ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/6825/19


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

28 января 2020 Железнодорожный районный суд г. в составе
председательствующего - судьи [К.] С.Ю.
при секретаре судебного заседания [К.] П.И.
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в г. Львове в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потать части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты,

установил:

особа_1 31.10.2019 года обратился с иском в суд, в котором просит взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» (далее ЛГКП «Львовтеплоэнерго») 29721 грн. недоучтенной заработной платы за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года и 37389, 58 грн. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты. Кроме этого просит взыскать с ответчика вего пользу 3000 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь.
Свои исковые требования истец обосновывает тем, что 20.08.2004 года работал в ЛГКП «Львовтеплоэнерго», в том числе с 08.05.2014 года в должности уборщика территории хозяйственной группы Теплоэлектроцентрали №1. 12.05.2016 года в соответствии с приказом № 283-к был уволен с работы на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию. Указал, что с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года ЛГКП «Львовтеплоэнерго» нарушало законодательство о працю, что привело к Недоначисление и недоплаты за вышеуказанный период заработной платы. Указанные действия ответчика привели к нарушению его трудовых прав, в частности на надлежащий уровень оплаты труда. Зато, ответчиком самостоятельно устанавливался размер минимальной заработной платы и минимальной тарифной ставки рабочего I разряда с существенным занижением размера минимальной заработной платы, что привело к неначислении и, соответственно, выплаты не в полном размере заработной платы за спорный пед. Кроме этого просит взыскать компенсацию потери части заработной платы В связи с нарушением сроков ее выплаты. Истцом представлены расчеты, согласно которым размер недоучтенной заработной платы за период с 01.01.2010 года по 30.09.3015 года составляет 29 721 грн., А размер компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты - 37 389 грн.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 01.11.2019 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводиты в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
В указанный срок представитель ответчика [Б.] А. подала суда отзыв на исковое заявление, полученный судом 28.11.2019 года, в котором против иска возражает и просит отказать особа_1 в удовлетворении исковых требований в полном объеме. Кроме этого дополнительно указывает, что истец пропустил срок обращения в суд с иском в связи с тем, что действующее законодательство предусматривает трехмесячный срок для обращения в суд о взыскании недоначисленной заработной платы.
Представитель истца 11.12.2019 года подал в суд ответ на отзыв, в котором указывает на беспочвенность возражений ответчика против иска и просит иск удовлетворить.
В дальнейшем постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 27.12.2019 года суд перешел к рассмотрению дела в порядке упрощенного искового производства сообщению сторон, для объективное и повногв выяснения обстоятельств дела.
В судебном заседании 28.01.2020 года представитель истца не явилась, а взамен подала суда заявление, в котором просит проводить рассмотрение дела в его отсутствие, что суд с учетом положений ч.3 ст.211 ГПК Украины считал возможным.
Ответчик, надлежащим образом извещенный о времени, месте и времени рассмотрения дела, не направил в судебное заседание своего представителя, суд, учитывая положения ст.223 ГПК Украины, считал возможным рассмотреть дело в его отсущности.
Исследовав представленные доказательства, оценив относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности, исследовав и проверив все обстоятельства дела, которые стороны ссылаются, доводы сторон, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч.1 ст.4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспоритьювана прав, свобод или законных интересов.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст.13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Статьями 12, 81 ГПК Украины определено, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе смагальности сторон, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, предусмотренных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Из содержания ст 76-80 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, которые имеютзначение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: письменными, вещественными и электронными доказательствами; выводами экспертов; свидетельскими показаниями. Доказательства должны отвечать признакам относимости, допустимости, достоверности, а их совокупность - достаточности.
Согласно ст.89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Никакие доказательства не имеют для суда заранееидь установленной силы. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Судом установлено, что истец особа_1 с 20.08.2004 года работал в ЛГКП «Львовтеплоэнерго», в том числе с 08.05.2016 года в должности уборщика территории хозяйственной группы Теплоэлектроцентрали №1, а 12.05.2016 года в соответствии с приказом №283-к был уволен с работы на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Согласно ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяются этим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
В соответствии со ст. 96 КЗоТ Украины основой организации оплаты труда является тарифная система оплаты труда, которая включает тарифные сетки, тарифные ставки, схемы должностных окладов и тарифно-квалификационные характеристики / справочники /.
Тарифная система оплаты труда используется для распределения работ в зависимости от их сложности, а работников - в зависимости от их квалификации и по разрядами тарифной сетки. Она является основой формирования и дифференциации размеров заработной платы.
Формирование тарифной сетки / схемы должностных окладов / производится на основе тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы, и квалификационных / междолжностных / соотношений размеров тарифных ставок / должностных окладов /.
Статьей 97 КЗоТ Украины предусмотрено, что оплата труда работников осуществляется по почасовой, сдельной или другими системами оплаты труда. Оплата может производиться по результатам индивидуальных и коллективных работ. Формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, Генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Если коллективный договор на предприятии, в учреждении, организации не заключен, собственник или уполномоченный им орган обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия - с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом. Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок робетникам, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются собственником или уполномоченным им органом с учетом требований, предусмотренных частью второй настоящей статьи. Собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» тарифная сетка (схема должностныех окладов) формируется на основе: тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы; квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «Об оплате труда» минимальная заработная плата - это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненнуюработником месячную, а также почасовую норму труда (объем работ). Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников.
Постановлением Железнодорожного районного суда Львова от 14.11.2013 года /а.с.53-54/ директора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» признано виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч.1 ст.41 КУоАП и наложенна него взыскания - штраф в размере 510 / пятьсот десять / грн. Указанное постановление вступило в законную силу и с такой усматривается, что директора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» привлечено к административной ответственности, предусмотренной ч.1 ст.41 КУоАП, а именно за нарушение требований п.2.2 Генерального, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украина, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли "Федерация работодателей ЖКХУкраина "и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010-2013 годы, ст. Ст. 96, 97 КЗоТ Украины и ч. 3 ст. 6 Закона Украины" Об оплате труда ", тарифная ставка рассчитывалась с 01.07.2010 года по 30.04.2012 года, исходя из минимальной зарплаты 744 грн. при установлении Законом Украины "О государственном бюджете Украины на 2010 год" минимальной заработной платы с 01.01.2010 года - 907 грн., Чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. С 01.05.2012 года по 30.04.2013 года, исходя из минимальной зарплаты 869 грн., При установлении Законом Украины "О государственном бюджете Украины на 2012 год" минимальной заработной платы с 01.04.2012 года - 1094 грн., Чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. С 01.05.2013 года рассчитана, исходя из минимальной заработной платы 922 грн., При установлении Законом Украины "О государственном бюджете Украины на 2013 год" минимальной заработной платы с 01.01.2013 г.глазу - 1147 грн., чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. Исходя из приведенного с 01.05.2013 года часовая тарифная ставка машиниста береговых насосных станций ИИ разряда составляет 11, 59 грн., Часовая тарифная ставка старшего машиниста турбинного отдела 5 разряда - составляет 16, 53 грн., Часовая тарифная ставка слесаря ​​по ремонту паро газотурбинного оборудования 5 разряда - составляет 16, 23 грн., должностной оклад начальника смены станции составляет 4199 грн., старший мастер производственного участка 1 гр. -3986 грн., Начальник цеха - 4214 грн., То есть при разработке тарифной сетки для работников производственных подразделений на предприятии установлены минимальные часовые тарифные ставки рабочих производственных подразделений в размере меньшем чем установленный Отраслевым соглашением на 2010-2012 годы и в нарушение требований ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда", заработная плата выплачивается по мере поступления средств два раза в месяц, а не реже двух раз в месяц через промежуток времени, непревышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
По приведенным установлено, что на предприятии имело место нарушение трудовых прав в отношении принадлежащего уровня оплаты труда, в том числе и к истцу.
С приобщены к материалам дела копии частного определения Железнодорожного районного суда Львова от 26.02.2015 года усматривается, что ЛГКП «Львовтеплоэнерго» не соблюдает условий коллективного договора, а именно п. 16.1 Коллективного договора на 2012-2013 годы и п. 1.1.3 Отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010-2011 годы и п. 2 Территориальной соглашения на 2012-2014 годы в части определения тарифной ставкии (а.с.96-97).
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Поэтому, вышеуказанными судебными решениями установлено нарушение ответчиком требований законодательства об оплате труда в период 2010-2015 годов в части определения размера тарифнои ставки. Итак, это обстоятельство не требует дополнительного доказательства.
Как видно из ответов Территориальной государственной инспекции по труду во Львовской области № 02-1175 / 04 от 17.03.2014 г. И №06-16 / 3740 от 02.06.2014 г.. Проведенными проверками состояния соблюдения требований законодательства о труде на ЛГКП «Львовтеплоэнерго »выявлен ряд нарушений, в частности факты нарушения требования п. 2.2. Генерального, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраиньким объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010-2012 г.г., ст.96, 97 КЗоТ Украина и ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» - то есть при разработаны тарифные сетки для рабочих производственных подразделений на предприятии установлены минимальные часовые ставки робитников производственных подразделений в размере меньшем, чем установлено Отраслевым соглашением на 2010-2012 г.г., и нарушены требования ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» которыми предусмотрено проведение выплаты заработной платы не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата, кроме этого установлено занижение размеров окладов руководителей, профессионалов, специалистов, Служащих и рабочих (а 55-62).
Кроме того, в копии выписки из акта проверки соблюдения субъектами хозяйствования законодательства о труде и общеобязательном государственном социальном страховании №13010061472 ЛГКП "Львовтеплоэнерго" от 08.10.2013 г.. Указано подробное описание выявленного нарушения п. 2.2. Генеральной, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной галузи "Федерация работодателей ЖКХ Украины" и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010-2012 годы, ст 96, 97 КЗоТ Украины и ч. 3 ст. 6 Закона Украины "О оплату труда ", которое заключается в том, что тарифная ставка рабочего 1 разряда была рассчитана ответчиком с нарушением ст. 95 КЗоТ Украины (а.с.49-52).
Согласно пункту 4.3. Коллективного договора ЛГКП "Львовтеплоэнерго" на 2012-2013 года. ЛГКП "Львовтеплоэнерго" согласилось учитывать нормы и положения генерального, отраслевого, регионального и городского соглашений, а также ЗУ «О Государственном бюджете Украины» (а.с.83).
В соответствии с п. 1.1.3. Отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли "Федерация работодателей ЖКХ Украины" и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального господарства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010-2012 годы, минимальная тарифная ставка (оклад) за простой неквалифицированный труд устанавливается в размере не ниже определенной законодательством минимальной заработной платы, а минимальная тарифная ставка рабочего I разряда - в размере не менее 120 процентов размера минимальной заработной платы, установленной законом (а.с.66).
Согласно Тарифной части Территориальной соглашения между Львовской областной государственной администрацией, вб`еднаннямы работодателей и профсоюзными объединениями Львовской области на 2012-2014 годы установлена ​​минимальная тарифная ставка рабочего I разряда в размере, предусмотренном в Отраслевом соглашении между Министерством ЖКХ Украины и ЦК профсоюза работников ЖКХ, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010- 2011 года (а.с.93-94).
Приложением № 1 к тарифной части Территориальной соглашения на 2012-2014 годы установлен коэффициент соотношения минимальной тарифной ставки работника I разряда по подотраслям и видам работ с установленным отраслевым соглашением минимальной тарифной ставки рабочего I разряда - для работников, занятых строительно-монтажных и ремонтно-строительных работах, данный коэффициент составляет 1, 40, а для работников, занятых на работах по эксплуатации оборудования ТЭЦ , данный коэффициент составляет 1.62 (а.с.94-95).
Приложением № 2 к тарифной части Территориальной соглашения на 2012-2014 годы установлена ​​единая сеть межразрядных тарифных коэффициентов по Подгаляузях жилищно-коммунального хозяйства, согласно которой приведен коэффициент для рабочих третьего разряда составляет 1, 20, для четвертого разряда составляет 1, 35, для пятого разряда составляет 1, 54, для шестого разряда составляет 1, 80 (а 95 ).
Согласно п. 16.2 Коллективного договора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на 2012-2013 годы размеры тарифных ставок и схемы должностных окладов работников устанавливаются с учетом минимальных гарантий, определенных отраслевым (региональным) соглашением (а.с.83).
также в состояниеовлено, что размеры минимальной заработной платы на 2011 - 2015 годы были установлены Законами Украины "О Государственном бюджете Украины на 2011 год" от 23.12.2010 г.. № 2857- VI, "О Государственном бюджете Украины на 2012 год" от 22.12.2011 г. № 4282-VI, "О Государственном бюджете Украины на 2013 год" от 06.12.2012 г.. № 5515-VI, "О Государственном бюджете Украины на 2014 год" от 16.01.2014 г.. № 719-УИИ, "О Государственном бюджет Украины на 2015 год "от 28.12.2014. № 80-УИИ, и составили: на 2011 год: с 1 января -941, 00 грн., С 1 апреля - 960, 00 грн., С 1 октября - 985, 00 грн., С 1 декабря - 1004, 00 грн .; на 2012 год: с 1 января - 1073, 00 грн., с 1 апреля - 1094, 00 грн., с 1 июля - 1102, 00 грн., с 1 октября - 1118, 00 грн., с 1 декабря - 1134, 00 грн .; на 2013 год: с 1 января - 1147, 00 грн., с 1 декабря - 1218, 00 грн .; на 2014 год: 1218, 00 грн .; на 2015 год: с 1 января - 1218, 00 грн .; с 1 сентября - 1378, 00 грн.
Статьей 9 Закона Украины "О коллективных договорах и соглашениях" определено, что положения генерального, отрасльвой (межотраслевой), территориальной соглашений действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, подписавших соглашение.
Положениями этого Закона также предусмотрено, что условия коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения (ч.2 ст.5), а отраслевая (межотраслевое) соглашение не может ухудшать положение работников по сравнению с генеральным соглашением (ч. 3 ст. 8).
Согласно абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закона Украины "Об оплате труда" организация оплаты труда осуществляется, в частности, на основании отраслевых (межотраслевых), территориальных соглашений и коллективных договоров.
Согласно ч.1 ст. 14 этого Закона договорное регулирование оплаты труда работников предприятий осуществляется на основе системы соглашений, заключаемых на национальном (генеральное соглашение), отраслевом (отраслевое (межотраслевое) соглашение), территориальному (территориальная соглашение) и местном (коллективный договор) Уровнях в соответствии с законами.
Частью 1 ст. 15 этого Закона предусмотрено, что формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевым (межотраслевым) и территориальными соглашениями. В случае, когда коллективний договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия - с другим уполномоченным на представительство органом.
Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются с учетом требований, предусмотренныхчастью первой настоящей статьи.
Аналогичные положения содержатся в ст. 97 КЗоТ Украины.
По содержанию указанных норм установлены отраслевыми (межотраслевыми) и территориальными соглашениями условия оплаты труда являются гарантиями для работников в сфере оплаты труда и непосредственное применение таких условий является обязательным для всех субъектов, находящихся в сфере действия соглашения.
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договору на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 22 Закона Украины "Об оплате труда" субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Как установлено судом, в Территориальной сделке, а именно в приложении № 1 к тарифной части сделки сторонами была определена формула расчета месячной тарифной ставки рабочего 1 разряда по подотраслям ивидами работ - мин. з / плата * 1, 2 * Z (коэффициент соотношения по подотраслям и по видам работ).
