ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты
Справа № 462/1884/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
04 травня 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова [Б.] Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
31 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року в сумі 41 660 грн. 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 55 296 грн. 44 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, без вирахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
31 березня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
08 квітня 2020 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив /а.с.120−127/, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, з тексту відзиву вбачається, що відповідач суму заборгованості визнає частково відповідно до поданого контррозрахунку, зазначивши, що розрахунок недоплаченої заробітної плати за 2010−2014 роки, який провів позивач є невірним, крім того, чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
30 квітня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про зменьшення розміру позовних вимог /а.с.139−141/.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 15 травня 2009 року по 02 вересня 2014 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 15 травня 2009 року особа_1 був прийнятий на роботу слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговим) п`ятого розряду на Теплоценталь з доплатою за шкідливі умови праці згідно з наказом № 215-к від 15 травня 2009 року. 02 вересня 2014 року особа_1 був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 508к від 02 вересня 2014 року /а.с.11−19/.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Позивач зі заявою про зменшення позовних вимог подав уточнений розрахунок, відповідно до якого сума недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року становить 41481, 00 грн., а сума компенсації втрати частини заробітної плати становить 55062, 15 грн. Зазначений уточнений розрахунок повністю відповідає котррозрахунку, який наданий представником відповідача /а.с.133−136/.
Як убачається з уточненого розрахунку недоплаченої заробітної плати за 2010−2014 роки, наданого представником відповідача, з 01 січня 2010 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 650 грн., а з 01 липня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня — 884 грн., з 01 липня — 888 грн., з 01 жовтня — 907 грн., з 01 грудня — 922 грн.
З 01 січня 2011 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня 2011 року — 960 грн., з першого жовтня 2011 року — 985 грн., з 01 грудня 2011 року — 1004 грн.
З 01 січня 2012 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., а з 01 травня 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня — 1094 грн., з 01 липня — 1102 грн., з 01 жовтня — 1118 грн., з 01 грудня — 1134 грн.
З 01 січня 2013 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., а з 01 травня 2013 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 922 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня — 1218 грн.
З 01 січня 2014 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 941 грн., з 01 травня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн., з 01 липня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2014 року становила 1218 грн.
Таким чином, судом достовірно з`ясовано, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго», власними внутрішніми наказами по підприємству, неправомірно зменшував встановлений Законом розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду.
Вказані дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, і тому суд, перевіривши дані, наведені у розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, вважає, що сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року в розмірі 36092, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Умовами колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та колективного договору на 2012−2013 роки, який був пролонгований та діяв у 2014−2015 роках, були встановлені доплати та надбавки, зокрема, для слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) за роботу у важких та шкідливих умовах праці — до 6% /а.с.85−92/.
Як убачається з уточненого розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не в повному обсязі проводило позивачу виплати надбавок, передбачених умовами колективного договору. Так, за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року позивачу було недоплачено 1454, 00 грн. — доплати за шкідливі умови праці., а також, 647, 00 грн. — доплати за роботу у святкові дні та 3288, 00 грн. — доплати за роботу у нічний час.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх [censored] прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року, є підставною, і тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 41481, 00 грн. (36092, 00 грн. + 1454, 00 грн. + 647, 00 грн. + 3288, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6−131цс12.
За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, який наведений в уточненому розрахунку, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 55062, 15 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 65 становить 3000 грн. /а.с.47−49/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.
Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат — задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 41 481 гривні 00 коп. недорахованої заробітної плати та 55 062 гривень 15 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, всього стягнути 96 543 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот сорок три) гривні 15 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 965 гривень 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.
Позивач: особа_1 (ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1);
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).
Повний текст рішення складаний 04 травня 2020 року
Суддя:
Оригінал рішення.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
04 травня 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова [Б.] Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
31 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року в сумі 41 660 грн. 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 55 296 грн. 44 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, без вирахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
31 березня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
08 квітня 2020 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив /а.с.120−127/, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, з тексту відзиву вбачається, що відповідач суму заборгованості визнає частково відповідно до поданого контррозрахунку, зазначивши, що розрахунок недоплаченої заробітної плати за 2010−2014 роки, який провів позивач є невірним, крім того, чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
30 квітня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про зменьшення розміру позовних вимог /а.с.139−141/.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 15 травня 2009 року по 02 вересня 2014 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 15 травня 2009 року особа_1 був прийнятий на роботу слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговим) п`ятого розряду на Теплоценталь з доплатою за шкідливі умови праці згідно з наказом № 215-к від 15 травня 2009 року. 02 вересня 2014 року особа_1 був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 508к від 02 вересня 2014 року /а.с.11−19/.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Позивач зі заявою про зменшення позовних вимог подав уточнений розрахунок, відповідно до якого сума недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року становить 41481, 00 грн., а сума компенсації втрати частини заробітної плати становить 55062, 15 грн. Зазначений уточнений розрахунок повністю відповідає котррозрахунку, який наданий представником відповідача /а.с.133−136/.
Як убачається з уточненого розрахунку недоплаченої заробітної плати за 2010−2014 роки, наданого представником відповідача, з 01 січня 2010 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 650 грн., а з 01 липня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня — 884 грн., з 01 липня — 888 грн., з 01 жовтня — 907 грн., з 01 грудня — 922 грн.
З 01 січня 2011 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня 2011 року — 960 грн., з першого жовтня 2011 року — 985 грн., з 01 грудня 2011 року — 1004 грн.
З 01 січня 2012 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., а з 01 травня 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня — 1094 грн., з 01 липня — 1102 грн., з 01 жовтня — 1118 грн., з 01 грудня — 1134 грн.
З 01 січня 2013 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., а з 01 травня 2013 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 922 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня — 1218 грн.
З 01 січня 2014 року мінімальна тарифна ставка слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 941 грн., з 01 травня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн., з 01 липня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2014 року становила 1218 грн.
Таким чином, судом достовірно з`ясовано, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго», власними внутрішніми наказами по підприємству, неправомірно зменшував встановлений Законом розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду.
Вказані дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, і тому суд, перевіривши дані, наведені у розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, вважає, що сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року в розмірі 36092, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Умовами колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та колективного договору на 2012−2013 роки, який був пролонгований та діяв у 2014−2015 роках, були встановлені доплати та надбавки, зокрема, для слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (черговий) за роботу у важких та шкідливих умовах праці — до 6% /а.с.85−92/.
Як убачається з уточненого розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не в повному обсязі проводило позивачу виплати надбавок, передбачених умовами колективного договору. Так, за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року позивачу було недоплачено 1454, 00 грн. — доплати за шкідливі умови праці., а також, 647, 00 грн. — доплати за роботу у святкові дні та 3288, 00 грн. — доплати за роботу у нічний час.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх [censored] прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року, є підставною, і тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 41481, 00 грн. (36092, 00 грн. + 1454, 00 грн. + 647, 00 грн. + 3288, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6−131цс12.
За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, який наведений в уточненому розрахунку, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 55062, 15 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 65 становить 3000 грн. /а.с.47−49/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.
Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат — задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 41 481 гривні 00 коп. недорахованої заробітної плати та 55 062 гривень 15 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, всього стягнути 96 543 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот сорок три) гривні 15 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 965 гривень 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.
Позивач: особа_1 (ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1);
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).
Повний текст рішення складаний 04 травня 2020 року
Суддя:
Оригінал рішення.
