ПРАТ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Дело № 629/4338/20
Номер производства 2/629/112/21

решения
именем украины

12.01.2021 года г.. Лозовая
Лозовский горрайонный суд Харьковской области в составе: председательствующего - судьи [М.] с.а., при секретаре судебного заседания - [В.] а.в., с участием позивача- особа_1, представителя позивача- особа_2, представителя видповидача- [Б.] л.а., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску лицо_1 к ооо «Лозивський кузнечно-механический завод »о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки и морального вреда, -
в:
особа_1 обратился в суд с иском и уточненным иском к ооо «лкмз» о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки и морального вреда. В обоснование исковых требований указал, что он состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 07.09.2004 года по 02.06.2020года. Согласно записи в трудовой книжке он работал в должности пожарного вчпо ооо «лкмз». С должности был уволен в связи с невыполнением ответчиком условий коллективного, Трудового договора. В день увольнения и до настоящего времени ооо «лкмз» не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате и всех сумм, причитающихся ему от предприятия, несмотря на его обращение с просьбой провести такой расчет. Итак ответчик обязан уплаты ему средний заработок за все время задержки расчета при увольнении, за период с 3 июня 2020, то есть со дня, следующего за днем ​​увольнения по день принятия решения судом. Кроме того, отметил, что в результате нарушения ответчиком его законных прав, а именно невыплаты ему заработной платы было возбуждено привычный для него уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выразились в постоянных переживаниях, заработная плата была единственным источником существования, прикладывал усилий, чтобы изобрести для себя и своей семьи, летней материсредств для приобретения: еды, лекарств, предметов первой необходимости и гигиены, оплаты коммунальных платежей. Учитывая изложенное, просил взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 15565, 53 грн., Невыплаченной выходного пособия в сумме 16134, 64 грн., Средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в сумме 42356, 16 грн., моральный вред в размере 10000, 00 грн. и расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2200, 00 грн.
Истец и его представник в судебном заседании уменьшили размер исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате и, с учетом выплаченной части указанной задолженности, просили взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате в сумме 2403, 35 грн., невыплаченную выходное пособие в сумме 16134, 64 грн., средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в сумме 56474, 88 грн. (56 суток (изменений) х 24 ч. = 1344 ч. Х 42, 02 грн. = 56474, 88 грн.), Моральный шкоду в размере 10000, 00 грн. и расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2200, 00 грн. Указанные исковые требования поддержали в полном объеме и предоставили объяснения, аналогичные изложенным в уточненном иске и ответы на отзыв на исковое заявление. Кроме того, истец отметил, что сейчас он официально не трудоустроен, состоит на учете в Центре занятости. Его жена потеряла работу в связи с внедрением на предприятии, где она работала, карантинных мероприятий, и в настоящее время официаламно не трудоустроен. Его мать является лицом преклонного возраста, пенсионером и проживает от них отдельно. Кроме того, в ответе на отзыв на исковое заявление (а.с. 84-86) представитель истца отметила, что по содержанию отзыва и копии расчета при увольнении № 00000000170 от 15.06.2020 заработная плата особа_1 за последние два месяца, предшествующих увольнению, составляет 13362, 03 грн .; количество часов, которые были отработаны в течение 2-х последних месяцев, предшествовавших увольнению составляет 318 часов. Так что данный розрахунок подтверждает доводы истца о том, что он работал пожарным вчпо ооо «лкмз» с суточным режимом работы с 07.30 утра до 07.30 утра следующего дня. Таким образом, режим неполного рабочего времени касался рабочих ооо «лкмз», которые имели 40-часовая рабочая неделя, а особа_1 было установлено суточный режим работы. В судебном заседании истец оспаривал его режим работы, количество отработанных дней и часов, указанный в копиях приложений с Приказом № 73 от 11.03.2020 и Приказом № 98 от 14.04.2020 (с 08.00 по 24.00., С 0.00 по 08.00 ч.) И табелей учета использования рабочего времени.
Представитель ответчика предоставила отзыв на исковое заявление (а.с. 36-43), по содержанию которого выходное пособие и средний заработок за время задержки расчета при увольнении не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является другой поощрительной или компенсационной выплатой, входит в такой структуры, следовательно истец должен уплатить судебный сбор при предъявлении этих требований. То есть по исковомуи требования о взыскании: выходного пособия, среднего заработка за все время задержки и морального вреда истец должен уплатить судебный сбор согласно ставок, определенных Законом Украины «о судебном сборе». Отметила, что истец освобожден от предприятия 02.06.2020 года. По состоянию на 20.08.2020 года размер задолженности становив- 22837, 28 грн., По состоянию на 30.09.2020 года задолженность по зарплате составляла-17953, 10 грн., По состоянию на 19.10.2020 года - 15565, 53 грн. Сумма невыплаченной выходного пособия ва новые 16134, 64 грн. Средний заработок за время задержки определяется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 № 100 (далее Порядок). Абзацем 3 пункта 1 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Согласно приказу № 271 от 30.09.2019 ооо «лкмз», в связи с сложившейся коньюктуры рынка, возникшейнеобходимостью внесения изменений в организацию производства и труда, руководствуясь ст. 32 КЗоТ установлено на предприятии режим неполного рабочего времени для работников структурных подразделений по 01.01.2020 по 31.12.2020 с соответствующим графиком работы. Истец письменно предупрежден об изменениях существенных условий труда, о чем поставил собственноручная подпись. Указанный приказ в настоящее время не отменено, не остановлен, поэтому при начислении среднего заработка за время задержки необходимо принимать график работы предприятийа в режиме: неполные рабочие дни и определенные часы. Размер среднего заработка за время задержки по состоянию на 27.10.2020, исходя из данных, указанных в расчете при увольнении № 00000000170 от 15.06.2020 составляет: 13362, 03 грн. (з / плата за два последних месяца, предшествующих увольнению (апрель, май 2020)): 318 часов (отработано в течение последних 2-х месяцев, предшествовавших увольнению) = 42, 02 грн. (среднечасовая заработная плата истца). 42, 02 грн. х 24 часа (в соответствии с графиком режима работы на предприятии, утвержденного приказом № 271 от 30.09.2019) = 1008, 48 грн., из которых предприятие платит при начислении и выплате 18% (181, 53 грн.) налог на доходы физических лиц и 1, 5% (15 , 13 грн.) - военный сбор, поэтому к взысканию подлежит средний заработок за время задержки состоянию на 27.10.2020-811, 82 грн. Кроме того, отметила, что обстоятельствам дела не подтверждено и истцом представлено надлежащих обоснований, из каких соображений он исходил, определяя размер заявленной к возмещениюморального вреда. Несмотря на сложные условия, в которых находится ответчик, заработная плата постоянно выплачивается истцу частицами, а подписание приказа об изменении существенных условий труда подтверждает то, что истец знал о трудностях, с которыми столкнулось предприятие. Он согласился на изменения в условиях труда, что также влияет на выплаты заработной платы. Поэтому доводы истца относительно оснований для взыскания морального вреда, являются необоснованными и не доказана в определенном им размере. Учитывая изложенное, вуважали, что истец имеет право на взыскание задолженности по заработной плате и выходных пособий, в размере не выплаченному ответчиком на день принятия решения и средний заработок за время задержки по день фактического расчета -811, 82 грн. В судебном заседании представитель ответчика не возражала против удовлетворения исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 2403, 35 грн., Выходного пособия в сумме 16134, 64 грн. и среднего заработка за время задержки, размер которогоо, предусмотренное ст. 117 КЗоТ, просила уменьшить, ссылаясь на правовую позицию Большой Палаты Верховного Суда, выраженную в постановлении от 26.06.2019 по делу № 761/9584/15-ц, правовой вывод постановления Большой Палаты Верховного Суда от 18.03.2020 по делу № 711/4010 / 13-с. Против удовлетворения искового требования о взыскании морального вреда возражала. Расходы на юридическую помощь просила взыскать пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Выслушав стороны, исследовав материалы дела, суд иск подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ст.15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания, каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства.
Согласно ст.4 гпк Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Суд рассматривает гражданские дела в пределах заявленных требований и на основании представленных сторонами доказательств.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ч.3 ст.12 гпк Украины). Согласно ч.1 ст.13 гпк Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательствоов, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом установлено, что истец находился в трудовых отношениях с ответчиком, не оспаривалось сторонами и подтверждено копией трудовой книжки истца (а.с. 9-14). С копии трудовой книжки позытеля следует, что он был уволен 02.06.2020 года по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины, в связи с невыполнением администрации ооо «лкмз» условий Трудового, коллективного договора (а.с. 14). Указанное обстоятельство также сторонами ни оспаривалась. Истец был уволен с ооо «лкмз» с должности пожарного.
Согласно копии приказа ооо «лкмз» от 30.09.2019 № 271 установлено на предприятии режим неполного рабочего времени для работников структурных подразделений по 01.01.2020 по 31.12.2020 в соответствии с графиком. оплата трудаосуществлять за фактически отработанное время (а.с. 73-75).
С копий приказов ооо «лкмз» от 11.03.2020 № 73 и от 14.04.2020 № 98 следует, что действие приказа № 271 от 30.09.2019 приостанавливалась на апрель 2020 и маем 2020 для отдельных работников структурных подразделений предприятия, и для таких работников устанавливался в апреле 2020 и мае 2020 неполное рабочее время по согласованным графикам (согласно приложений к приказам). Оплата труда лицам, определенным в п. 1 вышеуказанных приказов, осуществлятьза фактически отработанное время. Установлено, что для перечисленных в приложениях № 1 работников, приказ № 271 от 30.09.2019, исключая апрель 2020, май 2020, продолжает действовать (а.с. 65, 66).
Согласно расчета при увольнении № 00000000170 от 15.06.2020 работника особа_1 (л.д. 48), уволенного 02.06.2020, за период с 01.04.2020 по 31.05.2020 расчет среднего заработка: общий доход за апрель-май составляет 13362, 03 грн., отработано 30 дней, 318 часов, 58 календарных днейсреднечасовая (по рабочим часам) - 42, 02 грн. Начисление с 02.06.2020 по 02.06.2020 выходного пособия-20043, 04 грн.
Из справки ооо «лкмз» от 26.10.2020 усматривается, что сумма невыплаченной особа_1 заработной платы составила: на 20.08.20-22837, 28 грн., На 30.09.20-17953, 10 грн., На 19.10.20-15565, 53 грн .; сумма невыплаченной выходного пособия составляет 16134, 64 грн .; среднемесячная заработная плата согласно графику работы предприятия составила 6681, 18 грн., среднедневная заработная плата составила 263, 16 грн. (а 47).
Согласно копий платежных поручений ооо «лкмз» № 1880 от 21.08.2020, № 1945 от 28.08.2020, № 1995 от 04.09.2020, № 2052 от 11.09.2020, № 2125 от 11.09.2020, № 2203 от 18.09.2020, № 2315 от 25.09.2020, № 2304 от 25.09.2020, № 2345 от 02.10.2020, № 2418 от 09.10.2020, № 2516 от 16.10.2020, № 2496 от 16.10.2020, № 2610 от 23.10.2020, № 2766 от 30.10.2020, № 2827 от 06.11.2020, № 2878 от 13.11.2020, № 2928 от 17.11.2020, № 3188 от 04.12.2020, № 3279 от 11.12.2020, № 3343от 18.12.2020, № 3450 от 23.12.2020, № 3617 от 28.12.2020, № 9 от 05.01.2021 ответчиком перечислялись денежные средства с указанием платежа: перечислена з / плата сотрудников за февраль, март, апрель, май, июнь 2020 по договору № 18150 от 30.05.13 (а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 98, 100, 102, 106).
Согласно копий сводных сведений на перечисление заработной платы и других выплат ооо «лкмз» февраль, март, апрель, май, июнь 2020, в соответствии с Договору об обслуживании зарплатного проекта № зп-18150 от 30.05.2013 ответчик просил осуществить зачисление полученных денежных средств на карточный счет особа_1 в сумме 944, 52 грн., в сумме 944, 39 грн., в сумме 472, 28 грн., в сумме 708, 42 грн., в сумме 238, 76 грн., в сумме 716, 29 грн., в сумме 477, 51 грн., в сумме 382, 01 грн., в сумме 955, 07 грн., в сумме 716, 16 грн., в сумме 238, 78 грн., в сумме 477, 56 грн., в сумме 572, 98 грн., в сумме 1006, 59 грн., в сумме 754, 94 грн., в сумме 2264, 82 грн ., в сумме 1117, 98грн., в сумме 1006, 59 грн., в сумме 1397, 47 грн., в сумме 1397, 33 грн., в сумме 1677, 10 грн., в сумме 1092, 43 грн., в сумме 873, 95 грн. (а 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 70, 72, 99, 101, 103, 105).
В исковом заявлении, заявляя исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета и выходного пособия, истец ссылался на ст 116, 117 КЗоТ Украины.
В соответствии со статьей 116 Кодекса законов о труде Украины при уволеннон работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно справки ооо «лкмз» б / н от 11.01.2021р., По состоянию на 11.01.2021 сумма невыплаченной заработной платы уволенному истцу составила: по июнь 2020 -2403, 35 грн., Всего 2403, 35 грн. сумма невыплАчэн выходного пособия на составила 16134, 64 грн.
В нарушение ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении истцу ответчиком был осуществлен расчеты по заработной плате и всех сумм, причитающихся ему от предприятия.
Таким образом, суд пришел к выводу об удовлетворении искового требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 2403, 35 грн. и выходного пособия в сумме 16134, 64 грн., которые подлежат взысканию с ответчика в пользу истца.
