ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/11724/20
Провадження № 2/234/3289/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

10 вересня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Данелюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.,
позивача особа_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/11724/20 за позовною заявою:
особа_1, що мешкає за адресою: адреса_1
до 
Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод», юридична адреса: Донецька область м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.№2
про стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку та моральної шкоди,  —
Обставини справи:
19.08.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області звернувся позивач із позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку та моральної шкоди.
Позов обґрунтовує тим, що з 07.07.2009 року вона працювала в ВАТ «скмз» в юридичному відділі на посаді юрисконсульта 0.5 ставки за сумісництвом, 01.10.2010 року її переведено з роботи за сумісництвом на основне місце роботи юрисконсультом в юридичний відділ, а з 22.06.2018 року по 30.04.2020 року вона працювала на посаді начальника юридичного відділу в ПрАТ «скмз». Починаючи з січня 2020 року їй стали виплачувати заробітну плату несвоєчасно та не в повному обсязі. Внаслідок чого утворилася заборгованість з січня 2020 року по квітень 2020 року в сумі 62277, 05 грн.. Наказом №54 від 30.04.2020 року її було звільнено з підприємства за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст 38 КЗпП України. 05.05.2020 року Краматорським міським судом було видано судовий наказ, яким з відповідача на її користь стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 62277, 05 грн.. 13.07.2020 року було стягнуто з відповідача та перераховано їй суму заборгованості за судовим наказом та приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62395043. Таким чином, нарахування середнього заробітку починається з наступного дня після звільнення тобто з 01.05.2020 року по день фактичного розрахунку — 13.07.2020 року, що складає 48 робочих днів. Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за цей період складає в сумі 26411, 52 грн. (48 днів * 550.24 грн. (середньоденна заробітна плата без утримання податків і зборів). Просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та сплачений нею судовий збір при подачі позовної заяви. Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн., оскільки порушення відповідачем її законних прав призвело до душевних страждань, що суттєвим чином вплинуло на її життя та потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя. Через несвоєчасну виплату заробітної плати вона не змогла зробити своєчасну операцію.
Ухвалою суду від 20.08.2020 року провадження по цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.09.2020 року.
В судовому засіданні позивач підтримала вимоги, викладені в позові, та просила суд його задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також відзив на позовну заяву. Стосовно позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки визнають за 18 робочих днів. На травень Наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані неробочі дні встановлені на 04.05.2020−08.05.2020 року, а також з 12.05.2020−15.05.2020 року, який було погоджено з начальником юридичного відділу [К.] С.А.. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанови № 2 від 18.03.2020 року, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень. Так, у травні за згодою особа_2 встановлено 6 робочих днів, у червні 2020 року — 8 робочих днів, у липні 2020 року — 10 робочих днів, тобто за період з 01.05.2020 року по 13.07.2020 року встановлено 18 робочих днів. Стосовно стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст 233 КзПП України позивачем пропущено 3 місячний строк звернення до суду із даною вимогою. Просять позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку задовольнити частково з урахуванням запровадженого на підприємстві робочого часу, в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до копії трудової книжки з 07.07.2009 року особа_1 працювала в ВАТ «скмз» в юридичному відділі на посаді юрисконсульта 0.5 ставки за сумісництвом, 01.10.2010 року її переведено з роботи за сумісництвом на основне місце роботи юрисконсультом в юридичний відділ, а з 22.06.2018 року по 30.04.2020 року вона працювала на посаді начальника юридичного відділу в ПрАТ «скмз».
30.04.2020 року позивача було звільнено з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» відповідно до наказу №54 від 30.04.2020 за власним бажанням ч. 3 ст 38 КЗпП України.
05.05.2020 року Краматорським міським судом було видано судовий наказ № 234/7152/20, відповідно до якого з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з січня 2020 року по квітень 2020 року в сумі 62277, 05 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області [Л.] О.В. від 22.06.2020 відкрито виконавче провадження за судовим наказом № 234/7152/20, виданого 16.06.2020 року Краматорським міським судом.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області [Л.] О.В. від 09.07.2020 року накладено арешт на майно боржника — ПрАТ «скмз».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області [Л.] О.В. від 13.07.2020 року закінчено виконавче провадження за судовим наказом № 234/7152/20, виданого 16.06.2020 року Краматорським міським судом, у зв`язку із повним виконанням рішення суду.
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно ч.1 ст.9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Суд переконався, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Відповідно до норм ст.ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем по заробітній платі має довести саме роботодавець, а не позивач.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить-рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі
Виходячи з наданої позивачем довідки № 232 від 30.04.2020 року про заборгованість по заробітній платі позивачу, її середньоденна заробітна плата складає 550, 24 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження на Україні карантинних норм, бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.
Відповідно до ч. 2 ст 14−1 Закону України Про торгово-промислові палати України» визначено, що однією із форс-мажорних обставин — введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно
Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати — це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 30.04.2020 року по 13.07.2020 року, в сумі 26411, 52 грн. (550, 24 грн. х 48 дн. (робочі дні починаючи з 30.04.2020 року по 13.07.2020 року).
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що порушення відповідачем її законних прав призвело до душевних страждань, що суттєвим чином вплинуло на її життя та потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя. Через несвоєчасну виплату заробітної плати вона не змогла зробити своєчасну операцію.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Суд не погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем відповідно до ст 233 КзПП України тримісячного строку звернення її до суду із позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012 про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а фактичний розрахунок в даному випадку було проведено 13.07.2020 року [П.] приватного виконавця виконавчого округу Донецької області [Л.] О.В. від 13.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження), та позов було подано до суду 19.08.2020 року, тобто в межах тримісячного строку.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру вчинених дій і їх наслідків для особа_1, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 слід стягнути 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню в доход держави судовий збір у сумі 840, 80 грн., та на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору за стягнення моральної шкоди в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 137, 141, 144, 263−265 ЦПК України, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237−1 КЗпП України, суд,  —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку та моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2020 року по 13.07.2020 року в розмірі 26411, 52 грн. (двадцять шість тисяч чотириста одинадцять грн. 52 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, моральну шкоду в сумі 1000 грн. (одна тисяча грн.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, витрати зі сплати судового збору в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.



Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк