охтирський комбінат хлібопродуктів державного агентства резерву україни: Позов о взыскании невыплаченной зарплаты после увольнения, частично удовлетворён.

Справа №611/784/21

Провадження №2/611/4/24

р І Ш Е Н Н я

іменем УКРАЇНИ

(повне)

14 березня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого — судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

в с т, а н о в и в:

у листопаді 2021 року особа_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача заробітну плату за травень 2021 року в сумі 1521,35 грн., вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 6753 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (18 календарних днів) 4233,71 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення, який, станом на 19 жовтня 2023 року, складає 216 033,12 грн.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 15 грудня 2021 року відкрито провадження у справі. Витребувано від Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, місцезнаходження: вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область, 42700, довідку про розмір нарахованої інженеру з охорони праці провідному особа_1 за період з 03 листопада 2020 року по 07 серпня 2021 року та невиплаченої заробітної плати, компенсації за всі не використані дні щорічної відпуски (18 календарних днів), вихідної допомоги та інших нарахованих сум, належних при звільненні.

10 січня 2022 року представником відповідача Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України Полінським О.М. надано відзив на позовну заяву. Вказано, що на момент звільнення борг перед позивачем становить 8849,81 грн., який складається з нарахованої заробітної плати у розмірі 1521,35 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 575,46 грн., нарахованої вихідної допомоги — 6753 грн., а середньоденний заробіток становить 380,34 грн. Також у відзиві зазначено, що відповідач визнає наявний борг перед позивачем в сумі 7124,10 грн., просить позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 1000 грн.

17 січня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив. особа_1 вказує, що з відповідача підлягає стягненню заробітна плата за травень 2021 року в сумі 1521, 35 грн., вихідна допомога у сумі 6753 грн., та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. З розрахованим представником відповідача середньоденним заробітком у розмірі 380,34 грн. погоджується.

в судове засідання позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з`явився. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку. Відповідач ухвалу судді Барвінківського районного суду Харківської області від 15 грудня 2021 року про витребування доказів не виконав, повідомлення про неможливість подати докази не надав. 08 лютого 2022 року представником відповідача надано клопотання про розгляд справи без його участі представника, позовну заяву просив задовольнити частково.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в [censored] докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні» конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Позивачка особа_1 у період з 03 листопада 2020 року по 07 серпня 2021 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України. 07 серпня 2021 року була звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства, відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Як вбачається з довідки форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу. Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пенсійний фонд України», загальний нарахований дохід особа_1 за травень 2021 року складає 1521, 35 грн. (а.с.58).

Судом встановлено, що в день звільненні відповідач не провів з позивачем розрахунку по заробітній платі.

Слід зазначити, що представник Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надав суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці повного розрахунку з позивачем при його звільненні. Факт невиплати позивачу належних їй при звільненні сум представником відповідача не спростовується.

Відповідно дост. 116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При визначенні розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд бере до уваги розрахунки позивача та представника відповідача, відповідно до яких визначено, що борг підприємства за травень 2021 року становить 1521,35 грн., розмір вихідної допомоги становить 6753 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку складає 380,34 грн., що визначено та визнано як позивачем так і відповідачем у наданих письмових заявах (відзиву на позовну заяву та у відповіді на відзив).

Враховуючи зазначене, положення ч.1 ст.82 ЦПК України, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог особа_1 повністю в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 1521, 35 грн., та стягнення вихідної допомоги в розмірі 6 753 грн.

Щодо вимог про стягнення компенсації за 18 днів невикористаної щорічної відпустки суд відзначає наступне.

Частиною 1ст. 24 Закону України «Про відпустки»встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи, А I групи.

Аналогічні приписи містить ч.1ст. 83 КЗпП України.

Оскільки позивачка була звільнена з роботи, то відповідач мав виплати всі суми, що належать їй від підприємства в день звільнення.

Пунктом 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустокабокомпенсації за невикористані відпустки проводиться шляхомділеннясумарного заробіткузаостанніперед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Позивач просила стягнути компенсацію за невикористану відпустку в кількості 18 календарних днів в сумі 4233,71 грн., з розрахунку 380,34 грн. середньоденної заробітної плати за кожен день невикористаної відпустки. Суд відзначає, що розрахунок зазначеної компенсації здійснено позивачем з урахуванням вимог, визначених пунктом 7 розділу IV Порядку, крім того зазначений розмір середньоденної заробітної плати, визнаний представником відповідача.

Отже, враховуючи зазначене, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4233,71 грн. також підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог особа_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП Українизастосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не виконав, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбаченуст. 117 КЗпП України.

Згідно з п. 6постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.

Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» від 12.08.2020 №3501−06/219 кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача з дати звільнення, тобто з 07 серпня 2021 року по 07 лютого 2022 року включно складає 124 дні (шість місяців з дня затримки розрахунку), а тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем складає 48303,18 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку особа_1 підлягають задоволенню частково, за період шість місяців з дня затримки розрахунку у розмірі 48 303,18 грн.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи та наведених в усних поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 908 грн., зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (22,36%), що становить 203, 03 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76−81, 141, 247, 259, 263−265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов особа_1 до Державного підприємства«Охтирськийкомбінатхлібопродуктів» ДержавногоагентстварезервуУкраїни про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, місцезнаходження: вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00956031, на користь особа_1, інформація_1, уродженки м. Барвінкове Харківської області, номер і серія паспорта номер_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2, місце проживання: адреса_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 1521 (одна тисяча п`ятсот двадцять одна) гривня 35 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4233 (чотири тисячі двісті тридцять три) гривні 71 копійка, вихідну допомогу в розмірі 6753 (шість тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48 303 (сорок вісім тисяч триста три) гривні 18 копійок, а всього 60 811 (шістдесят тисяч вісімсот одинадцять) гривень 24 копійки.

Стягнути із Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, місцезнаходження: вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00956031, на користь особа_1, інформація_1, уродженки м. Барвінкове Харківської області, номер і серія паспорта номер_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2, місце проживання: адреса_1, судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути із Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, місцезнаходження: вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00956031, на користь держави судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог, — відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 18 березня 2024 року.

Суддя Ю. А. Коптєв