ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/5596/20


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

21 октября 2020 [Л.]
Судья Железнодорожного районного суда г.. [Л]а Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г.. [Л]е в упрощенном исковом движимы без уведомления сторон гражданское дело по иску лицо_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании компенсации потери части заработной платы в н `связи с нарушением сроковее выплаты,

установил:

11 сентября 2020 истец обратился в суд с исковым заявлением, в котором просит взыскать с ЛГКП "[Л]теплоэнерго" в пользу истца компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 29060 грн. 57 коп. ; 300 грн. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь. Свои требования мотивирует тем, что в период с января 2011 года по 30 января 2015 ответчик нарушал законодательство о працю, что привело к Недоначисление и недоплаты за указанный период надлежащей истцу заработной платы. Указанные действия ответчика привели к нарушению его трудовых прав, в частности на надлежащий уровень оплаты труда. Решением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а от 7 декабря 2018 по делу № 462/6524/18 по его иску к ЛГКП «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы принято: иск удовлетворить; взыскать с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в его пользу 22 640 грн. 16 коп. недорахованной заработной платы. Однако, только 29 июля 2019 ответчиком была осуществлена ​​выплата ему заработной платы в размере 22640 грн. 16 коп. Основным условием для выплаты гражданам компенсации является нарушение владельцем установленных сроков выплаты начисленных доходов, в частности, заработной платы. В связи с приведенным, просит иск удовлетворить.
14 сентября 2020 постановлением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а дело назначено к рассмотрению в порядке упрощенного исковой производства без вызова сторин, а ответчику было предложено подать в суд заявление с обоснованным возражением против рассмотрения дела в порядке упрощенного искового производства и отзыв на иск по указанному делу.
15 октября 2020 представитель ответчика ЛГКП «[Л]теплоэнерго» подала в суд письменный отзыв, в котором просит в удовлетворении иска отказать, ссылаясь на то, что на спорные правоотношения не распространяются положения части 2 статьи 233 КЗоТ Украины, а следовательно, истец пропустил сроки обращенияв суд с иском. В связи с приведенным, просит в удовлетворении иска отказать /а.с.35-42/.
16 октября 2020 представитель истца подал в суд ответ на отзыв, в котором указал, что индексация является составной заработной платы в части дополнительной заработной платы, а следовательно, право истца на обращение в суд с настоящим иском не ограничивается каким-либо сроком / а. С.46-49 /.
В материалах дела отсутствуют ходатайства сторон о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон.
Враховуючы приведенное, в соответствии с ч. 8 ст. 178 и ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
Изучив материалы дела, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Решением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а от 7 декабря 2018 по делу № 462/6524/18 по иску лицо_1 к ЛГКП «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы принято: позов удовлетворить; взыскать с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 22640 грн. 16 коп. недоучтенной заработной платы, включающие в себя 17816 грн. 46 коп. - сумма невыплаченной основной заработной платы за период с января 2010 по январь 2015 года, 1425 грн. 32 коп. - сумма невыплаченной доплаты за вредные условия труда, 3398 грн. 38 коп. - сумма невыплаченных надбавок за высокое профессиональное мастерство.
Указанным решением суда от 7 декабря 2018 было установлено, что особа_1 в период с 01 сенния 2007 года работал в должности электрослесаря ​​по ремонту и обслуживанию автоматики и средств измерений электростанций четвертого разряда в ЛГКП «[Л]теплоэнерго» на ТЭЦ-1 в соответствии с приказом № 311-к. 21 июня 2011 ему на основании приказа № 356-к был присвоен пятый разряд. 20 августа 2018 на основании приказа № 456-к он был уволен с работы по собственному желанию.
Однако, ответчик ЛГКП «[Л]теплоэнерго" не досчитал и не выплатил истцу особа_1 заработную плату в полномсязи за период с января 2011 года по 30 января 2015, а именно, сумма недоучтенной и невыплаченной в день увольнения истца заработной платы составила 22640 грн. 16 коп. Указанное Недоначисление заработной платы было обусловлено тем, что ответчик ЛГКП «[Л]теплоэнерго» собственными внутренними приказами по предприятию неправомерно уменьшал установленный Законом Украины размер минимальной заработной платы, на основе которого, проводил расчет минимальной тарифной ставки мастера.
Согласно ч. 4 ст.82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Таким образом, решение Железнодорожного районного суда г.. [Л]а от 7 декабря 2018 имеет преюдицийне значение при решении данного спора.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация трудавник потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно статьям 2, 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; социальные выплаты; стипендии; заработная плата (денежное обеспечение) и другие. Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после Удержатьния налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Основным условием для выплаты гражданам компенсации является нарушение владельцем установленных сроков выплаты начисленных доходов, в частности, заработной платы. При этом, компенсация за нарушение сроков выплаты начисленного дохода производится независимо от вины органа, осуществляющего соответствующие выплаты и независимо от порядка и оснований начисления этого доходу или его части: самим предприятием добровольно или в силу судебного решения.
Аналогичный правовой вывод содержится в постановлении Верховного Суда Украины от 7 ноября 2012 дело №6-131цс12.
В соответствии со ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» структура заработной платы состоит из основной и дополнительной заработной платы.
По сути индексация является составной заработной платы в части дополнительной заработной платы. Поэтому, по ее невыплату работодатель несет ответственность как за НЕвыплату заработной платы, а работник, в свою очередь, может обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему суммы индексации.
В части 2 статьи 233 КЗоТ Украины указано, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Из системного анализа указанной нормы Трудового законодательства следует, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда обращенияработника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат, а не ограничивается каким-либо сроком.
При таких обстоятельствах, суд считает некорректным утверждение представителя ответчика о том, что на спорные правоотношения не распространяются положения части 2 статьи 233 КЗоТ Украины, а потому не принимает указанные доводы представителя ответчика во внимание.
29 июля 2019 ответчиком была осуществлена ​​выплата заработной платы в размере 22640 грн. 16 коп., Что подтверждается справкой АО КБ «Приватбанк» от 15 августа 2020 /а.с.14/.
Принимая во внимание, что ответчиком нарушены сроки выплаты заработной платы истцу, суд, проверив расчет сумм компенсации потери части заработной платы особа_1, который был проведен представителем истца /а.с.5-9/, считает, чтв с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» следует взыскать в пользу истца 29060 грн. 57 коп. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Судебные расходы по делу, которые состоят из затрат на профессиональную юридическую помощь, которые в соответствии с квитанции к приходному кассовому ордеру № 39 составляет 3000 грн. /а.с.54, 55/, подлежат взысканию с ответчика в полном объеме в соответствии с ч. 1 ст. 141 ГПК Украины в размере 3000 грн. без учета из этой суммы взыскания податкив и обязательных сборов / пп. «Г» п. 164.2.17 ст. 164 Налогового кодекса Украины /.
Также, по ответчика следует возложить уплату судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ГПК Украины, суд