Статьей 117 КЗоТ Украины передбаАчэн, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16 указано, что ответственность за задержку расчета при увольнении установленостатьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им врган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяуволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с держав них гарантий). Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основаниист. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то естьв выплате работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая, что ответчик на момент увольнения истца не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате и выходных пособий и размер такой задолженности истцом оспаривается, доказательств отсутствия вины ответчика в невыплате данной задолженности не представлено, суд приходит к выводу, что ответчик обязан уплатить истцу средний заработок за все время задержки расчета прира платы и выходного пособия при увольнении, за период с 3 июня 2020, то есть со дня, следующего за днем ​​увольнения, по 12 января 2021, то есть по день принятия решения судом.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Согласно абз. 3 п. 2 Порядка среднемесячная саробитна плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное. Пунктом 5 раздела iv Порядка установлено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера средней (часовой) заработной платы. пунктом 8раздела iv Порядка определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) днина число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
С учетом указанного, при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднего заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Таким образом, общая сумма среднего заработка за время задержки расчета вычисляетсяется путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней в период задержки.
Согласно расчета при увольнении № 00000000170 от 15.06.2020 работника особа_1 (л.д. 48) среднечасовая заработная плата истца (по рабочим часам) составляет 42, 02 грн.
Согласно копий табелей учета использования рабочего времени: за период с 01.01.2020 по 31.01.2020 особа_1 с суточным режимом работы отработал 16 дней, 176 часов; за период с 01.02.2020 по 29.02.2020 особа_1 отработал 14 дней, 154:00; за период с 01.03.2020 по 31.03.2020 особа_1 отработал 16 дней, 176 часов; за период с 01.04.2020 по 30.04.2020 особа_1 отработал 14 дней, 154 часов; за период с 01.05.2020 по 31.05.2020 особа_1 отработал 16 дней, 176 часов; за период с 01.06.2020 по 31.06.2020 особа_1 отработал 1 дней, 8:00.
Учитывая данные вышеуказанных табелей, из которых усматривается количество и часы отработанных истцом дней и часов в месяцах, предшествовавших увольнению истца, суд при расчете срединего заработка за время задержки окончательного расчета, принимает во внимание расчета при увольнении № 00000000170 от 15.06.2020 работника особа_1 (л.д. 48), согласно которому среднечасовая заработная плата истца (по рабочим часам) составляет 42, 02 грн.
Таким образом, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении особа_1 составляет 56474, 88 грн., Которая рассчитана следующим образом: 56 суток (изменений) х 24 ч. = 1344 ч. х 42, 02 грн. = 56474, 88 грн., которая и подлежит взысканию с видповидача в пользу истца за вычетом налогов и других обязательных платежей.
Указанная сумма, подлежащая взысканию, определенная без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Вопрос об отсрочке и рассрочке уплаты судебного сбора, уменьшения размера судебного сбора или освобождения от его уплаты решается судом в каждом конкретном случае в зависимости от обстоятельств дела и обоснованности доводов стороны надлежащими и допустимыми доказательствами в подтверждение наличияпредусмотренных законом обстоятельств, а также на основе равенства всех участников судебного процесса перед законом и судом (Постановление Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16).
Судом установлено, что истец был освобожден по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины в связи нарушением администрацией предприятия условий коллективного договора по своевременной выплате заработной платы и объяснений истца, предоставленных в судебном заседании, следует, что он семью и в настоящее время не трудоустроени. С учетом также и указанных обстоятельств, суд считает, что неуплата судебного сбора за исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки и взыскании морального вреда, не является основанием для отказа в удовлетворении этих исковых требований.
Что касается исковых требований в части взыскания морального вреда, суд отмечает следующее.
Согласно ст.237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав присвели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Согласно ч.3 ст.23 гк Украины, если иное не установлено законом, моральный вред возмещается денежными средствами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудния способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
В соответствии с пунктом 3 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года, во моральнй вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Суд отмечает, что в результате задержки с невыплатой заработной платы при увольнении истец понес моральные страдания, которые выразились в неполучении средств на проживание в течение определенного периода, обусловило изменение образа жизни, необходимости приложения дополнительных усилий для удержания себяи своей семьи, унизило истца, что признается судом моральным вредом, который подлежит удовлетворению с учетом размера невыплаченных ответчиком сумм, размера и продолжительности заведениях нравственных страданий.
При определении размера морального вреда суд учитывает, что после предъявления искового требования о взыскании задолженности по заработной плате, ответчиком частично выплачивалась указанная задолженность истцом не оспаривалось, в связи с чем последний уменьшил размер указанной исковоей требования на сумму уплаченной задолженности.
Учитывая характер и объем душевных и психических страданий, которые понес истец, характер неимущественных потерь, тяжесть вынужденных изменений в его жизни, и с учетом положений Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31 марта 1995 года «о судебной практике по делам о возмещении морального ( неимущественного) вреда », суд пришел пришел к выводу, что исковые требования особа_1 о взыскании морального вреда, с учетом установленных судом обстоятельств спРави, исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, подлежат удовлетворению в размере 500, 00 грн., и считает указанную сумму достаточной для содействия восстановлению нарушенных прав истца.
На основании изложенного суд пришел к выводу, что исковое требование о взыскании морального вреда является обоснованным и подлежащим удовлетворению.
Согласно положениям ч.ч.1-4 ст.137 гпк Украины, расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления правничои помощи за счет государства.
По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договору о предоставлении юридической помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Для определения размера вытрат на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Размер расходов на оплату услуг адвоката должно быть соразмерным с: 1) сложностью дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); 2) временем, затраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); 3) объемом предоставленных адвокатом услуг и выполненных работ; 4) ценой иска и (или) Значением дела для стороны, в том числе влиянием решения дела на репутацию стороны или публичным интересом к делу.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.30 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» гонорар является формой вознаграждения адвоката за осуществление защиты, представительства и предоставления других видов правовой помощи клиенту. Порядок исчисления гонорара (фиксированный размер, почасовая оплата), основания для изменения размера гонорара, порядок его уплаты, условия возврата и т.д. определяются в догоВори о предоставлении правовой помощи.
Вместе с тем состав и размер расходов, связанных с оплатой правовой помощи, входит в предмет доказывания по делу. В подтверждение этих обстоятельств суд должны быть предоставлены следующие документы: договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.) Документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходного кассового ордера, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). При этом недопустимы документы, не соответствующие установленным требованиям.
В материалах дела содержится ордер на основании договора о предоставлении правовой помощи, предварительный (ориентированный) расчет расходов, детальное описание предоставляемых услуг согласно договору о предоставлении профессиональной юридической помощи и дополнительного соглашения и квитанция б / н от 16.11.2020, согласно которой позивачем особа_1 были оплачены услуги адвоката в размере 2200 грн. (А.с.20-22, 81).
Итак, с ответчика в пользу истца следует взыскать 2200 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч.1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Учитывая то обстоятельство, что исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в уменьшенном истцом размере, выходного пособия и среднего заработка за время задержки окончательныхого расчета при увольнении были удовлетворены в полном объеме, а истец при обращении в суд с иском судебный сбор за указанные исковые требования не платил, поэтому в соответствии с положениями ст. 141 гпк Украины судебный сбор за указанные исковые требования суд взыскивает с ответчика.
В соответствии со статьей 141 гпк Украины с ответчика подлежит взысканию судебный сбор в размере 2522, 40 грн., Который состоит из исковых требований о: взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия и среднего зараБытков за время задержки расчета 840 грн. 80 коп. х 3 = 2522, 40 грн.
Учитывая, что исковое требование особа_1 о взыскании морального вреда удовлетворен частично, суд, согласно положениям ст. 141 гпк Украины, взимает с ответчика в пользу государства судебные издержки пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, а именно в сумме 42, 04 грн., Исходя из расчета: 500 грн. (Размер удовлетворенных исковых требований) х 840, 80 грн. (Сумма судебного сбора, подлежащего уплате) / 10000 грн. (Размер заявленных позовних требований) = 42, 04 грн.
Остальные судебного сбора за исковое требование о взыскании морального вреда в сумме 798, 76 грн. (840, 80 грн. - 42, 04 грн.) Подлежит взысканию с истца в пользу государства, поскольку последний при обращении в суд с иском судебный сбор указанной исковое требование не платил.
Руководствуясь ст. 43 Конституции Украины, ст 4, 12, 13, 19, 137, 141, 259, 263-265 гпк Украины, ст.ст. 15, 23 гк Украины, ст 116, 117, 237-1 КЗоТ Украины, суд -
решил:
Иск особа_1 к ооо «Лозовскойкузнечно-механический завод »о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки и морального вреда-удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1 задолженность по невиплаченой заработной платы в сумме 2403 (две тысячи четыреста три) рубля 35 коп. и невыплаченную выходное пособие в сумме 16134 (шестнадцать тысяч сто тридцать четыре) рубля 64 коп. за вычетом (содержанием) при выплате налогов, обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_1информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1 средний заработок за время задержки окончательного расчета за период с 3 июня 2020 по 12 января 2021 в сумме 56474 (пятьдесят шесть тысяч четыреста семьдесят четыре) рубля 88 коп. за вычетом (содержанием) при выплате налогов, обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1 моральный ущерб в сумме 500 (пятьсот) гривен.
В удовлетворении остальных исковых требований-отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1 расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2200 (две тысячи двести) рублей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 судебный сбор в пользу государства в размере 2564 (две тысячи пятьсот шестьдесят четыре) рубля 44 коп.
Взыскать с особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_2 судебный сбор в пользу государства в размере 798 (семьсот девяносто восемь) рублей 76 коп.
Решение может быть обжаловано в Харьковский апелляционный суд через Лозовской горрайонный суд Харьковской области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, есв оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.Судья с.а. [М.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Справа № 629/4338/20
Номер провадження 2/629/112/21

рiшення
іменем україни

12.01.2021 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді [М.] с.а., при секретарі судового засідання – Воєводіній о.в., за участю позивача- особа_1 , представника позивача- особа_2 , представника відповідача- Бусуєк л.а., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом особа_1 до тов «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, -
встановив:
особа_1 звернувся до суду з позовом та уточненим позовом до тов «лкмз» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 07.09.2004 року по 02.06.2020 року. Відповідно до запису у трудовій книжці він працював на посаді пожежного вчпо тов «лкмз». З посади був звільнений у зв`язку з невиконанням відповідачем умов колективного, Трудового договору. В день звільнення та до теперішнього часу тов «лкмз» не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства, незважаючи на його звернення з проханням провести такий розрахунок. Отже відповідач зобов`язаний сплати йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03 червня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення по день прийняття рішення судом. Крім того, зауважив, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав, а саме невиплати йому заробітної плати було порушено звичний для нього уклад життя, що завдало йому моральних страждань, які виразились в постійних переживаннях, заробітна плата була єдиним джерелом існування, прикладав зусиль, щоб винайти для себе та своєї сім`ї, літньої матері коштів для придбання: їжі, ліків, предметів першої необхідності та гігієни, оплати комунальних платежів. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 15565, 53 грн., невиплаченої вихідної допомоги в сумі 16134, 64 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 42356, 16 грн., моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200, 00 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні зменшили розмір позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та, з урахуванням виплаченої частини вказаної заборгованості, просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 2403, 35 грн., невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134, 64 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 56474, 88 грн. (56 діб (змін) х 24 год.= 1344 год. х 42, 02 грн.=56474, 88 грн.), моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200, 00 грн. Вказані позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в уточненому позові та відповіді на відзив на позовну заяву. Крім того, позивач зазначив, що наразі він офіційно не працевлаштований, перебуває на обліку в Центрі зайнятості. Його дружина втратила роботу у зв`язку із впровадженням на підприємстві, де вона працювала, карантинних заходів, та на теперішній час офіційно не працевлаштована. Його мати є особою похилого віку, пенсіонером та мешкає від них окремо. Крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву(а.с. 84-86) представник позивача зазначила, що за змістом відзиву та копії розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 заробітна плата особа_1 за останні два місяці, які передували звільненню, складає 13362, 03 грн.; кількість годин, які були відпрацьовані протягом 2-х останніх місяців, що передували звільненню складає 318 годин. Отже даний розрахунок підтверджує доводи позивача стосовно того, що він працював пожежним вчпо тов «лкмз» з добовим режимом роботи з 07.30 ранку до 07.30 ранку наступного дня. Таким чином, режим неповного робочого часу стосувався робітників тов «лкмз», які мали 40-годинний робочий тиждень, а особа_1 було встановлено добовий режим роботи. В судовому засіданні позивач не оспорював його режим роботи, кількість відпрацьованих днів та годин, зазначений в копіях додатків до Наказу № 73 від 11.03.2020 та Наказу № 98 від 14.04.2020( з 08.00 по 24.00 год., з 0.00 по 08.00 год.) і табелів обліку використання робочого часу.
