ПРАТ "МЕЛКОМ": невыплата зарплаты
Дата документу 09.04.2020
Справа № 320/6215/19
Провадження № 2/937/357/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
09 квітня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого — судді Бахаєва І.М.,
за участю секретаря — Фурсової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
01 серпня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Мелітопольський компресор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 9034 грн. 38 коп. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
12 листопада 2019 року позивач особа_1 уточнив позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 26 000 грн. 24 коп., оскільки в теперішній час заробітна плата виплачена йому у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08 серпня 2013 року по 03 червня 2019 року позивач знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Мелком».
03 червня 2019 року позивач особа_1 був звільнений згідно з п.1 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу № 116 від 03.06.2019. Однак, у день звільнення відповідач не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних йому коштів.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що заробітна плата йому виплачена у повному обсязі, однак він бажає отримати середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи складає 15 690 грн. Кількість відпрацьованих днів за квітень — травень 2019 року складає 35 днів. Середньоденна (годинна) заробітна плата складає 448 грн. 28 коп. Отже, 448, 28 грн.*58 днів (з 4 червня по 1 серпня) = 26 000 грн. 24 коп. Таким чином, сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 26 000 грн. 24 коп.
Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача ПрАТ «Мелітопольський компресор» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
15 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначає, що відповідач не мав об`єктивної можливості виплатити позивачу в день звільнення 03.06.2019 року належні йому кошти, оскільки протягом останніх шести місяців відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Крім того, 12.06.2019 року державним виконавцем було помилково винесено постанову про арешт майна, у тому числі, на грошові кошти ПрАТ «Мелком», що перебували на рахунках у всіх банках та фінансових установах. 25.07.2019 року лише було знято вказаний арешт з рахунків відповідача. Станом на 05.08.2019 нараховану заробітну плату, всі виплати та компенсації при звільненні особа_1 виплачені у повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх [censored] давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач особа_1 08 серпня 2013 року був прийнятий на роботу до ПрАТ Мелітопольський «Компресор» у відділ головного механіка на посаду головного механіка, про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.4).
Наказом № 116 від 03.06.2019 позивача особа_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, про що свідчить копія трудової книжки позивача (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
[А.] висновку дійшов і Верховний Суд у постанові № 295/4985/17 від 04 червня 2018 року.
Отже судом встановлено, що станом на 05 серпня 2019 року нараховану заробітну плату при звільненні позивачу особа_1 відповідачем виплачено у повному обсязі, що також визнано сторонами по справі.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що згідно з розрахунково-платіжною відомостями за квітень — травень 2019 року загальна середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи, які передують звільненню складає 15 690 грн. Кількість відпрацьованих днів за квітень — травень 2019 року складає 35 днів. 15690грн.:35=448 грн. 28 коп. — середньоденна (годинна) заробітна плата. 448 грн. 28коп.*58 днів (кількість робочих днів, що припадають на час затримки виплати заробітної плати за період з 4 червня по 1 серпня)= 26 000 грн. 24 коп.
Таким чином, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 26 000 грн. 24 коп.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем, виходячи з наступного.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від падіння об`ємів виробництва, відсутності замовлень продукції, суд вважає безпідставними та не бере до уваги.
Крім того, посилання представника відповідача на арешт державним виконавцем 12.06.2019 року його рухомого та нерухомого майна суд також не бере до уваги, оскільки позивач був звільнений 03 червня 2019 року, і саме в цей день мали бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.
Арешт коштів підприємства був накладений через 9 днів з моменту звільнення позивача.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в [censored] суд вважає позовні вимоги особа_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень 24 копійки, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні дані учасників справи
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, зареєстрований та проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор», адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 210, єдрпоу 00217840.
суддя: і.м.бахаєв
Справа № 320/6215/19
Провадження № 2/937/357/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
09 квітня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого — судді Бахаєва І.М.,
за участю секретаря — Фурсової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
01 серпня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Мелітопольський компресор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 9034 грн. 38 коп. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
12 листопада 2019 року позивач особа_1 уточнив позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 26 000 грн. 24 коп., оскільки в теперішній час заробітна плата виплачена йому у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08 серпня 2013 року по 03 червня 2019 року позивач знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Мелком».
03 червня 2019 року позивач особа_1 був звільнений згідно з п.1 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу № 116 від 03.06.2019. Однак, у день звільнення відповідач не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних йому коштів.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що заробітна плата йому виплачена у повному обсязі, однак він бажає отримати середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи складає 15 690 грн. Кількість відпрацьованих днів за квітень — травень 2019 року складає 35 днів. Середньоденна (годинна) заробітна плата складає 448 грн. 28 коп. Отже, 448, 28 грн.*58 днів (з 4 червня по 1 серпня) = 26 000 грн. 24 коп. Таким чином, сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 26 000 грн. 24 коп.
Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача ПрАТ «Мелітопольський компресор» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
15 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначає, що відповідач не мав об`єктивної можливості виплатити позивачу в день звільнення 03.06.2019 року належні йому кошти, оскільки протягом останніх шести місяців відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Крім того, 12.06.2019 року державним виконавцем було помилково винесено постанову про арешт майна, у тому числі, на грошові кошти ПрАТ «Мелком», що перебували на рахунках у всіх банках та фінансових установах. 25.07.2019 року лише було знято вказаний арешт з рахунків відповідача. Станом на 05.08.2019 нараховану заробітну плату, всі виплати та компенсації при звільненні особа_1 виплачені у повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх [censored] давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач особа_1 08 серпня 2013 року був прийнятий на роботу до ПрАТ Мелітопольський «Компресор» у відділ головного механіка на посаду головного механіка, про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.4).
Наказом № 116 від 03.06.2019 позивача особа_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, про що свідчить копія трудової книжки позивача (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
[А.] висновку дійшов і Верховний Суд у постанові № 295/4985/17 від 04 червня 2018 року.
Отже судом встановлено, що станом на 05 серпня 2019 року нараховану заробітну плату при звільненні позивачу особа_1 відповідачем виплачено у повному обсязі, що також визнано сторонами по справі.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що згідно з розрахунково-платіжною відомостями за квітень — травень 2019 року загальна середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи, які передують звільненню складає 15 690 грн. Кількість відпрацьованих днів за квітень — травень 2019 року складає 35 днів. 15690грн.:35=448 грн. 28 коп. — середньоденна (годинна) заробітна плата. 448 грн. 28коп.*58 днів (кількість робочих днів, що припадають на час затримки виплати заробітної плати за період з 4 червня по 1 серпня)= 26 000 грн. 24 коп.
Таким чином, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 26 000 грн. 24 коп.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем, виходячи з наступного.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від падіння об`ємів виробництва, відсутності замовлень продукції, суд вважає безпідставними та не бере до уваги.
Крім того, посилання представника відповідача на арешт державним виконавцем 12.06.2019 року його рухомого та нерухомого майна суд також не бере до уваги, оскільки позивач був звільнений 03 червня 2019 року, і саме в цей день мали бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.
Арешт коштів підприємства був накладений через 9 днів з моменту звільнення позивача.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в [censored] суд вважає позовні вимоги особа_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень 24 копійки, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні дані учасників справи
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, зареєстрований та проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор», адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 210, єдрпоу 00217840.
суддя: і.м.бахаєв
