача не встановлено, суд вважає такі безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
За таких обставин, оцінюючи докази у їх [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє ствердження, а тому підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.12.2019 та додаткової угоди до такого від 19.12.2019, ордера серії ВС №1011192 на надання правової допомоги від 19.12.2019, квитанції до прибуткового касового ордера №16 про сплату коштів від 05.03.2020, акту приймання-передачі до Договору про надання правничої (правової) допомоги, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000 грн.00 коп.
У відповідності п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2888, 70 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а тому суд присуджує стягнути із відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 809, 61 грн..
На підставі та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 19 588 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00коп. недорахованої заробітної плати за період з 15.01.2013 по 30.09.2015 та 22 383 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 17 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 2888 грн. 70 коп. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в дохід держави 809 грн. 61 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.
Суддя:
