ПП "ПОЛТАВАБУДЦЕНТР": невыплата зарплаты

Дело № 681/393/20

решение
именем украины

10 августа 2020
Полонский районный суд Хмельницкой области
в составе: председательствующего — судьи [Г.] А.Г.
с участием секретаря судебных заседаний Салюк Т.М.
рассмотрев в открытом судебном заседании. Полонное по правилам упрощенного искового производства без уведомления (вызова) сторон гражданское дело по иску лицо_1 к частному пидприемства «Полтавабудцентр» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,  —

установил:

16 марта 2020 особа_1 обратился в суд с иском, в котором просил взыскать в его пользу с частного предприятия «Полтавабудцентр» (далее — Предприятие) 20 840 грн. задолженности по заработной плате за период с 01 марта по 9 июля 2019, и средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 09 20 июля19 года по 31 марта 2020 в сумме 48 192 грн. 50 коп., А в дальнейшем по день принятия решения.
В обоснование иска отмечал, что в период времени с 15 мая 2017 по 9 июля 2019 он работал на Предприятии в должности дорожного рабочего, уволен с работы по соглашению сторон. Ответчиком с марта по июль 2019 не выплачивалась причитающаяся ему заработная плата и с момента прекращения трудовых отношений, вопреки ст.116 КЗоТ Украины, с ним не проведено окончательного расчета, иобусловило обратиться в суд за защитой нарушенных прав.
Также, по позиции истца за задержку расчета при увольнении ответчик должен нести ответственность, так заявляет требование о взыскании среднего заработка в порядке ст.117 КЗоТ Украины, указав, что он работал при пятидневной рабочей неделе и по его подсчетам однодневный заработок составляет 260 грн. 50 коп.
Определением суда от 18 марта 2020 открыто производство по делу и удовлетворено ходатайство истца о витребувки от ответчика доказательств о размере задолженности по заработной плате, размер среднемесячного заработка за два месяца работы, предшествующих увольнению, а также о размере однодневного заработка.
4 августа 2020 представитель ответчика подал отзыв на исковое заявление и ходатайство о применении срока исковой давности, где указал, что истцом пропущен установленный ч.1 ст.233 КЗоТ Украины трехмесячный срок на обращение в суд с требованиями о взыскании компенсации за неиспользованный отвУСТК и среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, которые не являются составной заработной платы, который истек 9 октября 2019. Поэтому, просил применить исковую давность и отказать в иске.
особа_1 ответ на отзыв не представил.
Согласно ч.5 ст.279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
Исследовав материалы дела, суд отмечает следующее.
Установлено, что согласно приказа № 28-кот 15 мая 2017 особа_1 принят на должность дорожного рабочего частного предприятия «Полтавабудцентр», а 9 июля 2019 согласно приказу № 29-к от 8 июля 2019 уволен на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон, утверждается данным трудовой книжки серии номер_1.
Как следует из справки, выданной Предприятием, задолженность по выплате начисленной заработной платы особа_1 за период май-июль 2019 составляет 16 967 грн. 32 коп., Поэтому именно такой размерзадолженности подлежит к взысканию.
Решая обоснованность исковых требований, суд исходит из следующего.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст.21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
По положениям ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день свильнення выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Соответственноч.1 ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. То есть, проведение полного расчета с уволенным работником проводится не по требованию такого работника, а закреплено законодательством.
судом установлено, что ответчик, оформив 9 июля 2019 увольнения истца лицо_1 и выдав ему трудовую книжку,  — обязанность по проведению с работником расчет не совершил, окончательный расчет не проведена и на дату принятия решения по данному гражданскому делу.
Анализ норм ст 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачуЭнни в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Средний заработок работника за задержку расчета при увольнении согласно части первой статьи 27 Закона Украины «Об оплате труда» определяется по правилам, закрепленными в Порядок исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г.. № 100 (далее — Порядок).
Пунктом 2 Порядка определено, что средний заработок, в том числе за время задержки расчета при увольнении исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется выходамиили из выплат за предыдущие два месяца работы.
По положениям пункта 5 Порядка, основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате в указанных случаях является рассчитана согласно абзацу первому пункта 8 настоящего Порядка среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, определяется путем деления заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней. После этого проводится умножения среднедневного (годынного) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Как видно из представленной ответчиком справки о задолженности по выплате заработной платы особа_1, его начисленная заработная плата за два последних месяца, предшествующих увольнению (май-июнь) составила 10 420 грн., А количество рабочих дней за этот период было в мае — 21, и в июне — 18, а затем среднедневной заработоксоставляет 267, 18 грн. (10420: 39).
Итак, в пользу истца подлежит взысканию задолженность начисленной и невыплаченной заработной платы в сумме 16967, 32 грн., А также средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 9 июля 2019 по 10 августа 2020 (274 рабочих дня) в размере 73207, 32 грн.
Принимая такое решение, суд акцентирует внимание на позицию ответчика об отсутствии каких-либо возражений и не предоставление каких-либо объяснений по существу причин задержки выплаты истцурасчетных сумм в связи с его увольнением с целью предоставления оценки наличия или отсутствия вины Предприятия для подтверждения или опровержения обоснованности применения к спорным отношениям сторон положения ст.117 КЗоТ Украины.
Также суд отклоняет ходатайство ответчика о применении срока исковой давности и отказа с этой основания в иске исходя из следующего.
Согласно ч.2 ст.233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в судс иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 24.04.2019 г.. По делу № 607/14495/16? Ц, проанализировав содержание части второй статьи 233 КЗоТ Украины, отметил, что непроведение расчета с работником в день увольнения или, если в этот день он не был на работе, на следующий день после его обращения с требованием о расчете является основанием для применения ответственности, пПредусмотрено статьей 117 КЗоТ Украины. В этом случае течение трехмесячного срока обращения в суд начинается со следующего дня после проведения указанных выплат независимо от продолжительности задержки расчета.
Невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета.
Соответственнос требованиями ст.141 ГПК Украины с ответчика подлежат взысканию в пользу истца понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины за требование о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении, и в пользу государства в такой же сумме за требование о взыскании задолженности по заработной плате, по которой истец освобожден от уплаты судебного сбора.
Согласно ч.2 ст.430 ГПК Украины суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения в части взыскания всей суммы задОван заработной платы.
Руководствуясь приведенным, ст.ст.13, 81, 141, 263−265, 268, 273, 275, 279, 354, 355, ч.2 ст.430 ГПК Украины суд,  —