Следовательно, применение условий отраслевых (межотраслевых) и территориальных соглашений является обязанностью ответчика и не зависит от наличия соответствующих положений в коллективном договоре, и имеет целью обеспечение гарантий, установленных для работников законодательством.
Свое подтверждение указанное нарушение Трудового законодательства нашло, как в ходе проверки, проведенной Территориальной государственной инспекцией по праци во Львовской области, так и во время проверки Государственной финансовой инспекции во Львовской области.
Кроме того, суд не принимает во внимание призвание представителя ответчика в отзыве на пропуска истцом срока обращения в суд, поскольку указанное противоречит ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, которой предусмотрено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно г.ишення Конституционного Суда Украины от 15.10.2013 года №8-рп / 2013 дано официальное толкование положений ч.2 ст.233 КЗоТ Украины, ст.1, 2 Закона Украины «Об оплате труда», которые следует понимать так, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, в становлених законодательством, в том числе и за время простоя, который имел место не по вине работника, независимо от того, было осуществление работодателем начисления таких выплат.
Поскольку судом установлен факт нарушения ответчиком законодательства об оплате труда, то это обстоятельство является основанием для удовлетворения иска, а учитывая приведенные выше предписания закона и разъяснения Конституционного Суда Украины требования истца о взыскании заработной платы, которая не была своевременно начислена и выплачена работодателем , не ограничиваются каким-либо сроком.
С приобщены к материалам дела ответчиком расчета недоплаченной заработной платы особа_1 за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года составляет 29 721 грн.
Вместе с тем, п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника суд определяет Отметимна сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
По изложенного и учитывая, что ответчиком нарушены трудовые права истца, в частности на надлежащий уровень оплаты труда, предусмотренный действующим законодательством, суд пришел к выводу, что с ЛГКП «Львовтеплоэнерго» в пользу истца необходимо взыскать невыплаченную заработную плату за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года в размере 29721 грн., без учета удержания налогов идругих обязательному платежей.
Статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно ст 1-3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех формсобственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Сумма компенсации вычисся путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Пунктами 3, 4 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением КМУ от 21.02.2001р. №159 предусмотрено, что компенсации подлежат такие деньгивые доходы вместе с суммой индексации, которые получают граждане в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера. Сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100. Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексовпотребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается.
Согласно приобщены к материалам дела истцом расчета суммы компенсации потери части заработной платы особа_1 в связи с нарушением сроков ее выплаты, который осуществим с января 2010 года по сентябрь 2015 включительно, такая составляет 37389, 58 грн.
Возражения исковых требований в части взыскания компенсации ответчик мотивирует положениями ст.2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» и п.2 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, которыми обосновывает, что выплата компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае предварительного их начисления, в случае если они не имеют разового характера.
Однако, суд считает, что такое воспроизведение указанногоих норм законодательства не соответствует содержанию самих норм, предусмотренных в соответствующих нормативно-правовых актах, такие утверждения ответчика основаны на ошибочном толковании правовых норм, ведь в соответствии с положениями Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты », основным условием для выплаты гражданину компенсации является нарушение владельцем установленных сроков выплаты начисленных доходов (в частности, заработной платы, пенсии, социальной виплаты, страховых выплат). При этом, компенсация за нарушение сроков выплаты начисленного дохода производится независимо от вины органа, осуществляющего соответствующие выплаты и независимо от порядка и оснований начисления этого дохода или его части: самим предприятием добровольно или в силу судебного решения.
Кроме этого, решением Конституционного суда Украины от 15 октября 2013 по делу № 9-рп / 2013 по конституционному обращению гражданина особа_3 относительно официального толкования положения частивторой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины было предоставлено официальное толкование положений части второй статьи 233 Кодекса законов о труде Украины, следует понимать так, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты как составляющих причитающейся работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком незавежно от того, были ли такие суммы начисленных работодателем.
Ответчиком не представлено на выполнение требований ст 12, 81 ГПК Украины надлежащих и допустимых доказательств в опровержение предоставленного истцом расчета по невыплаченной компенсации потери части заработной платы и своего расчета ответчиком представлено не было.