Представник відповідача надала відзив на позовну заяву(а.с. 36-43), за змістом якого вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, отже позивач повинен сплатити судовий збір за пред`явлення цих вимог. Тобто за позовні вимоги про стягнення: вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди позивач повинен сплатити судовий збір згідно ставок, визначених Законом України «Про судовий збір». Зазначила, що позивач звільнений з підприємства 02.06.2020 року. Станом на 20.08.2020 року розмір заборгованості становив- 22837, 28 грн., станом на 30.09.2020 року заборгованість по зарплаті становила-17953, 10 грн., станом на 19.10.2020 року – 15565, 53 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги становить 16134, 64 грн. Середній заробіток за час затримки визначається у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 № 100(далі- Порядок). Абзацом 3 пункту 1 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Згідно наказу № 271 від 30.09.2019 тов «лкмз», у зв`язку із сформованою кон`юктурою ринку, виниклою необхідністю внесення змін в організацію виробництва і праці, керуючись ст. 32 КЗпП встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 з відповідним графіком роботи. Позивач був письмово попереджений про зміни суттєвих умов праці, про що поставив власноручний підпис. Вказаний наказ на даний час не скасовано, не зупинено, тому під час нарахування середнього заробітку за час затримки необхідно брати графік роботи підприємства в режимі: неповні робочі дні та визначені години. Розмір середнього заробітку за час затримки станом на 27.10.2020, виходячи з даних, вказаних у розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 становить: 13362, 03 грн.(з/плата за два останні місяці, які передували звільненню(квітень, травень 2020)) : 318 годин(відпрацьовано протягом останніх 2-х місяців, що передували звільненню)= 42, 02 грн.(середньогодинна заробітна плата позивача). 42, 02 грн. х 24 години(відповідно до графіку режиму роботи на підприємстві, затвердженого наказом № 271 від 30.09.2019)= 1008, 48 грн., з яких підприємство сплачує при нарахуванні та виплаті -18%(181, 53 грн.) податок на доходи фізичних осіб та 1, 5 %(15, 13 грн.)-військовий збір, тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки станом на 27.10.2020-811, 82 грн. Крім того, зазначила, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди. Не зважаючи на складні умови, в яких перебуває відповідач, заробітна плата постійно сплачується позивачу частками, а підписання наказу про зміну суттєвих умов праці підтверджує те, що позивач знав про труднощі, з якими зіштовхнулося підприємство. Він погодився на зміни в умовах праці, що також впливає на виплати заробітної плати. Тому доводи позивача щодо підстав для стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими та не доведеними у визначеному ним розмірі. Враховуючи викладене, вважала, що позивач має право на стягнення заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги, у розмірі, не виплаченому відповідачем на день ухвалення рішення та середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку -811, 82 грн. В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 2403, 35 грн., вихідної допомоги в сумі 16134, 64 грн. та середнього заробітку за час затримки, розмір якого, передбачений ст. 117 КЗпП, просила зменшити, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц. Проти задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди заперечувала. Витрати на правничу допомогу просила стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.4 цпк України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 цпк України). Згідно ч.1 ст.13 цпк України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача(а.с. 9-14). З копії трудової книжки позивача вбачається, що він був звільнений 02.06.2020 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації тов «лкмз» умов Трудового, колективного договору(а.с. 14). Вказана обставина також сторонами не оспорювалася. Позивач був звільнений з тов «лкмз» з посади пожежного.
Згідно копії наказу тов «лкмз» від 30.09.2019 № 271 встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час(а.с. 73-75).
З копій наказів тов «лкмз» від 11.03.2020 № 73 та від 14.04.2020 № 98 вбачається, що дія наказу № 271 від 30.09.2019 призупинялась на квітень 2020 та травень 2020 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, та для таких працівників встановлювався в квітні 2020 та травні 2020 неповний робочий час за узгодженими графіками(згідно додатків до наказів). Оплату праці особам, визначеним в п. 1 вищевказаних наказів, здійснювати за фактично відпрацьований час. Встановлено, що для перелічених в додатках № 1 працівників, наказ № 271 від 30.09.2019, за виключенням квітня 2020, травня 2020, продовжує діяти(а.с. 65, 66).
Відповідно до розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника особа_1 (а.с. 48), звільненого 02.06.2020, за період з 01.04.2020 по 31.05.2020 розрахунок середнього заробітку: загальний дохід за квітень-травень становить 13362, 03 грн., відпрацьовано 30 днів, 318 годин, 58 календарних днів; середньогодинна (по робочим годинам)- 42, 02 грн. Нарахування з 02.06.2020 по 02.06.2020 вихідної допомоги-20043, 04 грн.
З довідки тов «лкмз» від 26.10.2020 вбачається, що сума невиплаченої особа_1 заробітної плати склала: на 20.08.20-22837, 28 грн., на 30.09.20-17953, 10 грн., на 19.10.20-15565, 53 грн.; сума невиплаченої вихідної допомоги становить 16134, 64 грн.; середньомісячна заробітна плата згідно графіку роботи підприємства склала 6681, 18 грн., середньоденна заробітна плата склала 263, 16 грн. (а.с. 47).
Згідно копій платіжних доручень тов «лкмз» № 1880 від 21.08.2020, № 1945 від 28.08.2020, № 1995 від 04.09.2020, № 2052 від 11.09.2020, № 2125 від 11.09.2020, № 2203 від 18.09.2020, № 2315 від 25.09.2020, № 2304 від 25.09.2020, № 2345 від 02.10.2020, № 2418 від 09.10.2020, № 2516 від 16.10.2020, № 2496 від 16.10.2020, № 2610 від 23.10.2020, № 2766 від 30.10.2020, № 2827 від 06.11.2020, № 2878 від 13.11.2020, № 2928 від 17.11.2020, № 3188 від 04.12.2020, № 3279 від 11.12.2020, № 3343 від 18.12.2020, № 3450 від 23.12.2020, № 3617 від 28.12.2020, № 9 від 05.01.2021 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13(а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 98, 100, 102, 106).