постановил:

Иск особа_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты - удовлетворить.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 29060 (двадцать девять тысяч шестьдесят) рублей 57 коп. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 3000 гривны 00 коп. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь без учетаиз этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу государства 840 гривен 80 коп. судебного сбора.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана участниками дела в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае рассмотрения дела без уведомления участников дела указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
В соответствии с требованиями п 15.5. Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается участниками дела во [Л.] апелляционныйсуда через Железнодорожный районный суд. [Л].

Истец: особа_1 (идентификационный код номер_1, адрес: адрес_1)
Ответчик: [Л.] городское коммунальное предприятие «[Л]теплоэнерго» (егрпоу 05506460, находится по адресу: г.. [Л], ул. Д. Апостола, 1).

Полный текст решения складной 21 октября 2020.



судья:

Оригинал решения.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/5596/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. [Л]а Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. [Л]і у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

встановив:

11 вересня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 29060 грн. 57 коп. ; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що в період з січня 2011 року по 30 січень 2015 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. Рішенням Залізничного районного суду м. [Л]а від 07 грудня 2018 року у справі № 462/6524/18 за його позовом до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати ухвалено: позов задовольнити; стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь 22 640 грн. 16 коп. недорахованої заробітної плати. Проте, лише 29 липня 2019 року відповідачем було здійснено виплату йому заробітної плати в розмірі 22640 грн. 16 коп. Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
14 вересня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. [Л]а справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
15 жовтня 2020 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, а відтак, позивач пропустив строки звернення до суду з позовом. В зв`язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити /а.с.35-42/.
16 жовтня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що індексація є складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати, а відтак, право позивача на звернення до суду з цим позовом не обмежується будь-яким строком /а.с.46-49/.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Рішенням Залізничного районного суду м. [Л]а від 07 грудня 2018 року у справі № 462/6524/18 за позовом особа_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати ухвалено: позов задовольнити; стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 22 640 грн. 16 коп. недорахованої заробітної плати, що включають в себе 17816 грн. 46 коп. - сума невиплаченої основної заробітної плати за період з січня 2010 по січень 2015 року, 1425 грн. 32 коп. - сума невиплаченої доплати за шкідливі умови праці, 3398 грн. 38 коп. - сума невиплачених надбавок за високу професійну майстерність.
Вказаним рішенням суду від 07 грудня 2018 року було встановлено, що особа_1 в період з 01 вересня 2007 року працював на посаді електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики та засобів вимірювання електростанцій четвертого розряду у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на ТЕЦ-1 відповідно до наказу № 311-к. 21 червня 2011 року йому на підставі наказу № 356-к було присвоєно п`ятий розряд. 20 серпня 2018 року на підставі наказу № 456-к він був звільнений з роботи за власним бажанням.
Проте, відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дорахував та не виплатив позивачу особа_1 заробітну плату у повному обсязі за період з січня 2011 року по 30 січень 2015 року, а саме, сума недорахованої та невиплаченої у день звільнення позивача заробітної плати склала 22 640 грн. 16 коп. Вказане недорахування заробітної плати було зумовлено тим, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» власними внутрішніми наказами по підприємству неправомірно зменшував встановлений Законом України розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого, проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки майстра.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішення Залізничного районного суду м. [Л]а від 07 грудня 2018 року має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати.
По суті індексація є складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати. Відтак, за її невиплату роботодавець несе відповідальність як за невиплату заробітної плати, а працівник, у свою чергу, може звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому суми індексації.
У частині 2 статті 233 КЗпП України зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зі системного аналізу вказаної норми Трудового законодавства слідує, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, а відтак не бере вказані доводи представника відповідача до уваги.
29 липня 2019 року відповідачем було здійснено виплату заробітної плати в розмірі 22640 грн. 16 коп., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 15 серпня 2020 року /а.с.14/.
Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 , який був проведений представником позивача /а.с.5-9/, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 29060 грн. 57 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 39 становить 3000 грн. /а.с.54, 55/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.
Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 29060 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят) гривень 57 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 840 гривень 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. [Л]а.

Позивач: особа_1 (ідентифікаційний код номер_1 , адреса: адреса_1 )
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).

Повний текст рішення складаний 21 жовтня 2020 року.



Суддя:

Оригінал рішення.