Таким образом, требование истца о взыскании компенсации потери части доходов заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты согласно предоставленного истцом расчета в размере 37389, 58 грн. подлежит удовлетворению.
Также с ответчика в пользу истца следует взыскать понесенные и документально подтвержденные последним расходы, связанные с рассмотрением дела, составляют 3000 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь, поскольку размер этих расходов соответствует критериям соразмерности, определенным ч.4 ст.137 ГПК Украины.
В соответствии с требованиями ст.141 ГПК Украины судебные расходы в размере 768, 40 грн., От уплаты которой истец был освобожден, подлежат взысканию с ответчика в пользу госержавы.
Руководствуясь ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 268, 274, 275, 279 ГПК Украины, суд -

постановил:

Иск удовлетворить.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 невыплаченной заработной платы за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 в размере 29 721 грн., Без учета налогов и других обязательных платежей, подлежащих удержанию из этих сумм в соответствии законодательству Украины, и компенсацию потери части заработнойй платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 37389, 58 грн., без учета налогов и других обязательных платежей, подлежащих удержанию из этих сумм в соответствии с законодательством Украины.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 3000 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу государства - 840, 80 грн. судебного сбора.
Решение суда может бути обжаловано в течение тридцати дней со дня его провозглашения Львовского апелляционного суда, согласно п.15.5 Переходных положений ГПК Украины - через Железнодорожный районный суд Львова.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалованиерешение суда, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции насЛидка апелляционного пересмотра.
Участники дела:
истец - особа_1, рнокпп - номер_1 место прописки - адрес_1;
ответчик - Львовское городское коммунальное предприятие «Львовтеплоэнерго», код егрпоу - 05506460, местонахождение - 79040, г. Львов, ул. Д.Апостола, д. 1.
Полный текст решения составлен 3 февраля 2020.



Судья / подпись /
С оригиналом.
Судья С.Ю. колодяжний

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/6825/19


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді [К.] С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати,

встановив:

особа_1 31.10.2019 року звернувся з позовом в суд, в якому просить стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі ЛМКП «Львівтеплоенерго») 29721 грн. недорахованої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року та 37389, 58 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Окрім цього просить стягнути з відповідача на його користь 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 20.08.2004 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго», в тому числі з 08.05.2014 року на посаді прибиральника території господарської групи Теплоелектроцентралі №1. 12.05.2016 року відповідно до наказу № 283-к був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Вказав, що з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. Натомість, відповідачем самостійно встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Крім цього просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати. Позивачем подано розрахунки, згідно яких розмір недорахованої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 30.09.3015 року становить 29721 грн., а розмір компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати - 37389 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк представник відповідача Бекерська О. подала суду відзив на позовну заяву, який отриманий судом 28.11.2019 року, в якому проти позову заперечує та просить відмовити особа_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окрім цього додатково вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом у зв`язку з тим, що чинне законодавство передбачає тримісячних строк для звернення до суду про стягнення недонарахованої заробітної плати.
Представник позивача 11.12.2019 року подав до суду відповідь на відзив, у якому вказує на безпідставність заперечень відповідача проти позову і просить позов задовольнити.
В подальшому ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2019 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, для об?єктивного та повного з?ясування обставин справи.
У судове засідання 28.01.2020 року представник позивача не з`явилася, а натомість подала суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, що суд з огляду на положення ч.3 ст.211 ЦПК України вважав за можливе.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого представника, тому суд, враховуючи положення ст.223 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх [censored] - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 20.08.2004 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго», в тому числі з 08.05.2016 року на посаді прибиральника території господарської групи Теплоелектроцентралі №1, а 12.05.2016 року відповідно до наказу №283-к був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 року /а.с.53-54/ директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення - штраф у розмірі 510 /п`ятсот десять/ грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про оплату праці", тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 року по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року - 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 року по 30.04.2013 року, виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 року - 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 року розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 року - 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 року годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду - становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду - становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. - 3986 грн., начальник цеху - 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010-2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
За наведеного встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки (а.с.96-97).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області № 02-1175/04 від 17.03.2014 р. та №06-16/3740 від 02.06.2014 р. проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 р.р., ст.96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» - тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010-2012 р.р., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників (а.с. 55-62).