Згідно копій зведених відомостей на перерахування заробітної плати та інших виплат тов «лкмз» лютий, березень, квітень, травень, червень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № зп-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок особа_1 в сумі 944, 52 грн., в сумі 944, 39 грн., в сумі 472, 28 грн., в сумі 708, 42 грн., в сумі 238, 76 грн., в сумі 716, 29 грн., в сумі 477, 51 грн., в сумі 382, 01 грн., в сумі 955, 07 грн., в сумі 716, 16 грн., в сумі 238, 78 грн., в сумі 477, 56 грн., в сумі 572, 98 грн., в сумі 1006, 59 грн., в сумі 754, 94 грн., в сумі 2264, 82 грн., в сумі 1117, 98 грн., в сумі 1006, 59 грн., в сумі 1397, 47 грн., в сумі 1397, 33 грн., в сумі 1677, 10 грн., в сумі 1092, 43 грн., в сумі 873, 95 грн.(а.с. 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 70, 72, 99, 101, 103, 105).
В позовній заяві, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, позивач посилався на ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно довідки тов «лкмз» б/н від 11.01.2021р., станом на 11.01.2021 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за червень 2020 -2403, 35 грн., всього 2403, 35 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги на склала 16134, 64 грн.
В порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивачу відповідачем не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 2403, 35 грн. та вихідної допомоги в сумі 16134, 64 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, за період з 03 червня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 12 січня 2021 року, тобто по день прийняття рішення судом.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу iv Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу iv Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.
Згідно розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника особа_1 (а.с. 48) середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42, 02 грн.
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу: за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 особа_1 з добовим режимом роботи відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 особа_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 особа_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 особа_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 особа_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.06.2020 по 31.06.2020 особа_1 відпрацював 1 днів, 8 годин.
Враховуючи дані вищевказаних табелів, з яких вбачається кількість та години відпрацьованих позивачем днів та годин у місяцях, що передували звільненню позивача, суд при розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, приймає до уваги розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника особа_1 (а.с. 48), відповідно до якого середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42, 02 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні особа_1 складає 56474, 88 грн., яка обрахована наступним чином: 56 діб (змін) х 24 год.= 1344 год. х 42, 02 грн.=56474, 88 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).
Судом встановлено, що позивач був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати та з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що він має сім`ю та на даний час не працевлаштований. З урахуванням також і вказаних обставин, суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди, не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно ч.3 ст.23 цк України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.
При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що після пред`явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем частково виплачувалася вказана заборгованість, що позивачем не заперечувалося, у зв`язку з чим останній зменшив розмір вказаної позовної вимоги на суму сплаченої заборгованості.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов прийшов до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 500, 00 грн., та вважає вказану суму достатньою для сприяння відновленню порушених прав позивача.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно до положень ч.ч.1-4 ст.137 цпк України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.
В матеріалах справи міститься ордер на підставі договору про надання правової допомоги, попередній(орієнтований) розрахунок витрат, детальний опис наданих послуг згідно з договором про надання професійної правничої допомоги та додаткової угоди та квитанція б/н від 16.11.2020, згідно якої позивачем особа_1 були оплачені послуги адвоката в розмірі 2200 грн. (а.с.20-22, 81).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у зменшеному позивачем розмірі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні були задоволені в повному обсязі, а позивач при зверненні до суду з позовом судовий збір за вказані позовні вимоги не сплачував, тому відповідно до положень ст. 141 цпк України судовий збір за вказані позовні вимоги суд стягує з відповідача.
Відповідно до статті 141 цпк України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2522, 40 грн., який складається з позовних вимог про: стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку 840 грн. 80 коп. х 3 = 2522, 40 грн.
Враховуючи те, що позовну вимогу особа_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 цпк України, стягує з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 42, 04 грн., виходячи з розрахунку: 500 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 840, 80 грн. (сума судового збору, що підлягає до сплати) / 10000 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 42, 04 грн.
Решта судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 798, 76 грн.(840, 80 грн. - 42, 04 грн.) підлягає стягненню з позивача на користь держави, оскільки останній при зверненні до суду з позовом судовий збір за вказану позовну вимогу не сплачував.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 137, 141, 259, 263-265 цпк України, ст.ст. 15, 23 цк України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -
вирішив:
Позов особа_1 до тов «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди-задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 2403(дві тисячі чотириста три) гривні 35 коп. та невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134(шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 64 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 03 червня 2020 року по 12 січня 2021 року в сумі 56474(п`ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 88 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 моральну шкоду в сумі 500(п`ятсот) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200(дві тисячі двісті) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 судовий збір на користь держави у розмірі 2564(дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 44 коп.
Стягнути з особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_2 судовий збір на користь держави у розмірі 798(сімсот дев`яносто вісім) гривень 76 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя с.а. [М.]