постановил:

Иск особа_1 удовлетворить.
Взыскать с частного предприятия «Полтавабудцентр» в пользу особа_1 16 967 грн. 32 коп. задолженности по заработной плате и 73 207 грн. 32 коп. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении без учета налога и других обязательных платежей, подлежащих удержанию и 840 грн. 80 коп. расходов по оплатесудебного сбора.
Взыскать с ответчика в доход государства 840 грн. 80 коп. судебного сбора.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания всей суммы долга по заработной плате.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии Апеляцийного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
На решение суда участниками дела может быть обжаловано в Хмельницкий апелляционный суд через Полонский районный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Истец — особа_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов номер_2, место жительства: адрес_1.
Ответчик — частное предприятие «Полтавабудцентр», идентификационный код в егрпоу 24565511, Местонахождение: м. Полтава, Ленинский район, ул. Лесозащитная, 14 Полтавской области, почтовый индекс 36017.



судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 681/393/20

рішення
іменем україни

10 серпня 2020 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого — судді [Г] А.Г.
за участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом особа_1 до приватного підприємства «Полтавабудцентр» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —

встановив:

16 березня 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з приватного підприємства «Полтавабудцентр» (далі — Підприємство) 20 840 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня по 09 липня 2019 року, та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 09 липня 2019 року по 31 березня 2020 року в сумі 48 192 грн. 50 коп., а в подальшому по день ухвалення рішення.
В обґрунтування позову зазначав, що в період часу з 15 травня 2017 року по 09 липня 2019 року він працював на Підприємстві на посаді дорожнього робітника, звільнений з роботи за угодою сторін. Відповідачем з березня по липень 2019 року не виплачувалася належна йому заробітна плата та з часу припинення трудових відносин, всупереч ст.116 КЗпП України, з ним не проведено остаточного розрахунку, що й зумовило звернутися до суду за захистом порушених прав.
Також, за позицією позивача за затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен понести відповідальність, тому заявляє вимогу про стягнення середнього заробітку в порядку ст.117 КЗпП України, вказавши, що він працював при п`ятиденному робочому тижні та за його підрахунками одноденний заробіток становить 260 грн. 50 коп.
Ухвалою суду від 18 березня 2020 року відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача доказів про розмір заборгованості по заробітній платі, розмір середньомісячного заробітку за два місяці роботи, що передували звільненню, а також про розмір одноденного заробітку.
04 серпня 2020 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строку позовної давності, де вказав, що позивачем пропущено встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк на звернення до суду з вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, які не є складовою заробітної плати, котрий сплив 09 жовтня 2019 року. Відтак, просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.
особа_1 відповідь на відзив не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що згідно наказу № 28-к від 15 травня 2017 року особа_1 прийнятий на посаду дорожнього робітника приватного підприємства «Полтавабудцентр», а 09 липня 2019 року згідно наказу № 29-к від 08 липня 2019 року звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що стверджується даними трудової книжки серії номер_1.
Як вбачається з довідки, виданої Підприємством, заборгованість з виплати нарахованої заробітної плати особа_1 за період травень-липень 2019 року становить 16 967 грн. 32 коп., тому саме такий розмір заборгованості підлягає до стягнення.
Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить із такого.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
За положеннями ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.
Судом встановлено, що відповідач, оформивши 09 липня 2019 року звільнення позивача особа_1 та видавши йому трудову книжку,  — обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, остаточний розрахунок не проведено і на дату ухвалення рішення по даній цивільній справі.
Аналіз норм ст.ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Середній заробіток працівника за затримку розрахунку при звільненні згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що середній заробіток, зокрема за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За положеннями пункту 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті у вказаних випадках, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів. Після цього проводиться множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Як вбачається із наданої відповідачем довідки про заборгованість з виплати заробітної плати особа_1, його нарахована заробітна плата за два останніх місяці, які передували звільненню (травень-червень) становила 10 420 грн., а кількість робочих днів за цей період було у травні — 21, та у червні — 18, а відтак середньоденний заробіток складає 267, 18 грн. (10420: 39).
Отже, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 16967, 32 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 липня 2019 року по 10 серпня 2020 року (274 робочі дні) в розмірі 73207, 32 грн.
Приймаючи таке рішення, суд акцентує увагу на позицію відповідача щодо відсутності будь-яких заперечень та не надання жодних пояснень по суті причин затримки виплати позивачу розрахункових сум у зв`язку із його звільненням з метою надання оцінки наявності або відсутності вини Підприємства для підтвердження або спростування підставності застосування до спірних відносин сторін положення ст.117 КЗпП України.
Також суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та відмови із цієї підстави в позові виходячи із такого.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24.04.2019 р. у справі № 607/14495/16?ц, проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, зазначив, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, та на користь держави в такій же сумі за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, по якій позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у частині стягнення всієї суми заборгованої заробітної плати.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 263−265, 268, 273, 275, 279, 354, 355, ч.2 ст.430 ЦПК України суд,  —

ухвалив:

Позов особа_1 задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства «Полтавабудцентр» на користь особа_1 16 967 грн. 32 коп. заборгованості по заробітній платі та 73 207 грн. 32 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню, та 840 грн. 80 коп. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з відповідача в дохід держави 840 грн. 80 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми боргу по заробітній платі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач — особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2, місце проживання: адреса_1.
Відповідач — приватне підприємство «Полтавабудцентр», ідентифікаційний код в єдрпоу 24565511, місцезнаходження: м. Полтава, Ленінський район, вул. Лісозахисна, 14, Полтавської області, поштовий індекс 36017.



Суддя