Крім того, в копії витягу з акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13010061472 ЛМКП „Львівтеплоенерго" від 08.10.2013 р. зазначено детальний опис виявленого порушення п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі „Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки, ст.ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України „Про оплату праці", яке полягає в тому, що тарифна ставка робітника 1 розряду була розрахована відповідачем з порушенням ст. 95 КЗпП України (а.с.49-52) .
Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП „Львівтеплоенерго" на 2012-2013 р. ЛМКП „Львівтеплоенерго" погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України» (а.с.83).
Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі „Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (а.с.66).
Згідно з Тарифною частини Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки (а.с.93-94).
Додатком № 1 до тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду - для працівників, зайнятих будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних роботах, даний коефіцієнт становить 1, 40, а для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1.62 (а.с.94-95).
Додатком № 2 до тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно якої наведений коефіцієнт для робітників третього розряду становить 1, 20, для четвертого розряду становить 1, 35, для п`ятого розряду становить 1, 54, для шостого розряду становить 1, 80 (а.с. 95).
Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (а.с.83).
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2011 - 2015 роки були встановлені Законами України: „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. № 2857- VI, „Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. № 4282-УІ, „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 р. № 5515-УІ, „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. № 719-УІІ, „Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. № 80-УІІ, і становили: на 2011 рік: з 1 січня - 941, 00 грн., з 1 квітня - 960, 00 грн., з 1 жовтня - 985, 00 грн., з 1 грудня - 1004, 00 грн.; на 2012 рік: з 1 січня - 1073, 00 грн., з 1 квітня - 1094, 00 грн., з 1 липня - 1102, 00 грн., з 1 жовтня - 1118, 00 грн., з 1 грудня - 1134, 00 грн.; на 2013 рік: з 1 січня - 1147, 00 грн., з 1 грудня - 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218, 00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня - 1218, 00 грн.; з 1 вересня - 1378, 00 грн.
Статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт - мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз`яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати особа_1 за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року становить 29721 грн.
Разом з цим, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд дійшов висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року у розмірі 29721 грн., без врахування утримання податків та інших обов?язкових платежів.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Згідно долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати, який здійсненний з січня 2010 року по вересень 2015 року включно, така становить 37389, 58 грн.
Заперечення позовних вимог в частині стягнення компенсації відповідач мотивує положеннями ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, якими обґрунтовує, що виплата компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у випадку попереднього їх нарахування, у разі якщо вони не мають разового характеру.
Проте, суд вважає, що таке відтворення зазначених норм законодавства не відповідає змісту самих норм, передбачених у відповідних нормативно-правових актах, такі твердження відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні правових норм, адже, відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Окрім цього, Рішенням Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина особа_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України було надано офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, які слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Відповідачем не надано на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку щодо невиплаченої компенсації втрати частини заробітної плати та свого розрахунку відповідачем подано не було.
Таким чином, вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно наданого позивачем розрахунку у розмір 37389, 58 грн. підлягає задоволенню.
Також з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені останнім витрати, пов`язані з розглядом справи, що становлять 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір цих витрат відповідає критеріям співмірності, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати в розмірі 768, 40 грн., від сплати якого позивач був звільнений, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року у розмірі 29721 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 37389, 58 грн., , без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави - 840, 80 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м.Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - особа_1 , рнокпп - номер_1 , зареєстроване місце проживання - адреса_1 ;
відповідач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код єдрпоу - 05506460, місцезнаходження - 79040, м.Львів, вул. Д.Апостола, буд. 1.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.



Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. [К.]