ПАТ "ШВЕЙНА ФАБРИКА ЛІБОВНЕРА": невыплата зарплаты

Справа № 697/1472/20 Провадження № 2/697/600/2020 Р І Ш Е Н Н я іменем україни 02 вересня 2020 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Євтушенко Б.В., за участю секретаря с/з Берегової А.А., без представників сторін, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області справу за позовом особа_1 до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: Позивач особа_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку. Позов мотивований тим, що вона з 19.06.2017 до 04.12.2018 працювала в ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на посаді заступника директора по маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язках. Після звільнення із ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» 04.12.2018 їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 156338,05 грн., що підтверджується судовим рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області по справі № 697/1563/19 від 27.06.2019 та ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області по справі № 697/1563/19 від 03.07.2019. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2020 з відповідача стягнуто на її користь середній заробіток та компенсацію втрати частини доходів у період з 05.12.2018 по 30.11.209 на суму 138166,02 грн. Рішення суду набрало законної сили 06.03.2020. Станом на 20.07.2020 ні боржником добровільно, ні органом державної виконавчої служби рішення суду не виконано, не виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 156 338,05 грн., ні середній заробіток та компенсація втрати частини доходів у період з 05.12.2018 по 30.11.2019 на суму 138166,02 грн. Таким чином, з 01.12.2019 по 31.07.2020 затримка по виплаті середнього заробітку складає 8 місяців. За її підрахунками, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати складає 83000,00 грн. ((9500 (жовтень 2018 р.) +11000 (листопад 2018 р.)/41 робочий день, з них: 19 робочих днів (жовтень 2018) + 22 робочих днів (листопад 2018) =500,00 грн. — середньоденна заробітна плата; 500,00×166 днів затримки розрахунку =83000,00 грн.). Просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати у розмірі 83000,00 грн. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 11.08.2020, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.09.2020. у судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, а також стягнути на її користь витрати понесені зі сплати судового збору, крім того подала до суду заву про долучення до справи додаткових доказів, а саме довідки за № 9643/4 від 03.08.2020 від впврузпвр у Черкаській області (а.с. 46,45). Відповідач ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» представника у судове засідання не направив, надав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи, зазначив, що станом на 26.08.2020 заборгованість по заробітній платі ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» перед особа_1 складає 156338,05 грн., виплат не було (а.с.43,44). У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, приходить до наступного висновку. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України, право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, що відповідно до судового наказу Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/1563/19 від 27.06.2019 (а.с.9) з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» стягнуто на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 156 338 грн. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2020 з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» стягнуто на користь особа_1 стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати за період з 05.12.2018 по 30.11.2019 у розмірі 123500,00 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14666,02 грн., а всього на загальну суму 138 166 (сто тридцять вісім тисяч сто шістдесят шість) грн. 02 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів. Рішення суду набрало законної сили 06.03.2020 (а.с.11−15). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до довідки ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» №1/20/07 від 20.07.2020 (а.с.8) позивач особа_1 дійсно працювала з 19.06.2017 по 04.12.2018 в ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на посаді заступника директора по маркетингу та зовнішньо-економічних зв`язках. Всього нарахована заробітна плата за 19 місяців становить 156338,05 грн.; невиплачена заробітна плата за 19 місяців складає 130826,82 грн., недоплачені утримання з заробітної плати — ПДФО за військовий збір становлять: ПДФО-23548,83 грн., ВЗ — 1962,40 грн. Відповідно до довідки ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» № 2/20/07 від 20.07.2020 (а.с.7) всього розрахунковий середній заробіток за період з 01.12.2019 по 31.07.2020 з податками: 83 000 грн. Згідно повідомлення начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області № 8845/4 від 12.06.2020 та № 9643/4 від 03.08.2020 (а.с. 17,48) на виконанні у відділі перебуває зведене провадження №54794947 про стягнення з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 1278822,02 грн., до складу якого входить виконавче провадження №60064105 з виконання виконавчого документа Канівського міськрайонного суду №697/1563/19 від 22.08.2019 про стягнення з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь особа_1 боргу в сумі 156338,05 грн. та виконавче провадження № 61 941 873 з виконання виконавчого листа Канівського міськрайонного суду № 697/3052/19 від 13.03.2020 про стягнення з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь особа_1 боргу в сумі 139547,68 грн. Станом на 31.07.2020 стягнення за вищевказаними виконавчими провадженнями на користь особа_1 не проводились. Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення, а згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинні сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника. Середня заробітна плата розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок). Згідно з п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); та інше. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Як передбачено п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Позивачем особа_1 надано суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яким суд погоджується та зазначає, що сума середньоденної заробітної плати позивача становить 500,00 грн. ((9500,00 (жовтень 2018 р.) + 11 000 (листопад 2018 р.)) /41=500, з яких: 9500 грн. нараховано заробітної плати у жовтні 2018 року; 11 000 грн.- нараховано заробітної плати у листопаді 2018 року; 41- кількість робочих днів у жовтні та листопаді 2018 року, що підтверджується даними розрахункових листків (а.с. 26). Оскільки за період з 05.12.2018 по 30.11.2019 рішенням суду від 31.01.2020 з ПАТ « Швейна фабрика Лібовнера» стягнуто на користь особа_1 стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати у розмірі 123500,00 грн., тому за період з 01.12.2019 по 31.07.2020 затримка по виплаті середнього заробітку складає 8 місяців, що становить 166 робочих днів. 166*500,00грн.=830000 грн. — розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь особа_1. За довідкою ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» № 2/20/07 від 20.07.2020 (а.с.7) всього розрахунковий середній заробіток за період з 01.12.2019 по 31.07.2020 з податками: 83 000 грн Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, що узгоджується в висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц. Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог особа_1 та стягнення з відповідача на користь позивача 83000,00 грн., що складається з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 123500,00 грн. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 1,2). Таким чином, оскільки позов особа_1 задоволено повністю, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 840,80 грн. Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.4, 12, 77, 81, 141, 258, 259, 263−265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд ВИРІШИВ: Позов особа_1 до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку — задовольнити повністю. Стягнути з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера», код єдрпоу 05468015, місцезнаходження: 20603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Лозуватська, 56 на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, місце проживання: адреса_1 — середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати за період з 01.12.2019 по 31.07.2020 у розмірі 83000,00 (вісімдесят три тисячі гривень). Стягнути з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера», код єдрпоу 05468015, місцезнаходження: 20603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Лозуватська, 56 на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, місце проживання: адреса_1 — витрати понесені при сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Суддя Б. В. Євтушенко